Моє перше знайомство з Арчибальдом Кроніним виявилося надзвичайно вдалим, я в захваті!
Англія, ХХ сторіччя, медицина перебувала на порозі змін. Починали розвиватися бактеріологія, антисептика та доказова медицина, але поряд ще залишалися застарілі методи.
Це історія про людину, яка з усіх сил намагається залишитися собою в світі, де чесність іде на обмін, а совість часто вважають перешкодою. Це про вибір і компроміси. Ендрю Менсон починає як ідеаліст, що прагне лікувати людей, але з часом піддається спокусам грошей і статусу, забуває свої принципи, сумнівається в ідеалах, з якими прийшов у медицину, і мусить шукати баланс між покликанням і особистою вигодою.
І якщо програти власним слабкостям, то жодна «цитадель» не врятує.
З нетерпінням чекаю нового накладу "Замок капелюшника".
Анонім
Дуже важко оцінювати книгу, коли практично всі герої тут дратували до неможливості. Хоча тут звісно плюс автору, що викликав такі сильні емоції стосовно персонажів. Ну і сам стиль оповіді і текст приємно вразили. Читалось легко, а подорож головного героя кораблем надихнула перечитати «Пʼятнадцятирічного капітана» (не знаю, не питайте чому)🌚
Книга поділяється на три частини: тепер - минуле - тепер, то ж, в принципі, ясно було, що в минулому головний герой, Дейвід, таки налажав по повній, але все ж було цікаво, як все обернеться далі для нього. Ну і можу сказати, що кінцівка була абсолютно заслужена, як на мене.
Сам цей Дейвід - максимально гнила людинка. До Каті цієї теж у мене особисто питання, бо вона фанатичка ще та (як і її дядько), при цьому запала на першого ж чоловіка, який обдарував її достатньою увагою і пішла проти своїх принципів заради нього. Хоча в кінці її було шкода все-таки, бо вона була просто жертвою цього Дейвіда і його безумних переконань.
В принципі, Фріда мені була одна з найбільш адекватних серед них усіх, а ще слуги Дейвіда, Артуро і Елена. Так, вони всі троє доїли Дейвіда на гроші (а Фріда так взагалі отримала собі всі🌚), але при цьому хоча б не прикривались благородними справами, як Дейвід.
Анонім
Ніби проживаєш життя іншої людини.
Молодий лікар Ендрю Мейсон приїжджає працювати в маленьке шахтарське містечко. Він повний ідей, енергії, хоче лікувати людей по-чесному й по-науковому. Але швидко стикається з реальністю: бідність, важкі умови, байдужість колег, жорстка система, де вигідне важливіше за правильне.
Багато про медицину, але ще більше — про людську гідність, вибір, внутрішню боротьбу. Чи залишатися вірним собі, коли можна жити легше, але нечесно? Чи варто змінювати світ, якщо це небезпечно і боляче?
Мене вразило, як щиро описані сумніви героя, як тонко передана його еволюція — від наївного ідеаліста до зрілого чоловіка, що пройшов крізь втрати й зради, але не зламався.
Книга актуальна. Бо це про справжнє: про совість, любов, сміливість бути собою.
Анонім
Котолог
