Я в захваті. Хотіла теплу, з гумором історію і це саме вона. Єдиний мінус - швидко закінчуються сторінки

Сподобалась обкладинка, то й купила. Але отримала зовсім не те, що хотіла... Початок хороший: зустріч, як все закручується, як починається її перетвореннятв іншу людину і аб'юз... А потім все йде нанівець. ГГ тільки сидить в шафі. Навколо неї нічого особливого не відбувається. Замість депресії та зміни свідомості — шафа. Замість опису фізичних перетворень — побіжні згадки і шафа. Робота? Хобі? Нав'язані хобі? Ні, шафа. Домашній аб'юз? Хіба зачатки, бо вона сидить в шафі, йому пофіг. Розгортання подій про робота? Ніт. Бо "він з нею розмовляє" нічого не говорить про те, що відбувається: я теж з Ґарбі розмовляю (мій робот-пилосмок), але він при цьому ПРАЦЮЄ! А що оте не працює ми дізнаємось тільки в одній сварці наприкінці. Додаткова лінія взагалі ні про що, наче її потім скотчем туди примотали, аби було. Треба було, щоб хтось пнув ту героїню, бо вона взагалі нічого не робить для просування сюжету, тільки в шафі сидить. Ось вам "футболіст". Але кривий і немічний, бо його пас нічого в сюжеті радикально. За "розкриття" взагалі промовчу, бо воно впала на голову, як сніг в Одесі раз на 3 роки. Разом з підвалом. Підсумовую: задум крутий, але мені запам'яталось тільки сидіння в шафі та розчарування між очікування/реальність.

Можливо, цей роман замислювався як прекрасний калейдоскоп, де частини сюжету, думок, складних нагальних тем і проблем суспільства мали б складатися в яскраві довершені візерунки, але натомість вийшов вінегрет, що просто лежить собі дні таці. Бо жодна піднята тема не закінчена, не пропрацьована, спірна. Це оповідання сире, нагадує щоденник пересічної дівчини, місцями не дуже вправний у висловлюваннях, що нормально для щоденника, але не дуже для художнього твору, як заявляється. Про героїв, їхні образи - окрема історія… Дуже хочеться, аби українські автори більше працювали над собою і були до себе більш вимогливими

Дуже випадково обрала першу частину, як спосіб зайняти час в дорозі, і після того з захватом чекала на продовження. А тепер знаю, що буде це лиш друга частина, і буде ще третя! Мабуть, мені зайшла ця книга, тому що я також маю мрію про хату. По вайбу дещо схоже на «Спитайте Мієчку» Кузнєцової, але тут є свій колорит і реалії сьогодення. Дуже рекомендую і з нетерпінням буду чекати завершальної частини.

Дуже атмосферна книга, читається легко. Мені сподобалась.

Не розділяю захоплення від цієї книги. Це найгірше, що я читала евер. На жаль, я так і не зрозуміла ані сюжету, ані мотивації героїв, ані гумору авторки. Мені не ясно чому доросла, освічена дівчина - киянка розмовляє на жорсткому суржику. При чому суржик взагалі неможливо прив'язати до жодного регіону України. Це якась збірна солянка найкринжовіших слів. Герої максимально пласкі, їхні вчинки ніяк немотивовані. Деякі герої взагалі незрозуміло для чого існують у цьому коловороті незрозумілих подій. Мені книга максимально не зайшла, хоча я брала її у відпустку й очікувала легкого читання, але не сталося)

Давно я не читала книги , де була б у мене така відраза до головного героя. Спочатку я подумала, що він просто трохи дивний, але з кожною сторінкою мені від нього ставало все гидкіше. Я розумію, що у багатьох людей є певні фетиші, але іноді те що він робив межувало зі зб*ченням. Подивитись п*рн* категорії «підлітки», навіть з цікавості - ту мач. А також мене насмішили його критерії до обраниць. Так і в житті, повні нікчеми хочуть собі ледь не модель. Головному герою явно треба на терапію, бо його проблеми, то не дрібні дивності . Авторка гарно прописала, як дії батьків в дитинстві можуть спотворити особистість дитини та зіпсувати їхнє майбутнє. Мені дуже дивно, що дорослий чоловік нічого не розуміє в кібер безпеці, ведеться на примітивні схеми шахрайства. Така книга про невдаху німця . Мені книга перестала бути цікавою на моменті, коли головний герой поїхав в Україну. Я розумію, що у багатьох іноземців є викривлене сприйняття про Україну та багато упереджень. Але авторка жодного разу не спростувала ці упередження, а сторінку за сторінкою доводила, шо все що про нас думають - правда. Я б точно не хотіла, щоб цю книгу читали іноземці і думали, що в нас така убога країна. Постійно описується, як в нас брудно та бідно, жодного гарного слова про краєвиди, визначні місця. Я не кажу, що в нас країна ідеальна, але в нас багато чого гарного є, гарний сервіс в хостелах, санаторіях та закладах . А також що за збірник кліше про наших людей? Клаусу на шляху зустрічались одні шахраї , жінки легкої поведінки, алкоголіки і бомжі. Жодної гарної людини. А ні, згадала, єдина гарна людина був такий самий іноземець. А от страшні українці тільки і хочуть обібрати до нитки наївного іноземця. А жінки в нас хоч і гарні, на будь який смак, але можна купити всіх за суші. Хто «дешевше», тому і суші з супермаркету підійдуть. Ось такі дешеві українські жінки, які ласі до грошей і суші.

Книжечка на сьогодні популярна, але мені трохи не зайшла. Опис на обкладинці обіцяв кращі надії. Героїня Оля Синичка купує стару хату в селі, та планує привести її до ладу, започаткувавши зелений туризм. Та все виявилось не так просто... Але, завдяки підтримці рідних, друзів, сусідів, які не полишили дівчину, вона з усім впоралася, хоча і не без сліз і нервів . Сподобалось💕 🌺 Оформлення книжечки: гарний кольоровий зріз з ромашками. 🌺 Читається легко, є багато гумору і ситуацій, над якими можна посміятися... 🌺Гарно відображено родинні стосунки, коли багато що залежить від підтримки рідних. Не сподобалось 💔 😔Як на мене, забагато суржику, викривлення мови і матюків, які іноді були недоречними. 😔Деякі герої були дивними, їхня поведінка не продумана. І взагалі, не зрозуміла їхньої ролі в книзі. 😔Не особливо зрозуміло, де зав'язка, кульмінація, розв'язка. Все якась суцільна історія... Якщо Вам хочеться почитати щось літнє, легке, коли взагалі не треба вдумуватися, то можна почитати "Віллу...". Це суто моя думка. Не знаю, може настрій у мене був не той для читання, тому і не зайшла мені