Гарна, щемлива, сумна книга, зовсім невелика за розміром.

Історія про головного героя, який потрапляє до виправної школи для неповнолітніх, а також про те, через що саме йому доводиться там пройти.

До цієї школи потрапляють як і крадії авто і злодії, так і просто круглі сироти, що залишились без родичів. Оскільки мова йде про 60-ті роки в США на фоні гострої расової сегрегації та відвертим знущанням над темношкірими, до виправної школи часто потрапляють і діти, які в кафе сіли за столик для білих.

Ця розповідь відображає систему та підхід до виховання важких (іноді зовсім ні) підлітків, особливо на фоні расової дискримінації. А також повністю гнилу систему, в якій продукти виділені для харчування дітей, опиняються в найближчих кафе, а діти змушені фарбувати ґанок для директорів «школи».

«Я побував на волі, мене знову привезли сюди, і я знаю: тут нема нічого такого, що змінює людей. Тут і там вони однакові, просто тут більше нікому не треба прикидатися»

Не дивлячись на своєрідну манеру та стиль автора виробничих романів, а саме велику кількість детальних описів, книга мені сподобалась. Саме ці описи хоч і трохи стримували динамічність та розвиток сюжету, але давали відчути атмосферу та специфіку роботи детектива підрозділу з розслідування вбивств.

Цікаво автор зачепив тему про психологічну втому детективів, що бачать іноді дуже жорстокі вбивства щодня. Тема смертної кари, її доцільність та справедливість в сучасному світі, та детальний опис однієї з таких в США теж вражає. Головний герой, детектив, що в минулому був священником та мав непросте дитинство, втратив віру та змінив свої погляди на релігію — робить ще цікавішими роздуми персонажа.

Головний герой - «сірий» та живий персонаж, має багато своїх «червоних прапорців», але за ним цікаво спостерігати протягом книги.

Перша половина книги трохи мені тягнулась занадто довго, але друга половина мене затягнула та вразила.

Одна з небагатьох книг, котру я читала так довго: майже протягом двох тижнів. Вона видалась мені важкою через величезну кількість детальних описів (людей, кораблів і їх деталей, природи), через маленький шрифт при 660 сторінках, через відсутність динаміки, через велику кількість невідомої морської корабельної лексики.

Але попри все це, книга дуже цікава.
Цікаво було дізнатись як і з чого народжувались і починались експедиції в 1820-х/1840-х і для мене було практично очевидно, що дана експедиція приречена на провал.
Цікаво було дізнатись, що керувало людьми так ризикувати своїм життям.
Цікаво було дізнатись яке життя і щоденний побут в людей, що проводять кілька років в льодових морях.

Терор — книга, що заснована на реальній історії про виживання та жагу до життя людей, що приречені на смерть від голоду та холоду. Історія до наших днів залишається загадкою, адже жоден з команди не повернувся живим, а кораблі було знайдено нещодавно (2016-17) затонулими.

Автор додав містики та хорору в книгу, але найстрашніший звір — це людина.

Для любителів жанру та прихильників історія про відкриття та експедиції — однозначно рекомендую. Для тих, хто не любить багатослівних широких описів та забагато деталізації — вам буде нудно.

Ніколи не перестану шукати відповіді на запитання: для чого люди підіймаються на вершини К2 та Евересту та так ризикують своїм життям. І наче ж було безліч «знаків» та «сигналів», що цього не слід було робити, відкласти чи повернутись. Але, мабуть, в такі моменти засліплює адреналін…

Тільки досягнувши тієї вершини та переживши 15 хвилин ейфорії, починаєш адекватно оцінювати ситуацію та розуміти ціну життя. Але може вже бути запізно.

Чудова книга, історія про підкорення другої за висотою та першої за складністю вершини світу - К2. А ще, це розповідь про шерпів, культуру народів Непалу, Тибету та Пакистану. Що штовхає їх на такий заробіток: бажання заробляти чи все ж прагнення стати кращим серед кращих? Що робить цей народ таким витривалим на генному рівні?

Це чудова та захоплива книга. 10/10

Головний герой, воєнний фотограф, що по вуха застряг в жахіттях громадянської війни у Шрі-Ланці, а окрім того ще й в азартних іграх, боргах та зрадах коханому. Він прокидається в Міжсвітті (таке собі Чистилище) у вигляді залу з віконцями реєстрації, де сортують мертвих. Він абсолютно нічого не памʼятає про свою смерть, та має 7 діб для того, щоб згадати все.
В першому ж розділі ГГ дається можливість побачити як його власне розчленоване тіло викидають у озеро, та дізнатись, що він цілувався на мітингу з хлопцем-революціонером, чий дух його тепер супроводжує.

Неймовірно цікава книга з самоіронією та саркастичним поглядом померлого героя на власне життя та життя його країни очима душі.

Купа цікавих тез та діалогів про цілу низку актуальних, важких та важливих соціальних моментів, що дали змогу автору отримати Букерівську премію 2022. Війна між етнічними народами Шрі-Ланки, масові вбивства невинних цивільних, політичні маніпуляції та корупція, участь та зацікавленість інших країн в цій війні, самоідентифікація народу, наслідки нашого вибору, забути і пробачити чи дочекатись помсти будь-якою ціною, ЛГБТ в консервативному суспільстві 1980-90х і багато багато іншого.

Від книги важко було відірватись, вона швидко затягнула, легко прочиталась.