Зазвичай я читаю книжки про Англією 18 чи 19 століття, а от про Нью-Йорк — менше, тож було цікаво зануритися в атмосферу тодішніх днів.
⠀
Правил і норм тоді було багато, як і упереджень, а відтак обмежень і нерозуміння вчинків, які цим правилам не відповідали. Одна з героїнь — Еллен Оленська пережила це все на власному досвіді. Після одруження вона покинула чоловіка й повернулась в Нью-Йорк. Родина й друзі не зрозуміли вчинку й загалом поведінки Еллен.
⠀
Розумів її тільки Арчер. Хоч він неухильно дотримувався всіх правил і збирався одружитися на одній з кращих нью-йоркських красунь — Мей. Та що ближче все йшло до одруження, то частіше в його думках була графиня Оленська. Та їхнє кохання було в ті часи неможливе: він — заручений, а вона — одружена.
⠀
Попри все, пару тягнуло одне до одного. Власне оце і весь сюжет. Їхня драма та конфлікт описується на тлі атмосфери нью-йоркської аристократії, для яких вірність традиціям важливіша за будь-що інше. І ця атмосфера переважає в книзі над розвитком подій між героями. Все, що відбувається, це те, що вони їздять туди-сюди й говорять, а між цим ходять на прийоми, обіди, в Оперу й обговорюють інших або якісь тенденції.
⠀
Історія кохання між Еллен та Арчером губиться на цьому тлі. Книга мені трішки нагадала «Коханець леді Чаттерлі», де в мене були схожі відчуття. Я не прониклась історією головних героїв, бо постійно відволікалась на всі «декорації». І історія Еллен про те, чому вона пішла від свого чоловіка, не до кінця була розкрита, щоб більше нею перейнятися. Проте Еллен єдина з героїнь, яка мені тут сподобалась. Вона цікава, щира, відкрита до нового і не боїться казати правду в обличчя. Арчер мені не дуже сподобався.
⠀
У книзі багато героїв — це великі родини, які ходять візитами одне до одного. На початку я плуталась у цих звʼязках. Було б чудово, якби тут була родинна схема.
⠀
А проте книжка написана гарно. У авторки приємна мова, читалось насправді легко.

⠀
Колись я прочитала «Тринадцяту казку» — і то була любов. Тож чогось подібного очікувала і від «Беллман і Блек», проте не склалось, як гадалось.
⠀
Книга і непогана, але й нехороша. Нейтральна. Не захопила, але й не шкодую, що прочитала.
⠀
Я очікувала, що ось-ось має в ній щось таке статися, що переверне все з ніг на голову. Але, перегорнувши навіть останню сторінку, я нічого такого не відчула.
⠀
Це історія про Вільяма. У дитинстві він із рогатки вбив грака. Минуть роки, він усе забуде, а його життя почне набирати обертів — родина, бізнес, хороші прибутки. Та раптом одне за одним починають помирати його рідні й близькі. Беллман може втратити найцінніше і щоб це не сталось, він «укладає угоду» із таємничим Блеком, наслідком якої є створення моторошного бізнесу — «Беллман і Блек».
⠀
У книзі багато йдеться про смерть, вона практично оточує головного героя і є основою історії. А ще — багато граків (з цього починається історія, ними вона й закінчується), але, чесно кажучи, я не дуже зрозуміла, що авторка цим хотіла сказати. Може, це була містична складова, а може — просто ці птахи асоціюються зі смертю — і це мало б додати більше атмосфери, краще занурити.
⠀
Для мене це була просто історія чоловіка, який любив багато працювати. Так багато, що й не помітив, коли сам став клієнтом своєї ж компанії. А проте першу половину життя він прожив не так і погано. От і все. Очікувала більше містики, таємниць, загадок, чогось, що змусило б задуматися. Може, просто не змогла перейнятися на 100% історією.
⠀
З плюсів — приємний текст, легко читається. А ще завдяки коротким розділам книга доволі динамічна. Атмосфера сподобалась, вона вийшла доволі гнітюча. Було відчуття, що от-от має щось статися, що от-от те вбивство грака в дитинстві якось вплине на все, адже навіщо тоді граки постійно згадуються?
⠀
«Беллман і Блек» стала для мене менш цікава і слабша за «Тринадцяту казку».

