Сюзанна Кларк

Яка ж монументальна праця! Повільна, важка, але геніальна книга. Так, мова йтиме про інтелектуальне фентезі епохи Регентства, яке органічно поєднує вишукану прозу Джейн Остін із похмурою, складною міфологією, гідною Чарльза Діккенса. Сюзанна Кларк створила не просто альтернативну історію, а цілісну, глибоко досліджену версію Англії, де забута магія колись існувала і тепер, знову, намагається повернутися на сцену. ​Роман вимагає часу, абсолютної уваги та неабиякого терпіння, але віддячує читачеві блискучою деталізацією та креативністю. Якщо ви шукаєте легкого ескапізму, раджу пройти повз; бо тут вас чекає повний курс з британської магії. ​ Світ виписаний з унікальною, майже академічною точністю, відроджуючи британський фольклор. Центральна фігура, легендарний Король Воронів, є фантастичною міфологічною основою, яка надає історії справжньої ваги та глибини. Міфологія не просто додана; вона слугує непорушним фундаментом цього всесвіту. ​ Авторка настільки вдало імітує стиль прози ХІХ століття, що книга справді відчувається як справжній, чудом знайдений, історичний документ всю першу половину книги. ​ Два головні маги : Містер Норрелл, інтровертний, ревнивий хранитель старовинних знань, та Джонатан Стрендж, імпульсивний, харизматичний практик, - втілюють одвічну боротьбу між теорією та живою практикою. Їхні стосунки, що постійно трансформуються від вимушеної співпраці до запеклого суперництва, є справжньою рушійною силою сюжету. ​ ​ Паралельно до основної, інтелектуальної історії відродження англійської магії, розвивається глибоко емоційна лінія стосунків між Джонатаном Стренджем та його дружиною Арабеллою. Їхній шлюб є єдиною опорою для Стренджа у світі хаосу, військових конфліктів та нововідкритої небезпечної сили. ​Коли магія не просто оточує їх, а вторгається у їхнє життя - в особі хитрого і підступного джентльмена з чортополоховим волоссям, ця лінія набуває трагічних, готичних обертів. Втручання Фейрі не лише створює жахливі проблеми в суспільстві, а й прямо б'є по серцю Стренджа, перетворюючи Арабеллу на мимовільну жертву чарів. Ця емоційна катастрофа додає історії необхідного людського стрижня, ідеально контрастуючи з інтелектуальною сухістю та відстороненістю Норрелла, маленька лінія, яка змушує справді співпереживати. ​ Для Терплячих і Витривалих, бо по факту це надзвичайно повільний і розлогий роман. Перша третина є справжнім випробуванням для непідготовленого читача, оскільки авторка не поспішає, детально описуючи світ і побут. Довгі, наче річка, речення, як і часті, великі виноски, що самі по собі є міні-історичними трактатами, можуть дезорієнтувати та виснажувати. ​ Чудова книга, яку варто читати не заради сюжету-екшену, а для насолоди процесом глибокого, повного занурення в атмосферу епохи. Вона довга, місцями нудна, вона не виправдовується за це, і її варто прийняти такою, якою вона є. ​Такий рідкісний, унікальний роман, який або зачарує вас до глибини душі своєю вишуканою складністю, або змусить кинути його на сотій сторінці. Якщо ви, цінуєте глибину, чесність без прикрас в описі світу і не боїтеся інтелектуальних викликів у фентезі - це ваш шедевр. Це книга, яка залишається з вами ще довго після останньої сторінки. Бо фінал розіб'є ваше серденько...

Анонім

📝 «А якщо Будинок змусив тебе забути, то змусив із поважної причини». «Але я не розумію, яка тут причина». «Байдуже, що ти не розумієш, яка тут причина. Ти Любе Дитя Будинку. Втішся». І я втішився. 🖋 Я взяла «Піранезі» у подорож до Італії через античні колони на обкладинці, і несвідомо потрапила в яблучко. Хоча книга перш за все містична, фентезійна, дуже опосередковано її події відбуваються саме в Італії. Але найважливіше — це атмосфера. Як і життя головного героя, Піранезі, мій тиждень також великою мірою складався із лабіринтів будинків та античних статуй. Згідно з примітками до видання, Кларк мала на меті відволіктися від написання великого роману, продовження Стрейндда й Норелла, який вийшов з-під її контролю через низку хвороб, і написати щось мале, коротке. Але попри маленький обсяг в 200 сторінок, на мою думку, в неї вийшов Великий Роман™. Його важко класифікувати: хоч номінально це фентезі, але це точно не жанрова література. Він має атмосферу, він має сюжет. Він має загадку, він має власний емоційний, ба навіть духовний, стан. Він створює цілий світ й одночасно замикається на одному Будинку, одній особі. Розповісти хоч щось про перебіг його подій — зіпсувати його. В «Піранезі» треба пірнати наосліп. Єдине, що, напевно, доцільно знати майбутньому читачеві, це що перша половина твору — дуже медитативна. Весь роман побудований як щоденник, і перші 100 сторінок ми спостерігаємо за буденним, небагатим на події життям Піранезі в незрозумілому, ізольованому, самотньому світі. Я насолоджувалася цим повільним темпом, цим спостереженням, цією медитацією, і, як на мене, її доля в структурі роману виважена, необхідна. Вона стає підґрунтям до Зміни Темпу, поступової й настільки органічної, що її помічаєш тільки коли усвідомлюєш, що не просто можеш відірватися, не можеш не перегорнути сторінку. Як Води Нижніх Поверхів Будинку з їхніми Приливами, цей текст непомітно наповнює Залу читацької свідомості, а потім полонить її потужністю цієї спокійної, але могутньої стихії. Робота Кларк має у собі багато моїх книжкових «так». Ця книга дуже інтровертна, спрямована всередину. Її інший світ — перш за все декорація для іншого світогляду. Вона цікаво змальовує Знання і його жагу, його пошук, його ціну. Це дає мені привід додати «Піранезі» до власного канону творів «темної академії» (тепер їх в цьому каноні чотири). Це також рефлексія авторки на власну незрозумілу хворобу. І, авжеж, наявність магічного, неможливого Будинку — ще одна точка моєї читацької зацікавленості. «Піранезі» — той випадок, коли все на своїх місцях, нічого додати, нічого відняти. Це лаконічний, але цільний, збалансований і потужний в своїй спроможності задавати настрій та створювати атмосферу текст-всесвіт. Це читання було і насолодою, і розвагою, і рефлексією; невеличкою мандрівкою вглиб себе через головного персонажа. І в кінці цієї мандрівки я знайшла себе в стані гармонії і спокою, у стані зупинки хаотичного потоку напівсвідомих думок. 👀 Вайби й асоціації: «Таємна історія» Донни Тартт, «Хроніки Нарнії» Клайва Льюїса (так, це той самий фавн на обкладинці); «Drag path» twenty one pilots.

Анонім

Дуже незвичний, але цікавий досвід. Першу третину книги в мене постійно було враження, що я знаходжусь всередині гарної комп’ютерної гри, де основна задача - дослідити світ навколо. З першого розділу авторка залишає підказки до того, про що ця історія. Спочатку вони дуже незначні, але чим далі, тим більше з’являється деталей, і в кінці пазл нарешті складається. Книга однозначно лишає приємний післясмак.

Анонім