Це те фентезі, якого бракує.
Якщо ви відкриєте розділ фентезі на будь-якому книжковому сайті, то побачите або твори жанру янг едалт фентезі, що зациклені на коханні та "не таких як всі" головних героїнях, або так зване епічне фентезі, де суцільні війни, боротьба за трон та порятунок світу/країни. Інших варіантів сучасні автори та видавництва пропонують значно менше. Але іноді трапляються виключення. "Джонатан Стрендж і містер Норрелл" є саме тим виключенням.
Тут не має такої динамічності та екшену, що притаманні епічному фентезі, герої не кидаються в небезпечні ситуації кожну главу, не їдуть далеко аби виконати надважливу місію або звільнити когось від тирана тощо. Вони просто живуть. Переслідіють свої цілі. Намагаються переконати інших в своїй правоті. Конфліктують. А в кінці стикаються з дилемами більшими, ніж вони могли яувити на початку, й намагаються знайти їм рішення. Політична боротьба тут також має місце, але, на мій погляд, вона лише один з елементів. Частина сюжету, а не основа. В основі тут - протистояння характерів та світоглядів. Хто правий? Хто має перемогти в кінці? Чиє бачення світу є правильнішим? Хто заслуговує на покарання, а хто - на підтримку? Доктор Стрендж чи "джентельмен з волоссям як пух"? Ось приблизно такі питання, з-поміж іншого, ставить сюжет читачеві. І це ще одна особливість цієї книги. В більшості фентезі ми відпочатку знаємо, хто хороший, хто поганий, хто має перемогти, а хто - ні. Тут трішки не так, і це чудово.
На окрему увагу заслуговує стиль написання. Я читала, що стиль Сюзани Кларк сформовано під впливом британських письменників 19 ст, в першу чергу Чарльза Дікенса та Джейн Остін. І це відчувається вже з першої глави! Скажу чесно: я обожнюю стиль Дікенса. Він писав яскраво, багатослівно, але при цьому легко і завжди з ноткою гумору. Його описи завжди дуже яскраві й влучні. Він не з тих, хто прямим текстом описував рису характеру або звичку героя. Ні. Дікенс обов'язково підбирав образ, приклад чи сцену, аби читач буквально відчув те, про що читає. Приклад: "Великі Сподівання". Просто на початку головний герой, ще дитина, стоїть на могилах батьків, яких ніколи не бачив, і намагається їх уявити. Хіба не чудовий спосіб зобразити самітню покинуту дитину? Точно кращий, ніж просто написати "Він був самотній і нікому не потрібний".
У книзі Сюзани Кларк є щось схоже. Можливо, десь їй все-таки не вистачає яскравості (так мені здається), але все одно. І так: події у її творі відбуваються неспішно, спокійно. Тим, хто прагне динаміки та екшену, може бути важко продертися крізь всі описи. В такому випадку можна спробувати подивитися одноіменний серіал, знятий за мотивами цієї книги, - хто не знає, то він існує.
Ну а якщо ви шукаєте нетипове фентезі, або обожнюєте Дікенса, як я, то дуже раджу цю книгу. Я от навіть думаю почитати її в оригіналі. Ще в школі намагалася почитати оповідання Діккенса англійською, осилила аж одне - забагато застарілих слів, набридло постійно зі словарем читати)) Цікаво перевірити як я зараз, через роки, осилю його послідовницю Кларк))
Книга про Англію. А може ця історія і є самою Англією, бо тут так багато від цього краю: гумор, історія, люди, ландшафт і, звісно, магія.
⠀
Це альтернативна історія Англії 19 століття. На вулиці 1806 рік. Уже майже всі забули про магію та видатних практиків цього ремесла. Її тепер вивчають тільки з книг, існують товариства магів-теоретиків. Практика залишилась в минулому, але лише до того часу, як з'являється буркотливий стариган у перуці й творить справжню магію! Усі здивовані, адже містер Норелл ще й "позбуваються" інших магів. Його послуги дуже затребувані серед міністрів. А згодом у Норелла з'являється геній-учень Джонатан Стрейндж, який доводить свої вміння ще й на війні проти Франції. Але їхня магія, подеколи темна, призводить до страшних наслідків, які можуть змінити повністю Англію.
⠀
У цій книзі дуже багато від інших авторів, відчувається стиль Джейн Остін, щось трохи від "Володаря перснів" та інших фентезі-книг, але в той же час - це зовсім інша історія. Вона смішна, зворушлива, інколи містична й небезпечна. Чисто англійська. Не знаю, як пояснити це, але коли читаєш "Джонатан Стрейнджа і м-р Норрелла", то не можна позбутися відчуття, ніби Англія скрізь - це у словах, які промовляють герої, це в історичних постаттях та подіях, це в краєвидах, це в характерах людей.
⠀
Книга дуже деталізована. 900+ сторінок, ще й дрібним шрифтом! Історія має купу приміток, які інколи перевищують сторінку за розміром (є на фото в каруселі). А в кінці книжки сторінок на 70 додаткові примітки, які подеколи пояснюють навіть якісь слова героїв. І їх треба читати уважно й не пропускати, бо вони доповнюють історію, роблять її ще більш об'ємною та справжньою.
Комусь така надмірна деталізація сподобається (як мені), комусь видасться нудною.
Роман Сюзанни Кларк «Джонатан Стрендж і містер Норрелл» — це захопливе поєднання історичної фантастики та магічного реалізму, яке переносить читача в альтернативну Англію XIX століття. Авторка створює багатошаровий світ, у якому магія повертається після століть забуття, а двоє чарівників стають її провідниками.
Головні герої — містер Норрелл, обережний і прагматичний, та Джонатан Стрендж, авантюрний і харизматичний. Їхні характери, протистояння та поступові трансформації є одним із ключових елементів сюжету. Через них Кларк досліджує теми влади, знання, амбіцій та відповідальності за свої вчинки.
Особливо вражає стиль написання роману — він нагадує класичну англійську літературу XIX століття, доповнену численними виносками, що розширюють світ твору. Завдяки цьому книга стає не просто історією про магію, а цілісним дослідженням її місця в суспільстві та історії.
