"Будь сміливою" такою казав бути Ельзі її дідусь. Цю фразу Ельза часто повторювала собі, та й мені її вже не забути.. З самого початку я прикипіла до Ельзи, мені хотілося її обійняти, підтримати, і водночас я захоплювалася її силою, любов’ю до оточуючих, здатністю приймати вірні рішення на різних етапах її життя крізь страх і невідомість.

Все життя Ельзу вважали слабкою, через стан здоров’я, непривабливою, всі змирилися, що заміж її ніхто не візьме. Батьки наче і не відмовлялися від неї, але й великої любові не проявляли. Ельза мала свої великі мрії, читала багато книжок, вона так хотіла навчатися..

Протягом життя Ельзі трапилося багато випробувань. Найстрашнішим був період пов’язаний з посухою. Пилові бурі, які засипали піском вже живе, рослин, тварин, людей. Дощу чекали як благословення, воду сприймали за цінність. Життя за таких умов було важким. І самотужки було не справитися.

Я щиро раділа, коли Ельзі траплялися на шляху добрі люди, без підлості і зрад. Траплялися такі, що залишали у скрутні моменти. Були найрідніші, які ставилися до неї зі зневагою і звинувачували у всіх гріхах. Моє серце ридало від цієї зневаги, цих образливих фраз, цього ставлення. Наче тільки Ельза була у всьому винна..

Фіналу я такого не очікувала. Тут більше не треба зайвих слів..

Життєвий роман про дружбу двох дівчат з провулка Світлячків, яка пройшла здається крізь все.. Дві дівчини, які протилежно різні. Таллі не має батьківського тепла, проте має міцний зв'язок з бабусею, яку дуже любить. Кейті має чудову родину, люблячих батьків. Таллі популярна, амбітна, завжди в центрі уваги. Кейті розважлива, спокійна, сімейна. Кожна з них має свої переваги й недоліки. Кожній з них чогось не вистачало з життя іншої.. Кожна з них обрала свій шлях, на якому почувалася більш впевнено..

Авторка чудово розкрила своїх персонажів. Думки та внутрішній світ подруг. Що відчувала кожна з них, як розбивалися їх серця через вчинки іншої❤️‍🩹 Було багато хорошого, але були й образи, злість, страхи, ревнощі..

Вся книга це життя цих двох дівчат, потім вже жінок. Крізь швидко пролітаючі роки спостерігаємо зміни характерів, особистого життя, кар'єри, настроїв головних героїнь, зміни зовнішні та внутрішні. Зміни індивідуальні, і зміна їх дружби в цілому. Їх взлети та падіння, їхній сміх та сльози, їхні розмови і їхнє мовчання, їхні образи і їхні обійми, їхня підтримка та любов.. Через багато чого пройшли ці дівчата разом🤍🫂 В фіналі неможливо стримати сліз🥺💔 Також мене розчулила післямова авторки та певні її відповіді щодо книги. Вона призналася, що це дуже особиста книга для неї, і це відчувається❤️‍🩹 Цікаво яким буде продовження..

"Шкодуючи за тобою" - історія про те, як відкладаєш своє життя на потім заради когось, про те як намагаєшся зробити правильний вибір (але для кого він правильний?), про те як намагаєшся не з'їхати з глузду від усього, що навалилося на тебе в одну мить, про те якими бувають важкими відносини матері і підлітка, про те як тобі встромляють ножа в спину найрідніші..

Мені сподобалась книга, хоча інколи здавалося, що тут аж забагато драми в сюжеті, і поведінка доньки головної героїні дуже дратувала. Але історія варта уваги, і за вайбом(не сюжетом) мені нагадала "Спогади про нього".

Починаючи читати цю книгу я одразу почала сумнівалася чи сподобається вона мені. Адже прям з перших сторінок ви поринаєте в готичну атмосферу - воскресителі, мерці, кладовища і тд. Таке я читаю вкрай рідко. Але "Анатомію" хотіла прочитати. І не дарма ж. Поступово ця історія мене захопила. Попри цю всю готику та велику кількість анатомічних подробиць книга читалася дуже легко і швидко.

Мені сподобалася головна героїня Гейзел. Вона сильна, смілива, відважна, розумна. Більш за все вона мріє стати хірургом. Це в ті часи коли жінка кажучи це, викликала у інших тільки посмішку, і у рідних, і у чоловіків. Адже для жінки головним було просто вийти заміж. Проте це не варіант для нашої Гейзел. Тим паче кузен Бернард, призначений її нареченим ледве не з дитинства, викликає лише дратування та відразу.

Також мені сподобався Джек. Життя його добряче покидало ще з самого дитинства. Тому він вимушений був якось виживати, заробляти гроші сам. Навіть працювати воскресителем на кладовищі.

Підліткова закоханість Гейзел і Джека дуже тендітна, ніжна. Навіть попри обставини в яких вона інколи відбувалася. Не можна сказати, що таких моментів було багато, саме кохання. Але те що було, дуже явно показує і описує стан закоханності наших підлітків. Сором'язливість, перші відведені погляди, перші поцілунки, обережні обійми, рука в руці..

Висновок - буду читати й другу частину. Тому що мені цікаво, що ж там відбулося далі, після фіналу і епілогу. Вважаю дуже вдалим знайомство з новою авторкою і дуже нетиповим для мене сюжетом.

Я не велика прихильниця фільмів і книг про Гаррі Поттера. Дивлюся фільми 1-2 рази на рік, здебільшого взимку (пам’ятаючи гарно тількі перші частини). Мені подобається цей світ, але я не можу назвати його улюбленим. Так само і з персонажами, акторами, і з Томом Фелтоном, зігравшим негідника Драко, який постійно бісив. Але ж добре зіграв.

Радію, що все ж таки прочитала біографію. Адже Том розказує цікаві деталі, моменти зі зйомок ГП від початку і до завершення зйомок. Як його затвердили на цю роль, як він не розумів тоді цього світу, просто думав звичайна роль. Масштаби ГП, що тут казати, дійсно великі. І звісно з цим важко було прощатися. Стільки років була стабільна робота, графік, розпорядок. А потім знову все з нуля ніби починаєш. В цьому напевно і біль масштабних проектів, де люди які працюють стають великою сім'єю, але одного дня їм треба прощатися, як би важко не було, і від цього стає дуже сумно..

Том з теплом згадує все, що пов'язано з ГП. Намагається про багатьох акторів щось розказати. Те, що вони з Еммою Вотсон добрі друзі, споріднені душі, таке вже щемке у них спілкування❤️‍🩹 Добре коли знаходиш таку людину у цьому світі. Передмова Емми така глибока, написана з великою любов'ю❤️ Також цікаво будо почитати про Алана Рікмана, Джейсона Айзекса і Хелен Маккрорі (батьків Драко).. Чимало згадується про останні частини, адже вони більш напружені, більш дорослі. Хотілось би мені знову передивитися ГП, уже зі знанням деяких моментів. Наприклад, щодо сцени зі Снейпом і його плащем🤭

Сподобалося, як Том описував свою родину, відносини з батьками, з трьома старшими братами, дідусем (який також засвітився у ГП😉). Том мені здався доброю, чуттєвою, світлою людиною у відносинах з друзями, колегами, родиною. Хоча інколи й потрапляв у халепи.Він з гумором намагається описати складні життєві ситуації.

Було цікаво, місцями смішно і трохи магічно✨️