Брем Стокер

Нарешті я дізналася справжню історію про графа Дракулу. Бачила до цього фільми й думала, що все так і є, але в книзі події трохи інші. Чесно кажучи, "Ван Хельсинг" або "Дракула. Невідома історія" мені сподобались більше, ніж книга.
⠀
Отож у своєму романі Брем Стокер розповідає про вампірів, а точніше про графа Дракулу, який живе в Трансильванії, але хоче купити собі будинок у Лондоні. Для цього до його замку приїжджає Андрій, який повинен уточнити всі нюанси й вирішити питання, натомість там він відкриває для себе жахливу таємницю про те, що граф - це вампір. Життю Андрія загрожує небезпека.
⠀
Тим часом подруга його нареченої Люсі почала погано почуватися. Вона бліда, ходить уві сні, а згодом втрачає свідомість, у неї - втрата крові, але ніяких видимих серйозних ран, крім двох маленьких ранок на шиї, немає.

Розбиратися будуть доктор Сівард, Ван Хельсинг та інші. Чи вдасться їм врятувати Андрія, Міну, Люсі та розібратися з могутнім графом?
⠀
Книга складається із щоденників та листів героїв. Спочатку Андрій розповідає про свою подорож та проживання у графа, потім додаються щоденники Міни, Люсі, доктора Сіварда, інколи Ван Хельсинга. Із цих записів читач дізнається історію про вампірів.
⠀
Книга написано легко і читається доволі швидко. Вона цікава, динамічна, попри те, що через такий формат, як записи зі щоденників, є чимало роздумів героїв. Однак на початку було трохи нуднувато й затягнуто, а от кінцівка навпаки дуже проста й швидка, ніби закінчувався папір.
⠀
Я очікувала на велику битву між героями та графом Дракулою, натомість - нічого такого не було. Перемога комусь із них далась доволі швидко, хоч і не без жертв.
⠀
Ще один мінус - граф Дракула зовсім не був розкритий. Немає інформації про нього, про його минуле, про те, які його мотиви, чому він такий злий? Що ним керувало. Граф Дракула - повна таємниця для читача. А він один із найбільш цікавих персонажів у цій історії. Натомість ми читаємо розповідь із погляду багатьох героїв, тільки не з боку графа.

Ми ж всі чули про вампіра який пʼє кров та перетворюється на кажана. Мабуть на цьому мої знання про історію Дракул й завершилися до прочитання книги.
⠀
Доречі на створення роману автора надихнув сон, в якому він побачив вампіра котрий встає з домовини.
⠀
Якийсь час автор не міг визначитись з імʼям для графа, а дії мали розгортатись в Штилії.
Та випадково чи ні він натрапляє на праці з історії та фольклору Трансильванії, та книги про правителів з яких і дізнається про князя Дракулу він же Влад Цепеш. Так автор знаходить схожість між графом та князем.
⠀
СЮЖЕТ: молодий юрисконсульт Джонатан Гаркер вирушає до Трансильванії в замок Дракули з питань придбаних графом земель в Лондоні. Адже саме так вампір планує розширити горизонти своїх полювань. Гаркер не розуміє чому місцеві мешканці відмовляють його від поїздки до замку та полотніють від самої згадки імʼя Дракули. Та зовсім скоро він залишається віч-на-віч з невідомою сутністю, розуміючи, що потрапив у пастку. Чим закінчується зустріч..?
⠀
Книга написана у вигляді щоденників головних героїв, яких тут 7. Це виявилось дуже цікаво і послідовно. Такий формат має певну інтригу, адже іноді записи одного героя завершуються зустріччю з Графом, а наступна сторінка починається з щоденника нового героя. Тож чим закінчилась зустріч можна лише здогадуватись.
⠀
Не всім героям вдасться уникнути «поцілунку» Дракули. Та саме втрата обʼєднує між собою інших. Вони починають вивчати його сутність сильні та слабкі місця. Професор юрисконсульт його наречена та спільні друзі розпочинають полювання на найбільше зло.
⠀
Щодо героїв, вони кмітливі відважні розважливі розумні хоча й неодноразово допускались помилок, адже вони вперше стикаються з подібним. Дракула підступний хитрий спланований знає історію культуру та мову нової країни, що зовсім не дивно, адже він існує не одне століття. І все ж таки він не може існувати вічно ♾️
#марафонкнигомам

Дракула — це справжня класика готичної літератури, яка заслуговує на увагу кожного, хто захоплюється історіями про вампірів і містикою, звісно ж.

Однією з найбільших "родзинок" роману є його побудова в епістолярному стилі. Це надає книзі певної унікальності та створює особливу напругу: записки, листи, щоденники від імені персонажів наче занурюють читача в їхні страхи й тривоги. Я особливо захопилася листами Джонатана Гаркера. Його опис подорожі до замку, неспокою й поступового розуміння небезпеки викликає відчуття мурашок по шкірі та якоїсь безвиході, яке тільки наростає з кожною сторінкою.

