Те, що книга належить до жахів стало зрозуміло з перших рядків. Тятива сюжету повільно натягується і ти відчуваєш цю напругу з кожною сторінкою.
Історія справжньої дружби Арні і Денніса. Ось межа їх дитинства і старт дорослішання - старші класи, вибір коледжу, перше кохання. Ніби все так банально. Але в житті Арні з'явилася пристрасть, машина Крістіна.

Автор залишається вірним собі. Ти потрапляєш в полон книги, тобі цікаво і страшно водночас. І чим далі тим жахливіші речі відбуваються. І чим ближче до фіналу ти розумієш, що "хепі енду" не буде.

Що мені завжди подобається у автора так це розуміння людей, їх страждань, переживань, радостей. Чого вартий герой Арні, "хлопчик для биття" в школі. Таке враження, що Кінг завжди знає те про що пише.
Роман має назву "Крістіна", отже це головний персонаж. Ще й який персонаж, бо ця машина саме зло на колесах.

Якщо прибрати всю містику, то це вийшов би досить драматичний роман про підлітків і про дорослих, про всі непорозуміння і помилки у цих непростих стосунках. Питання в тому чи були б такі унікальні і популярні книги Стівена Кінга без цієї містики і жахів. Можливо читача потрібно дуже сильно "налякати", щоб чогось навчити чи хоча б зацікавити. І в цьому є секрет Короля жахів. А ви якої думки? Чому читаєте Кінга?

Місто Буськів Сад дуже страшне місце.
Пам'ятаєте фразу "село без церкви і сільської ради"? Оце дійсно воно, селище схоже на пекло. І люди тут недобрі, байдужі, страшні, огидні.
Усі окрім Наді, дівчинки яка зникла.
З перших сторінок книги я бачила різні натяки. Алюзії з міфології, Біблії, з творів Кінга, з картин Босха, Аліса в країні чудес. Навіть на фільм "Матриця" щось було схоже.
Лише в середині твору я зрозуміла навіщо все це.
Це такі натяки, червоні прапорці, вказівники, щоб читач розгадав загадку твору.
І ти такий: "Так от воно що! "
Лише після цього я зрозуміла ідею автора і співчутливо поставилася до головного героя.
Андрій Гайстер викликав купу емоцій від різко негативних до співчуття і жалю. Шлях, що він подолав у цьому містечку, це розслідування
дуже важливе.
Головне питання, чи врятує він Надійку.
"Діти не мають помирати"
Виявляється можна написати трилер так, щоб після прочитання книги залишилось відчуття світла і добра.
Книга "Я бачу вас цікавить пітьма" мені здалася більше інтелектуальною і вишуканою на відміну від "Необхідних речей" Кінга.
Але не варто шукати схожості чи запозичень у інших авторів. Раджу просто читати і ви зрозумієте чи цікава вам пітьма.

Вона – Гейзл і грає на фортепіано на благодійних танцях. Він – Джеймс і через три дні стане солдатом у Першій світовій. Як сталося, що вона закохалися перед розлукою? Батько Гейзл застерігав її: "Тільки пообіцяй мені, що не закохаєшся в котрогось із хлопців солдатів. Не хочу аби твоє серце було розбите". Але її серце сказало: "Цей хлопець – він для мене".
Вона – Коллет волонтерка в християнській організації, яка втратила всіх рідних. Він – Обрі джазовий музикант, а на війні військовий афроамериканець. Їх також поєднала музика, віртуозна гра Одрі і чарівний спів Коллет.
Ніби банальні історії, але вони такі схожі на сьогодення. Дівчата, які волонтерять, щоб бути ближче до своїх чоловіків. Воїни, які повинні вижити на війні заради коханих.
Війна і кохання чи може це існувати одночасно. Ранніше я думала, що коли війна, то все життя стає на паузу. Які почуття, побачення і плани на майбутнє можливі під час війни. Тепер, на жаль, ми всі маємо цей досвід жити під час війни. Життя поставити на паузу неможливо і ми живемо.
Книга дуже романтично і зворушливо розказує про кохання під час війни. Цим почуттям заздрять навіть боги. Треба цінувати цей дарунок долі. Кохання рятує, надихає, тримає, дає сили.

Коли я читала цю книгу то весь час уявляла Джей Ло, як головну героїню. Люблю ромкоми дивитися з її участю. Переглядаючи такі фільми ти відпочиваєш, відволікаєшся і трохи романтизуєш життя. Саме таке відчуття від книги. Сюжет твору досить схожий на стандартні кліше. Але це найкраще для читання у відпустці, чи на вихідні.
Знайомтеся, є двоє, Олів та Ітан, які терпіти не можуть один одного . Та обставини склалися так, що заради казкового відпочинку на острові вони змушені будуть вдавати молодят. А тут ще колишня Ітана з новим хлопцем і потрібно зіграти закоханих. Олів побачила багато "червоних прапорців" Ітана. Але що відчував хлопець від першого знайомства вона навіть і не уявляє. Чи правдиве перше враження про людину ,ось у чому полягає питання. Точно існує якась хімія між головними героями ще на початку історії і ти очікуєш хепі енду. Якщо цікаво чи був цей щасливий фінал - читайте. Бо не хочу писати спойлер.
Зараховано в категорію "читання на відпочинку".

Для мене цей твір - справжній витвір мистецтва. Три щоденника представників відомої родини техаських землевласників створили монументальне полотно.
Історія роду Макк-Каллоу від 1836, коли народився Ілай до 2011, коли помирає Джинн.

Протягом цього періоду в Північній Америці відбуваються важливі події. Це заснування Сполучених Штатів, громадянська війна, боротьба за своє існування індіанців, конфлікт мексиканців і янкі. Звучить, як цитата з підручника історії. Але ця історія передана через справжні людські життя. Ти переживаєш з героями весь цей біль. Дикий Захід зовсім не схожий на романтичних героїв Майн Рід.

У книзі дуже багато крові, горя і жорстокості. Адже саме так буває, коли одна цивілізація знищує іншу.
В цих жорнах історії хлопчик Ілай, що потрапив в полон до команчі, стає якоюсь надлюдиною. Він створює клан Мак–Каллоу, клан сильних, впливових, заможних техасців. І тут головне, щоб у тебе було кому передати справу. Щоб був достойний нащадок – син. Такий первісток, що є твоєю копією. Ні в якому разі не дочка. Жінка ніколи не буде рівною в чоловічому світі. Навіть, якщо зможе керувати цілою фінансовою імперією, так як Джинн.
Вважаю цю книгу одною з найкращих прочитаних мною.

Хотіла гарно передати свої враження, але боюся що слів буде мало. Потрібно читати роман, можливо ви побачите в ньому щось зовсім інше.