Нові відгуки

Напевно лише я, бажаючи в книгах абстрагуватися від тематики домашнього насильства, в якій працюю, можу рандомно обрати книгу саме про домашнє насильство. На жаль, все описане пані Поліною в книзі - суцільна правда. Те, що переживають постраждалі, те, як працює правоохоронна система, обмежена недосконалим законодавством і те, наскільки людям подекуди байдуже на такі ситуації. Я не можу сказати, що розв'язка стала для мене неочікуваною - бо часто саме так і відбувається в сім'ях, які живуть в ситуаціях домашнього насильства. Сюжетна лінія, яка домашнього насильства не стосувалась, теж видалась мені доволі динамічною і цікавою - люблю такі штуки, як не дивно 😅 Єдине, що трішки швидко кінцівка розв'язалась - мені не вистачило ще буквально декілька розділів. Хоч від роботи абстрагуватися не вдалось, книга мені сподобалась. Дякую авторці за неї і за те, що не боїться писати про цю тему.

Це моя друга книжка української авторки і я навіть не сумнівалась в тому купувати її, чи ні, адже «Дівчина, яку ми вбили» мені в свій час дуже сподобалась 💙! Та можу сказати, що ця книжка більше зачепила мене за живе, така вона, дійсно, гостросоціальна, важка, тригерна, але життєва. Війна війною, а проблеми таких неблагонадійних сімей і трагедії цих дітей жили, живуть і будуть жити в будь-який час, попри усі обставини, не дивлячись на зміну декорацій. А люди ще більше продовжують тягнути ту буденність за принципом «моя хата скраю». На жаль. Трошки спойлеру про фінал, який я оцінила, тому що він нелегкий, але правдивий. Саме так і відбувається, нижчі верстви населення легко притягнути до відповідальності, а у тих, у кого «звʼязки» все сходить з рук, навіть убивство. Ніяких рожевих окулярів, суто наше сьогодення. Я б мріяла, щоб у нас було більше таких талановитих авторів, як Поліна. Тому що «трилери» особисто мій улюблений жанр, а Поліна Кулакова пише саме в ньому. Ставлю собі в план прочитати усі книжки 📕! І у мене тепер є улюблена УКРАЇНСЬКА авторка у сучасній українській літературі, це кайф!

Те, як Поліна Кулакова вбиває своїх героїв — ще треба мати силу волі. Мені було боляче закривати книжку, хоча може це і є головною метою авторки, — викликати максимальні емоції після прочитання. Ця книжка — це продовження "Корсо", тепер Єва з Володимиром одружені, всиновили Макса та народили дитинку, і звісно повноцінний член сім'ї Корсо) Через 6 років після закінчення історії "Корсо" з'являється новий маніяк, який викрав дівчину-студентку, яка знайшлась аж через півроку на тому ж місце де і зникла, в тому ж одязі, який просяк брудом її ж тіла і вона взагалі нічого не пам'ятає останні півроку, а ніби тільки що вийшла з магазину, в який заходила півроку тому перед зникненням. Це починає розслідувати Володя, а Єві починають ввижатись різні марева, вона перестає відчувати себе в безпеці, в той час як Максу починають знову снитись сни, що мають бути розгадкою хто ж вбивця, і все це починає потрохи руйнувати таку щасливу і дружню сім'ю. Мені дуже сподобалась книжка, я прочитала її дуже швидко і закривши дуже довго не могла прийти в себе. Тепер я маю перечитати всі книжки Поліни Кулакової, вона точно мій автор.

"Чужа родина — темний ліс". Починаючи цю книжку я не думала, що вона буде настільки щемка, я очікувала на якийсь трилер чи щось містичне, але ця історія не така. Книга про домашнє насилля, про залежність, про дитячі травми, про те, що кожна сім'я переживає свої труднощі, що не завжди з виду благополучна сім'я такою являється. Книжка важка і правдива. Маленька дівчинка Леся живе з батьками, що пиячать, вдома вона відчуває страх від того насилля, що їй доводиться переживати. Її брат одного дня зникає, а всім все одно. Сусіди не звертають уваги, в школі не звертають уваги, всім байдуже, ніхто не хоче вляпуватись в це болото. Дуже важко читати про дітей, що переживають насилля, бо я знаю, що хоч це і вигадана історія, але це дійсно відбувається щодня в реальному світі, особливо після прочитання промови авторки, кожну сторінку книжки я пропускала через себе. Рекомендую. Я ж вже казала, що це моя улюблена авторка?

2,5⭐ Почнемо з плюсів книги: 🔹Книга маленька, тому читається швидко і досить легко. 🔹 Гарно описане місто, природа. 📍Головна героїня Єва, виросла у досить неблагополучній родині, де і мати, і вітчим пили, і також вітчим її і бив, і гасив недопалки💔. Та попри це вона змогла повірити, що у світі є щось краще і не розчаруватися у ньому. 📍 А от Садівник, він же ж Сергій, теж жив у неблагополучній родині, як можна дізнатися з сюжету, то вітчим Єви був його рідним батьком, який покинув його маму ще в дитинстві. Мати головного героя теж вела "дивне" життя і закінчила його самогубством, і знайшов її Сергій і через це попав в психлікарню, де його "накачували" різними препаратами. І це таки "зламало" його🙄 Книга читалася легко, але великої детективної історії я не помітила, інтриги не було зовсім, єдине, що мене хвилювало, то коли Садівник проколеться і його знайдуть. Бо він і так палився страшно. Містична частина була дивно вплетена і не до кінця розвинена. То Макс бачить видіння, то вже й може трансформуватися в тіло Річі-Доріана🙄 Любовна лінія теж не зовсім гарно розвинена, хоч вона тут і другорядна. На початку мені навіть Володя здавався підозрілим, але ж ми знали і ім'я і професію Садівника, тому я його і не підозрювала. Якщо потрібна книга на вечір, щоб відволіктися і не думати то це саме вона.

