перший прочитаний комікс 📖…
… щось нове відкрила для себе
⠀
Він зручний та легкий. Про дівчинку інтровертку, котра страшенно не любить спілкування з людьми та гучні вечірки, та все ж таки ходить на них, щоб бути зручною для всіх. Боїться сказати ні та стати ДОРОСЛОЮ.
А далі погоджується на не бажану роботу, в якій досягає професійних успіхів разом з розчаруванням в собі. Та так чи інакше поступово вона відчуває зміни разом з прийняттям себе саме такою.
⠀
Щось відчула близьким до себе, щось навпаки далеким. Адже сама по собі я амбіверт. Люблю бути з книгою на самоті так само як і провести час з цікавими людьми 🤍
⠀
Чудні ілюстрації та цікава тема для роздумів.
⠀
та маю висновок, що мені не вистачило. трохи забракло насолоди та емоцій. не знаю чого очікувати від подібної літератури, та я залишилась «голодною» після прочитання. можливо такими книгами варто смакувати інакше, як і з молекулярною кухнею…
#zymovyi_marafon

Дочитати до кінця вартувало чималих зусиль.
Чи то не в той час вона потрапила в мої руки, чи то очікувала від неї зовсім інших емоцій. Але
не відчула зовсім ніякої симпатії до героїв, не зрозуміла ідеї роману, кохання на межі божевілля, котре більше схоже на залежність.
⠀
Він романтичний ввічливий та несміливий закоханий, вона гарна горда, прагне кращого життя та не усвідомлює наслідків їх листування.
Роман в довжиною понад півстоліття від першої випадкової до такої бажаної зустрічі на кораблі на схилі років під прапором холери.
Автор детально описує роки їх життя, та я так до кінця і не зрозуміла справжніх почуттів ггероїні до чоловіка.
⠀
Одним з недолік, на мій погляд, відвертість вікових недуг героїв. Все, що відбувається з гг це фізично і нормально, але я б хотіла менше деталей. Коли молодий в розквіті сил, прагнеш життя та енергії, не хочеться читати про те як закохані чистять зубні протези... або в них не вийшло платонічне кохання, бо через вік це фізично майже не можливо.
⠀
На кожну книгу можна дивитись з різних боків через призму власного світогляду. Скільки людей стільки і думок. І хтось в ній може бачити безмежне кохання глибиною всього життя, трагедію очікування та переможний танець, переплетених коханням душ, над часом.
⠀
Та мене книга залишила байдужою.
⠀

Посмішка 😀 асоціація до цієї життєвої іноді сатиричної історії. За легким написанням та буденністю речей знаходиться глибокий підтекст

Троє друзів та Монморенсі () 🐕 вирішили провести двотижневу подорож на човні по річці Темза. Адже всі були страшенно втомлені від монотонності буденних справ та потребуть гарних пейзажів та веселих пригод.

В цій подорозі кумедним є все від зборів речей в дорогу, перетворившись на виставу для сусідів до приготування ірландського рагу, в яке навіть Монморенсі доклав зусиль 🧑‍🍳(гарний спосіб позбутись залишків непотрібних продуктів)

Мені страшенно подобається стиль письма автора, як легко він говорить про звичні речі, як невимушено переплітає їх з гумором.

Загалом мало дізнаємось про гг, їх вік та зовнішність ніхто не знає, можна лише здогатуватись, навіть імʼя оповідача історії загадка. Та чи насправді це необхідно… адже іноді імена чи вік не мають значення, має значення враження від людини її харизми та вчинки. Має значення те які емоції лишила після себе.

Ось так і книга лишила лиш приємний настрій після себе, хоч часом герої були роздратовані та знервовані іноді незграбні та кумедні, 😸вони викликають лиш посмішку та комфортне перебування в їх компанії.

Або «Нікого не пестити крім себе» - один із варіантів назви цієї книги. 💚

🙃🌿 «Релігійні церемонії мають тут надзвичайну вагу ( не забувайте, Балі -це острів із сімома непередбачуваними діючими вулканами - за таких обставин ви б теж багато молилися).

Такий собі монолог. Ніби читаєш щоденник авторки, про переломний період життя 💟Історія життя розбита на 108 «намистин», себто маленьких історій. Розділивши на три розділи про Італію, Індію та Індонезію; три країни якими подорожує Елізабет протягом року, шукаючи саме себе.

Італія. Їжа 🍏- Гриби тут як великі товсті сексуальні язики, а прошуто драпує піци, наче тонка мереживна вуаль - модний капелюшок. Ну і звісно ж, соу Болоньєзе, який має всі підстави зневажливо насміхатися з будь-якого соусу в світі -

Індія. Молитва 🕊️- Ми є те, що ми думаємо. Ваші емоції- раби ваших думок, а ви - раб ваших емоцій. -

Індонезія. Кохання 💜- Містичний магніт, що притягує, або захований десь глибоко у грудній клітці.

💭Мої відчуття до цієї книги зовсім неоднозначні, щось в ній є таке легке й, але ніби не вистачає насиченості подій.

Зараз я б описала її так: дієтична історія, що насичує легкістю душу, але не дає яскравих емоцій мозку.

Що ж, мені знову бракує слів, щоб описати ще один витвір Крістін Генни. Авторка підіймає дуже глибокі й важкі теми. Війна. Голод. Велика депресія. Міграція, а разом з ними й людську природу, жага влади, жага контролю, жадібність та зверхність.

Та в той же час розкриває потаємну силу духу, що криється в людині. Силу невідому їй самій. Силу, яка повстає з самого нутра й здатна підіймати кожен раз, як зазнаєш поразки. Силу віднайти сміливість на зміни.

➖Техаська історія дівчини, якої зреклись батьки. Дівчина котра готова була ризикнути всім, що мала, заради крихти любові та уваги.
Вона тиха замкнута й непомітна. Пливе за течією мирно підкорившись їй. І так було б і на далі, якби несподівана буря 🌪️ та чотири вітри не розбудили в ній справжню силу. Не показала на, що вона здатна насправді.➖

«Не бійся померти. Бійся не жити. Будь сміливою.»🌿

Роман про те, як суспільство навколо може знищити людську особистість, якщо не знати власної цінності й не мати кордонів, або ж воно може зцілювати й дарувати крила.