Нові відгуки

Хоч за вікном давно не зима, а книга — суто "сезонна", та останні холоди якось по-зрадницьки навіяли бажання загорнутися в плед і почитати щось святкове. Взяла цю книжку з думкою: ну от, зараз буде затишно, з різдвяними дивами ✨, хепі ендами й теплим післясмаком. Але… очікування й реальність не зовсім збіглися 😅 Це збірка, тож як завжди: щось дуже сподобалось, щось — зовсім «не моє». Але саме в цьому й магія антологій — у різноманітті 💫 З 12 оповідань мене зачепили 7 — і я б хотіла їх відзначити окремо ❤️ 🔹 Наталія Довгопол — знайомий автор, стиль як ковток теплого чаю ☕ Прочитала з задоволенням! 🔹 Юлія Мак — трошки хаотично, але з хорошим післясмаком 😊 🔹 Дмитро Безверхній — глибока історія, яка зворушила до сліз. У головної героїні — чоловік, який вважається безвісти зниклим… Це болісно близько 💔 Бо мій найкращий друг вважається зниклим безвісті вже півроку, і я щиро сподіваюся, що він живий і повернеться 🙏 🔹 Максим Беспалов — морально важке оповідання, але залишилося в пам’яті теплим, і це цінно. 🔹 Оксана Вєліт — легка містика й доброта водночас🕯️ 🔹 Федір Рудий — щемлива й щира історія про наших захисників. Друге місце у моєму серці 💙💛 🔹 Ярослава Литвин — абсолютний фаворит! 😍 Історія про «найгіршого Миколая» виявилась дуже атмосферною, з чудесами, гумором і важливими сенсами. Саме такого я й чекала від усієї книги 🎁 Протягом читання моя оцінка коливалась між 3 і 4, але фінальне враження змусило таки поставити 4 з 5⭐

Стиль, гумор авторки надзвичайно сподобався. Ці фрази, які так близькі нам, образ «бабусі» - частково впізнавала свою. Але відсутність сюжету як такого зробила цю книгу нудною для мене. Саме тому така оцінка. Останні сторінок 70 читала по діагоналі

історія про Олю, яка в свої 35, під час повномасштабної війни здійснює свою мрію - будиночок в селі, з якого хоче зробити віллу для відпочинку. дуже гарно звучить на словах, але на практиці.. будинок в жахливому стані, старий, потребує ремонту, ділянка біля нього із порослим бурʼянами.🏚️ і ми спостерігаємо за тим, що ж буде з цим всім робити Оля, а також за її минулим та роздумами про теперішнє, що гарно показує внутрішній світ. написано легко, з гумором(його тут багато), суржик додає колориту, але моментами підбішував мене. і мушу сказати про оформлення-воно шикарне. обкладинка, лясе, кольоровий зріз з ромашками-вау🤌🏻 книга про те, як бути самим собою, не боятися йти за своїми мріями, шукати свій шлях. про те щоб, бути щасливою в моменті. про підтримку близьких людей. дуже сподобалось як героїня щиро вірила в здійснення своєї мрії. це те, чого кожному з нас інколи бракує.❤️‍🩹 і якщо загалом, то сподобалась. 8/10⭐️

Книга залишає відгук після себе, АЛЕ, в даній збірці я не помітила вікового обмеження або іншу позначку цензури, тому що у деяких оповідях є нецензурна лексика, що стало неприємним сюрпризом через те, що ніде про це не попереджено.

Ця книга не буде легкою та веселою - це стало зрозуміло ще напочатку. Роботизація та аб'юз, травми поколінь. А також справжня дружба та підтримка, кохання та велич природи. Дім - це не лише місце в просторі. Крізь всю книгу прописується, що дім - там, де ти є. Ти і є власний дім. І як важливо, просто необхідно, щоб в цьому домі тобі було добре.

Оповідання Беспалова хороше, подекуди трапляються помилки. На враження не вплинуло. Аналогічно сподобалась історія Безверхнього - тут зрозуміла для себе, що із задоволенням би прочитала щось з його повноцінних робіт. "Back to the 31 грудня" - мені "віяло" стилем Половінка - нічого особистого - просто це геть не мій автор. Після недочитаної "Вілли у Сан-Фурсиско" і це святкове оповідання авторки мене не зачепило. Мабуть, я любила творчість тієї Литвин, котра створила "Не мій дім" - бо то чудовий роман. Зараз я не впізнаю авторку. Але це суто моя суб'єктивна думка, звісно ж. Магічно - містичне оповідання Оксани Вєліт теж сподобалось. Люблю такі історії: водночас трешові та ідеальні + відкритий фінал. Поза конкуренцією робота Федора Рудого - творіння військових завжди читаються із завмиранням серця💔 Ну й топ залишаю на останок) Перше оповідання - Слави Світової - то в саме серденько і душу. Ну не знаю: мені там було ідеальним все. П.с. ті, про які не згадала, якось геть пройшли повз: не погані, ні, але після яких занадто спокійно- сірі такі трохи

Святкова атмосфера, сімейне тепло й нотки іронії — це те, що робить збірку «Не чіпай, то на свята» такою особливою. Кожне оповідання тут, як маленький подарунок, приховує несподівану історію, наповнену святковим духом і людськими переживаннями. Автори віртуозно поєднують гумор і серйозність, змушуючи замислитися над тим, що насправді важливе у святковий час. Особливо мені сподобалася гра з типовими різдвяними стереотипами: родинні застілля, хаос із подарунками, несподівані гості. Водночас збірка зворушує й нагадує про справжнє диво свята — близькість, розуміння та прийняття. Одна з найяскравіших рис цієї збірки — використання діалекту, який додає текстам щирості та особливого національного колориту. Завдяки живій, розмовній мові, герої стають близькими, а їхні історії — справжніми. Відчувається, що ці оповідання написані з любов’ю до української культури й традицій, що додає читанню автентичності. Книжка ідеально підійде тим, хто хоче відчути свято навіть у звичайні дні, а також знайти тепло і затишок серед сторінок. Рекомендую для читання вдома, із горнятком гарячого чаю та під мерехтіння ялинкових вогників.

Нейкраще, що можна було почитати на канікулах Різдвяних.