Як же це було погано… хочеться просто вліпити одиницю і піти далі, але треба пояснити, що з цією книгою не так. А не так з нею буквально все, починаючи від манери написання, продовжуючи сюжетом, і закінчуючи розвʼязкою.
1. Перше враження склалося ще з перших сторінок: мова написання бідна і примітивна, описи навколишнього більше схожі на твір семикласника, аніж на авторку, яка начебто видала вже не одну книгу.
2. Я вже навіть не казатиму про нелогічності в сюжеті, суперечності були навіть в тих описах: вкінці одного розділу кажуть, що важко звикнути до того, що швидко почало темніти. На початку ж наступного, буквально через 4 абзаци, вже пише про те, як дивно, що дні досі довгі, хоч вже і настала осінь 🤡 мені цікаво, авторка сама хоч раз цю книгу перечитала?
3. Герої. Сказати, що вони не розкриті - це нічого не сказати. Головні герої прісні, ні мотивацій, ні переживань, ні причин їхньої поведінки. Ну гаразд, переживання Лесі були, але тому я присвячу окремий пункт. І переживання Діми теж. Одним реченням на цілу книгу🤡
4. Другорядні герої. Тут в мене одне питання: начорта? От на дідька було згадувати десяток різних імен, які взагалі не стосувалися сюжету і більше ніколи не згадувалися?
5. Маніпуляції. Вони почалися з передмови, де авторка розповідає про бідну дівчинку з сімʼї алкоголіків, якою була вона, і не закінчуються аж до кінця книги. Якби Лесю описали один раз як малу худеньку дівчинку - це б подіяло. Коли ж двадцятий раз повторювали, які в неї тендітні пальчики, ручечки, ніжний голосочок, в мене очі закочувалися за орбіту. Ну і давайте обʼєктивно, якщо в Діми ще були хоч якісь задатки вирости адекватним, бо Вітя в його житті зʼявився пізніше, то хоч убий, але я не повірю, що Леся, яка бачила лише алкоголь, бійки і матюки все своє життя, була «чемною і вихованою дівчинкою». Хто її виховав, НЛО? Чи молитви, які вона казала?🤡
6. Книги на соціальну тематику - дуже складний жанр, адже автор повинен не тільки тонко описати проблему, а й показати її екологічне вирішення. Тут проблем було багато, а рішення жодного. Соцпрацівники згадані для галочки, а потім сюжетна лінія закинута. Бібліотекарка дає дитині іконку, коли дізнається про насильство в сімʼї і теж зникає з сюжету. Ну і оця демонстрація, що от Віті не стало, і Анжела зразу вилікувалася, от стільки років бухала, а тут прям з дня на день осінило і вона завʼязала - це брєд сивої кобили. І після цього всього їй ще й залишили малу дитину🤡 ну от через два місяці прийде новий Вітя, вона знов забухає, і що далі?
7. І це я навіть не починала говорити про підтримку психологічного абʼюзу (батько ж таким був хорошим, біля батька діти не сміли капризувати, а Анжела не сміла курити…шо?🤡)
Одним словом, якщо хочете поспівчувати неблагополучним сімʼям - краще подивіться випуск «Говорить Україна». Сюжет такий як і в цій книзі, але принаймні мемчики в оригіналі побачите🤷🏻♀️
▫️«Те, що відбувається на екранах, значно важливіше, аніж трагедії, які розгортаються під самим їхнім носом»
Дев’ятирічна Леся живе в родині, де царюють насилля та страх. Вона має добре серце, але вдома її чекають демони — агресивні й непередбачувані батьки, які не дають їй змоги відчути себе в безпеці 🥺
В той же час, її старший брат зникає, а сусіди не помічають того, що відбувається за зачиненими дверима 🤯
Паралельно з її історією розвивається детективна лінія, пов’язана з моторошним подвійним вбивством. І як це все повʼязано, треба ще розібратись…
▫️«Цього вечора дівчинка не вперше бачила, як горілка змінює людей, але саме сьогодні їй здалося, що це схоже на те, ніби у них вселяються демони»
Ця книга важка і глибока, емоційно виснажує, але водночас відкриває очі на реальність, яку часто намагаються приховати 🥲
Я плакала з 90-ї сторінки, але книга того варта. Вона про болючі теми: насилля, залежність і безпорадність у сім’ях, де діти стають заручниками обставин 😔
Це не просто вигадана історія — це правда, яка торкається кожного, навіть якщо ми її не помічаємо. Особливо важко усвідомлювати те, скільки таких сімей існує, і як сильно страждають в них діти. Книга залишає важкий післясмак, але вона змушує задуматись над багатьма речами 💔
«Усі їхні демони» – це не просто книга, це болісне відображення реальності, де дитинство крадуть, а дорослі демонструють свою безвідповідальність. Поліна Кулакова зуміла передати атмосферу безвиході, що панує у сім’ях, де насильство й байдужість стали нормою, а діти змушені виживати в умовах, які ламають їхню психіку й душу.
Історія розповідає про підлітка Діму та його молодшу сестру, дев'ятирічну Лесю, які змушені виживати в середовищі домашнього насильства та байдужості. Читаючи, відчуваєш, як серце стискається від болю за цих дітей, чиє дитинство отруєне «демонами» дорослих.
Леся – маленька дівчинка, яка, незважаючи на жахіття вдома, зберігає доброту, мріє, намагається знайти підтримку в оточенні. Діма, навпаки, ламається під тягарем обставин, шукаючи прихисток на вулиці, серед тих, хто лише затягує його в ще більшу прірву.
Роман піднімає надзвичайно важливі питання: безвідповідального батьківства, байдужості суспільства, неспроможності державних структур захистити дітей. Іноді навіть найкращі наміри небайдужих людей не призводять до справжньої допомоги, а система лише погіршує ситуацію. Окремо варто згадати проблему корупції, «кумовства» та «кришування» в державних структурах, які стають частиною цього замкненого кола, дозволяючи злочинцям уникати покарання. Це підсилює відчуття безвиході та несправедливості.
Ця книга не дає готових відповідей, але вона ставить запитання, на які кожен читач мусить знайти свою відповідь. Дуже важка, болюча, але неймовірно сильна та правдива книжка. Рекомендую 💔
