▫️«Виявилось, що жах має сотні відтінків - жах із відтінком гніву, роздратування, а бувало, навіть любові»

Толік так мріяв про власну хату в Іспанії без надокучливих родичів та сусідів. Але за три дні після її покупки почалась війна…

Тож до нашого героя приїздять всі: мама з кицьками, тітка з 16-річним собакою, одноногий дядько та сестра з подружкою 😌

От тепер вони намагаються знайти спільну мову, паралельно моніторячи ситуацію в Україні та якось намагаючись жити далі 🥺

Все це вони проходять разом, не зважаючи на їхні різні характери та звичаї, створюють затишок «на їх лад» в Толіковій хаті 😉

Та як від цього самому Толіку?

▫️«Яке дивне почуття жалю через чиюсь втрату - тобі від нього боляче й незручно водночас»

З цією історією я повернулась в перший місяць війни, коли ти весь час сидиш в телефоні, перевіряючи новини, та не розумієш, що взагалі буде далі 📰

А ще тут про шалене бажання повернутись додому, не зважаючи ні на що, бо ж краще ніж дома не буває 🏘️

Ця книжка з гумором про побутові ситуації та сентиментальними моментами , а також обуренням, як іноземці взагалі не розуміли між нами відмінностей. Це зрозуміють усі українці 🥲

Авторка сміливо створила затишну і теплу історію про війну, бо ж навіть в найтемнішу ніч світять зорі ✨

▫️«Щоб ви не чули про Каравал, його неможливо порівняти з реальністю. Це не просто гра чи вистава. Він більше скидається на магію»

Скарлетт, з самого дитинства, пише Легенді про бажання відвідати магічний Каравал. Та вона виростає, так і не отримавши відповіді, поки не згадує, в одному з листів, про майбутнє весілля 💒

Неочікувано приходить запрошення для неї та Донателли, її меншої сестри, додатково з одним пустим 🤫

Дівчата, які все дитинство страждають від фізичного насилля батька, звичайно хочуть потрапити в цю цікаву гру і отримати емоції ✨

А ще бабуся, яка їм постійно розповідала про чудеса цього дійства, так і згадується в голові 😍

Та варто памʼятати, що на шляху до перемоги буде занадто багато перешкод та загадок. Чи вистачить у них кмітливості та сили? 🤞🏻

▫️«Люди воліють витрачати купу грошей та звіряти свої найпотаємніші таємниці, тільки б отримати часточку магії Каравалу»

Одразу відмічу, що дуже сподобались листи в книжці, атмосфера відчувається набагато яскравіше 🎠

А сюжетні повороти не дають розслабитись, і ти вже починаєш сумніватись, що є реальністю, а що грою 🎡

Проте, не вистачило мені трішки емоційності в драматичних моментах та повноцінної атмосфери чарівного Каравалу, бо все-таки тут більше про таємниці та пригоди🎢

Але я б, з задоволенням, прочитала всі наступні частини 😍

▫️«В одному містечку жили собі три жінки. Перша була лихою, друга - брехункою, третя - егоїсткою»

Цей сюжет про життя трьох різних жінок: дівчинки, яка може стати геніальною художницею, молодої та гарної вчительки й старенької пані, яка бачить і знає все 👀

Вони мають одну спільну мету, адже мріють виїхати назавжди з міста, де живуть, і, нарешті, стати вільними 🕊️

Це місто - Живерн, яке було улюбленим для Клода Моне, і в ньому стається страшне вбивство. Для жителів це щось неочікуване, бо ж вони звикли до спокою і тиші…

До того ж, повзуть чутки, що нібито вкрали картини великого художника Моне, серед яких є відоме полотно «Водяні лілії» в чорних тонах 🪷

Яким чином повʼязані всі події між собою? Чи зможе, хоч одна з жінок, покинути свою золоту клітку? 🪽

▫️«Хто мріє - злочинець. Чекає на мрійника кара»

Я закрила книжку і сиділа з відкритим ротом. Мене так вразив фінал, що після прочитання, я обдумувала ще весь вечір події цієї історії 😲

