Вбивчі письменники

24 історії, що вражають своїм карколомним набором характеристик. Рахуємо: це було насправді, це були письменники, декого продовжують із захватом читати й сьогодні (в цілому не засуджуємо, бо тексти дійсно майже геніальні), а іменем ще одного вбивці названа бібліотека у Києві. Якщо під час читання тримати в голові всі ці факти, то загальне враження посилюється на кілька порядків.

Саші вдалося не просто перерахувати нам письменників, які по сумісництву були ще й вбивцями, а створити напружену драматичну цільну історію, де основні герої – далеко не герої.

Так, тут мало жінок (і це зрозуміло: жінок-вбивць статистично менше, ніж чоловіків, а от чому так – питання для окремого розгляду), буквально один український письменник-вбивця (можемо трішки пишатися чи шо), а японці просто перевершують будь-які межі огидного.

Від деяких персонажів холоне кров, а від дій деяких віє такою меланхолією, що стає на секунду навіть трішки шкода недотикомок. Але тільки на секунду, бо ніщо не може виправдати їхніх дій. Пояснити – так, але у жодному разі не виправдати.

Нонфікш, який читається запоєм і лише зрідка згадуєш, що це – не вигадки. Ґрунтовна праця, колосальний труд по збору інформації і такий живий драматичний виклад. Перший український трукрайм і хочеться побажати авторці, аби не останній.

▫️«Та й зрештою, ніхто з нас ніколи не знає і не може знати, що коїться в голові в іншої людини - люди не завжди вбивають з логічної причини. Іноді справжній мотив криється десь дуже глибоко всередині і його не так легко запідозрити»

Ця книга знайомить з історіями 24 авторів або авторок, чиї життя виявилися не менш захоплюючими та темними, ніж їхні твори…

Від серійних вбивств до приховування злочинів — кожен з цих авторів залишив слід не лише в літературі, але й у реальному житті 🤯

Кожна історія є своєрідним розслідуванням, де ви вивчаєте факти та намагаєтесь зрозуміти, що стало причиною переходу межі між творчістю та криміналом 😱

▫️«Та як не сумно визнавати,
викриття вбивці не завжди означає, що його справедливо покарають за злочин»

Це вражаюча книга, яка змішала в собі темну сторону літератури з реальними кримінальними справами. Кожна історія подана як розслідування, з фото, цитатами та примітками, що дає можливість відчувати себе детективом впродовж всієї справи 🕵🏻‍♀️

Особливо мене вразила історія про українського письменника Андрія Головка, якої я раніше не знала. Вражає, як багато жорстоких авторів отримали визнання, навіть попри свої злочини 😳

Всі історії читаються легко, незважаючи на моторошну тематику. Але, що важливо, авторка часто наголошує на психологічному аспекті, а вся книга змушує задуматися про межі між творчістю та реальністю📖

Якщо думаєте, що письменники – це такі собі тихі інтроверти, які п’ють каву і мирно пишуть свої книжечки, то ця книга має чим вас здивувати. «Вбивчі письменники» — це really true crime, де головні герої не тільки створювали шедеври (не без винятків, та все ж), а й... вбивали. Чесно, після деяких розділів хотілося загуглити, чи точно мої улюблені автори нікого не вколошкали 😅

Я читаю блог Саші (майже з його народження), і саме через нього підсіла на трукрайм.
Ця авторка винна! 😆 Її короткі історії про авторів-вбивць настільки круті 🔥 Тож коли вийшла книга, то я знала: треба читати!

Що мені сподобалося:
🗡 Подача
Тут не потрібно гадати, хто винен, адже всі карти одразу на столі. Але інтрига в іншому – як саме відбувалися ці злочини, які мотиви ховалися за діями авторів і якими були наслідки. Місцями я ловила себе на думці: "Ну не може ж бути! А ні, може..." 😳

🗡 Баланс фактів
Авторка не перевантажує текст сухими фактами, а поєднує їх із живою розповіддю. Читається легко, ніби слухаєш подкаст, але без реклами в найнесподіваніший момент. 😉

🗡 Неочікувані історії
Деякі автори стали для мене шоком — я навіть не підозрювала, що за їхніми біографіями ховаються такі моторошні події (канібалізм, серійні вбивства, злочини проти близьких людей, приховування злочинів та інше)

🗡 Атмосферність
Оформлення книги у вигляді кримінальних справ, з фото та короткими фактами офігезне! Текст занурює в події й змушує задуматися: а скільки ще таких історій ми не знаємо? Або про те, що не варто читати такі книги перед сном (мене не спинило і я її читала як раз протягом двох ночей) 😵‍💫

Книга крута і залишає післясмак, змушує задаватись питаннями: чи можна відокремити твори митця від його вчинків? Чи впливає творчість на моральні орієнтири автора? А головне — скільки ще таких історій приховує історія літератури?