Пані Боварі

Роман, що привів автора на лаву підсудних.
⠀
Саме так, бо для Франції XIX ст. то було надто грубе порушення моральних цінностей та суспільних звичаїв. Надто вже правдиво було описано вульгарно-буденне, зашкарубле життя французької провінції.
Гарний адвокат виправив ситуацію, проте ажіотаж навколо книги з'явився шалений. І хоч сьогодні нікого вже не здивуєш подібним, проте "Пані Боварі" вперто тримає позиції у рейтингах і списках найкращої класики.
⠀
А увесь сюжет всього-на-всього крутиться навколо жінки, яка так і не пізнала щастя.
Емма так хотіла достойного життя, прагла до краси, багатства, любовних почуттів та верхів суспільства.
Вона жадала любові і розкоші все більше і більше. Але реальне життя виявиться зовсім не таким, як про це пишуть у дівочих романтичних книгах...
⠀
Часом з'являлася думка, що вона вже сама не знала, чого їй хотілося від життя. Чоловік не такий, коханці — суцільне розчарування, провінція — сумно, місто теж, все більші борги та позики... Можна здогадатися, що закінчила ця героїня геть не добре.
⠀
Класний хід те, що автор не засуджує чи не жаліє Емму. Через сторінки саме у нас вона викликає емоції: то співчуваєш їй, то хочеться добряче струсанути, щоб клепку увімкнула нарешті.
У цьому і є успіх твору, навіть якщо вам хочеться позбурити книжкою у вікно) Вона не залишає байдужим.
⠀
Про цей розлад з навколишнім світом, невдоволення життям, бажання іншого, того, що реально не існує, переживання на усіх рівнях і душевну руйнацію читати не легко, але навіть корисно.
Бабуся моя б сказала — роботи у людини було мало у житті от і казиться)