Нові відгуки

Я читала книгу дуже довго, в перервах між іншими, переважно через те, що перша її половина – наче суцільний вступ. Але мені все одно дуже сподобалося, авторка наче занурює нас у повільну річку і ми спокійно пливемо за течією, спостерігаючи за подіями. Мені дуже сподобалася відсторонена атмосфера з мінімальною кількістю дійових осіб і локацій, та розлогими описами. Авторка протягом майже всього твору помірно підштовхує читача до розв’язки, яка виявляється простою і банальною – тією, яку зазвичай припускаєш в першу чергу, але відмітаєш, бо це надто очевидно. В даному випадку, коли дочитуєш до кінця, хочеться сказати «я так і знала, що буде саме так».

Це моє знайомство з автором, я в захваті.

Краса Будинку безмірна; добрість його нескінченна. Нарешті я добралася до цієї книги. Пам'ятаю, що наприкінці 2023 весь буктьюб захоплено розповідав про неї. Перше — щира подяка видавництву РМ (@rm_publisher) за естетичну насолоду тримати примірник книги в руках, це приємно тактильно, око радіє, шрифт теж добрий для "сліпих мишенят". Прекрасна поетична фантастика, яку б я особисто назвала фантасмагорією. Є чистий, добрий і трохи наївний головний герой, Піранезі, але ніхто не знає, чи це справжнє його ім'я. Він живе в дивному Будинку, з незліченними залами, статуями та припливами. Піранезі наполегливо вивчає Будинок, турбується про мертвих співмешканців, яких він знайшов аж 13, про пташок, рибалить на нижніх рівнях, вивчає припливи і все ретельно занотовує в свої щоденники. Із живих співмешканців час від часу наш герой зустрічається з Однодумцем, який не весь час проводить в Будинку. Здавалось, що ж цікаво можна з цього зробити. Але саме в тому майстерність Сюзанна Кларк. В своїй поетичній історії вона тонко вводить таємницю, є 16й мешканець, є загадка із самим Піранезі та його щоденниками. Розгортаються його відносини із Однодумцем, і тут нас чекають сюрпризи. Текст просто обплітає тебе, як ті водорості, якими герой підтримує тепло і робить із них суп. Ти не маєш сил покинути ні цей Будинок, ні героя, ні книгу. В твоїй голові весь час лунає флейта Пана, вона заколисує, веде далі по подіях за собою. Читати комфортно, а це дуже цінно саме зараз, коли так не вистачає цього відчуття затишку, а сирени повітряної тривоги в будь-яку мить можуть зірвати тебе з місця. Та завдяки таким книгам переживати це трохи легше.

