Спочатку я сильно шкодувалаю, що не читала цю дічЬ в електронці десь в додатку, де можна було б швидко виділяти "неймовірні" художні засоби на кшталт "щільно намазаних на серці спогадів", а доводилося...читати далі →
Історія, яку я розтягувала, бо постійно плакала. Плакала від тої кількості болі, що пережили люди за своє життя, від того, наскільки зранені вони душевно та від того, як сильно вони прагнуть продовжув...читати далі →
Олена Пшенічна "Там, де заходить сонце" ?. Роман. Вид. Лабораторія. Життєві ситуації бувають різні, а особливо у наш важкий час. Вже три роки як Віра Тиха жила на подвір'ї у сина, але у власному буди...читати далі →
«Там, де заходить сонце» Олена Пшенична ? «-Для матері її діти всігда будуть самі красіві. І хороші. Даже якщо ні..» Ніна Миколаївна «-Війна - це страшно. Це смерть. Це біль. Це сльози. А не ваше...читати далі →
Одного дня вчительці української мови та просто приємній бабусі Вірі Тихій доводиться змиритись з думкою, що її син не може приділяти їй стільки часу, як раніше. На вулиці повномасштабне вторгнення, с...читати далі →
Якби ви мене бачили вчора, то помітили, що знову ревіла над книжкою. Чого? Бо коли читаєш про події сьогодення, не можеш не брати написане близько до серця. А горя у нас зараз дуже багато. Історія пр...читати далі →
Ходімо гойдатися у текст. Ви будете здійматись високо і сміятись, поступово переходячи на сльози ближче до землі. А потім знову здійматися вгору і крізь суміш відчуттів впізнавати всі відтінки емоційн...читати далі →
Ніжна і в гарному сенсі «повчальна» книга. Бо що ми знаємо про бабусь і дідусів? Ну так, знаємо, що бабуся готує найсмачніший борщ, а дідусь завжди чекає у гості. Ну ще знаємо, що вони нас люблять. А...читати далі →
Давно мені не траплялось таких близьких і щемких книг. А враховуючи, що це ще й літературний дебют, то маю для вас рекомендацію обов’язково прочитати і підтримати талановиту авторку. За змістом ця кн...читати далі →
? Багато очікувала від цієї книги, бо стільки людей її рекомендували! Більшість моїх очікувань справдились. Історія про життя в будинку для літніх людей у час війни — цього достатньо, аби зрозуміти: к...читати далі →
Ми живі, поки ми віримо
Вірі Тихій – 72. Вона – колишня вчителька української мови, яка навіть уявити не могла, що опиниться у Будинку для літніх людей, куди її привезе єдиний і такий коханий син…
Але влітку 2022-го року Віра Петрівна залишається сама: син Толя день і ніч волонтерить, а невістка з дітьми вимушено евакуюються за кордон. Можливо, з хворим серцем й небезпекою навколо дійсно краще перебути поки тут — під наглядом медиків, у компанії «однолітків»?
Та замість відкритих, гостинних стареньких жінка зустрічає у Будинку зранених, колючих стариганів, що з дня у день просто спостерігають, як їхні життя, неначе сонце, закочуються за обрій.
Що приховують ці самотні старечі серця? І які труднощі здатне витримати материнське серце?
«Там, де заходить сонце» – книга-пластир на кожне зранене серце та водночас надзвичайно чесна оповідь про життя на його заході.
Чому варто прочитати книжку «Там, де заходить сонце»?
Насичена гумором, старечою мудрістю, іронією, зворушливими спогадами та історіями, що перетворює її на своєрідний «книжковий шелтер».
Дає змогу поглянути на життя мешканців Будинку для літніх людей в ретроспективі історії: від часів радянської окупації до сьогоднішньої повномасштабної війни.
Гостра художня рефлексія на тему стосунків батьків і дітей, сімейних цінностей, сили материнської любові і людських доль в розпал складних життєвих випробувань.
Нацкешбек
Котолог
