Це українська класика, яку потрібно знати, це текст Віктора Домонтовича, який був одним із найзагадковіших письменників 20-40 років (і написав, на жаль, дуже мало). Зазвичай твір хвалять за атмосферу Києва періоду непа, за нестандартних персонажів (тут не погоджуюсь, бо персонажі досить впізнавані, навіть зараз серед своїх знайомих зможете таких знайти, а в літературі 19-20 ст. їх вдосталь). Твір ніби незавершений, або в ньому відсутній важливий фрагмент тексту (варіанти та фрагменти, які опубліковані у цьому виданні не рятують, на жаль). Але літературознавці стверджують, що це норма для модерного роману. Ну, можливо, але мені чогось не вистачило. Може, варто ще раз перечитати)

Вперше почула про Сюзанну Кларк завдяки серіалу "Джонотан Стрейндж і містер Норрел" і відтоді я її фанатка. Тексти досконало написані, сюжети та персонажі яскраві та живі (навіть якщо це міфологічна істота), читати одне задоволення. І хоча світ альтернативний, але атмосфера епохи Регентства дуже достовірна - і люди, і політика, і традиції. Так само живі персонажі у "Піранезі" і світ дуже реалістичний та впізнаваний. Сюжет небанальний, події розгортаються поволі, але відірватись неможливо. Є таке поняття "повільне мистецтво", коли мистецький твір розглядають без поспіху, щоб отримати задоволення. Так от, це про книги Кларк - їх потрібно читати не поспішаючи, отримуючи задоволення від тексту та розвитку сюжету. Якщо вам таке до вподоби, то це ваша авторка

Дійсно гарний пригодницький роман, особливо якщо розглядати його як казку, не шукати логіки та історичності. Зрада, кохання, дружба, несправедливість, помста, милосердя, екзотичні історії, прекрасні жінки благородні (і не дуже) чоловіки — увесь набір)

Англійський гумор як він є) Перечитувала кілька разів, кожного разу було смішно та кожного разу помічаєш щось нове. До речі, дуже бісив совєтський фільм, був несмішним після книги

Насамперед, це класика, це Франція 19 ст., це Мопассан, тобто, вже заслуговує на увагу) А ще важливо, що це літературна основа одного з найпопулярніших українських текстів 1920-х, а саме "Міста" Валеріана Підмогильного. Відповідно, вибору немає, треба читати. І насолоджуватись, бо історія та герої яскраві, хоч і непривабливі