Категорично не згода з відгуком пані Ніколь, що це було погано і на одиницю. Це не так. Перше - стиль письма. Легкий, приємний, не обтяжений описами (я не люблю описи одного дерева на сторінку, нащо). Персонажі - різні, у кожного своя історія і розкриті вони достатньо, як на мене. Тема твору важка, авторка піднімає важливі теми і щиро рада за людей, які не росли в таких сім'ях, і не знають, що таке аб'юз, знущання, алкоголізм. З приводу того, що ніхто нічого не робить - достатньо подивитись декілька випусків "Стосується кожного" чи "Один за всіх", де знову таки, ніхто нічого не робить, ні соц.служби, ні поліція, ні сусіди, яким байдуже, ні експерти на тих програми (сіли, побалакали, розійшлись). Щодо епізоду, коли бібліотерка "зникла" - вказано, що у неї помер чоловік і авторка очевидно хотіла цим сказати, що у людей у першу чергу стоять власні переживання і проблеми, які змушують забувати про дівчину з сім'ї алкоголіків. Дещо нереалістичний фінал, такий собі хепі-енд. Оце мені, на жаль, не сподобалось. А як Леся виросла чемна і вихована? Та просто. Так, зашугана, з певними комплексами і травмами, але чому ця дитина не може казати "будь ласка"? А турбуватись про свою собачку?. Та і "від авторки" в кінці варто би прочитати. Сподобалось, що авторка показує байдужість батьків не тільки через неблагополучні сім'ї, які б'ються і вживають алкоголь, а також через цілком адекватного слідчого, у якого робота настільки на першому плані, що він забиває на власного сина. Хороший твір. Моє перше і вдале знайомство з Поліною Кулаковою. Однозначно ще купуватиму її книги.

«Усі їхні демони» – це не просто книга, це болісне відображення реальності, де дитинство крадуть, а дорослі демонструють свою безвідповідальність. Поліна Кулакова зуміла передати атмосферу безвиході, що панує у сім’ях, де насильство й байдужість стали нормою, а діти змушені виживати в умовах, які ламають їхню психіку й душу. Історія розповідає про підлітка Діму та його молодшу сестру, дев'ятирічну Лесю, які змушені виживати в середовищі домашнього насильства та байдужості. Читаючи, відчуваєш, як серце стискається від болю за цих дітей, чиє дитинство отруєне «демонами» дорослих. Леся – маленька дівчинка, яка, незважаючи на жахіття вдома, зберігає доброту, мріє, намагається знайти підтримку в оточенні. Діма, навпаки, ламається під тягарем обставин, шукаючи прихисток на вулиці, серед тих, хто лише затягує його в ще більшу прірву. Роман піднімає надзвичайно важливі питання: безвідповідального батьківства, байдужості суспільства, неспроможності державних структур захистити дітей. Іноді навіть найкращі наміри небайдужих людей не призводять до справжньої допомоги, а система лише погіршує ситуацію. Окремо варто згадати проблему корупції, «кумовства» та «кришування» в державних структурах, які стають частиною цього замкненого кола, дозволяючи злочинцям уникати покарання. Це підсилює відчуття безвиході та несправедливості. Ця книга не дає готових відповідей, але вона ставить запитання, на які кожен читач мусить знайти свою відповідь. Дуже важка, болюча, але неймовірно сильна та правдива книжка. Рекомендую 💔

Єва жила спокійне життя. Не без побутових проблем, звісно, але точно без серійних вбивць і небезпек, які дихають в потилицю. Але одного дня її життя змінюється. Єва знаходить пса, зникає її колега, а також вона потрапляє у гущу поліцейського розслідування із розшуком серійного вбивці. Це гарний та цікавий детектив, який можна прочитати за декілька вечорів. Мені дуже подобалося, як авторка нарощувала напругу в книзі, а також розділи від обличчя вбивці були дуже реалістичними та цікавими. Мені здається, що авторка проробила ґрунтовну роботу саме з психологічної точки зору, бо так майстерно описати вбивцю та його думки треба вміти! Але є але❕Далі можливі невеликі спойлери❕Мені не сподобалася містична складова книги, яка по суті й направила розслідування у правильному напрямку. Я очікувала, що це буде класичний детектив без всіляких надприродних штук. Але сталося не так, як гадалося. Плюс кінцівка лишила неоднозначні враження. Також мене дуже засмутила ситуація з фемінітивами у книзі. То їх не було, то вони були, але написані згідно з російською правопису. Наприклад, барменША. В українській мові фемінітиви не утворюються за допомогою суфіксу -ша. Тож це мене теж дуже засмутило🥲 Загалом мені книга сподобалася. Було дуже цікаво та інтригуюче читати. Продовження цієї книги я точно читатиму, бо мені сподобався стиль написання, а також полюбилася головна героїня. Тож я залюбки продовжу читати її шлях і нові небезпечні пригоди🥹