Це заключна частина трилогії, яку я проковтнула на одному подиху. До останньої глави я не знала з ким залишиться Беллі. Це було дуже приємне читання і трилогія пішла в улюблені книжки.
.
Беллі і Джеремая стали студентами. Вони вже досить довго зустрічаються. Конрад ніяк не дає про себе знати, вчиться на медичному факультеті. І все ніби ідеально, дівчина щаслива. До того дня, коли дізналася про секрет Джеремаї. Їхні відносини висять на волосині і хлопець не вигадує нічого іншого, як запропонувати руку і серце.
.
Отже нас чекає літо в приготуваннях до весілля. Але є проблема - всі проти цього весілля. Але наречені переконані, що хочуть прожити життя разом. І готові йти проти всіх і вся. Але чи змогла Беллі викинути з серця Конрада? Чи має Конрад до неї почуття? І чи відбудеться це весілля?
.
Я насолоджувалася цією історією з першої до останньої сторінки! Проплакала останні сторінки. Дуже хочеться тепер прочитати всю трилогію одним махом і насолодитися історією від початку до кінця. І так, я в команді Конрада попри все❤️

Люсі 26, вона працює помічницею в школі і життя зводить її з маленьким Крістофером. Йому 8, в нього померли батьки і він боїться говорити по телефону. Та вони мають одну мрію на двох - щоб Люсі стала мамою Крістофера. На жаль, поки що це неможливо. Дівчина не має належного житла, машини і замало грошей. Та дівчина вʼяже шарфи на Етсі і відкладає кожну копійку.
.
Настав той чорний день, коли їй сказали забути про мрію усиновити хлопчика і не підбадьорювати його в це вірити… Та на горизонті замайоріла надія. Колись давно, в дитинстві вона втікала на Годинниковий острів до автора фентезі книжок. І от він надіслав їй листа із запрошенням до гри. Приз його нова книга і права на неї. Це її єдиний шанс, але разом з Люсі за приз боротимуться ще 3 учасники.
.
Я так плакала, коли читала кінець. У кожного героя в цій книзі дуже важке життя. Кожен має свої скелети в шафі і до кінця книги ми дізнаємося про кожен з них. Але разом з тим, нам накладуть пластир на серце в кінці книги. Дуже раджу читати.

Це один з найкращих ромкомів, які я читала! Він подарував мені стільки тепла, що я точно лишу його на поличці і буду перечитувати.
.
Маємо мрійницю Ліз, яка живе з татом і мачухою. Вона у випускному класі і важко переживає відсутність мами в такі важливі миті життя. А ще вона має поїхати у коледж, а це значить, що вона не зможи прибігати до мами на могилу. Так, саме прибігати - для всіх вона займається бігом, але кожного дня у дівчини один і той самий маршрут із зупинкою.
.
Сусід Вес - скалка в дупі, з яким вони ніяк не поділять місце на парковці. І красунчик Майкл, який був її коханням в початкових класах. Він повернувся, тож Ліз вирішує поборотися за місце його супутниці на балу. Для цього їй потрібна допомога Веса. Щоб «втертися» в хлопчачу компанію.
.
І тут починається найцікавіше. Ліз ніколи не тусила з популярними однолітками і раптом зʼясувалося, що Вес не такий вже і поганець. З ним навіть можна дружити. Хлопець допомагає їй за можливості забрати собі паркувальне місце. Та чи потрібне воно йому насправді?
.

«…бібліотеки творять не книги, а бібліотекарі.»
Те, що головним чином зіпсувало задоволення від книги - жахлива лайка. Це була бабуська, котра пробігла мимо і кидала в тебе матом. При чому без якоїсь потреби, а коли потреба була - культурними словами виказувала своє фі.

Сама ж книга про сіру мишку Джун, котра 8 років працює в чалкотській бібліотеці. До того там працювала її мама. Після її смерті дівчина поставила життя і мрії на стоп, та практично живе в бібліотеці. І все б нічого, та бібліотеку хочуть закрити і Джун забороняють боротися. Спочатку вона радіє, бо неймовірно соромʼязлива, а потім їй уривається терпець.

Ця книга - ода любові книгам і бібліотекам. Жаль, що тут згадується не один раз вєлікіє російські твори. Це теж муляло око. Була тут і любовна лінія. Досить гарна, проте кінець вийшов трохи змазаний. Тож я би розглядала цей роман як ріст особистості і вихід із зони комфорту. А ще він про те, що ти можеш багато років знати людину, та насправді нічого не відати про її життя.

По-перше, я хочу подякувати за таке шикарне видання української авторки - це неперевершено! Цим невимовно гарним оформленням Ви продали мені цю книжку))😁

А тепер про саму історію. Мене питали чи підійде підліткам. Ні, це не їх віковий сегмент однозначно. Олі Синичці 35 років. В неї досі немає власної родини, бо всі кавалєри обійняти і плакати. Мені чесно так хотілося їй сказати: тебе достатньо - це вони мудаки!

Хай там як, а дівчина з початком vійни вирішила не відкладати життя і мрії на потім та купила хату в селі. З тієї хати вона зробить курорт для відпочинку і єднання з природою.

Та щось пішло не так від самого початку. Паркан зробити не вдалося, в хату невідомо як потрапити і сусіди почали зносити до неї тишком свої «скарби».

Я давно вже так не сміялася над книгою! Вголос, до сліз і зачитувала уривки чоловіку. Тут не дуже високий гумор, але як же це життєво! Я би прирівняла з гумором Доржа Бату. Особливо потішила остання сторінка тим, що буде продовження.

А улюблений персонаж це Анатолій. Я гадаю, що всюди є свій Анатолій, якого зрозуміти оточуючим не дано. Проте без нього прісно і одноманітно. А ще бабуся - жінка вогонь.

Одним словом, я чекаю продовження і дякую за море позитиву🫶🏻