Корсо

Це друга книжка, яку я прочитала в авторки, і мені сподобалось.

Єва -добра, мила, але самотня дівчина, яка, на жаль, виросла у неблагополучній родині. Одного дня в неї з'являється чужий велетенський пес, зникає подруга і стається нове знайомство. Все перевертається з ніг на голову і дівчина стає учасницею чогось страшного. Скажу, що все досить передбачувано, легко і навіть не дуже страшно. Хоча такі мерзенні люди, як Садівник, заслуговують більшого покарання, зважаючи на те, що він творив. Десь посередині розуміла, що герої мусять бути якось пов'язані - цей момент сподобався. Не зовсім зрозуміла містичну складову, але книжка прочиталась легко і швидко. Я її точно порекомендую знайомим і приємно знати, що вже є продовження. Адже хочеться дізнатись, як складуться стосунки Єви і Володимира, Єви і Максима. Але, можливо, там зовсім не про це.

Сподобався пес Доріан, хоча я і насторожено ставлюся до чужих великих собак, але з перших згадок про нього відчувалося, що він точно не нашкодить героїні.

Не вистачило гостроти сюжету і інтриги, як такої. Все, фактично, було відомо майже з перших сторінок. Але обов'язково читатиму й інші книжки авторки.

Мій перший український гостросюжетний трилер і це 💣💣💣💣⠀
Всім відомий вислів Нема тіла - нема діла, а тут навпаки з перших сторінок роману є тіло, є злочин - є закручений сюжет детективного трилера.⠀
⠀
Дійшла висновок, що лише делікатна, приємна, тендітна і щира авторка (з якою мені випала доля познайомитись особисто) могла нам на сторінках книги розповісти хитрі сплетіння доль і мотивів головних героїв.⠀
⠀
Книгу я прочитала буквально за два вечори і три ранки (читаю в трамвайчику дорогою на роботу), а це означає, що сюжет в мене в голові розвивався наче в гостросюжетному кіно і я дуже хотіла дочитати до кінця і дізнатись, чи розкриє замисли Садівника Єва і яку ж роль відіграє велетень кане Корсо.⠀
⠀
Ох ці ж детективи полонили моє читацьке серденько, тому з нетерпінням чекаю нову книгу авторки.

Роман із елементами детективу-трилера про серійного вбивцю, пса породи кане корсо і Єву, головну героїню, якій доводиться вплутуватися у ці всі трагічні події.

Неоднозначні враження. З одного боку, роман вдалий, всі персонажі добре виписані, всі сюжетні лінії доведені до кінця і розкриті. Тобто методологічно зауваг в мене якнайменше.

Реалії роману, герої та загалом атмосфера близькі українському читачеві. Хоча над локаціями авторка попрацювали мінімально. Відчутно, що місто вигадане і події балансують поміж кафе, підземним переходом і ще кількома локаціями. Але саме місто якесь безлике, недопрацьоване. Та й топоніміка з дивним натяком на щось хороше: Добролів, Мировір.

Щодо героїв, найтиповішою мені була лінія стосунків сусідського поліцейського Вови з Євою: очевидна романтика, що виросла на фоні зради колишнього хлопця Єви. Тут все банально, авторка іноді вставляє поміж текст загальновідомі істини про стосунки.

Авторка заповзялася ввести в роман трохи психологізму, зокремо щодо вбивці, в якого очевидна травма дитинства і стосунків з жіночою половиною людства. Але замало це все пропрацьовано. Занадто поверхово, бо такі теми потребують насправді серйозного заглиблення в тему. А тут єдиний метод - це перманентні флешбеки.

Іноді дратували вчинки серійного вбивці, який примітивно замітав сліди. Або нереалістичними здавалися таємні стосунки Стаса з іншою дівкою - невже Єва його б не зустріла в місті?

Єва - художниця. І про це авторка згадує аж вкінці роману, давши героїні помалювати кілька хвилин на дозвіллі. Образ художниці краще було б замінити чимось менш творчим, виглядало б правдоподібніше.

Фінал, на щастя, не надто передбачуваний. Всі герої виявилися пов'язаними, ніхто не зайвий.

Загалом найнав'язливіше враження в мене від цього роману - його попсова кіношність, деякі епізоди просто класика сучасних укрсеріалів: репліки, жести, поведінка героїв.

Читалося легко і навіть цікаво. Та й те, що роман дочитала, теж показник.