Арчибальд Джозеф Кронін

Перепрошую відразу у палких шанувальників Кроніна, але я до ваших рядів не долучаюся. Скільки людей із захватом описували красу та значення творчості письменника, що я приготувалася до естетичної насолоди. Мова, дійсно, красива. Дякую.

Отже, чому не сподобалося? Через відсутність новизни. Я про ці усі проблеми уже багато разів читала в інших класиків, але там емоції мене накривали з головою, я занурювалася у сюжет. Тут же я просто читала, заздалегідь угадуючи, що станеться з героями. Вони такі типові, передбачувані та без родзинки. Але мова, дійсно, гарна, мої улюблені німецькі фрази дозволили мені відчути, що я читаю не дарма.

Про що книга? Про зраду і самовдоволення, жертовність і ницість. Жіночу хитрість та чоловічу безпринципність. Про ті чесноти і вади, що ведуть до загибелі.

"Він не може дозволити, щоб якесь випадкове слово, якийсь простий збіг зруйнував спокійне життя, яке він так старанно вибудовував. Але то не було випадкове слово, це слово багато років лежало в глибинах його пам'ятій переслідувало та мучило його. Він мусить побороти його, вкинути назад у темряву підсвідомості."

Головний герой - Девід Морей, намагалася виправити ганебний вчинок юності, натомість здійснив ще більше зло. Але, як і Юда у Лесі Українки, що продав Ісуса за 30 серебряників, так і він, не зможуть насолодитися скоєним, бо совість у них таки є.

А Юдине дерево - красиво квітне, та плоди на ньому бувають отруйні.

Арчибальд Кронін один з авторів котрих я вважаю улюбленими. Наше знайомство відбулося дуже давно і кожна прочитана книга лише закріплювала моє захоплення його творчістю. Саме тому я не могла не придбати збірку до якої ввійшли дві нові історії.⠀

Героїнею роману "Леді з гвоздиками" є Кетрін Лорімер - 35-річна власниця антикварного магазину. Вона наважилася на відчайдушний крок - придбала на аукціоні рідкісну мініатюру, яку розраховує продати колекціонеру. Але у долі є для Кетрін декілька сюрпризів...⠀

Цей роман цілковито прекрасний. Він нагадав мені, як тонко автор відчуває жіночу душу і як чуйно може писати своїх героїнь. Кожен рядок це краса та самопожертва. В історії є біль, але він не розбиває серце, а заповнює його меланхолійною ніжністю і впевненістю, що все правильно.⠀

Контрастом до "Леді з гвоздиками" є "Жінка землі". Насичена та максимально емоційна історія Джес Лауден. Дівчина приїздить працювати в містечко, з якого колись втекла її мати. Вона мріє про відновлення репутації по повагу серед городян, але несподівано сама стає учасницею трагічних подій.⠀
Всього 70 сторінок, а по відчуттям я прочитала повноцінний роман. Автор детально зобразив обмеженість маленького містечка, коли плітки та осуд поширюються зі швидкістю лісової пожежі, а хибні висновки можуть вартувати життя невинній людині.⠀

Книги Арчибальда Кроніна - той випадок, коли я насолоджуюсь кожним рядком. Живі герої, які можуть бути недосконалими, викликають бурхливі емоції, а події нікого не залишать байдужим. Якщо ви ще не знайомі з творчістю автора, то я вам щиро раджу виправити це і дана збірка ідеальна для першого читання. В ній ви знайдете гарні приклади того, як пише автор і які емоції викликають його історії.

Читати книгу до 115 сторінки мені було нудно, але потім зрозумівши, яка сволота Дейвід Морей, мені цікаво дізнатись, з ким він буде - Марі, яка його безмежно кохає, якій він подарував обручку і яка його чекає чи Долорес - багату, красиву, амбітну…

До головного героя я відчуваю лише антипатію, оскільки як на мене, то навіть його роздуми - це вже зрада доброї, люблячої Мері, яка була поруч з ним під час важкої хвороби. Ну а як оклигав Дейвід, то чому ж не подумати про інших жінок… а найгірше, те, що це книга про життя, книга про чоловічу мінливість, безчестя, егоїзм, цинізм і меркантильність.

