Категорично не згода з відгуком пані Ніколь, що це було погано і на одиницю.
Це не так. Перше - стиль письма. Легкий, приємний, не обтяжений описами (я не люблю описи одного дерева на сторінку, нащо).
Персонажі - різні, у кожного своя історія і розкриті вони достатньо, як на мене.
Тема твору важка, авторка піднімає важливі теми і щиро рада за людей, які не росли в таких сім'ях, і не знають, що таке аб'юз, знущання, алкоголізм.
З приводу того, що ніхто нічого не робить - достатньо подивитись декілька випусків "Стосується кожного" чи "Один за всіх", де знову таки, ніхто нічого не робить, ні соц.служби, ні поліція, ні сусіди, яким байдуже, ні експерти на тих програми (сіли, побалакали, розійшлись).
Щодо епізоду, коли бібліотерка "зникла" - вказано, що у неї помер чоловік і авторка очевидно хотіла цим сказати, що у людей у першу чергу стоять власні переживання і проблеми, які змушують забувати про дівчину з сім'ї алкоголіків.
Дещо нереалістичний фінал, такий собі хепі-енд. Оце мені, на жаль, не сподобалось.
А як Леся виросла чемна і вихована? Та просто. Так, зашугана, з певними комплексами і травмами, але чому ця дитина не може казати "будь ласка"? А турбуватись про свою собачку?. Та і "від авторки" в кінці варто би прочитати.
Сподобалось, що авторка показує байдужість батьків не тільки через неблагополучні сім'ї, які б'ються і вживають алкоголь, а також через цілком адекватного слідчого, у якого робота настільки на першому плані, що він забиває на власного сина.
Хороший твір. Моє перше і вдале знайомство з Поліною Кулаковою. Однозначно ще купуватиму її книги.