Враження, що мене надурили, певно ще ніколи не було таке сильне…🫥
Це вже третя книга цієї авторки у мене, і краще не стає, тому вона ж і стане останньою. Перше що хотілось би спитати, редактори взагалі бачили в очі той текст? Чи перечитувала авторка свою ж роботу, я навіть не питатиму, схоже як і з минулими книгами - ні. Бо по іншому пояснити діри в сюжеті розміром з Маріанську впадину, я не можу.
Давайте по порядку:
1. Зі мною прийоми «надавити на жалість» не працюють. «Прозорі оченята, маленькі пальчики, і тд» - я зрозуміла вона мала, не треба постійно це повторювати, воно так не працює.
2. Якість тексту - коли сусідні речення суперечать один одному, це проблема, я вже не говорю про факти з сусідніх сторінок. Коли вам пишуть: «Вогнепальна рана в районі очей.», а в наступному «Кулі пройшли на виліт… Ми нарахували три постріли» - це взагалі треба коментувати?
3. В описи автор не вміє, вона дуже любить описувати місце подій його назвою «Чималий шмат вулиці Набережної - від мосту на Галицькій до університету нафти та газу…» - я ніколи не була в Івано-Франківську для мене цей опис місця значить НІЧОГО, я поняття не маю як воно виглядає, як я це маю уявляти? І такого багато, нам кажуть назву вулиці, куди йде персонаж - нашо мені ця інформація, я поняття не маю, шо це за місце.
4. Сюжетні гілки які ведуть в нікуди і персонажі яких згадали раз і потім ми їх не бачили і не чули. Нашо? Вони нічого не дали сюжету, для чого вони там?
5. Ідея яку несе ця книга. Якщо ви на дні, не намагайтесь це якось вирішити, просто пливіть за течією.
Я певно закінчу, бо буду до ночі то писати. Ця книга - сирюща, яким дивом її перевидали для мене загадка. Не витрачайте час. НЕ РЕКОМЕНДУЮ
Анонім
Ця історія - біль нашого суспільства. Байдужість сусідів, корупція і безкарність в поліції, проблемна сім'я, алкоголізм і біль дітей, які змушені все це пережити. Це все поруч з нами, і часто люди байдужі або бояться, і з мовчазної згоди сусідів, знайомих, органів влади трапляються жахливі трагедії. Діти, намагаючись втекти від домашнього насилля, можуть потрапити в не менш небезпечну ситуацію. Ніхто їх не чує.
Це моє знайомство з авторкою. Болюча, гостра драматична історія про життя однієї сім’ї. Мене завжди до глибини душі торкають історії, де страждають діти. Можливо, саме тому я так мало читаю книги з гостросоціальними темами. Бо болить....
Анонім
Книжку «Усі їхні демони» я прочитала, але все ніяк не могла зібрати думки до купи, щоб написати відгук. І тільки через деякий час, після осмислення подій книги — пазл склався.
Я була вражена як авторка майстерно передала біль, агресію та байдужість., які довелося пережити дев’ятирічній Лесі в родині, де батьки пиячили. Зникнення її брата Діми стає для дівчинки ще однією трагедією, на яку ніхто не звертає уваги — і це по-справжньому боляче. Я настільки занурилась в жахливі події, що зовсім забула про передмову.
Бо книга не лише про домашнє насильство, а й про мовчання — сусідів, школи, суспільства… Вона болісна, правдива, але необхідна. Історія, що заснована на страшній реальності та на власному досвіді автора… Це твір, який варто читати для того, щоб не залишатися байдужим!
#марафонкнигомам
Анонім
Котолог
