Дракула

Ми ж всі чули про вампіра який пʼє кров та перетворюється на кажана. Мабуть на цьому мої знання про історію Дракул й завершилися до прочитання книги.
⠀
Доречі на створення роману автора надихнув сон, в якому він побачив вампіра котрий встає з домовини.
⠀
Якийсь час автор не міг визначитись з імʼям для графа, а дії мали розгортатись в Штилії.
Та випадково чи ні він натрапляє на праці з історії та фольклору Трансильванії, та книги про правителів з яких і дізнається про князя Дракулу він же Влад Цепеш. Так автор знаходить схожість між графом та князем.
⠀
СЮЖЕТ: молодий юрисконсульт Джонатан Гаркер вирушає до Трансильванії в замок Дракули з питань придбаних графом земель в Лондоні. Адже саме так вампір планує розширити горизонти своїх полювань. Гаркер не розуміє чому місцеві мешканці відмовляють його від поїздки до замку та полотніють від самої згадки імʼя Дракули. Та зовсім скоро він залишається віч-на-віч з невідомою сутністю, розуміючи, що потрапив у пастку. Чим закінчується зустріч..?
⠀
Книга написана у вигляді щоденників головних героїв, яких тут 7. Це виявилось дуже цікаво і послідовно. Такий формат має певну інтригу, адже іноді записи одного героя завершуються зустріччю з Графом, а наступна сторінка починається з щоденника нового героя. Тож чим закінчилась зустріч можна лише здогадуватись.
⠀
Не всім героям вдасться уникнути «поцілунку» Дракули. Та саме втрата обʼєднує між собою інших. Вони починають вивчати його сутність сильні та слабкі місця. Професор юрисконсульт його наречена та спільні друзі розпочинають полювання на найбільше зло.
⠀
Щодо героїв, вони кмітливі відважні розважливі розумні хоча й неодноразово допускались помилок, адже вони вперше стикаються з подібним. Дракула підступний хитрий спланований знає історію культуру та мову нової країни, що зовсім не дивно, адже він існує не одне століття. І все ж таки він не може існувати вічно ♾️
#марафонкнигомам

Дракула — це справжня класика готичної літератури, яка заслуговує на увагу кожного, хто захоплюється історіями про вампірів і містикою, звісно ж.

Однією з найбільших "родзинок" роману є його побудова в епістолярному стилі. Це надає книзі певної унікальності та створює особливу напругу: записки, листи, щоденники від імені персонажів наче занурюють читача в їхні страхи й тривоги. Я особливо захопилася листами Джонатана Гаркера. Його опис подорожі до замку, неспокою й поступового розуміння небезпеки викликає відчуття мурашок по шкірі та якоїсь безвиході, яке тільки наростає з кожною сторінкою.

Як і будь-який шанувальник готичного жанру, я вже мала досвід з іншими творами, зокрема Карміллою, яка з’явилася раніше. Проте саме у Стокера історія вампірів отримала той вигляд, який згодом став "каноном".

Дракула вийшов надзвичайно харизматичним персонажем — не просто лиходієм, а справжнім "лиходієм із шармом". При цьому його вуса — деталь, яка чомусь не потрапила в жодну з численних екранізацій — тільки додають й певної оригінальності образу 😁

Роман Стокера став основою для більшості сучасних уявлень про вампірів (не всі правда, притримуються канону, згадаймо shine bright like a diamond Едварда) і це не дивно. Занурюючись у цю книгу, розумієш, звідки беруть своє натхнення пізніші твори — від атмосфери замку Дракули до самої природи вампірів як незламних, але приречених створінь. Цей роман має все, що робить готику магічною і захопливою: напругу, атмосферу, яскравих персонажів і, звісно ж, невмирущий страх перед невідомим.

Навіть боюсь уявити, вкотре вже прочитала цю геніально-ідеальну історію і боюсь уявити, вкотре знову в неї закохалась🖤

«Дракула» - це неймовірний готичний роман з відповідною готичною атмосферою. І саме ця атмосфера, з «кликастими» персонажами, зачаровує своїх читачів.
Як для класичної літератури, цей твір має достатньо жвавий сюжет із космічним фіналом!
Персонажі цікаві і в їхню мотивацію дуже легко повірити.
Також мені дуже сподобалось, що #бремстокер зробив своїх чоловіків справжніми джентльменами. А жінок наділив сильним характером і жвавим розумом.
Епістолярний стиль для мене завжди виграшний варіант. Вся книга - це листи і нотатки в особистих щоденника ГГ. Для мене такі твори здаються ще емоційнішими.
І ще я всім серцем люблю персонажа Ван Хелсінга і тут він був просто ідеальним!
Можливо, самого графа було замало, але до цього я дійшла тільки через десятки перечитувань.
⠀
Обожнюю і раджу всім!