Яка ж монументальна праця! Повільна, важка, але геніальна книга. Так, мова йтиме про інтелектуальне фентезі епохи Регентства, яке органічно поєднує вишукану прозу Джейн Остін із похмурою, складною міфологією, гідною Чарльза Діккенса. Сюзанна Кларк створила не просто альтернативну історію, а цілісну, глибоко досліджену версію Англії, де забута магія колись існувала і тепер, знову, намагається повернутися на сцену. ​Роман вимагає часу, абсолютної уваги та неабиякого терпіння, але віддячує читачеві блискучою деталізацією та креативністю. Якщо ви шукаєте легкого ескапізму, раджу пройти повз; бо тут вас чекає повний курс з британської магії. ​ Світ виписаний з унікальною, майже академічною точністю, відроджуючи британський фольклор. Центральна фігура, легендарний Король Воронів, є фантастичною міфологічною основою, яка надає історії справжньої ваги та глибини. Міфологія не просто додана; вона слугує непорушним фундаментом цього всесвіту. ​ Авторка настільки вдало імітує стиль прози ХІХ століття, що книга справді відчувається як справжній, чудом знайдений, історичний документ всю першу половину книги. ​ Два головні маги : Містер Норрелл, інтровертний, ревнивий хранитель старовинних знань, та Джонатан Стрендж, імпульсивний, харизматичний практик, - втілюють одвічну боротьбу між теорією та живою практикою. Їхні стосунки, що постійно трансформуються від вимушеної співпраці до запеклого суперництва, є справжньою рушійною силою сюжету. ​ ​ Паралельно до основної, інтелектуальної історії відродження англійської магії, розвивається глибоко емоційна лінія стосунків між Джонатаном Стренджем та його дружиною Арабеллою. Їхній шлюб є єдиною опорою для Стренджа у світі хаосу, військових конфліктів та нововідкритої небезпечної сили. ​Коли магія не просто оточує їх, а вторгається у їхнє життя - в особі хитрого і підступного джентльмена з чортополоховим волоссям, ця лінія набуває трагічних, готичних обертів. Втручання Фейрі не лише створює жахливі проблеми в суспільстві, а й прямо б'є по серцю Стренджа, перетворюючи Арабеллу на мимовільну жертву чарів. Ця емоційна катастрофа додає історії необхідного людського стрижня, ідеально контрастуючи з інтелектуальною сухістю та відстороненістю Норрелла, маленька лінія, яка змушує справді співпереживати. ​ Для Терплячих і Витривалих, бо по факту це надзвичайно повільний і розлогий роман. Перша третина є справжнім випробуванням для непідготовленого читача, оскільки авторка не поспішає, детально описуючи світ і побут. Довгі, наче річка, речення, як і часті, великі виноски, що самі по собі є міні-історичними трактатами, можуть дезорієнтувати та виснажувати. ​ Чудова книга, яку варто читати не заради сюжету-екшену, а для насолоди процесом глибокого, повного занурення в атмосферу епохи. Вона довга, місцями нудна, вона не виправдовується за це, і її варто прийняти такою, якою вона є. ​Такий рідкісний, унікальний роман, який або зачарує вас до глибини душі своєю вишуканою складністю, або змусить кинути його на сотій сторінці. Якщо ви, цінуєте глибину, чесність без прикрас в описі світу і не боїтеся інтелектуальних викликів у фентезі - це ваш шедевр. Це книга, яка залишається з вами ще довго після останньої сторінки. Бо фінал розіб'є ваше серденько...