Не скажу, що це була найтовстіша з прочитаних мною книжок, але в десяток найтовстіших вона точно входить. З іншого боку, я не змогла прочитати її всю відразу — довелося зробити солідну паузу після першої частини. Ще одна особливість цього роману — моє враження змінювалося декілька разів: від повного несприйняття на початку до стриманої зацікавленості в середині й цілковитого захвату в кінці. Сюзанна Кларк створила унікальне фентезі, яке важко порівняти з традиційними жанровими зразками. Саме тому воно викликало в мене такі суперечливі враження. "Джонатан Стрейндж і м-р Норрелл" — це не просто історія про магію, а витончена інтелектуальна гра, що поєднує альтернативну історію, вікторіанський стиль і глибокий аналіз таких понять, як суспільство, влада та природа людини. Сюжет розгортається поступово й надзвичайно заплутаний. Події роману відбуваються на початку XIX століття в Англії, де колись могутня магія зникла й залишилася лише предметом теоретичних дискусій. Все змінюється, коли з'являється м-р Норрелл — маг-практик, що демонструє реальні чарівні здібності й прагне відродити магію як дисципліну. Він стає радником британського уряду, допомагаючи у війні з Наполеоном, і водночас намагається контролювати магічне знання, забороняючи будь-які дослідження, що виходять за межі його власного бачення. На противагу йому з’являється Джонатан Стрейндж — талановитий, але імпульсивний молодий маг, який цікавиться забороненими темами, магією дивних створінь і, зокрема, таємничою магією Короля-Ворона. Його дослідження ведуть до конфлікту з Норреллом і залучають у події небезпечні сили, серед яких і ті, що не підкоряються людським законам. Роман поділений на три частини, кожна з яких відображає трансформацію героїв і самої магії. Спочатку магія видається суворо регламентованою дисципліною, але згодом розкривається її хаотична природа. Я ще не зустрічала в жодній книжці такої заплутаної й багатоступеневої магічної теорії. Магія в романі — це не просто набір заклинань, а ретельно вибудувана система з історичним корінням і складною взаємодією між її носіями. М-р Норрелл символізує академічний підхід: він намагається зробити магію контрольованою, скуповує всі рідкісні книги, щоб ніхто не міг отримати знання, які він вважає небезпечними. Натомість Джонатан Стрейндж, як типовий романтичний герой, експериментує, досліджує та намагається зрозуміти хаотичну природу магії, що приводить його до небезпечних наслідків. Фейрі, які відіграють важливу роль у творі, мають власну магію, що не підпорядковується людським законам. Вони діють за незбагненними правилами, а їхні угоди завжди приховують приховані загрози. Якщо від сюжету я в захваті, то авторський стиль і динаміка мені однозначно не зайшли. Кларк імітує вікторіанську прозу, використовує численні примітки та коментарі, які повинні розширювати світ книги, але насправді лише гальмують розвиток сюжету. Численні псевдоісторичні відсилки та анекдотичні історії відволікають увагу від основного сюжету. Додайте до цього надзвичайно повільний темп розповіді — і ви зрозумієте, чому цю книжку так важко читати. Двоїсте відчуття: закручений сюжет вимагає динамічної розповіді, але авторський стиль, довгі описи та примітки уповільнюють його й не дозволяють безумовно зануритися в світ роману. Як висновок, "Джонатан Стрейндж і м-р Норрелл" — це глибокий інтелектуальний роман, що поєднує історичну достовірність і магічний реалізм. Це книга для тих, хто цінує ретельно пророблений світ, розумну іронію та неквапливий стиль оповіді. Незважаючи на зауваження до стилю й динаміки, я не шкодую, що прочитала цей роман.

Як для людини, що має філософське підґрунтя освіти, перші сторінки цієї книги були настільки складними й незрозумілими, що довелось згадувати студентські роки, твори багатьох філософів, щоб хоча б спробувати скласти 2+2. Звісно, я не можу закрити очі на прекрасну Античність, в усіх її проявах. Художні відступи, епітети та метафоричні образи просто змушують серце битися частіше. Цей Світ здається таким білим, блискучим і витонченим, не дивлячись на те, що з часом темні плями на його фоні стають дедалі помітнішими. З кожною новою нотаткою ставало все цікавіше. Виникало бажання заглиблюватися всередину, розглядаючи все навколо. Пусті, здавалося б, дрібниці – в сумі давали певну інформацію, яку важливо було збирати докупи. Аж потім, поступово зникає помутніння від краси, з набраним масивом фактів ти вже не можеш абстрагуватися від людської байдужості, жорстокості й несправедливості. Далі стає все цікавіше, хоча й відчувається гіркий присмак, проте розвʼязка здається все дедалі бажанішою. Це прекрасна книга. Дуже глибока, чуттєва. Раджу читати її у декілька підходів, даючи собі час на рефлексію та переоцінку цінностей.

