Ярослава Литвин

Можливо, цей роман замислювався як прекрасний калейдоскоп, де частини сюжету, думок, складних нагальних тем і проблем суспільства мали б складатися в яскраві довершені візерунки, але натомість вийшов вінегрет, що просто лежить собі дні таці. Бо жодна піднята тема не закінчена, не пропрацьована, спірна. Це оповідання сире, нагадує щоденник пересічної дівчини, місцями не дуже вправний у висловлюваннях, що нормально для щоденника, але не дуже для художнього твору, як заявляється. Про героїв, їхні образи - окрема історія… Дуже хочеться, аби українські автори більше працювали над собою і були до себе більш вимогливими

Анонім

Дуже випадково обрала першу частину, як спосіб зайняти час в дорозі, і після того з захватом чекала на продовження. А тепер знаю, що буде це лиш друга частина, і буде ще третя! Мабуть, мені зайшла ця книга, тому що я також маю мрію про хату. По вайбу дещо схоже на «Спитайте Мієчку» Кузнєцової, але тут є свій колорит і реалії сьогодення. Дуже рекомендую і з нетерпінням буду чекати завершальної частини.

Анонім

Дуже атмосферна книга, читається легко. Мені сподобалась.

Анонім