? «А якщо Будинок змусив тебе забути, то змусив із поважної причини». «Але я не розумію, яка тут причина». «Байдуже, що ти не розумієш, яка тут причина. Ти Любе Дитя Будинку. Втішся». І я втішився. ? Я взяла «Піранезі» у подорож до Італії через античні колони на обкладинці, і несвідомо потрапила в яблучко. Хоча книга перш за все містична, фентезійна, дуже опосередковано її події відбуваються саме в Італії. Але найважливіше — це атмосфера. Як і життя головного героя, Піранезі, мій тиждень також великою мірою складався із лабіринтів будинків та античних статуй. Згідно з примітками до видання, Кларк мала на меті відволіктися від написання великого роману, продовження Стрейндда й Норелла, який вийшов з-під її контролю через низку хвороб, і написати щось мале, коротке. Але попри маленький обсяг в 200 сторінок, на мою думку, в неї вийшов Великий Роман™. Його важко класифікувати: хоч номінально це фентезі, але це точно не жанрова література. Він має атмосферу, він має сюжет. Він має загадку, він має власний емоційний, ба навіть духовний, стан. Він створює цілий світ й одночасно замикається на одному Будинку, одній особі. Розповісти хоч щось про перебіг його подій — зіпсувати його. В «Піранезі» треба пірнати наосліп. Єдине, що, напевно, доцільно знати майбутньому читачеві, це що перша половина твору — дуже медитативна. Весь роман побудований як щоденник, і перші 100 сторінок ми спостерігаємо за буденним, небагатим на події життям Піранезі в незрозумілому, ізольованому, самотньому світі. Я насолоджувалася цим повільним темпом, цим спостереженням, цією медитацією, і, як на мене, її доля в структурі роману виважена, необхідна. Вона стає підґрунтям до Зміни Темпу, поступової й настільки органічної, що її помічаєш тільки коли усвідомлюєш, що не просто можеш відірватися, не можеш не перегорнути сторінку. Як Води Нижніх Поверхів Будинку з їхніми Приливами, цей текст непомітно наповнює Залу читацької свідомості, а потім полонить її потужністю цієї спокійної, але могутньої стихії. Робота Кларк має у собі багато моїх книжкових «так». Ця книга дуже інтровертна, спрямована всередину. Її інший світ — перш за все декорація для іншого світогляду. Вона цікаво змальовує Знання і його жагу, його пошук, його ціну. Це дає мені привід додати «Піранезі» до власного канону творів «темної академії» (тепер їх в цьому каноні чотири). Це також рефлексія авторки на власну незрозумілу хворобу. І, авжеж, наявність магічного, неможливого Будинку — ще одна точка моєї читацької зацікавленості. «Піранезі» — той випадок, коли все на своїх місцях, нічого додати, нічого відняти. Це лаконічний, але цільний, збалансований і потужний в своїй спроможності задавати настрій та створювати атмосферу текст-всесвіт. Це читання було і насолодою, і розвагою, і рефлексією; невеличкою мандрівкою вглиб себе через головного персонажа. І в кінці цієї мандрівки я знайшла себе в стані гармонії і спокою, у стані зупинки хаотичного потоку напівсвідомих думок. ? Вайби й асоціації: «Таємна історія» Донни Тартт, «Хроніки Нарнії» Клайва Льюїса (так, це той самий фавн на обкладинці); «Drag path» twenty one pilots.

Дуже незвичний, але цікавий досвід. Першу третину книги в мене постійно було враження, що я знаходжусь всередині гарної комп’ютерної гри, де основна задача - дослідити світ навколо. З першого розділу авторка залишає підказки до того, про що ця історія. Спочатку вони дуже незначні, але чим далі, тим більше з’являється деталей, і в кінці пазл нарешті складається. Книга однозначно лишає приємний післясмак.

Люблю історії, які чіпляють з перших сторінок. Рівень загадки феноменальний. До 50-60 сторінки взагалі не ясно, що і де відбувається, і навіть незрозуміло, ким є головний герой. Але оповідь не тільки загадкова, а ще й напрочуд гарна і добра. Отже, є Будинок. Він безмежний, з багатьма гарними залами, в яких є купа Статуй. І є двоє персонажів — головний герой та Однодумець, який назвав головного героя Піранезі. Піранезі не дуже пам'ятає своє минуле, проте він веде щоденники. І час від часу виринають якісь спогади, асоціації, починаються з'являтися питання, на які Однодумець воліє не відповідати. Піранезі викликає сильну довіру та емпатію, а його здатність жити в гармонії з Будинком, любов до Статуй та піклування навіть про мертвих вражає. Обсяг книги доволі невеликий, але химерна та загадкова історія врешті закінчується розкриванням таємниць. Тож в мене залишилося приємне відчуття, наче я пройшла прекрасну квест-кімнату (послуговуючись мовою книги — Квест-Будинок). Ця книга подарувала мені не лише насолоду під час читання й приємний післясмак, а й натхнення продовжити знайомство з іншими творами авторки.

