Давно я не читала книги , де була б у мене така відраза до головного героя. Спочатку я подумала, що він просто трохи дивний, але з кожною сторінкою мені від нього ставало все гидкіше. Я розумію, що у багатьох людей є певні фетиші, але іноді те що він робив межувало зі зб*ченням. Подивитись п*рн* категорії «підлітки», навіть з цікавості - ту мач. А також мене насмішили його критерії до обраниць. Так і в житті, повні нікчеми хочуть собі ледь не модель. Головному герою явно треба на терапію, бо його проблеми, то не дрібні дивності . Авторка гарно прописала, як дії батьків в дитинстві можуть спотворити особистість дитини та зіпсувати їхнє майбутнє. Мені дуже дивно, що дорослий чоловік нічого не розуміє в кібер безпеці, ведеться на примітивні схеми шахрайства. Така книга про невдаху німця .
Мені книга перестала бути цікавою на моменті, коли головний герой поїхав в Україну. Я розумію, що у багатьох іноземців є викривлене сприйняття про Україну та багато упереджень. Але авторка жодного разу не спростувала ці упередження, а сторінку за сторінкою доводила, шо все що про нас думають - правда. Я б точно не хотіла, щоб цю книгу читали іноземці і думали, що в нас така убога країна. Постійно описується, як в нас брудно та бідно, жодного гарного слова про краєвиди, визначні місця. Я не кажу, що в нас країна ідеальна, але в нас багато чого гарного є, гарний сервіс в хостелах, санаторіях та закладах . А також що за збірник кліше про наших людей? Клаусу на шляху зустрічались одні шахраї , жінки легкої поведінки, алкоголіки і бомжі. Жодної гарної людини. А ні, згадала, єдина гарна людина був такий самий іноземець. А от страшні українці тільки і хочуть обібрати до нитки наївного іноземця. А жінки в нас хоч і гарні, на будь який смак, але можна купити всіх за суші. Хто «дешевше», тому і суші з супермаркету підійдуть. Ось такі дешеві українські жінки, які ласі до грошей і суші.
Анонім
Книжечка на сьогодні популярна, але мені трохи не зайшла. Опис на обкладинці обіцяв кращі надії.
Героїня Оля Синичка купує стару хату в селі, та планує привести її до ладу, започаткувавши зелений туризм. Та все виявилось не так просто... Але, завдяки підтримці рідних, друзів, сусідів, які не полишили дівчину, вона з усім впоралася, хоча і не без сліз і нервів .
Сподобалось💕
🌺 Оформлення книжечки: гарний кольоровий зріз з ромашками.
🌺 Читається легко, є багато гумору і ситуацій, над якими можна посміятися...
🌺Гарно відображено родинні стосунки, коли багато що залежить від підтримки рідних.
Не сподобалось 💔
😔Як на мене, забагато суржику, викривлення мови і матюків, які іноді були недоречними.
😔Деякі герої були дивними, їхня поведінка не продумана. І взагалі, не зрозуміла їхньої ролі в книзі.
😔Не особливо зрозуміло, де зав'язка, кульмінація, розв'язка. Все якась суцільна історія...
Якщо Вам хочеться почитати щось літнє, легке, коли взагалі не треба вдумуватися, то можна почитати "Віллу...". Це суто моя думка. Не знаю, може настрій у мене був не той для читання, тому і не зайшла мені
Анонім
Хоч за вікном давно не зима, а книга — суто "сезонна", та останні холоди якось по-зрадницьки навіяли бажання загорнутися в плед і почитати щось святкове. Взяла цю книжку з думкою: ну от, зараз буде затишно, з різдвяними дивами ✨, хепі ендами й теплим післясмаком. Але… очікування й реальність не зовсім збіглися 😅
Це збірка, тож як завжди: щось дуже сподобалось, щось — зовсім «не моє». Але саме в цьому й магія антологій — у різноманітті 💫 З 12 оповідань мене зачепили 7 — і я б хотіла їх відзначити окремо ❤️
🔹 Наталія Довгопол — знайомий автор, стиль як ковток теплого чаю ☕ Прочитала з задоволенням!
🔹 Юлія Мак — трошки хаотично, але з хорошим післясмаком 😊
🔹 Дмитро Безверхній — глибока історія, яка зворушила до сліз. У головної героїні — чоловік, який вважається безвісти зниклим… Це болісно близько 💔 Бо мій найкращий друг вважається зниклим безвісті вже півроку, і я щиро сподіваюся, що він живий і повернеться 🙏
🔹 Максим Беспалов — морально важке оповідання, але залишилося в пам’яті теплим, і це цінно.
🔹 Оксана Вєліт — легка містика й доброта водночас🕯️
🔹 Федір Рудий — щемлива й щира історія про наших захисників. Друге місце у моєму серці 💙💛
🔹 Ярослава Литвин — абсолютний фаворит! 😍 Історія про «найгіршого Миколая» виявилась дуже атмосферною, з чудесами, гумором і важливими сенсами. Саме такого я й чекала від усієї книги 🎁
Протягом читання моя оцінка коливалась між 3 і 4, але фінальне враження змусило таки поставити 4 з 5⭐
Анонім
