Починаючи читати цю книгу я одразу почала сумнівалася чи сподобається вона мені. Адже прям з перших сторінок ви поринаєте в готичну атмосферу - воскресителі, мерці, кладовища і тд. Таке я читаю вкрай рідко. Але "Анатомію" хотіла прочитати. І не дарма ж. Поступово ця історія мене захопила. Попри цю всю готику та велику кількість анатомічних подробиць книга читалася дуже легко і швидко.

Мені сподобалася головна героїня Гейзел. Вона сильна, смілива, відважна, розумна. Більш за все вона мріє стати хірургом. Це в ті часи коли жінка кажучи це, викликала у інших тільки посмішку, і у рідних, і у чоловіків. Адже для жінки головним було просто вийти заміж. Проте це не варіант для нашої Гейзел. Тим паче кузен Бернард, призначений її нареченим ледве не з дитинства, викликає лише дратування та відразу.

Також мені сподобався Джек. Життя його добряче покидало ще з самого дитинства. Тому він вимушений був якось виживати, заробляти гроші сам. Навіть працювати воскресителем на кладовищі.

Підліткова закоханість Гейзел і Джека дуже тендітна, ніжна. Навіть попри обставини в яких вона інколи відбувалася. Не можна сказати, що таких моментів було багато, саме кохання. Але те що було, дуже явно показує і описує стан закоханності наших підлітків. Сором'язливість, перші відведені погляди, перші поцілунки, обережні обійми, рука в руці..

Висновок - буду читати й другу частину. Тому що мені цікаво, що ж там відбулося далі, після фіналу і епілогу. Вважаю дуже вдалим знайомство з новою авторкою і дуже нетиповим для мене сюжетом.

Я не велика прихильниця фільмів і книг про Гаррі Поттера. Дивлюся фільми 1-2 рази на рік, здебільшого взимку (пам’ятаючи гарно тількі перші частини). Мені подобається цей світ, але я не можу назвати його улюбленим. Так само і з персонажами, акторами, і з Томом Фелтоном, зігравшим негідника Драко, який постійно бісив. Але ж добре зіграв.

Радію, що все ж таки прочитала біографію. Адже Том розказує цікаві деталі, моменти зі зйомок ГП від початку і до завершення зйомок. Як його затвердили на цю роль, як він не розумів тоді цього світу, просто думав звичайна роль. Масштаби ГП, що тут казати, дійсно великі. І звісно з цим важко було прощатися. Стільки років була стабільна робота, графік, розпорядок. А потім знову все з нуля ніби починаєш. В цьому напевно і біль масштабних проектів, де люди які працюють стають великою сім'єю, але одного дня їм треба прощатися, як би важко не було, і від цього стає дуже сумно..

Том з теплом згадує все, що пов'язано з ГП. Намагається про багатьох акторів щось розказати. Те, що вони з Еммою Вотсон добрі друзі, споріднені душі, таке вже щемке у них спілкування❤️‍🩹 Добре коли знаходиш таку людину у цьому світі. Передмова Емми така глибока, написана з великою любов'ю❤️ Також цікаво будо почитати про Алана Рікмана, Джейсона Айзекса і Хелен Маккрорі (батьків Драко).. Чимало згадується про останні частини, адже вони більш напружені, більш дорослі. Хотілось би мені знову передивитися ГП, уже зі знанням деяких моментів. Наприклад, щодо сцени зі Снейпом і його плащем🤭

Сподобалося, як Том описував свою родину, відносини з батьками, з трьома старшими братами, дідусем (який також засвітився у ГП😉). Том мені здався доброю, чуттєвою, світлою людиною у відносинах з друзями, колегами, родиною. Хоча інколи й потрапляв у халепи.Він з гумором намагається описати складні життєві ситуації.

Було цікаво, місцями смішно і трохи магічно✨️

Оден дівчина, яка повністю поглинута навчанням. Її батьки розлучилися, вона живе з матір'ю з якою не можна сказати, що в неї теплі стосунки. Мати має трохи зневажливий і зверхній погляд на речі і людей. І для матері більше цікавий старший син, його життя. З батьком ситуація не краща. По-перше він пішов зі сім'ї, по-друге у них з новою дружиною народилася донечка. Тобто йому взагалі не до своїх дорослих дітей. А Оден саме не вистачає відчуття сім'ї, не вистачає душевних розмов, самих батьків..

Та все ж на літо Оден вирішує поїхати до батька, провести час з ним, з його новою родиною, провести літні канікули біля океану. Спочатку ставлення до його нової дружити було трохи зверхне (здебільшого через погляди її матері). Але тільки познайомившись з людиною сам на сам ти можеш робити свої висновки. І люди тебе можуть приємно здивувати, хоча ти не очікуєш цього.