Як і будь-який шанувальник готичного жанру, я вже мала досвід з іншими творами, зокрема Карміллою, яка з’явилася раніше. Проте саме у Стокера історія вампірів отримала той вигляд, який згодом став "каноном".

Дракула вийшов надзвичайно харизматичним персонажем — не просто лиходієм, а справжнім "лиходієм із шармом". При цьому його вуса — деталь, яка чомусь не потрапила в жодну з численних екранізацій — тільки додають й певної оригінальності образу 😁

Роман Стокера став основою для більшості сучасних уявлень про вампірів (не всі правда, притримуються канону, згадаймо shine bright like a diamond Едварда) і це не дивно. Занурюючись у цю книгу, розумієш, звідки беруть своє натхнення пізніші твори — від атмосфери замку Дракули до самої природи вампірів як незламних, але приречених створінь. Цей роман має все, що робить готику магічною і захопливою: напругу, атмосферу, яскравих персонажів і, звісно ж, невмирущий страх перед невідомим.

Все ще цікавий текст, з гарним сюжетом, не картонними персонажами. Гарний трилер

"Дракула" Брема Стокера — це справжній шедевр, який не лише заклав основи жанру вампірської літератури, але й популяризував образ вампіра в культурі. Стокер втілив у цьому творі новаторський підхід до побудови сюжету, використовуючи різноманітні листи, щоденники та статті, що створює ілюзію реальності та глибше занурює читача у світ персонажів.

Цей роман став одним із перших, який ввів жахи як окремий жанр у літературі, формуючи канон для майбутніх авторів. Завдяки "Дракулі" та її впливу, вампіри стали невід’ємною частиною популярної культури, викликаючи зацікавленість у читачів та кіномитців протягом поколінь.

Мова Стокера в романі складна, що підкреслює його майстерність у створенні атмосфери напруги та страху. Оповідь просочена готичними елементами, які не лише вражають, а й тримають читача в напрузі до останньої сторінки. Завдяки цим характеристикам, "Дракула" залишається актуальним і сьогодні, надихаючи нові інтерпретації та адаптації в різних медіа.

Коротко кажучи, "Дракула" — це не лише роман про вампіра, а й важлива культурна іконка, яка відкрила нові горизонти в літературі жахів і залишається визнаною класикою.

Містична, таємнича історія про вампірів.
Цю історію я люблю всім серцем, читала декілька разів, і обов'язково буду перечитувати ще.
Я в захваті від того як автор передає атмосферу твору.
Тут цікаві герої, багато моторошних моментів, постійно відчувається напруження від подій.

Дуже раджу вам прочитати.

Сюжет цієї книги, написаної понад сто років тому, не для нікого не секрет, як і його дійові особи.

(Так от звідки ростуть ноги про те, що вампіри можуть перетворюватися на тварин, боятися часнику та розп'яття, і не можуть увійти в дім бех запрошення!)

Але що саме діялося з героями і як це написано відомо не всім. До недавнього часу і я була серед тих, хто не знає всіх принад написаного роману. Потрібно віддати належне, твір добре та якісно написано. Не можу сказати це результат роботи автора чи перекладачів, але все доречно. Що не можна сказати про обсяг, для такої ідеї та її втілення роман місцями занадто затягнутий (хоча цілком можливо, що автору платили рядково і він спеціально "розтягував задоволення").

Про те, що відбувається, ми дізнаємося із щоденників, листів, газетних нотаток. Все це читається до певного часу нормально, але для мене настав момент, коли один і той же день висвітлювався кількома героями. Ось тут я нудьгувала. Хотілося більше динаміки та дій. Герої були так собі, мені нікого з них не було шкода. Мені просто хотілося якнайшвидше дочитати і залишити героїв з їхніми спогадами минулого.

Для себе вирішила, що класика хороша, в ній закладається багато людяності, в ній відсутні ляпи та непорозуміння, такі властиві творам сучасності, але все ж таки вона не для всіх. Манера та стиль написання часом відштовхують та лякають. Я не можу сказати, що класика це щось легке та невимушене. Не. Це щось величне та фундаментальне, що іноді хочеться прочитати, але частіше, при прочитанні, хочеться його закинути у дальній кут і не діставати довгий час

Навіть боюсь уявити, вкотре вже прочитала цю геніально-ідеальну історію і боюсь уявити, вкотре знову в неї закохалась🖤

«Дракула» - це неймовірний готичний роман з відповідною готичною атмосферою. І саме ця атмосфера, з «кликастими» персонажами, зачаровує своїх читачів.
Як для класичної літератури, цей твір має достатньо жвавий сюжет із космічним фіналом!
Персонажі цікаві і в їхню мотивацію дуже легко повірити.
Також мені дуже сподобалось, що #бремстокер зробив своїх чоловіків справжніми джентльменами. А жінок наділив сильним характером і жвавим розумом.
Епістолярний стиль для мене завжди виграшний варіант. Вся книга - це листи і нотатки в особистих щоденника ГГ. Для мене такі твори здаються ще емоційнішими.
І ще я всім серцем люблю персонажа Ван Хелсінга і тут він був просто ідеальним!
Можливо, самого графа було замало, але до цього я дійшла тільки через десятки перечитувань.
⠀
Обожнюю і раджу всім!

