Як я розумію, це має бути страшно чи моторошно, але історія і мальовка такі прикольні, що замість страху мені було дуже смішно і весело) Я прекрасно провела час читаючи та розглядаючи основну історію та додаткові матеріали. Сама ідея плавлення така цікава! Мені б хотілося ще більше подібного читати

У мене не було якихось завищених чи будь-яких очікувань від цієї книги. Я чула непогані відгуки, почитала анотацію та додала у віш ліст рік тому)))) Але в січні я зрозуміла, що прийшов час її купити, а зараз дійшла й черга її почитати.
Після багатьох фентезійних динамічних романів та фактологічних наукпопів дія цього роману здавалася заповільною. Та я почала повільніше читати, уявляти собі усі пейзажі і поступово занурилася у цей світ. Із самого початку сильно віддавало чимось від Фітцджеральда, а далі щось і Драйзера я десь відчула і пішла дивитися біографію авторки — чогось я свято вірила, що вона британка)))) Але ні, класичний прекрасний американський роман.
Він починається із вбивства, потім розповідається довга передісторія, саме дійство, і післяісторія. У книзі 3 вбивства — з одного починається, але воно спричинене таким собі прохідним вбивством у середині роману, який закінчиться убивством спричинене тим, що описане на початку. Така собі павутина вбивча! Хоча вбивство у середині роману описано не детально, похапцем, та саме воно спричинило усі капітальні здвиги сюжету.
Молодий каліфорнійський хлопчина вибиває собі стипендію у Вермонті та з рештою приєднається до п'ятірки класицистів, доволі своєрідних, замкнутих у своїй компанії, людей. Та із часом він вливається у їх компанію, хоч і дещо поверхнево, та чим більше трапляється подій, тим глибше він зав'язає у цих дружніх відносинах. Я могла зрозуміти усі вбивства, і якось не було в мене жалю чи співчуття до усіх жертв, окрім того, кого вбили в середині роману - бо то була випадковість. Однак усі учасники цих подій абсолютно повністю заслужили свої ролі, вчинки, майбутнє, життя та смерть. Чим більше я дізнавалася про героїв, тим більше вони мене бісили, та навіть викликали огиду — тут святих нема, усі грішники. Але може саме в цьому і є своя краса, у потворності усіх героїв.
Однозначно, це прекрасний твір, який змушує задуматися над багатьма речами. Єдиний мінус, то періодичне згадування толстоєвського. Я буду читати та перечитувати цю авторку із задоволенням!

Те, що я спочатку як якусь підліткову забавку сприйняла, перетворилося в глибоку історію втрати найближчої людини, взаємопідтримки, любові, сімейної та дружньої. І весь час під час читання я плутала близнюків))))
Єдиний мінус, коричнева мальовка важко сприймалася як і дрібний текст

Одиночна манга про переживання та проводжання смерті. Не кожному зайде, але для мене це перлина — тонко і глибоко описана історія втрат різних людей, історія підтримки та співпереживання, поваги та любові.

Декілька відгуків від блогерів змусили мене купити цю книгу і я не пожалкувала! Це прекрасна глибока оповідь про зло. Десь бачила, що наче авторка викликає співчуття до вбивці, однак це не так. Тут детально описується життя від самого дитинства до смерті з точки зору жінок, які перетиналися із героєм — матері, сестри його дружини та детектива. Перші 100 сторінок були важкуватими, бо дитинство у героя було чесно кажучи лайновим. Однак не всі діти, у яких таке було стають убивцями — яскравим прикладом є брат головного героя. Однак далі вже були описані більш сучасні події і стало легше, однак не менш цікаво. Мені ще дуже сподобалося, що самому героєві слова не дають, частини про нього написані від другої особи і це прекрасно. Герой накоїв багато злочинів і він не заслуговує на право голосу. Навіть в останні хвилини його слова жалюгідні, бо він боїться. Він не відчуває каяття, тільки страх і невдоволення від провалу плану втечі. Він самозакохано пише якусь Теорію, і для нього найбільшою поразкою стає те, що вона не побачить світ. Жодного разу він не каяття, тільки думав, що міг би уникнути своїх дій в іншому паралельному світі. Він сподівався віднайти спокій і затишок, але крах цього теплого місця лише далі підштовхнув його на темну сторону. У мене абсолютно немає жодних співчуттів до героя, лише жаль до усіх тих, кого він якимось чином торкнувся. Усі герої тут цікаві, не пласкі, зі своїми тарганами та скелетами, але вони живі люди і це нормально. Мені б дуууже хотілося б довго обговорювати усі моменти, які мене зачепили.