Відомий письменник Пол приходить до тями у незнайомому місці. Потроху пригадує, що потрапив у аварію, але чому ж він не в лікарні? Його знайшла "найпалкіша шанувальниця", ото везіння! Але для кого? Енні жадає прочитати його останній роман про Мізері, а прочитавши - дізнається що Пол убив її. І от тут починається божевільня.

В романі по суті дві дієві особи - Пол і Енні. Але там до біса всього коїться. Уміє містер Кінг тримати мою увагу🙂 Коли здається, що гірше вже просто не може бути - ааааа нііііі! МОЖЕ! Кукурікнута Енні познущалася з Пола всіма можливими засобами, от же ж птаха-нетіпаха🤯🤯🤯

Це було божевільно, але до біса захопливо!

Шестеро друзів зустрічаються в містечку, де вони колись жили, для вшанування пам'яті ще одного їхнього дуга, який зник декілька років тому. Чарлі, донька винахідника, який створював аніматронних звірів, починає пригадувати речі, які так намагалася забути... Всі разом вони їдуть в кафе, яке належало її батькові. І де зник їх друг Майкл. Там і досі лишаються аніматронні ляльки - там, де їх лишили. І вони не зовсім бездушні, але ж і не живі?

За книжку я взялася, тому що її прочитала моя 14-ти річна донька(і вона ще й у гру цю грає)🤪 Що ж, мені було не страшно. Але було цікаво. Куди ж без того, що підлітки полізли туди, куди не слід було лізти? Та горор не був би горором, якби ніхто нікуди не ліз. 🙈Буду читати всю серію, а потім разом з донькою подивимось і фільм. Мені здається, фільм буде більш моторошним і цікавим. Книжка у віковій категорії 12+, а фільм 16+

Маленький хлопчик Тео переживає клінічну смерть, і після того починаються містичні і моторошні події. Йому сняться страшні сни, він бачить якогось чоловіка, який наказує йому щось робити, що не притаманне маленькому хлопчику. Батько з усих сил намагається якось допомогти сину.

Це було моторошно, я переживала за малого, хотілося його обійняти і приголубити, було страшно читати і в той самий час хотілося дізнатись, що ж буде далі. Кінцівка розтрощила моє💔

Мова йдеться від імені Мирона, батька хлопчика. Він поводиться іноді дивно, намагаючись робити вигляд, що нічого страшного не коїться. Іноді тупить і зависає, не може контролювати свої емоції, лякаючи і себе і власного сина. Але не можу засуджувати його - бо поводиться він, як більшість людей(деякі навіть собі ніколи в цьому не зізнаються). Головний герой, по суті, не мав нормального життя. І скінчилось воно так само - не нормально.

І бонус. Просто супер-бонус(для мене так точно) - перелік музичних творів, рекомендованих для прослуховування під час читання. Це просто🔥🔥🔥

І з мінусів - автор іноді заглиблювався в описи чогось не суттєвого, на мій погляд. Такого, що в принципі ніяк не впливало на сюжет - наприклад, чого дружина головного героя боїться електрики. Або коли він таксував - дуже детальне переміщення з назвами всіх вулиць і навіть номерів будинків. От нащо воно мені? (Це суто моя думка).