А ще Оден знайомиться з трохи відлюдькуватим небагатослівним хлопцем Ілаєм. Він же (як і Оден) має свої болючі моменти у минулому, через які таким став.. Оден та Ілай поступово відкриваються один одному через своєрідний квест. Оден багато чого пропустила через своє навчання, і тепер Ілай допомагає їй це надолужити. Безсоння, ночі, романтика, океан, літо.. Як же класно відчувається ця атмосфера🥰 Мені так не хотілося, щоб ця книга закінчувалася. Вона така затишна з одного боку, а з іншого піднімає важливі теми - як розлучення впливає на підлітків, як вони замикаються у собі через це, втрата друга💔, кризи у сім'ї та інші.. Приємним доповненням є романтична, ненав'язлива, зворушлива лінія кохання❤️

Радію, що саме з цієї книги почала знайомство з Сарою Дессен, якось вона найбільше мене зацікавила серед інших. І не підвела. Планую й далі продовжувати знайомство з авторкою❤️

Трилогію про Бйорнстад неможливо назвати легкою, після неї залишається присмак, якого неможливо позбутися.. Ця історія місцями занадто жорстока, похмура, але від цього вона ще більш реальна..

У фінальній частині знову протистояння між Бйорнстадом і Гедом. Вони знову помінялися місцями, і тепер головний Бйорнстад, а Гед хочуть закрити. Ворожнеча між містами і клубами набирає ще більших обертів, а інколи і зовсім переходить усі межі. Але паралельно з цим також трапляється порозуміння, дружба і навіть кохання між суперниками.

З'являється нова багатодітна родина з Геда за якою ми спостерігаємо. І з’явиться ще одна родина, навколо якої все буде в якійсь мірі обертатися, але через більш неприємні обставини. І з’явиться хлопчик, про якого з самого початку буде розповідати автор.. Ті хто поїхав з Бйорнстаду повернуться додому. Буде багато приємних моментів, теплих зустрічей з друзями, розмов про все на світі. Покласти голову на плече друга, посміхатися, насолоджуватися його присутністю.. Спілкування Майї і Беньї для мене❤️‍🩹❤️, і дружба Майї і Ани, і така сильна любов деяких матерів до своїх дітей.. Поряд з приємними моментами поруч йдуть й неприємні. Знову інтриги, журналістське розслідування, "ігри" спонсорів, занадто гостре протистояння людей з різних міст, і навіть стихійне явище. І звісно втрати, втрати, які розбивають серце💔😢

Автор з самого початку не приховує, що буде відбуватися з героями, або як вплине якась подія на когось або щось. Всю книгу читаєш і чекаєш, коли це трапиться, це вже не є несподіванкою.

Ця історія варта уваги. Багато цінних думок, роздумів, цитат, взаємопов'язаних подій, персонажів, всі маленькі деталі в подальшому перетворюються в чітку картину того, що насправді відбувалося. Такі історії для мене не з тих, що забуваються..

"Часто кажуть, що історію пишуть переможці, але в цій історії переможців нема". (с)

"Люди бувають лише трьох видів: ті, хто перемагають, ті, хто програють, і ті, хто спостерігають."

Друга частина для мене виявилася набагато кращою за першу. Автор поступово закохує у цю історію про маленьке містечко Бйорнстад. Ця частина більш глибша для мене, але й більш жорстокіша.

Події першої частини змінили життя багатьох людей, і насамперед хокейного клубу. Ні грошей, ні гравців, ні спонсорів, клуб опинився у дуже скрутному становищі. Згодом з'являється шанс його реанімувати, але ж якою ціною. Навколо цього виростає купа інтриг, підстав, неприємних моментів. Читаєш, і просто дивуєшся наскільки все пов'язано тут з хокеєм. Це не просто спорт, це життя цього містечка, це його серце, це його дихання.

З'являється спортивне протистояння з командою сусіднього містечка Гед, куди перейшла частина колишніх гравців Бйорнстада і спонсори.. Багато ненависті, друзі стають суперниками, бійки, погрози.. Читаєш і просто мурахи від цього.. Дійсно багато роздумів, чому вони так себе поводять, чому вони такі жорстокі, чому хокей так змінює їх..

У цій частині для мене розкрився Беньї, переживаєш за нього, були такі ситуації, з бійками і не тільки, що просто😬 Мене порадували його теплі відносини з Майєю, її підтримка. А подруга Майї - Ана мене взагалі здивувала своєю поведінкою, як так можна було вчинити.. Лео неочікувано ніби подорослішав.. А Рамона то взагалі такий цікавий персонаж)