Трилогію про Бйорнстад неможливо назвати легкою, після неї залишається присмак, якого неможливо позбутися.. Ця історія місцями занадто жорстока, похмура, але від цього вона ще більш реальна..

У фінальній частині знову протистояння між Бйорнстадом і Гедом. Вони знову помінялися місцями, і тепер головний Бйорнстад, а Гед хочуть закрити. Ворожнеча між містами і клубами набирає ще більших обертів, а інколи і зовсім переходить усі межі. Але паралельно з цим також трапляється порозуміння, дружба і навіть кохання між суперниками.

З'являється нова багатодітна родина з Геда за якою ми спостерігаємо. І з’явиться ще одна родина, навколо якої все буде в якійсь мірі обертатися, але через більш неприємні обставини. І з’явиться хлопчик, про якого з самого початку буде розповідати автор.. Ті хто поїхав з Бйорнстаду повернуться додому. Буде багато приємних моментів, теплих зустрічей з друзями, розмов про все на світі. Покласти голову на плече друга, посміхатися, насолоджуватися його присутністю.. Спілкування Майї і Беньї для мене❤️‍🩹❤️, і дружба Майї і Ани, і така сильна любов деяких матерів до своїх дітей.. Поряд з приємними моментами поруч йдуть й неприємні. Знову інтриги, журналістське розслідування, "ігри" спонсорів, занадто гостре протистояння людей з різних міст, і навіть стихійне явище. І звісно втрати, втрати, які розбивають серце💔😢

Автор з самого початку не приховує, що буде відбуватися з героями, або як вплине якась подія на когось або щось. Всю книгу читаєш і чекаєш, коли це трапиться, це вже не є несподіванкою.

Ця історія варта уваги. Багато цінних думок, роздумів, цитат, взаємопов'язаних подій, персонажів, всі маленькі деталі в подальшому перетворюються в чітку картину того, що насправді відбувалося. Такі історії для мене не з тих, що забуваються..

"Часто кажуть, що історію пишуть переможці, але в цій історії переможців нема". (с)

"Люди бувають лише трьох видів: ті, хто перемагають, ті, хто програють, і ті, хто спостерігають."

Друга частина для мене виявилася набагато кращою за першу. Автор поступово закохує у цю історію про маленьке містечко Бйорнстад. Ця частина більш глибша для мене, але й більш жорстокіша.

Події першої частини змінили життя багатьох людей, і насамперед хокейного клубу. Ні грошей, ні гравців, ні спонсорів, клуб опинився у дуже скрутному становищі. Згодом з'являється шанс його реанімувати, але ж якою ціною. Навколо цього виростає купа інтриг, підстав, неприємних моментів. Читаєш, і просто дивуєшся наскільки все пов'язано тут з хокеєм. Це не просто спорт, це життя цього містечка, це його серце, це його дихання.

З'являється спортивне протистояння з командою сусіднього містечка Гед, куди перейшла частина колишніх гравців Бйорнстада і спонсори.. Багато ненависті, друзі стають суперниками, бійки, погрози.. Читаєш і просто мурахи від цього.. Дійсно багато роздумів, чому вони так себе поводять, чому вони такі жорстокі, чому хокей так змінює їх..

У цій частині для мене розкрився Беньї, переживаєш за нього, були такі ситуації, з бійками і не тільки, що просто😬 Мене порадували його теплі відносини з Майєю, її підтримка. А подруга Майї - Ана мене взагалі здивувала своєю поведінкою, як так можна було вчинити.. Лео неочікувано ніби подорослішав.. А Рамона то взагалі такий цікавий персонаж)

Капелюшники - це чудова родина, яка має відповідальну місію з виготовлення магічних капелюхів для королівських осіб (і не тільки). Вони як раз чекають головного Капелюшника, який повинен повернутися з подорожі з важливим складником для королівського капелюха.

Але замість цього тільки звістка, що він пропав у морі.. Найбільше з усіх засмутилася його донька Корділія, вона відчайдушно вірить в те, що він живий і його необхідно знайти. Родина, попри цю трагедію повинна завершити свій капелюх, адже він потрібний королівству.

З королем відбувалися дивні речі "Король пискнув і спробував залізти вгору по шторі", "Надіти капелюх догори дриґом було неймовірно важко (хоч таке й траплялося)." Саме капелюх повинен врівноважити його, заспокоїти перед важливими зустрічами і підписанням документів.

Тільки все починає йти не так, трапляється багато подій, які не дають цього робити (наче навмисно). Усі королівські майстри - Капелюшники, Чоботарі, Рукавичники, Годинникарі, Кравці.. залишаються без своїх важливих компонентів. Тому Корділія з друзями має виправити ситуацію, а потім вже повернутися до пошуків батька..

Траплялися дуже цікаві запити на капелюхи, наприклад, щоб виграти дуель, або залишатися молодою, або шапочка яка б допомогла мати думальний вигляд, а як щодо Берета Врівноваженості🤔 або Чепчика Легковажності, щоб покращити собі настрій🙃

Завершилася книга на цікавому місці, тому що це серія з 3-х книг (The Hatmakers, The Mapmakers, The Troublemakers). Тому чекаю продовження✨️

Головна героїня Аделіна Лярю призвала на допомогу темних богів, щоб не виходити заміж за чоловіка, якого вона не кохає. Її знайома Естель в жодному разі казала цього не робити. Але Алеліна була у такому відчаї, що вже просила допомоги у всіх богів, навіть темних, і прямо зараз..

Аделіна тоді ще не знала, яке життя обрала для себе. Вона зникне з пам'яті усіх кого любила. Ніхто не пам’ятав її, ні батьки, ні друзі, чужа для всіх. А ті люди які познайомились з нею сьогодні вже забували за неї завтра. І доводилось по новій і по новій знайомитись.. В неї не було домівки, свого куточка, куди вона могла б прийти, поспати, відпочити.. Аделіна загублена, самотня мандрівниця в тому жорстокому світі.

Морок, який уклав з нею угоду, виглядав саме так, як Адді його намалювала собі. Образ чоловіка, який їй подобається. "Морок у формі граційного таємничого гарного чоловіка з зеленими очима." Періодично він з'являвся до неї і пропонував здатися. Він отримає її душу, і на цьому її страждання завершаться. Але Адді, як їй важко не було, не хотіла йому робити таку послугу. І боролася далі, проживала своє нескінченне життя день у день, і так триста років.. Багато чого бачила, багато де була, скільки неприємних ситуацій траплялося (деяким сприяв саме морок), але боролася і вчилася на своїх помилках.

Одного разу Адді зустріла хлопця, який її запам'ятав на другу зустріч. Це було несподівано для Адді, адже такого не могло бути і не було до цього моменту.. З цієї зустрічі мені стало більш цікаво читати. В цілому гарна історія, мені сподобалося.

Починала читати нічого не очікуючи, а дочитав, я просто вражена. Я полюбила цих персонажів всією душею Енн, Оїн, Томас. Ох.. Томас взагалі ❤️ Чудовий доктор, друг, коханий, неймовірно добра і щира людина.

Читала і не могла стримати сліз на щемких моментах і у фіналі💔 Історія кохання вміло вплетена в історичний сюжет і життя Ірландії. Відчувається детальна, глибока робота автора над твором. Читається захопливо і з цікавістю. Чудове знайомство з творчістю Емі Гармон❤️