На фоні всіх новин про ескалацію і ядерну війну ця книга буде як ніколи актуальною 😅

Сюжет побудований навколо декількох персонажів - президентки США, яка дізнається про зраду від найближчих людей в найбільш напружений момент, китайського чиновника, який намагається грати "і вашим і нашим" агентки ЦРУ, яка закохується в того, кого не мала б покохати, та молодої жінки, яка разом з агентом ЦРУ під прикриттям подорожує пустелею, бо намагається врятувати своє життя та мігрувати до Франції з маленьким сином на руках.

Власне, книга чудово показує, як навіть, здавалось би стандартні військові рішення у відповідь для захисту своєї країни можуть призвести до невідворотних подій. І протягом всього сюжету автор водить читачів навкруги питання "Чи натиснуть ту саму ядерну кнопку чи все ж цього ніколи не станеться?"

Однак, незважаючи на всю напруженість сюжету, сама динаміка історії була доволі повільною та розтягнутою, і мала, на мою думку, багато сюжетних відгалужень, без яких впринципі можна було обійтися, через що загальне враження від історії в мене трішки зіпсувалися.

А весь "двіж", як правдиво зазначив Стівен Кінг, починається на останніх сторінках книги і тоді вже точно неможливо відірватися від читання 😅

Кессі - не дуже звичайна санітарка моргу. Чи то це дар, чи то галюцинації, але померлі промовляють до неї. Часто їх останні слова допомагають їй визначити їх причину смерті, хоч робити це - задача патологоанатомів, а не санітарів. Кессі - трохи фрік, бо ці її розмови з трупами лякають її колег.

Несподівано на столі для трупів опиняється колишня вчителька Кессі, пані Е. Патологоанатом вважає, що її смерть настала від нещасного випадку, але останні слова пані Е. "Мій час ще не настав" дають Кессі зрозуміти, що ця смерть не була випадковою. Та ще й це викрадення трупа пана Ґардвіка не дає Кессі спокою. А детективка сержант Філліда Флайт ще й переконана, що це саме Кессі вкрала його труп.

Як Кессі виправдатися? Як розгадати причину смерті пані Е.? І як запеклим ворогам доведеться об'єднатися, щоб знайти винних?

Дуже чекатиму на продовження серії, бо книжка дуже цікава 🫰🙌

Уявіть, що вам залишилося жити всього 160 днів. Що будете робити? А що, якщо ви восьминіг?

🐙 Восьминіг Марселлус - морська істота, навколо якої крутиться історія в книзі. Він живе в океанаріумі і йому залишилося всього нічого, перш ніж його життя завершиться, і він відчайдушно хоче допомогти своїй подрузі, прибиральниці Тові, розгадати секрети навколо загибелі її сина.

Як восьминіг може це зробити, спитаєте ви? Все просто: Марселлус - напрочуд кмітливе створіння.

Це мила та добра історія про дружбу жінки та восьминога, який здатен змінити її життя та полегшити біль, пов'язаний з втратою сина.

Не можу сказати, що це та історія, яку хочеться запам'ятати на все життя, але якщо вам хочеться чогось легкого і простого, аби відволіктися - ця книга для вас ✨

Скажу одразу — моє враження від книги дуже суб'єктивне, бо цей твір з високої полиці дався мені непросто. Незважаючи на очевидно важку і дуже важливу тему, порушену в цій книжці, мені було нудно і, якби не потреба дочитати на книжковий клуб, я б її не дочитувала.

Сюжет крутиться навколо Сет — колишньої раби, яка намагалася вбити своїх дітей, аби вони не потрапили в рабство. Одну з них їй все ж вдалося вбити. А потім починається якась дурня — Сет переслідує дух вбитої дитини за те, що вона зробила.

Якби не цей спіритично-духовний елемент в книзі, вона мені сподобалася б більше. Бо ти ніби читаєш історію, засновану на реальних подіях, включаєшся у всі ці жахи, пов'язані з рабством і стражданнями рабів, але весь цей спіритизм з привидами дуже відволікає.

До слова, ще й сама книга, на мою думку, написана не дуже вдало. Рішення побудувати сюжет нелінійно і додати в нього купу незрозумілих на перший погляд сенсів зіграло з книгою злий жарт. Бо більшу частину тексту я банально взагалі не могла зрозуміти, що відбувається. Ще й сам по собі текст дивно написаний, ніби зітканий з обривків і шматків. І багато чого довелося гуглити по завершенню книги, щоб її зрозуміти.

Всі історії, які закінчується так, як закінчилась ця, завжди розбивають мені серце 💔 Напевно, якби цю книгу я дочитувала не на роботі, а деінде, то ревіла б дуже сильно

👭 Це історія про більш ніж 30-річну дружбу двох подруг - Таллі й Кейт, які з плином часу стали одна для одної справжньою сім'єю. На перший погляд, здавалося б, вони такі різні, але напевно саме це зробило їхню дружбу неповторною, хоча й неідеальною. Думаю, кожна людина хотіла б мати в житті саме таку подругу, бо так, як розуміли одна одну Кейт і Таллі, не розумів їх більше ніхто. Хоч ця дружба часто завдавала болю принаймні одній з них, вони все одно трималися разом, бо ця дружба для них - навіки.

Після завершення книги мені було боляче прощатися з цією історією. Знаю, що у цієї книги є продовження, тож чекатиму, коли його видадуть в Україні (сподіваюсь, чекати лишилося недовго🤞). Але якщо й ви, так само як і я, не захочете розлучатися з Таллі й Кейт, можна глянути на Нетфліксі однойменний серіал з Сарою Чок та Кетрін Гейгл серіал (попереджаю, від видозміни сюжету може трохи підгорати 😅)