Чудова класична зразкова антиутопія. Бачила і не один раз фільм по книзі і якось ніколи мене не зацікавлював, тож пам’ятаю лиш загальні риси. Але книга це щось. У книзі розказано формування Панему, округів, долю 13го округу, життя людей в округах. Неймовірно сильна головна героїня, якою захоплюєшся. Живуча, сильна духом, розумна, добросерда, кмітлива, рішуча, винахідлива і людяна. В книзі набагато більше розумієш її дії, у фільмі мені вона була якась холодна, хоча може й помиляюсь, неодмінно ще раз перегляну фільм. Сподобався щирий Піта. Тепер цікаво, що ж буде далі.

Дуже і дуже посередня, як на мене, книга, читати було не цікаво. Написано в стилі комфорт фентезі, а такі мені не заходять, не вистачає якоїсь динаміки, розкриття персонажів, сюжету, хоча задумка не погана. З приємного в книзі – це нотка кави, проведена крізь усю книгу. Дещо смішили балакучі коти. Кинувся в очі провтик автора: щоб не заспойлерити, то це щодо рук Агнєшки. Слабувате фентезі, думаю навіть для підлітків не зайде.

Обожнюю ретейлінги на казки, от тільки ще жодного достойного мені не трапилось. "Руїна троянд" написана за мотивами казки "Красуня і чудовисько". У мене в уяві одразу діснеївський мультик перед очима. Та Фінлі точно не Белль. Сюжет взято з казки і повністю опошлили та осквернили, вибачте за мій суржик. Пам’ятаєте як Белль на початку мультику іде селом до бібліотеки, заходить на ринок і співає? Так тут продавчиня розказує їй про свої нічні брудні походеньки та походеньки інших. Коли Фінлі потрапляє до зачарованого замку, то зустрічає дворецького у костюмі фіолетової мохнатої тварини. У замку розгулюють демони і ночами там відбуваються оргії. Головний герой пів книги розгулює оголений. З нового в сюжеті: раніше люди були перевертнями і всередині в них жили тварини, на яких вони могли перетворюватися, і жили з ними в гармонії, а під дією прокляття люди втратили можливість обертатися. Я знала, що в цій книзі повно гарячих сцен, та я очікувала що вони будуть тільки між головними героями, а не звідусіль, це для мене занадто. Шкода, адже сюжет справді сподобався, люблю «Красуню і чудовисько».
Окремо хочу додати про наш колоритний переклад, вперше шкодую, що не ставлю стікери в книгах, хотілося б процитувати, то голова-макітра у принца – і багато тому подібного, було смішно. Переклад дуже скрасив враження від книги.

Один із кращих трилерів, які я читала. Науковець стає підозрюваним у вбивстві своєї студентки, його відпускають, так як виявляється, що її убив ведмідь, але Тео не згоден і сам починає шукати вбивцю. Поліція у провінційних містечках спрацьовує дуже посередньо і будь-які здогадки Тео роблять його самого винним. Розслідування приводить Тео до низки багаторічних убивств. Цікаво як дослідження екосистеми може наштовхнути на розслідування убивств. Все ніби вказує на тварину, та все ж виявляється, що злочин коїть людина. Тільки Тео бачить, що це людина, яка прикривається звіриною шкурою. Поліція списує злочини на тварин, дедалі більше пропавших безвісти і тільки людина з нестандартним науковим підходом знаходить дивні збіги і починає знаходити тіла давно пропавши безвісти людей. Це було захопливо, читати було доволі легко.

Ліз Томфорд ставить такі стандарти і так піднімає планку у чоловіках, що повертатися із мрій, з небес на грішну землю досить тяжко. Більшого грін-флег
чоловіка аніж у цій книзі я не зустрічала. Яскравий троп буркотун та сонечко.Він холодний, замкнутий, зібраний, організований, чистюля, домосід, багатий
талановитий баскетболіст, який боїться підпускати близько до себе людей. А вона його протилежність, соціальний метелетик, світла, життєрадісна, дружелюбна людина, яка повністю ламає роками влаштований мур Раяна. Вона повністю перевертає його світ і устав життя. Споглядаючи за розвитком їх стосунків, з обличчя не сходила посмішка. Вони обоє люблять читати книги і в систематизовану за алфавітним порядком книжкову поличку, Інді ставить свої книги з напівроздягненими чоловіками і розставляє все за кольорами веселки. Вражає вміння Раяна проявляти своє кохання не словами, а вчинками, чоловікам точно є чого у нього повчитися. Люблю книги Ліз Томфорд за гарний сюжет, підняті соціально важливі теми, гумор, гарячі сцени, яких не багато. Так все було клішовано і передбачувано, але ця та книга від якої важко відірватися.