Що ще мене добило в цій історії, так це приїзд головного героя до будинку, де жила Мері Дуґлас і його розчарування в ній, оскільки через певний час вона вийшла заміж і народила дитину, але чоловік помер, тож Морей вирішив, що в праві ось так припхатися через 15 років, бо став вдівцем і можна тепер згадати про Мері.

А далі пішов просто розрив 💔, я не буду спойлерити… Головний герой знову повторює долю

Однозначно Дейвід страшний егоїст, який знищує все і всіх заради себе коханого. Рада, що познайомилась з цим автором!

Безперечно, цей автор є одним з моїх улюблених і тепер планую зібрати всі його твори українською.

Девід Морей мав нелегке дитинство, але він мріяв ,багато вчився і працював. Хлопець мав всі шанси стати успішним та заможним завдяки цьому. Але шлях до багатства виявився не таким тернистим, але кожен вибір має певну ціну. Хіба щастя купиш за гроші?

Моя симпатія до героя змінювалася від здивування до думок -хіба так можна? Виявилося, що так. Як відомо, двічі в одну річку не ввійдеш, але завдати болю і зрадити таки можна. І за цим неминуче буде розплата -від себе самого чи вищих сил. Назва твору дуже промовиста, обкладинка і переклад чудові. Рекомендую.

У мене роман ... з автором)

По-іншому це назвати ніяк не виходить. Занадто довго відкладала знайомство з Кроніним, очікуючи, що котресь з українських видавництв потішить українським перекладом. Тепер же місяць після прочитання не можу його забути, почала збирати решту існуючих книг, переглянула екранізацію твору і нарешті знайшла хвилинку поділитись враженнями.
Отож, Ендрю Менсон - молодий чоловік, який приїхав у далеку провінцію, отримавши направлення у якості помічника головного лікаря. Як і кожна людина, яка щойно здобула омріяну професію та роботу, він окрилений та повен надій змінити світ на краще та прославити медицину.
Розчарування реальністю прийшло дуже швидко, але не зламало бойовий дух. Герой долає труднощі, будує кар'єру і в один момент починає втрачати задоволення від улюбленої справи, ставши заручником слави та наживи.
Здавлося б банальний сюжет, проте читаючи книгу я багато разів ловила себе на думці "Чорт забирай, а нічого ж не змінилося! Проблеми ті ж, що і сьогодні: реформування, корупція, халатність та некомпетентність." Мало того, роман ще і в певній мірі автобіографічний, тому що атвор пройшов подібний шлях, працюючи лікарем у шахтарських містечках Англії.
Найбільше сподобалося те, з якою майстерністю Кронін описує людські психотипи, шлях від морального занепаду до відродження та метаморфози свідомості.
Звісно, свідомо порівнювала певні моменти з Булгаківським "Морфієм" , але у всіх творах про практикуючих лікарів є дещо спільне.
Не оминув Кронін зачепити і сімейні стосунки, дружбу та саможертовність, яка супроводжувати людей цієї професії та тих, хто поєднує з ними життя. Не буду псувати інтригу, але певні моменти змусять вас добряче поспівпереживати героям.
Раджу читати усім, а особливо тим, хто якось пов'язаний з медициною)

Довго мене тримала і не відпускала ця книга. Дійсно, я наче прожила з нею якесь чуже мені життя.

Історія Люсі Мур - це влучна ілюстрація багатьох жінок, які обирають любити всіх навколо в цьому світі, крім самих себе. Віддаватися повністю, йти на самопожертви аби тільки покращити життя своїх чоловіків, дітей, батьків, й навіть улестити бога.

Мені хотілося обійняти цю жінку впродовж усієї книги. І пояснити їй, що все налагодиться як тільки вона зрозуміє, що найголовніша людина в її житті - це вона сама.

І хоч історія, як на мене, трохи затягнута, я б однаково радила її всім дівчатам, аби вчитися на помилках Люсі та уникнути такого життя, яке сталося з нею.