Автор так хвацько закрутив все, що хотілось би навіть екранізацію подивитись, дуже незвичайно продуманий сюжет, як на мене 🤫

Зізнаюсь, приблизно 150 перших сторінок і, напевно, 150 останніх були прекрасними ❤️‍🔥

Між ними є певна кількість сторінок, які були нуднуватими. Але це взагалі не вплинуло на мою оцінку 💔

Я вважаю, що ідея і розкриття сюжету просто геніальні 🔥😍

А ще хочу відмітити описи місць та навіть викрадення творів мистецв, як зазначив на початку автор, є реальними, що також підігріває інтерес до історії ✨

▫️«Опустиш руки, пропустиш голову. Життя – це ринг. Буває так, що у твоєму кутку нікого нема»

В житті кримінального психолога Андрія Гайстра все йде шкереберть. Аж ось його відправляють на консультацію в селище, яке має назву Буськів Сад. Андрій вирішує, що це чудова можливість відволіктись 🤔

Він дізнається, що в цій місцині зникла дівчинка. А ще там водиться серійний маніяк - «Звір», якого ніхто не помічає 👀

Головний герой приїздить в те село з цікавою картонною текою, що містить в собі занадто багато подробиць слідства 📁

А ще він справді не розуміє, що відбувається, зустрічі з дивними людьми, щось постійно здається, а це тільки початок..

Отже, Андрію треба розібратись в усіх подіях, що відбуваються в Буськовому Саду, а особливо зрозуміти, що ж не так з тамтешніми людьми 🧐

Чи вдасться йому спасти зниклу дівчинку? Та що ж воно, в біса, навколо твориться? 🤯

▫️ «Чому вони мають мир, якого не заслужили, а ти не маєш? Тому що кожному своє?»

Разом з Андрієм я намагалась зрозуміти, куди ж він потрапив, та що не так з жителями селища 🫣

Хоч, зізнаюсь, десь на 100 сторінці я мала дві дуже близькі здогадки до реальності 😳

Проте, автор зумів створити неймовірну атмосферу, що, незважаючи ні на що, хотілось читати і читати, як би моторошно та бридко не було 🫠

Ця історія про таку неймовірну байдужість, що мені чомусь пригадується вислів: «моя хата скраю, нічого не знаю» 🤷

А також історія про гріхи, чесність з собою та ціну, яку люди готові заплатити, аби не згадувати про свої страшні вчинки 🫢

Потрібно памʼятати, що все не просто так…

▫️«Як особливо красивих жінок стає особливо шкода в старості, тому що видно, які вони були гарні, так і цей будинок мав на собі тавро колись гамірного, а тепер порослою малиною місця»

Лілічка і Мієчка завжди знали, що в бабусиній хаті в селі на них обовʼязково чекають. Там вони зможуть заховатись від проблем, важливих рішень та дорослого життя 🥲

Тож сестри ставлять життя на паузу і на літо повертаються до свого затишного куточку, де їх приймають, незважаючи ні на що ✨

Та не одні вони так вважають, тому хата у бабусі знову стає занадто гамірною та зустрічає всіх, кому зараз це потрібно ❤️

Чи зможуть дівчата таки справді забути про всі свої проблеми? Бо ж, все одно, настане час, коли потрібно буде їх вирішувати…

▫️«Це притулок для боягузів, котрих кудись несе течія, а вони не знають, куди їм треба, і просто хочуть на мить вибратись на берег і обсохнути»

З цією історією я повернулась в дитинство, адже довгий час їздила в село до бабусі і мені дуже знайомі всі ці кумедні ситуації, які ставались з дівчатами 😂

Від книжки віє такою турботою і теплом, що вона ніби огортає тебе цілком та повністю, і від цього стає неймовірно приємно 🥰

А ще історія нагадує про те, що завжди варто памʼятати про сімʼю та близьких, бо вони і є тими людьми, які приймають та люблять, хоч би що не сталось 😌

Неодмінно раджу! ☺️