Марія Матіос – “Солодка Даруся”

Ця книга – як удар у груди. Міцний, пронизливий і такий болісно-правдивий. “Солодка Даруся” – це не просто історія дівчини з важкою долею, це дзеркало, в якому відображаються страх, біль і мовчання кількох поколінь українців.

Матіос пише так, що кожне слово – ніби лезо. Її мова – живий організм, який дихає гуцульськими горами, старими піснями і невимовними трагедіями. А сама Даруся – це символ. Символ того, як система ламає людей, як біль передається у спадок і як мовчання стає захистом.

Оцінка: 10/10

Артем Чех «Хто ти такий?» - це спроба осмислення досвіду дорослішання та стосунків.
Вона досліджує, як формується особистість через взаємодію з родиною, суспільством і країною, що змінюється.

Основна мета — показати, як хлопчик виростає в українській реальності, як його оточення та сімʼя впливають на його світогляд. Це не лише про дитинство, а й про ідентичність, про те, як маленькі історії формують більшу картину нашого життя. Чех через власний досвід передає емоції та дилеми, знайомі багатьом.

Чому ця книга важлива для українців?

Вона розкриває реалії українського життя, які можуть бути знайомі багатьом читачам, і допомагає краще розуміти себе через призму історій інших.

Це книга про трансформацію поколінь: як змінюються цінності, виховання, роль батька та сімʼї в Україні.

У ній є багато моментів, що допомагають замислитися над власною ідентичністю: хто ми є як українці, що нас формує, як виховання впливає на нашу дорослу свідомість.

Один з ГГ Фелікс у книзі — це дуже глибокий і трагічний персонаж. Він уособлює ціле покоління чоловіків, яких зламала війна, але які мусили якось вписатися в мирне життя. Його досвід афганської війни нагадує про те, що війна не закінчується, коли людина повертається додому — вона залишається всередині неї, формує її світогляд, реакції, страхи.

Чи готове суспільство до тих, хто повертається з війни?

«Сонджу» — це історія про дівчину, яка зростає у Північній Кореї, країні, де страх і контроль держави впливають на кожен аспект життя. Головна героїня, Сонджу, народжується у привілейованій сім’ї, де її батьки займають високе становище. Вона мріє про майбутнє, яке здається їй безпечним і стабільним. Проте реальність виявляється жорстокою: коли обставини змінюються, дівчинка змушена боротися за виживання.

Сонджу проходить складний шлях — від дитини, яка живе у відносному комфорті, до підлітка, який стикається з труднощами, що змінюють її назавжди. Її історія — це не просто розповідь про боротьбу, а й про силу духу, відвагу та людяність навіть у найтемніші часи.

Книга піднімає важливі питання про свободу, родину та надію. Вона змушує задуматися про те, які привілеї ми сприймаємо як належне, і як людина може вистояти перед лицем неможливого.

Рекомендую!

МАРКІЗ ДЕ САД — ФІЛОСОФІЯ В БУДУАРІ

Ті, хто не дуже стресостійкі, готуйтесь випити не один пісюрік, або, можливо, ви навіть пустите дельфіна, це не точно 😹

Ця книга — чиста провокація, відверта, шокуюча, але, чорт забирай, геніально написана. Уявіть собі 18 століття: епоху, коли література була більш стриманою, а тут з’являється Де Сад і видає текст, який навіть у 21 столітті змушує людей червоніти, обурюватись і, що найголовніше, думати.

Я не погоджуюся з усім, що тут висловлює автор, але його стиль, його маніфест вільної думки та абсолютної розпусти вражає. Це не просто порно, не просто розпусні діалоги — це справжній філософський маніфест, який ставить під сумнів мораль, релігію, суспільні норми.

І якщо видавництва й досі бояться братися за подібні книги — значить, Сад виграв. Він шокує навіть через століття після своєї смерті.

5/5 за майстерність, стиль і сміливість.

А ви готові перечитати це й вижити?

Є книги, що болять. Книги, що розривають душу й довго не відпускають. «Барва пурпурова» Еліс Вокер – саме така. Це роман, що оголює найтемніші сторони життя, але водночас вчить бачити красу навіть у найжорстокішому світі.

Історія, що ламає мовчання

Це історія Селі – чорношкірої дівчинки з американського Півдня початку XX століття. Вона росте в бідності, зазнає знущань і насильства, її змушують мовчати, не давши права ні на освіту, ні на свободу, ні на власний голос. Листи, які вона пише до Бога та своєї сестри Нетті, – це єдиний спосіб висловити свої почуття. І читати ці листи – наче зазирати в душу людини, яка з кожним рядком стає тобі ближчою.

Селі – не просто жертва обставин. Вона символ усіх тих, кого позбавили голосу. Але найголовніше – вона не зламалася. Її сила, її шлях до себе, її поступове відкриття світу й власної гідності – це справжня трансформація, яку проживаєш разом із нею.


Стиль роману особливий. Еліс Вокер не просто розповідає історію – вона дає голос тим, кого ніхто не чув. Простота й водночас емоційна глибина мови роблять цей текст справжнім живим потоком. Спершу ламаєшся, читаючи неграмотні листи Селі, але з кожною сторінкою бачиш, як росте її голос, як розширюється її світогляд.

А ще ця книга про те, що любов має безліч форм. Про жіночу дружбу, про підтримку, про пошук власного щастя. І хоча історія починається з болю, вона веде нас до надії.

Ця книга – про боротьбу й перемогу. Про біль і любов. Про те, що навіть у найтемніших обставинах можна знайти світло.

Оцінка: 10/10

Рекомендую всім, хто готовий відчути справжню силу слів.