Вілла у Сан-Фурсиско

Оля Синичка здійснила свою мрію - придбала будиночок в селі. І хоч той будинок старий, занедбаний, потребує ремонту, із порослим бур'янами, але величезним подвір'ям і власним пляжем з річкою, де не можна купатися, Синичка щаслива й не полишає мрії довести все до пуття. Недарма ж вона зберегла купу картинок з ідеями в Pinterest.

Родина Олі, то окрема тема - вони і підтримають і допоможуть, але й непрохані поради теж дадуть. Така трохи токсична родина, хоча любляться всі дуже-дуже. А Синичка що...вона не вміє сказати "ні", робить поспішні висновки, часом не думає, що робить і говорить, але вона така, як є.

Книга легка, смішна й для мене виявилася дуже ностальгійною. Люблю село, хоч і не була там сто років.

Тут про те, щоб нарешті почати жити то життя, бути щасливою в моменті, незважаючи ні на що. Про підтримку рідних і друзів, хоч часом дуже нав'язливу.

Інколи суржик додає колориту, але особисто мені його було забагато, важко сприймався текст через це, та загалом книжка сподобалася.

"Йдучи до своєї хати, шаркаючи капцями по асфальту, Синичка думала, що ж ще підкине їй цей божевільний день".

Чудова новинка від української авторки @yaroslava.lytvyn Ніколи не знаєш, що цього разу буде основою сюжету і яка тема стане провідною, бо всі книги пані Ярослава дуже різні, але кожна з них мені смакує. Ця не стала виключенням.

Книга прочитана за вечір, бо відірватися від пригод і перипетій у житті Олі Синички просто неможливо.
Ця фантастична на всю голову жінка вигадує собі цікавий план — купити хату в селі й зробити з неї віллу, таку як на картинках у пінтерест. Паралельно нам розказуються деякі події життя відчайдухи, які розкривають її характер.

Але реальність, як завжди, не безхмарна. Бо навколо бур'яни, уважні сусіди (що допомагають як можуть, але не завжди як треба), добрі родичі (які дружньо тролять, але все ж допомагають), чудові подруги (які чудять не гірше, ніж сама Оля), а ще купа навозу, який має колись стати перегноєм, мрії про газон і пишний сад, багато різного мотлоху від небайдужих і навіть рояль 😁🤌

Деякі курйозні випадки смішили мене до сліз, деякі вводили в ступор, один твіст я, звісно, швидко розгадала, але не думаю, що авторка хотіла зробити з нього велику інтригу. Дуже сподобалась різні крилаті фрази, відомі нам з життя, бо герої тут дуже живі й кумедні, місцями трохи перебільшено, але від цього вони ще колоритніші.

Не шкодую, що прочитала цю історію, шкодую, що продовження пригод Синички треба ще дочекатись 🤭

По-перше, я хочу подякувати за таке шикарне видання української авторки - це неперевершено! Цим невимовно гарним оформленням Ви продали мені цю книжку))😁

А тепер про саму історію. Мене питали чи підійде підліткам. Ні, це не їх віковий сегмент однозначно. Олі Синичці 35 років. В неї досі немає власної родини, бо всі кавалєри обійняти і плакати. Мені чесно так хотілося їй сказати: тебе достатньо - це вони мудаки!

Хай там як, а дівчина з початком vійни вирішила не відкладати життя і мрії на потім та купила хату в селі. З тієї хати вона зробить курорт для відпочинку і єднання з природою.

Та щось пішло не так від самого початку. Паркан зробити не вдалося, в хату невідомо як потрапити і сусіди почали зносити до неї тишком свої «скарби».

Я давно вже так не сміялася над книгою! Вголос, до сліз і зачитувала уривки чоловіку. Тут не дуже високий гумор, але як же це життєво! Я би прирівняла з гумором Доржа Бату. Особливо потішила остання сторінка тим, що буде продовження.

А улюблений персонаж це Анатолій. Я гадаю, що всюди є свій Анатолій, якого зрозуміти оточуючим не дано. Проте без нього прісно і одноманітно. А ще бабуся - жінка вогонь.

Одним словом, я чекаю продовження і дякую за море позитиву🫶🏻