Не мій дім

Про "Не мій дім" є дуже багато схвальних відгуків. Хочеться розказати щось нове про книгу.
Тому буде не зовсім відгук, а моя історія прочитання твору.

Чомусь я боялась читати книгу. Ось прочитаю її і зрозумію, що я не там і не на свому місці, і живу не своїм життям. Такими були думки до 24.02.
Пам'ятаю, що почала читати її, коли були на дачі. Саме тоді переглядати новини вже не було сил, а читання врятувало мою нервову систему.
Сюзанна – молода, вродлива і талановита дизайнерка прилітає на конференцію. Лише помилка в бронюванні житла і дівчина знайомиться з гарним чоловіком. Така романтична зустріч у Празі. Це – доля. І читач поступово занурюється у інший світ. Це ж найкраще, що може бути.

Перші побачення, прогулянки містом. Ти проживаєш з Сюзаною кожен її день, події і емоції. Дуже добре уявляєш всіх героїв. Ніби наяву бачиш стару хрущовку і сучасний будинок Петра і Сюзанни. Навіть уявляєш роботів, що можуть замінити дружину чи дитину.
Поступово події розгортаються так, що стає моторошно від того "звичайного сімейного життя".
Ця історія переходить від романтичної у справжній психологічний триллер.

"Не мій дім" це не тільки про будинок. Це про "зону комфорту", про "не зрадити себе" і "не робити боляче рідним". Яку сміливість потрібно часом мати, щоб просто захистити себе.
Коли я прочитала останні рядки, прийшло відчуття якогось внутрішнього очищення, розуміння життя, людських відносин. Дуже особлива книга.

Дуже зайшла ця книга і якось важко зібрати думки до купи, щоб написати про неї.
Спочатку я подумала, що це шалена історія кохання та як же я помилялася.

Є вона - Сюзанна, успішна дизайнерка з купою комплексів, тривожними розладами, невпевнена в собі дівчина під 30, з хворою мамою, бабусею-тираном, з чоловіками у неї не складається.

І тут з'являється він - Петро, принц із завищеною самооцінкою в пошуках ідеально слухняної дружини, щоб збудувати ідеальний дім для ідеального спільного життя. Сюзанна підходить на цю вакансію. Вона слухняно морить себе дієтами, спортзалами, аби влізти у весільну сукню і гарно виглядати на фото, потім підколює губи, робить інші процедури краси, майже не спілкується з подругою, звільняється з роботи, бо так хоче Петро.

Цей Петро. Він мені одразу не сподобався. Зовнішність, поведінка, розмова. Та Сюзанна засліплена, вона дуже хоче бути щасливою і просто не бачить усіх дзвіночків, які волають "біжи від нього, біжи".

Дуже майстерно описано перетворення ідеального чоловіка в чудовисько.
Обов'язково читати дівчатам, жінкам, щоб мати приклад, як не треба робити.

Це історія про жінку, яка шукала свій дім, сімейний затишок. Це історія про те, як дитячі травми впливають на нас в майбутньому.

Коли книжки дуже подобаються, завжди складно про них писати, аби без спойлерів, і коли подобається тобі, то хочеться, щоб подобалось всім)

Таку історію я б назвала (як раніше класику) роман - засторога, і роман-антиутопія, і соціальний роман. Події відбуваються приблизно в 2026 і якось страшно уявити , на що перейде наш світ. А найгірше, що все цілком можливо. Роботи, дрони і подібне дуже перегукувались мені зі світом у "451° за Фаренгейтом" Бредбері.

Зрештою, це роман про те, як важливо знайти себе , бо ж "ти і є дім". Як наші рідні з дитинства фактично "створили" нас сьогоднішніх і як часто ми проживаємо їхні життя, далеко не завжди успішні. Як страшно буває від думки, що живеш з чужою людиною , та ще й з постійним відчуттям тривоги.

Це той момент, коли дуже чітко прописано , що технології, розвиток - це дуже круто, але важливо не загубити в цьому всьому себе. Не загубити людей.

Фінал - прекрасний. Хай такий світлий. Я втішилась, що Сюзанна вижила, бо весь час боялась , що має щось статись непоправне...

Мій примірник роману весь в стікерах. Хочеться цитувати кожну сторінку. Хочеться сказати, що це просто таки геніальний роман, хочеться хвалити авторку, чекати наступних романів і тішитись , що така #сучукрліт є!