Сюжет цієї книги, написаної понад сто років тому, не для нікого не секрет, як і його дійові особи.
(Так от звідки ростуть ноги про те, що вампіри можуть перетворюватися на тварин, боятися часнику та розп'яття, і не можуть увійти в дім бех запрошення!)
Але що саме діялося з героями і як це написано відомо не всім. До недавнього часу і я була серед тих, хто не знає всіх принад написаного роману. Потрібно віддати належне, твір добре та якісно написано. Не можу сказати це результат роботи автора чи перекладачів, але все доречно. Що не можна сказати про обсяг, для такої ідеї та її втілення роман місцями занадто затягнутий (хоча цілком можливо, що автору платили рядково і він спеціально "розтягував задоволення").
Про те, що відбувається, ми дізнаємося із щоденників, листів, газетних нотаток. Все це читається до певного часу нормально, але для мене настав момент, коли один і той же день висвітлювався кількома героями. Ось тут я нудьгувала. Хотілося більше динаміки та дій. Герої були так собі, мені нікого з них не було шкода. Мені просто хотілося якнайшвидше дочитати і залишити героїв з їхніми спогадами минулого.
Для себе вирішила, що класика хороша, в ній закладається багато людяності, в ній відсутні ляпи та непорозуміння, такі властиві творам сучасності, але все ж таки вона не для всіх. Манера та стиль написання часом відштовхують та лякають. Я не можу сказати, що класика це щось легке та невимушене. Не. Це щось величне та фундаментальне, що іноді хочеться прочитати, але частіше, при прочитанні, хочеться його закинути у дальній кут і не діставати довгий час