А що як мавки, чорти, відьми, чугайстри та інші істоти живуть в сучасному світі, схожому на наш? Користуються смартфонами, ноутбука й соцмережами. Хм, здається чимось не реальним, але тільки не у фентезі Валерії Савотіної — «Чаклунка і культ».
⠀
Тут є люди, які наділені резервуарами, звідки черпають магію. Але є і немагіки. От в таких і народилась Яра. Якось її батькам потрібна була послуга відьми і як плату вони віддали свою первістку. Так Яра росла в сімʼї відьом: вчилась чаклувати, мала обирати свій Культ та думати про перші побачення. Але її світ сколихнула небезпека — Портал, який стримував темних магів і нечисть, почав руйнуватися. І над Портлом повисла справжня загроза.
⠀
Це тільки перша частина циклу. Тому вона ніби як підводить нас до ще більш епічних, загрозливих подій, які будуть відбуватися з героями книги. Ми знайомимось з головними персонажами: Ярою, Росом, відьмами Мирою та Веданою, а також трішки занурюємось в цей світ, в якому є свої Культи, Жерці та Боги.
⠀
Книга вийшла динамічна за рахунок великої кількості діалогів між персонажами. І саме тому мені трішки не вистачило описів — світу, того, як працює магія, передісторії того, як виник Портал (трішки є, але було замало), як росла Яра, як Рос вчився і так далі.
⠀
Історія легка, швидка і не дуже епічна. Що зовсім не погано. Але мені до вподоби більш повільне, із глибоким зануренням фентезі — тому і було відчуття, ніби чогось не вистачає цій історії.
⠀
А проте я із задоволенням її прочитала книгу і насолодилась:
▪️гумором та діалогами між персонажами, які були інколи дуже кумедні.
▪️українською міфологію. Тут і чугайстри, і мавки, і чорти, і відьми, і бездонники, і такі боги як Стрибог чи Сварог.
▪️цікавим світом зі своїми правилами та поділом на міста.
▪️поєднанням фентезійних елементів та сучасного світу.
⠀
У книзі є карта, а ще — словничок термінів, з якими краще ознайомитися перед читанням книги.

Для мене це вже друга історія авторки. Книги трохи між собою повʼязані. Бо це історія кращої подружки Ліни, саме про неї була «Кохання і джелато», яку я читала першою. В принципі книги можна читати і окремо, але я все ж радила б так:.
🔸 «Кохання та джелато»
🔸 «Кохання та удача»
⠀
Якщо перша книга для мене була більш романтична, то ця — ні, адже в ній ідеться насамперед про стосунки між сестрою і братом.
⠀
Адді та її брата Яна покарали за суперечку на весіллі тітоньки Ліни. Як наслідок — вони повинні поїхати до Італії разом та розібратися із своїми стосунками брата й сестри. Натомість вони влаштовують собі поїздку Ірландією на майже зруйнованій машині. Це дуже таємно і решта членів родини аж ніяк не повинні про це дізнатися.
⠀
Мені сподобалось, як подана ця історія. Вона написана від обличчя Адді, але також тут є уривки із Путівника Ірландією для розбитих сердець. Ці фрагменти тексту трішки більше привідкривають відомі куточки Ірландії, а ще в них міститься філософська частина про кохання.
⠀
«Кохання і джелато» мені сподобалась трохи більше. Вона — захопливіша, романтичніша і в ній краще передалася атмосфера Італії. У «Кохання та удача» я не так прониклась подорожжю Ірландією та атмосферністю місць, де побували герої. Не вистачило описів, бо ніби більшу частину присвячено Адді та розвʼязування її проблем: розбитому серцю та суперечкам із братом.
⠀
Книга написана легко, просто та прочитати її можна за кілька днів. Інтерес підігрівався із самого початку. Авторка нам дала таємницю Адді, але не розкривала, що там сталось, майже до самого кінця.
⠀
Тут порушені важливі теми: стосунки між братами та сестрами; бажання вийти з тіні старшого брата; бажання йти за своєї мрією; навішування ярликів тощо. А ще — про стосунки в родині загалом.
⠀
Це хороша підліткова книга. Якби я читала її в меншому віці, мені сподобалась би вона значно більше.

