Юдине дерево

Перепрошую відразу у палких шанувальників Кроніна, але я до ваших рядів не долучаюся. Скільки людей із захватом описували красу та значення творчості письменника, що я приготувалася до естетичної насолоди. Мова, дійсно, красива. Дякую.

Отже, чому не сподобалося? Через відсутність новизни. Я про ці усі проблеми уже багато разів читала в інших класиків, але там емоції мене накривали з головою, я занурювалася у сюжет. Тут же я просто читала, заздалегідь угадуючи, що станеться з героями. Вони такі типові, передбачувані та без родзинки. Але мова, дійсно, гарна, мої улюблені німецькі фрази дозволили мені відчути, що я читаю не дарма.

Про що книга? Про зраду і самовдоволення, жертовність і ницість. Жіночу хитрість та чоловічу безпринципність. Про ті чесноти і вади, що ведуть до загибелі.

"Він не може дозволити, щоб якесь випадкове слово, якийсь простий збіг зруйнував спокійне життя, яке він так старанно вибудовував. Але то не було випадкове слово, це слово багато років лежало в глибинах його пам'ятій переслідувало та мучило його. Він мусить побороти його, вкинути назад у темряву підсвідомості."

Головний герой - Девід Морей, намагалася виправити ганебний вчинок юності, натомість здійснив ще більше зло. Але, як і Юда у Лесі Українки, що продав Ісуса за 30 серебряників, так і він, не зможуть насолодитися скоєним, бо совість у них таки є.

А Юдине дерево - красиво квітне, та плоди на ньому бувають отруйні.

Безперечно, цей автор є одним з моїх улюблених і тепер планую зібрати всі його твори українською.

Девід Морей мав нелегке дитинство, але він мріяв ,багато вчився і працював. Хлопець мав всі шанси стати успішним та заможним завдяки цьому. Але шлях до багатства виявився не таким тернистим, але кожен вибір має певну ціну. Хіба щастя купиш за гроші?

Моя симпатія до героя змінювалася від здивування до думок -хіба так можна? Виявилося, що так. Як відомо, двічі в одну річку не ввійдеш, але завдати болю і зрадити таки можна. І за цим неминуче буде розплата -від себе самого чи вищих сил. Назва твору дуже промовиста, обкладинка і переклад чудові. Рекомендую.

Читати книгу до 115 сторінки мені було нудно, але потім зрозумівши, яка сволота Дейвід Морей, мені цікаво дізнатись, з ким він буде - Марі, яка його безмежно кохає, якій він подарував обручку і яка його чекає чи Долорес - багату, красиву, амбітну…

До головного героя я відчуваю лише антипатію, оскільки як на мене, то навіть його роздуми - це вже зрада доброї, люблячої Мері, яка була поруч з ним під час важкої хвороби. Ну а як оклигав Дейвід, то чому ж не подумати про інших жінок… а найгірше, те, що це книга про життя, книга про чоловічу мінливість, безчестя, егоїзм, цинізм і меркантильність.

Що ще мене добило в цій історії, так це приїзд головного героя до будинку, де жила Мері Дуґлас і його розчарування в ній, оскільки через певний час вона вийшла заміж і народила дитину, але чоловік помер, тож Морей вирішив, що в праві ось так припхатися через 15 років, бо став вдівцем і можна тепер згадати про Мері.

А далі пішов просто розрив 💔, я не буду спойлерити… Головний герой знову повторює долю

Однозначно Дейвід страшний егоїст, який знищує все і всіх заради себе коханого. Рада, що познайомилась з цим автором!