Перед вами класична, атмосферна готична історія.
Історія про самого легендарного героя готичних романів - Дракулу.

Не таємниця, що саме роман Брема Стокера надихнув не одне покоління авторів-фантастів на цілий стос історій про нічних створінь - вампірів.

Сама історія дуже детальна. Автор вміло створює похмуру атмосферу роману, знайомить із героями, привідкриває завісу головної таємниці. Весь роман Брем Стокер вміло жонглює із сумішшю пригод, фантастики та готичності. Історія мінялась, але головний герой книги- Дракула, був не змінний. Як і його антагоніст Ван Гельсінг.

Проте, саму історію мені хотілось трохи скоротити. Хоча треба розуміти, що раніше автори спеціально писали більш розлого, заради заробітку за кількість сторінок публікацій.

Книга однозначна заслоговує почесне місце “Топ-100 книг обов’язкові для прочитання”.

Класичний готичний роман про найвідомішого у світі вампіра з неймовірною атмосферою повільного жаху.
***
Як не дивно, я майже не знайома з класикою жахів, хоча захоплююся цим жанром. Точніше, не знайома саме з літературою, тут у мене значно більше досвіду з кіно.

Але після Дракули у мене виникло бажання пройтись цим шляхом, тому що роман мені неймовірно сподобався і нагадав, що я таки люблю епістолярний жанр, бо саме в ньому характери розкриваються по-справжньому і можна подивитися на історію очима кожного з персонажів.
***
Роман доволі специфічний. Повільний, але це не та повільність, що дратує і втомлює, а та, яку смакуєш із задоволенням.

Роман мені неймовірно сподобався незважаючи на типову класичну пафосність мову і повільність розвитку подій.

Якби Дракула міг їсти круасани, він би не потребував крові. Але, на жаль, герой перетворився на вурдалаку і мав зовсім інші смакові уподобання. Книга 19 століття, яка вражає і досі.

Спочатку роман читався дуже повільно, здавався мені нудним і сумним. Потім веселішим не став, але читався вже з більшим інтересом. Тим більше, автор чітко визначити засвідчив, що розум і характер не залежить від статі, і жінкам властиві і системність, і науковий підхід, і їхній розум працює так само ефективно, як і мозок чоловіків-науковців, які, також будучи розумними людьми, це цінують і використовують задля спільної мети. Перемога можлива лише за умови єдності духа та розвиненого розуму.

" — Ваша правда. У нас у всіх попереду багато болю, але це буде не лише біль, і цей біль не буде останній. Ми, і ти в тому числі, ти більше за всіх, любий хлопчику, переживемо ще багато горя, перш ніж відчуємо радість перемоги. Але ми маємо бути хоробрими і некорисливими і виконувати свій обов’язок, тоді все буде гаразд!"

Про що книга описувати не буду, адже про Дракулу знають усі, але запевняю, що з першоджерелом вампірської течії варто ознайомитися.

У принципі, рекомендую із згаданими вище застереженнями щодо "класичності".

🧛‍♂️ Читаючи готично-містичну літературу я просто не могла оминути книгу, яка стала першоосновою для багатьох інших книг та фільмів, а ще лягла в основу цілої субкультури про вампірів.

🦇 Признаюсь, читання цієї книги було трохи передбачливе. Оці всі фішки, притаманні вампірам (сплять в гробах, бояться сонця, не можуть зайти в дім без запрошення, можуть перетворюватися в кажанів чи проникати в найтонші щілини та под.) відомі багатьом уже з дитинства. З іншого боку, я намагалася уявити, як це, читати це все вперше, будучи сучасником автора. Ото, мабуть, було гаряченьке чтиво, яке активно обговорювалося на тодішніх форумах та спільних читаннях.

🧛‍♂️ Все ж, твору вдалося здивувати і мене. Написаний він у формі листів, вирізок із газет та щоденників героїв. Один із них, доктор Сьюард записує свій на фонографі. Якраз про це диво звукозапису ми нещодавно із сином готували доклад. Люблю занурюватися в атмосферу епохи через такі, здавалося б, дрібнички. Ще одним відкриттям для мене став герой на ім'я Ван Гелсінґ, я навіть не здогадувалася, що й його прообраз створив Брем Стокер.

🧛‍♂️ Не скажу, що дізналася щось нове про вампірів, але загалом радію, що вдалося прочитати першоджерело. Якщо ще не читали, то раджу таки познайомитися.