Не те щоб в мене були завищені очікування на неї, які розбились в процесі прочитання, я просто зовсім іншого очікувала😅 Думала, це буде легеньке фентезі, а виявилось щось трошки дивне, чи то знов магічний реалізм, чи то щось психологічно-драматичне. Поки читала, спочатку було дуже цікаво, навіть подобалось. Потім, в якийсь момент стало нуднувато, я навіть задумувалась про те, щоб продати її після прочитання, а потім все почало розкриватись і пояснюватись, тож я знов зацікавилась і в принципі не шкодую, що все таки прочитала її🤪 Найбільше я хвилювалась, що до кінця книжки нам так і не пояснять хто такий цей Піранезі, я б тоді була дуже зла і розчарована, але пояснення нам дали, хоч і не можу сказати, що воно мене задовольнило, але маємо, що маємо. В підсумку хочу сказати, що "Піранезі" таки залишу собі хоча б за те неймовірне оформлення, через яке я в любові просто🤗 Ну і все ж таки продовжу знайомитись з іншими творами авторки, бо вже маю їх, і на які я дуже сильно покладаюсь через вагому кількість схвальних відгуків)

Я читала цю книгу пів року. І майже всі ци пів року — першу її третину. Решту проковтнула за тиждень. Але, незважаючи на такий розтягнений період читання, це один із найкращих творів на моїх поличках. Без перебільшення. Сюзанна Кларк — це приклад, коли розлогі описи, неспішність і графічність — це не графоманство, а родзинка книги, яка доповнює її атмосферу. А атмосфера буквально казкова. Конфлікт консерватизму та дозволу свободи собі та іншим, конфлікт поколінь, конфлікт закоханих, конфлікт казки та фентезі… От я пишу "конфлікт", а книга їх не зіштовхує їх так лобами, не агресує. Водночас ти все ж приймаєш сторону при прочитанні. А тоді розумієш, наскільки ці протистояння були нікчемними в порівнянні з первісними силами. Будьте готовими до того, що за третину цієї величенької книги ви не доберетеся навіть до подій, зазначених в анотації. Напевно це і відтягувало мене від "Джонатана Стрейнджа та м-ра Норрелла" — хоча зображено за цю частину багато подій, бувало складно увійти в ритм книги. Але коли це стається, починаєш закохуватися в персонажів, у світобудову, діалоги, образи та історію загалом. Отож, порада: не лякатися розміру та темпу. Воно того варте. Більше про сюжет, аніж зазначено в анотації, вважаю, тут гріх було би розкривати — усі події потрібно відчути самостійно.

📙 Сюзанна Кларк "Леді з Ґрейс-Адью" Вісім історій розгортаються в фентезійній Англії ХІХ ст., де живуть чарівні істоти, а магія стосується кожного. Деякі з них були цікавішими, ніж інші, але всі вони відносно короткі та досить легкі, і читаються без особливого напруження. Збірка написана в казковому ключі, який мені трохи нагадав деякі оповідання Ґеймана ("Дим і дзеркала"). ⭐"Леді з Ґрейс-Адью". Три молоді жінки використовують магію для захисту заможних дівчат-сиріт, підопічних однієї з них, від недобросовісних родичів, які планують заволодіти їхнім багатством. ✅"На Жаденнім пагорбі". Знайома нам історія Румпельштільцхена, але розказана по-новому. ✅"Місис Мебб". Молода жінка відмовляється вірити, що коханий покинув її заради загадкової дами, і намагається його відвоювати. ✅"Як герцог Веллінґтон коня згубив". Знаменитий герцог помилково потрапляє в царство фейрі; дуже коротка і дотепна історія про вишивку. ⭐"М-р Сімонеллі, чи Фейрі-вдівець". Містер Сімонеллі веде боротьбу з дивним аристократом-фейрі. Інтригуюча казка в стилі Едгара По. ⭐"Том Ясенвітер". Розповідь про єврейського лікаря та його легковажного друга-фейрі, сухий і стриманий гумор. ✅"Антики й оплета". Переосмислена версія ув'язнення Марії, королеви Шотландії. Містить декілька крутих магічних елементів. ⭐"Джон Ускґласс і камбрійський будник". Легенда про те, як великого Короля Крука перехитрив скромний вугільник. Хороша, стилізована колекція оповідань, якій надають глибини тонкі відтінки жахів і чорного гумору, що ховаються під химерними та старовинними деталями. Не кожна історія є складним шедевром, але всі вони добре читаються. Ця книга сподобається шанувальникам більш традиційних «темних» казок.