Почну, мабуть, з того, що книга вразила та сподобалась, легко та швидко в мене прочиталась, 8/10. Точно буду читати продовження та вже очікую на нього, бо кінцівка першої частини заінтригувала.

Книга настільки проситься на екранізацію, що під час читання я інколи забувала, що книга українського автора! Це дуже професійно, детально та круто описано. Це точно був би крутий фільм або серіал на повноцінний сезон.

Купа питань грузили мені мозок: Чи рівні в правах земляни, що відкрили та освоїли Марс та ті, що вже там народились? Де межа, коли ти борешся за свої права та свободи? Чи справді там буде краще ніж тут, якщо поряд живуть ті ж самі «люди»? Чи потрібні на Марсі хворі та кволі, чи тільки талановиті спеціалісти та ті, хто вміє працювати, створювати, заробляти гроші?

Насилля, боротьба за владу, корупція, контрабанда медичних засобів та зброї, зґвалтування та вбивства, дитяча жорстокість - все це нікуди не подінеться, адже там буде всюди людська сутність, кровожерливість, спрага до грошей та влади, психологічні проблеми.
В яку б країну ви не втікали, на яку планету б ви не переселялись, люди будуть всюди, русня буде всюди (до речі, навіть тут вони є).

Цікавий погляд автора на війну, життя після війни, тут змальовано.

Це моя перша книга від Кідрука, але по ній можна зрозуміти, наскільки він любить розібратись в деталях, на всі теми: хімія, фізика, біологія, політика, медицина і тд. Іноді занадто аж детально))

Рекомендую любителям наукової фантастики та великих товстих книг))

1913 рік, слідчий випадково затримується в Києві по дорозі в «столицю» і стає учасником кількох розслідувань. Але виявляється, що не все так випадково…
В Києві звичайні люди живуть майже мирно поряд з нечистю (водяними, русалки, мавки, упирі, відьми, чорти та багато-багато іншого). Нечисть зобовʼязали доводити свою потрібність - мати легальну роботу й постійне місце проживання. Вони можуть бути лікарями або працювати в поліції, відкрито реєструючи свій вид в паспорті.
Здавалось би, звучить неймовірно та захоплююче, але є як переваги, так і моменти, з якими я не ок.

Коротко про плюси:
+ Неймовірно красиве видання та обкладинка - це іноді дуже підкуповує))
+ Українська авторка, що пише фентезі
+ Знайомі та близькі для душі місця Києва: ти спостерігаєш за подіями в книзі ніби очевидець, адже я можу прийти і подивитись, де все відбувалось, хоч завтра
+ Українська міфологія та розповіді про нечисть: про це чули в дитинстві з казок або творів Лесі Українки чи Миколи Гоголя

Ну і про мінуси:
- Україна називається Межа, Київ - столиця Межі. І взагалі, чогось мене тригерили трохи ці імперські назви, стереотипи та наративи. Може це я вже така поплавлена…
- Не вистачило головного героя: опис зовнішності, характер, думки та почуття. Їх було НЕДОСТАТНЬО. Мені він всю книгу уявлявся чомусь дуже симпатичним і молодим, але деякі речення, то тут то там збивали постійно мою уяву.
- Дуже багато дійових осіб, в яких я постійно плуталась. Читати про них в списку на початку книги не рекомендую, бо там є спойлери і можна зіпсувати собі задоволення від книги.

Найкраща цитата, що, на мою думку, передає суть книги:
«Гидотність натури не залежить від зовнішності чи виду. Ми самі вирішуємо, ким нам бути. Самі впускаємо всередину зло. А отже, маємо нести відповідальність за вибір. І немає ніяких оправдань.»

Загалом, книга хороша і для любителів фентезі та української міфології - гарний варіант.

Крута історія про письменницю, яка майже все життя прожила з відчуттям заздрощів, з прагненням слави та уваги. Вона точно не хотіла написати щось вагоме, донести важливе читачам - просто лише увага, фанати та слава були її прагненнями, заради яких вона готова зробити багато жахливого, брудного та страшного.

Автор залишає відкритим кінець для нас, і тільки ми можемо дати собі відповідь на питання: Чи зупиниться головна героїня? Що ще вона зробить, для того, щоб втриматись в бізнесі?

Страшніше за все, мабуть, що головна героїня навіть не вважає, що зробила щось неправильно і виправдовує себе постійно словами: «в неї було все, вона була занадто вродливою, занадто успішною…» Як на мене, то це ознаки психічного розладу.

В книзі описано всі і солодкі і жорстокі сторони письменницького та видавничого бізнесу: слава, фанати, любов, гроші, ненависть, заздрість, самотність, конкуренція, залежність від соцмереж.

«Репутацію у видавничій сфері будують і створюють постійно, і роблять це онлайн».

Хоч і в книзі для мене немає жодного персонажу, який би викликав позитивні емоції чи співчуття, читала я, не відриваючись.

Не можна було відірватись, не дочитавши до кінця. А потім ще перечитувати, шукаючи алюзії та відсилки, переконуючись, чи правильно все зрозуміла.
Дуже багатошарова, продумана за сюжетом книга, в якій деякі діалоги та вирази хочеться запамʼятати назавжди. Її хочеться обговорювати та розбирати годинами. Описи та порівняння, персонажі та символи настільки красиві, місцями моторошні та жахливі, що ти ніби відчуваєш все вживу.
Перечитувати буду не раз, це точно!

Читається неймовірно швидко та легко. Навіть незчулася як закінчила читати, а від деяких сцен чи діалогів просто в захваті. Коли настав той момент, де головний герой перейшов межу? Книга змушує задуматись, що змусило стати його таким: обставини, умови життя чи це ховалось в ньому глибоко і тепер вийшло назовні. З нетерпінням очікую на нові книги автора.