Уявіть собі ситуацію: шестеро незнайомих людей дивним чином опиняються в готелі, де немає власника, але є все для комфортного там перебування, а навколо — кучугури снігу, через які не вибратися. Околиці пусті й, здається, там немає жодної живої душі, крім цих шістьох. І все це напередодні Різдва.
⠀
Звучить як детектив Аґати Крісті, а насправді — це магічна історія про різдвяний дух, віру в дива й про те, що компанія хороших людей та відсутність інтернету може багато змінити у житті.
⠀
У цій книзі на читачів чекає:
🎄прикрашення ялинки;
🎄Таємний Санта з дуже милими подарунками;
🎄святкова вечеря (взагалі ду-у-уже багато смачної їжі);
🎄зігріваючий глінтвейн;
🎄снігові янголи та ліплення сніговика, й гра у сніжки;
🎄смішні жарити й розмови на непрості, але важливі теми;
🎄багато різдвяних пісень і радіо Браєн, те що справжнє BBC (якщо ви розумієте про що я 😅).
⠀
З цією книгою точно вийде зануритися в цю різдвяну атмосферу й трішки підняти собі святковий настрій.
⠀
Що на вас чекає ще:
🔸троп від колег до закоханих;
🔸троп від ворогів до друзів;
🔸затишний прихисток;
🔸магія Різдва.
⠀
У книзі шість героїв і кожен з них дуже різний та особливий. Мої фаворити — це Чарлі та Мері. Але кожен із них заслуговує на увагу. Вони мали плани, у декого були невирішені справи, хтось від Різдва чекав дечого особливого, але негода змінила все й вони опинилися на чотири дні разом. Тож книга про те, як вони їх проводять, спілкуючись, пізнаючи одне одного, розбираюсь в собі, відкриваючи очі на дещо, витягуючи секрети зі своїх шаф. А ще про те, як Різдво робить неймовірні дива!
⠀
Було легко, затишно, а ще зворушливо. Тут також класний гумор, жарти Люка та Брідж одне з одного.
⠀
Книга мені сподобалась! Вона залишила після себе приємні відчуття затишку. Я повністю насолодилась цією історією та її атмосферою, яку авторка класно передала через різні описи, слова, жарти, взаємодію героїв.

Найперше, що впадає в око, це оформлення книжки — воно просто фантастичне! Так багато різних квітів 🌸
⠀
Але і сюжет книги та реалізація ідеї авторки — також чудові. Я повністю прониклась історією Еліс — спочатку 9-річної, а згодом — дорослої жінки.
⠀
Еліс Гарт живе у віддаленому будиночку на березі моря. Її сімʼя — це мама й тато. А друзі — пес Тобі. Еліс живе в сімʼї, де є домашнє насилля. І лише мамин сад квітів та книжки — це ті місця, де маленька Еліс може ховатися від цього. Та одного дня трагедія змушує дівчинку покинути дім та поїхати на квіткову ферму бабусі Джун, про яку до цього Еліс нічого не чула.
⠀
Це книга, яка розповідає про те, що «минуле має цікаву здатність пускати пагони». І якби ми не намагались від нього втекти й сховатися, воно все одно знаходить нас.
⠀
Але основною темою книги є — абʼюзивні стосунки та домашнє насилля. Авторка намагається розкрити тонку межу між турботою та контролем. І їй це вдалось добре, подеколи описи було настільки живі й реалістичні, що було неймовірно боляче читати. Мені було дуже шкода Еліс і все те, що довелось їй пережити.
⠀
Початок книжки вийшов неймовірно емоційним і непростим. А згодом — напруга трохи стихала й оповідь набувала більш спокійного та звичного темпу.
⠀
Також класною ідеєю цієї книжки є ферма польових квітів та мова квітів, яку ще давня родичка Еліс створила — кожна квітка на фермі щось означає і може сказати більше, ніж слова.
⠀
У книзі гарні описи природи — моря, пустелі, ночівлі під зорями, квіткових полів. Багато з описаних місць — вигадані, але це взагалі не відчувалось, так класно авторка змогла все описати.
⠀
Як на мене, то книга чудова і варта уваги. Вона точно може розбити ваше серце, але також і склеїти його, як кінцуґі — японська техніка ремонту кераміки.

Уявіть собі ситуацію: вам пропонують роботу на острові, який навіть не позначений на карті, змушують практично на місці підписати контракт про нерозголошення даних, але це робота, яка вам підходить, і ще й обіцяють чудові умови та хорошу зарплату! Погодились би?
⠀
Я, мабуть, ні. Але от Еллі вирішує, що це її шанс — виконати пункти зі списку, який вона склала після розставання з хлопцем: знайти роботу та стати ненудною. Тож вона їде на острів, де немає інтернету й інших людей, та починає дивну роботу.
⠀
Книга — цікава та захоплива вже з перших сторінок, адже нас відразу поставили перед незвичайним. Маємо багато запитань, але не відповідей, бо роботодавці Еллі ще ті таємничі особи.
⠀
Тут:
🎄Таємничий острів, на який можуть потрапити не всі.
🎄Багато солодощів;
🎄Печера, яка виявиться архівом;
🎄Сімейні таємниці;
🎄Відчуття родини та сімейної справи;
🎄Багато листів до Батька Різдва.
❤️Ну і звісно, трішки кохання та магія.
⠀
Тут є магічний реалізм, але не занадто. Острів — непростий і ми не до кінця розуміємо, як він працює. І це з одного боку відповідає жанру, а з іншого — я за це знизила трішки бал, бо хотіла б, щоб мене в це більше занурили. У мене ще залишись питання без відповідей.
⠀
Однак це було цікаво і фінал мені сподобався. Рада, що тут була романтична лінія, хоча вона трішки повільно розвивалась і була неочікуваною для мене.
⠀
Мені сподобався посил про те, що неважливих бажань — немає. Кожне варте того, щоб бути виконаним. Це цікавий і новий погляд на роботу Санти, ельфів та того, а що буває, коли ми пишемо листи з бажаннями на Різдво і Новий рік? Тільки більш доросла версія.
⠀
Історія написана від першого обличчя Еллі, тому читалось легко та динамічно. Мені сподобались і описи, які були насиченими, я змогла собі уявити острів у всій його красі.