Це те фентезі, якого бракує.
Якщо ви відкриєте розділ фентезі на будь-якому книжковому сайті, то побачите або твори жанру янг едалт фентезі, що зациклені на коханні та "не таких як всі" головних героїнях, або так зване епічне фентезі, де суцільні війни, боротьба за трон та порятунок світу/країни. Інших варіантів сучасні автори та видавництва пропонують значно менше. Але іноді трапляються виключення. "Джонатан Стрендж і містер Норрелл" є саме тим виключенням.
Тут не має такої динамічності та екшену, що притаманні епічному фентезі, герої не кидаються в небезпечні ситуації кожну главу, не їдуть далеко аби виконати надважливу місію або звільнити когось від тирана тощо. Вони просто живуть. Переслідіють свої цілі. Намагаються переконати інших в своїй правоті. Конфліктують. А в кінці стикаються з дилемами більшими, ніж вони могли яувити на початку, й намагаються знайти їм рішення. Політична боротьба тут також має місце, але, на мій погляд, вона лише один з елементів. Частина сюжету, а не основа. В основі тут - протистояння характерів та світоглядів. Хто правий? Хто має перемогти в кінці? Чиє бачення світу є правильнішим? Хто заслуговує на покарання, а хто - на підтримку? Доктор Стрендж чи "джентельмен з волоссям як пух"? Ось приблизно такі питання, з-поміж іншого, ставить сюжет читачеві. І це ще одна особливість цієї книги. В більшості фентезі ми відпочатку знаємо, хто хороший, хто поганий, хто має перемогти, а хто - ні. Тут трішки не так, і це чудово.
На окрему увагу заслуговує стиль написання. Я читала, що стиль Сюзани Кларк сформовано під впливом британських письменників 19 ст, в першу чергу Чарльза Дікенса та Джейн Остін. І це відчувається вже з першої глави! Скажу чесно: я обожнюю стиль Дікенса. Він писав яскраво, багатослівно, але при цьому легко і завжди з ноткою гумору. Його описи завжди дуже яскраві й влучні. Він не з тих, хто прямим текстом описував рису характеру або звичку героя. Ні. Дікенс обов'язково підбирав образ, приклад чи сцену, аби читач буквально відчув те, про що читає. Приклад: "Великі Сподівання". Просто на початку головний герой, ще дитина, стоїть на могилах батьків, яких ніколи не бачив, і намагається їх уявити. Хіба не чудовий спосіб зобразити самітню покинуту дитину? Точно кращий, ніж просто написати "Він був самотній і нікому не потрібний".
У книзі Сюзани Кларк є щось схоже. Можливо, десь їй все-таки не вистачає яскравості (так мені здається), але все одно. І так: події у її творі відбуваються неспішно, спокійно. Тим, хто прагне динаміки та екшену, може бути важко продертися крізь всі описи. В такому випадку можна спробувати подивитися одноіменний серіал, знятий за мотивами цієї книги, - хто не знає, то він існує.
Ну а якщо ви шукаєте нетипове фентезі, або обожнюєте Дікенса, як я, то дуже раджу цю книгу. Я от навіть думаю почитати її в оригіналі. Ще в школі намагалася почитати оповідання Діккенса англійською, осилила аж одне - забагато застарілих слів, набридло постійно зі словарем читати)) Цікаво перевірити як я зараз, через роки, осилю його послідовницю Кларк))
Книга про Англію. А може ця історія і є самою Англією, бо тут так багато від цього краю: гумор, історія, люди, ландшафт і, звісно, магія.
⠀
Це альтернативна історія Англії 19 століття. На вулиці 1806 рік. Уже майже всі забули про магію та видатних практиків цього ремесла. Її тепер вивчають тільки з книг, існують товариства магів-теоретиків. Практика залишилась в минулому, але лише до того часу, як з'являється буркотливий стариган у перуці й творить справжню магію! Усі здивовані, адже містер Норелл ще й "позбуваються" інших магів. Його послуги дуже затребувані серед міністрів. А згодом у Норелла з'являється геній-учень Джонатан Стрейндж, який доводить свої вміння ще й на війні проти Франції. Але їхня магія, подеколи темна, призводить до страшних наслідків, які можуть змінити повністю Англію.
⠀
У цій книзі дуже багато від інших авторів, відчувається стиль Джейн Остін, щось трохи від "Володаря перснів" та інших фентезі-книг, але в той же час - це зовсім інша історія. Вона смішна, зворушлива, інколи містична й небезпечна. Чисто англійська. Не знаю, як пояснити це, але коли читаєш "Джонатан Стрейнджа і м-р Норрелла", то не можна позбутися відчуття, ніби Англія скрізь - це у словах, які промовляють герої, це в історичних постаттях та подіях, це в краєвидах, це в характерах людей.
⠀
Книга дуже деталізована. 900+ сторінок, ще й дрібним шрифтом! Історія має купу приміток, які інколи перевищують сторінку за розміром (є на фото в каруселі). А в кінці книжки сторінок на 70 додаткові примітки, які подеколи пояснюють навіть якісь слова героїв. І їх треба читати уважно й не пропускати, бо вони доповнюють історію, роблять її ще більш об'ємною та справжньою.
Комусь така надмірна деталізація сподобається (як мені), комусь видасться нудною.
Один із найамбітніших і найскладніших романів, які мені довелося прочитати, «Джонатан Стрендж і містер Норрелл» Сюзанни Кларк — це приголомшливо складний літературний шедевр, що вдихає нове життя у жанр фентезі, роблячи його знову старовинним.
Написаний так, наче Чарльз Діккенс і Джейн Остін змовилися створити епічний фентезійний роман, «Джонатан Стрендж і містер Норрелл» розповідає про двох магів і їхню дружбу, яка згодом перетворюється на суперництво під час Наполеонівських війн на початку XIX століття. Обидва прагнуть «повернути магію в Англію», але мають абсолютно різні філософії щодо неї. Проте втручання Стренджа та Норрелла у магічне мистецтво привертає увагу могутніх і підступних істот, що зрештою призводить до катастрофічних наслідків для їх близьких та Європи.
Це роман, що складається з якоїсь неймовірної кількості літературних історій, сюжетних ліній, міфів і легенд, які сплітаються у масштабну розповідь про дружбу, суперництво та темну магію. Після прочитання я справді відчув, наче перечитав альтернативну історію Великої Британії початку 1800-х років.
Однак (і я кажу це з усією серйозністю) більшість читачів знайдуть цей роман вкрай складним для сприйняття. Його стиль глибоко вкорінений у літературних традиціях Чарльза Діккенса та Александра Дюма (із відсилками до Льюїса Керолла, Дж.Р.Р. Толкіна та Джорджа Макдональда). Деякі люди зненавидять цей роман за його манеру викладу, темп і структуру. Я ж, навпаки, закохався в нього.
Якщо ви готові до виклику, «Джонатан Стрендж і містер Норрелл» — це неймовірно захопливий досвід. Він пробудив у мені бажання читати класичну літературу, яка його надихнула, і допоміг глибше оцінити інтелектуальний стиль письма. А ще ця книга дійсно смішна — сухий британський гумор змушував мене посміхатися кожного разу, коли траплялася дотепна або іронічна ремарка.
Майже не віриться, що це був дебютний роман Сюзанни Кларк — я навіть не можу уявити, яким титанічним завданням було його написання. Від полів битв під Ватерлоо та каналів Венеції до Королівств Фейрі та зачарованих темних маєтків, я готовий слідувати за Джонатаном Стренджем і містером Норреллом хоч у самісіньке пекло, аби провести з цими магами ще трохи часу.