Історія розповідає про життя трьох жінок — Саші, Дарлі та Джонатан. Але насправді не тільки про них, бо тут все набагато глибше і ці три постаті — це ніби сукупний образ багатьох людей, які живуть на Ананасовій вулиці у Брукліні. Багатьох багатих людей.
⠀
Саша — росла в родині середнього класу. Не те щоб дуже багата, як її чоловік Корд, але й не бідна. Однак нова родина невістку приймає неохоче, сестри Корда поза очі називають її шлюбною аферисткою.
⠀
Дарлі — заради кохання відмовились від шлюбної угоди, яку в її родині всі підписують. Тепер вона без трастового фонду, а ще — без роботи, карʼєри, але з двома дітьми.
⠀
Джонатан — наймолодша з них, у родині її вважають ще дитиною. Вона працює, безнадійно закохується, страждає і відкриває для себе правду про себе і своє життя. Вона ледь не втрапляє в сіті депресії.
⠀
Вони — ніби різні. Але кожна з них — поєднана: не тільки тепер спільною родиною, але й — проблемами та намаганням знайти своє місце в цьому світі й зрозуміти, ціну грошам і тому, який вплив вони можуть мати.
⠀
Героїні книжки — ніби реальні люди, які намагаються боротися з реальними проблемами: бажання бути прийнятою новою родиною; самотністю; страхом втратити забезпечене життя й опинитися без грошей взагалі; відмовою від карʼєри заради дітей; моральними виборами: як от кохання до одруженого чоловіка чи бажання віддати всі свої статки на благодійність. Мені сподобалась, що ця книга відчувалась дуже реалістичною і живою.
⠀
Люблю такі книжки, в яких ніби стаєш частинкою історії. Водночас фінал залишився ніби не закритим до кінця, сюжет тривав, тривав і міг би ще тривати, скільки завгодно. Тут не було якогось сильного конфлікту, який би міг якось завершитися. Герої просто трішки переосмислили своє життя і на цьому все.
⠀
Ще сподобалось, як книга написана. Читати було приємно, легко. Текст гарний, вдосталь описів, деталей. Розділи почергово присвячені кожній з героїнь. Тобто є відчуття зміни планів і через це відбувається динаміка. Дженні Джексон пише чудово.

Чесно зізнаюсь, про Оксану Мастерс до цієї книги я не знала. А читати її мемуари вирішила вже після ознайомлення з анотацією та історією Оксани. Вона мене надихнула.
⠀
На її життя ще з народження випало багато труднощів. Через Чорнобильську катастрофу вона має вроджені вади розвитку, а тому батьки від неї відмовились. І своє дитинство Оксана проводила в сиротинці, де їй довелось терпіти фізичні та моральні знущання. Зрештою її вдочерила американка Ґей Мастрес. Вже у США Оксані довелось пережити ампутацію, боротися за визнання підлітків, прийняття себе. За підтримки мами та сили волі вона стала однією з найбільш титулованих параолімпійських спортсменок, яка народилася в Україні.
⠀
Мені дуже цікаво було читати ці мемуари, хоч і не без болю. Оксана розповідає про своє життя від того часу, який проводила в сиротинці, й до здобуття золотої медалі на Параолімпіаді. Я вражена тим, яка наполеглива Оксана Мастерс.
⠀
Якщо ви боїтеся читати мемуари, бо це може бути нудно, не цікаво чи ще щось, то ця книга — не той випадок. Написана від обличчя Оксани, вона відчувалась як художня література — з діалогами, описами, емоціями — от тільки це було справжнє життя.
⠀
Ця книга про важливе. Вона може стати для когось надією та натхненням; для інших — дороговказом. «І раптом відчуваю бажання сказати кожній дівчині та кожному хлопцеві: незалежно від вашого віку, навіть якщо ви маєте інший вигляд або вважаєте себе іншими, ніколи не дозволяйте суспільству диктувати, що сам вам бачити, дивлячись у дзеркало».
⠀
Коли Оксана виступала в Сочі, її оголосили як уродженку СРСР. Це обурило спортсменку, адже вона з України. Попри те, що тут їй довелось пережити більше важких і страшних подій, вона пишається тим, ким є, і своєю батьківщиною. Наприкінці книги Оксана також висловила підтримку українцям. Що не могло мене не розчулити 🥹
⠀

Це книга про книги, точніше про їхню важливість навіть у найтемніші часи. А ще — книга про Другу світову й про долі людей, яким довелось жити в цей важкий час.
⠀
Авторка розповідає паралельно історії трьох жінок:
▪️Вів — бореться за проєкт «Книги для Збройних Сил». Вона втратила чоловіка на війні й відстоює право солдат читати книги без цензури.
▪️Алтея — американська письменниця, яка приїжджає до Берліна, де зіштовхується з нацистським режимом і стає свідком спалення книг.
▪️Ханна втікає з Берліна до Парижа. Її серце — розбите. Вона починає працювати в Бібліотеці спалених книг, де розпочинає власну боротьбу проти нацизму.
⠀
Мені сподобалось, що історія кожної з героїнь розкрита не тільки в різних містах, але й в різні роки. А в кінці їхні долі переплітаються і вони зустрічаються вже в одному місці й в один час. Так авторці вдалось охопити більший проміжок часу і показати, як зароджувалась війна та як працювала пропаганда.
⠀
Водночас війна — не є центром книги. Більше уваги приділяється важливості книг. Хтось може сказати: «Та хіба ж вони важливі, коли гинуть люди?» Але книги для багатьох солдат стали відрадою, надією та завдяки читанню дехто з них знайшов для себе ціль. Навіть у наш час, коли триває російсько-українська війна, багато військових читають прямо в окопах і в нас діє проєкт «Військо читає».
⠀
Та й авторка нічого не вигадала, адже за основу книги взяла реально існуючу на ті часи Раду з питань книжок у воєнний час — організацію, засновану під час Другої світової війни, щоб використовувати книги як «зброю у війні ідей». І хоч головні герої книги — вигадані, тут є і реальні історичні постаті, і деякі події. Тож роман можна назвати історичним.
⠀
Читати книгу — цікаво. І вона — важлива і про важливе. Точно раджу, якщо вам подобається:
🔸історії про книги;
🔸історичні романи;
🔸книги про Другу світову;
🔸книги, події в яких відбуваються в різних країнах та в різні часи;
🔸історії з переплетенням різних долей.