Профіль Ліна Корнієнко

Ліна Корнієнко

09.05.2025

Новий відгук

Неймовірна лють

Ця частина мені сподобалась! Хоч я й поставила їй 4 з 5 — це поки найнижча оцінка серед усієї серії, — та все ж книжка дуже захоплива. Спочатку в мене виникли питання до деяких сюжетних моментів. Мені завжди складно сприймати подібні ідеї в книжках і важко повірити в розв’язку. Але Кара Хантер добре розкрила мотивацію, пояснила, чому й як усе сталося, і це допомогло мені прийняти сюжет.

Особливо подобається, як вона поступово підкидає деталі, додає неочікувані повороти й змушує сумніватися в кожному. Я завжди будую свої теорії, намагаюся вгадати, хто злочинець, але вона щоразу обводить мене навколо пальця. І цього разу теж не вгадала! Обожнюю такі сюжети, де до останньої сторінки не можеш бути впевнений ні в чому.

Також мені дуже подобається, як авторка розвиває персонажа Фоулі, у кожній частині ми дізнаємося про нього щось нове. У цій книжці з’явилися особливо цікаві подробиці з його життя.

Однозначно продовжуватиму читати серію і збирати її до своєї колекції.

Новий відгук

1984. Колгосп тварин (ексклюзив)

«1984» — це не фантастика. Це попередження.
Я читала цю книгу з дивним відчуттям: ніби не занурююся в уявний світ, а просто розплющую очі.

Тут контроль за думками — це норма. Любов — це злочин. А правду можна переписати, якщо так вирішила Партія. І найстрашніше — це не камери й не каральні органи. Найстрашніше — як легко людина може здатися.

Історія перегукується з нашим теперішнім, з нашим минулим… І я впевнена: буде перегукуватися і з майбутнім.
Це історія не про одну державу. Це про всіх. Про кожного громадянина, який рано чи пізно зіткнеться з системою.

Мені трохи сумно після таких книг. Бо після них здається, що віри в краще майбутнє не залишилось.

І дуже добре, що я не оминула “Колгосп тварин” — він коротший, але не менш пронизливий.
Там — інша форма, інший підхід. Головні герої – тварини, це ніби казка чи байка. Але скільки в цій «казці» дорослого змісту…

«Усі тварини рівні. Але деякі — рівніші за інших.»
Ці рядки врізаються в пам’ять.

Обидві книги Орвелла — не просто література. Це дзеркало. І воно не завжди показує приємне

Новий відгук

Служниця спостерігає

У цій частині ми бачимо Міллі вже зовсім іншою: вона більше не служниця в чужих маєтках — тепер у неї є власний дім, коханий чоловік та двоє дітей. Здається, мрія стала реальністю: вони купують будинок, про який давно мріяли… але…з цього моменту починається те, що я так люблю у Фріди: напруга, загадки, несподівані повороти й постійне відчуття — щось точно піде не так.

Я обожнюю стиль Фріди Мак-Фаден. Вона вміє так крутити сюжет, що, навіть коли здається, ніби ти все зрозумів — емоції накривають хвилею. Це як американські гірки: ти ніби бачиш, куди все йде, але серце все одно вистрибує з грудей.

Але в цій книжці було не все так добре, як в попередніх. Мені подобалося до того моменту, поки не стало відомо хто вбивця, я не повірила в цю розв’язку. Не можу пояснити без спойлерів, але вона видалася мені надто неправдоподібною.

І попри це — я проковтнула книжку за день. Бо Фріда Мак-Фаден натискає на всі потрібні кнопки, викликає бурю емоцій і не відпускає до останньої сторінки.

Нова оцінка:

Неймовірна лють 8

14.04.2025

Новий відгук

Угода. Книга 1

Перші 20 сторінок я була налаштована скептично — здавалося, що все до болю клішоване, ніби вже сто разів бачила схожі сюжети в інших романах. Я вже морально готувалась крінжувати. Але потім… щось клацнуло. Історія мене зачепила.

Мене вразила наполегливість головного героя — він не здавався, і це додавало історії драйву. Сюжет легкий, романтичний, місцями смішний, і написано все просто, без зайвого пафосу. Дуже сподобались діалоги — живі, природні, з характерним студентським сленгом.

І окреме задоволення — переклад українською. Особливо як адаптували лайку — звучить і смішно, і по-нашому.

Та попри легкий тон, книга не боїться серйозних тем: зґвалтування, домашнє насильство, психологічні травми. Це додає глибини й змушує не лише посміхатись, а й співпереживати.

10.04.2025

Новий відгук

Балада про співочих пташок і змій

Це той рідкісний випадок, коли я читала історію вже знаючи, ким стане головний герой. І саме це зробило книжку ще цікавішою. Я хотіла зрозуміти, що привело Коріолана Сноу до тієї версії себе, яку ми бачимо в «Голодних іграх». Хотілося знайти виправдання, причину, поштовх — і, можливо, навіть пошкодувати його.

Але ні. Попри всі надії, я жодного разу йому не співчувала. Було неприємно читати його думки, бачити, як він мислить.

Книга повільна, з великою кількістю роздумів — але саме це робить її такою психологічною і напруженою. Історія поступово відкриває Сноу як антигероя — і робить це майстерно.

Мені не дуже подобається назва книжки, але вона точно передає суть. Люсі — пташка: вільна, співоча, жива. Сноу — змія: підступний, холодний, контрольований.

Це точно книга, яку треба читати після основної трилогії. Тому що лише знаючи, ким стане Сноу, як виглядають Ігри в майбутньому, можна повноцінно оцінити всі пасхалки, деталі й відсилки.

Це не історія кохання. Це історія про перетворення. Про втрату людяності. Про змію, яка навчилась повзати тихо, але кусати смертельно.

15.03.2025

Нова книжкомрія:

Бажанки КМ-букс 4

25.02.2025

Нова книжкомрія:

Бажанки від книголав 0

Нова книжкомрія:

Бажанки від КСД 3

20.02.2025

Нова книжкомрія:

Бажанки від Артбукс 6

Нова книжкомрія: