Цей комікс я прочитала ще до початку повномасштабного вторгнення. Він про супергероя. Але не про того, який має якісь надзвичайні здібності та силу, а про звичайну людину, яка вміє боротися, стріляти з лука та просто гарно виконує свою роботу.
Після 24 лютого я зрозуміла, що в Україні таких героїв дуже багато і разом їх можна назвати ЗСУ.
⠀
А от "Соколине око" розповідає про Клінта Бартона. Він - один із "Месників". І цей комікс розповідає як раз його історію. А саме про те, як він разом із учасницею команди Юних Месників Кейт Бішоп проводить вільний час, відпочиваючи від статусу наймогутнішого героя на Землі.
⠀
Ця історія сповнена пригод. Тут багато бійок та гумору. Ну ви ж знаєте який він той Клінт Бартон, еге ж? Нудно з цим коміксом точно не буде.
⠀
Мені сподобалось, що він достатньо зрозумілий. Бо в історіях Marvel буває таке, що читаєш і нічого не розумієш, треба знати інших героїв, попередні пригоди. Тут можна просто насолоджуватися пригодами Клінта й Кейт.
⠀
А ще в комікса дуже гарна мальовка. Мені подобаються її кольори, які також передають атмосферу самої історії. Малюнки не дуже деталізовані й ніби ще з "минулих" часів, але натомість тут є місце почуттям героїв. Динамічна та гумористична оповідь не залишить вас байдужими, як і харизматичний головний герой із луком.
⠀

Наскільки ж прекрасний світ та людські творіння. Ось що я подумала після того, як перегорнула останню сторінку цієї книги.
А потім подумала про те, що прямо зараз росія знищує нашу архітектуру в багатьох містах. І це дуже боляче й несправедливо. І хочеться, щоб саму росію стерли з лиця землі.
⠀
Ця книга розповідає про те, як розуміти архітектуру й про те, як уміти її читати. Автор дуже доступно розповідає про основні стилі: романський стиль, готику, ренесанс, бароко, класицизм, еклектику та модерн. У ній автор показує, як історичні події, релігія та вимоги певного часу впливали на стиль в мистецтві загалом та, зокрема, архітектурі.
⠀
Читати цікаво, оскільки це не нудний виклад фактів та роз'яснення термінів, а ніби блукання вуличками стародавніх міст Європи та Америки, а також України, бо в нас теж дуже багато прикладів різних стилів в архітектурі. Мені було цікаво, тому я гуглила практично кожен собор, віллу, палаццо чи іншу пам'ятку й роздивлялась її, щоб зрозуміти, що там від бароко, а що від готики.
⠀
Тепер розглядати красиві будівлі буду по-іншому, не просто фотографувати для пам'яті, а пробувати зрозуміти, в якому стилі вона виконана, за яких часів, що вплинуло на архітектора та інших людей, які будували її. Саме цього вчить ця книга - не проходити повз, а відчувати місто в момент створення його історії.
⠀
Книжка зовсім невелика. Вона буде цікава навіть тим, хто взагалі в архітектурі не розбирається, як от я. Я так і не запам'ятала, що то все оті ордери, арки, трансепти, обеліски, периптери, стилобати й так далі (для зручності в кінці, до речі, є словник із всіма цими термінами, доповнений QR-кодами, щоб можна було не тільки почитати, але подивитися, що воно таке). Я дізналась багато цікавого не тільки про архітектуру, але й з історії міст пам'яток, які були описані. Тому можу рекомендувати цю книжку для читання всім.

"Найважливіше для людини - почуватися на своєму місці. Хай би ким хотіли бачити її інші"©
⠀
було трохи дивно читати книгу, в центрі якої коронавірус, коли зараз люди без масок спокійно заходять у магазини й кафе. Зараз ми про інше думаємо, але недавно спілкувалась із керівником нашої екстренки й він сказав: "Коронавірус нікуди не дівся". Це так і є. А "Король дощу" - це моя перша книга про цю пандемію.
⠀
Вона розповідає про Костю та Мар'яну, звичайних українців, яким довелося зіштовхнутися з коронавірусом. Йдеться про весну, коли тільки все почалось і в Україні оголосили локдаун. Костя - бармен, тому йому довелось піти у неоплачувану відпустку. Мар'яна з багатої родини, їй економити не довелось. На час каратину герої роз'їхалися по своїх домівках і мусили жити окремо, тому їхня любов проходила тест на міцність.
⠀
Ця історія не так про сам вірус, як про людей та їхні емоції. Герої намагаються зрозуміти, як жити далі, що робити, якщо коронавірус нікуди не зникне за тиждень, місяць, рік. Крім цього, вони розбираються і в своїх почуттях: що Костя, звичайних бармен, може дати багатій Мар'яні? Що вона може дати йому навзамін? Чи справді між ними існує кохання?
⠀
Крім кохання, тут також порушена тема родини. Повернувшись назад до рідних, героям доводиться відшукати старий-новий зв'язок із батьками. Подивитися на ситуації з минулого під новим поглядом.
⠀
У перші дні коронавірусу людям довелось зіштовхнутися з новими викликами. Багато хто отримав незаплановану відпустку й міг посидіти вдома й подумати, як герої "Короля дощу". Ця книжка не так про сюжет (хоча він тут є теж), як про емоції. Вона дуже насичена роздумами героїв, у ній можна відшукати багато цитат, які точно відгукнуться.
⠀
Коронавірус точно змінив наше життя, кожного по-різному, але все ж торкнувся він усіх.
⠀
До речі, у книзі дуже гарне оформлення. Всередині є сторінки з короткими висловами, які трапляються в книзі. А ще текст розміщено не на всю сторінку, а ніби збоку. Стиль приємний і читається історія дуже швидко.

"Куба і Амелія" чи "Амелія і Куба" - це дитяча книжка, яку можна читати декількома способами. Її особливість - дві обкладинки та дві закладинки, а ще можливість читати історію з погляду різних персонажів: Амелії та Куби.
⠀
Перша половина книжки - це розповідь від обличчя дівчинки Амелії. А якщо книжку перевернути, то нам відкриється інша обкладинка й історія від обличчя хлопчика Куби.
⠀
У книзі йдеться про пригоди дітей. Амелія живе в новому будинку, який має назву "Замок", де ще дуже мало мешканців. Але тільки-но туди вселяється 11-річний Куба з батьками, там починають коїтися дивні речі: стара пані бачить драконів, у будинку чути якісь звуки, а в ліфті живуть примари. Неподалік домівки героїв є Зона - місце старих будинків, які планують знести, аби там побудувати багатоповерхівки. Однак не виходить це зробити, бо там живе божевільний науковець, який виїжджати добровільно не хоче. Можливо, тут є якийсь зв'язок, а може й ні. Герої намагаються це з'ясувати, а поміж тим заводять друзів, закохуються та відкривають частинку Варшави.
⠀
Мені дуже сподобалася ідея з тим, що цю історію можна читати або від обличчя Амелії, або від обличчя Куби - фінал буде однаковий, але погляди на нього різні.Також можна читати паралельно по розділу: спочатку перший розділ від обличчя Амелія, потім перший розділ від обличчя Куби. Я так і читала, так історія була ніби доповнена з усіх боків. Шматочки деякі повторювались (якщо герої в той час були поряд і все бачили разом, але враження й емоції були різні в них), тому читати так було не нудно, а навпаки цікавіше.
⠀
Книжка ще й має гарні ілюстрації. Їх дуже багато, майже на кожній сторінці. Вони чудово доповнюють історію й книгу буде цікавіше читати маленьким діткам.

"Кожна книга - це сховище, в яке можна повертатися знову й знову".
⠀
Що може для читача бути краще за історію про книги? От і я подумала, що нічого. Тому із захопленням відкрили першу частину й поринула в книжкову магію. Але не всі три книги мене захопили настільки сильно, як я очікувала. Коротко про кожну з них далі
⠀
"Простір бібліомантії" - чудовий початок, коли з перших сторінок здається, що ти опинився в новому виключно книжковому світі, а може й десь між сторінок книги. Динамічна та захоплива пригода Фурії почалась дуже вдало і мене відразу захопили всі незвичні штучки нового фентезі-світу: абевеги, оригамі, пліснява, бібліоманти.
⠀
"Нічна країна" - стала для мене найгіршою в трилогії. Занадто хаотична. Історія змістилась із Фурії на Ізіду, додалось чимало нових героїв, між якими розповідь постійно бігали туди-сюди. Атмосфера книжкового світу втекла кудись, а натомість прийшов бойовк та багато вбивств.
⠀
"Книга крові" - мене трохи почала бісить Фурія, яка в першій частині дуже сподобалась. Героїня стала наче ніякою. Від нею типу залежить доля бібліомантії та їхнього книжкового світу, але, мені здалось, що вона особливо й нічого не зробила, навіть більше другорядні персонажі постарались або ж автор так усе описав. Розв'язок досить передбачуваний, але тут принаймні стало трохи менше хаосу, ніж в другій частині.
⠀
Загалом уся трилогія розповідає про світ бібліомантії - це світ книжкової магії, де окремі люди мають Книги душі та вміють чарувати. Цей світ десь сторіччя тому створив Зібернштейн, саме він описав усі закони в своїх 24 Книгах Творення. Але поступово все вийшло з-під його контролю й почало жити своїм життям. Як це буває, світ бібліомантів опинився під загрозою зникнення. І врятувати його може Фурія.
⠀
Мені сподобалась атмосфера трилогії, хоч вона поступово й зникала. Але я була рада почитати про абевегів, Книги Душі, бібліомантів, Ліс Мертвих книг, Притулки, Форфакса, Тіньових, екслібрів, які випадають із книг, Ідеї, які хочуть знищити світ, Плісняву, яка зжирає книги та оригамі, які живуть у бібліотеках.
⠀
Я думаю, що з цього вийшов би дуже крутий серіал або принаймні фільм.
⠀
Усі три частини дуже динамічні й читаються швидко. Герої доволі цікаві, але Фурія якось не до кінця була розкрита. Мене зачарували деякі екслібри. І я повністю закохалась в ідею книжкового світу. Він справді чарівний. Може, мені сподобалось би більше, якби читала трохи раніше ці книги, у підлітковому віці. Але насправді, якщо буде переклад, то я б почитала й ще щось у автора.