Напевно, «Піранезі» - це одна з найбільш незвичних книг, які я коли-небудь читала. Книга неймовірно глибока та філософська. На початку книги все здається дивним та незрозумілим, але з розвитком історії все стає на свої місця. Книга неймовірно атмосферна та естетична. Мова авторки настільки соковита, що картини залів безмежно будинку легко постають в уяві. Авторка майстерно створює атмосферу ізольованості, але при цьому не залишає Піранезі самого - будинок завжди з ним. Будинок - це ніби окремий персонаж історії, він не живий, але його дух постійно присутній, щоб не відбувалося. Це одночасно і в'язниця, і цілий всесвіт; ніщо й усе одночасно. Його межі розмиті й майже неможливо відрізнити реальність від уяви. Піранезі - надзвичайно цікавий та глибокий персонаж. Навіть за відсутності людей він людяний та добрий, душа, яка прагне до спільноти та любові. Його дії та роздуми наштовхують на філософські роздуми про своє власне життя. Книга сповнена загадками, які поступово розкриваються та розставляють все на свої місця, деякі з них насправді несподівані. Загалом, це цікава та надзвичайно атмосферна історія, яка поєднує в собі філософські роздуми, магічний реалізм та детектив. Історія незвична, але точно заслуговує на визнання.

"Піранезі" Сюзанни Кларк ?️? – це не просто книга, а справжня подорож у світ таємниць, самопізнання та нескінченних лабіринтів. Авторка майстерно створює атмосферу загадковості та ізольованості, занурюючи читача в унікальний світ безмежного будинку. Що ж так приваблює в цій історії? Незвичайний світ: Будинок, який є одночасно і в’язницею, і всесвітом, зачаровує своєю красою та нескінченністю. Кожна зала – це нове відкриття, кожен кут приховує таємниці. Головний герой: Піранезі – це не просто людина, а спостерігач, філософ, який шукає сенс свого існування у цьому дивному світі. Його внутрішній світ та спостереження над навколишньою реальністю викликають глибокі роздуми. Загадки та таємниці: Книга сповнена загадок, які поступово розкриваються перед читачем. Кожен новий фрагмент мозаїки додає до загальної картини, змушуючи задуматися над природою реальності та межами людського пізнання. Філософські роздуми: "Піранезі" – це не просто пригодницький роман, а й філософський твір, який змушує замислитися над такими питаннями, як пам'ять, ідентичність, сенс життя та природа реальності. Мова та стиль: Мова автора лаконічна та поетична. Вона створює особливу атмосферу та підкреслює красу та загадковість описаного світу. Кому сподобається ця книга? Поціновувачам фантастики: Твір поєднує в собі елементи наукової фантастики, фентезі та готичного роману. Людям, які люблять загадки та таємниці: Книга сповнена загадок, які не дадуть вам нудьгувати. Тим, хто цікавиться філософією та психологією: Твір змушує задуматися над глибокими питаннями буття. Шанувальникам нестандартних сюжетів: "Піранезі" – це не типовий роман, він здивує вас своїми несподіваними поворотами. В кінці книги також є багато приміток, які варто взяти до уваги прямо продовж читання, щоб зрозуміти твір краще, переварити відсилки і просто розширити свої знання. Особисто я їх помітила тільки наприкінці й коли читала багато дивувалася та казала "аааа, он воно що!".

"Краса Будинку безмірна; Добрість його нескінченна." "Піранезі" є переможцем Women's Prize в категорії художня література (2021), The Kitschies for Red Tentacle в категорії найкращий роман (2020), Tähtifantasia Award (2022) та Premi Ictineu у категорії кращий перекладний роман (2022). А також є номінантом Hugo Award в категорії найкращий роман (2021), Nebula Award в категорії найкращий роман (2020), Locus Award Nominee в категорії найкращий фентезійний роман (2021), номінант World Fantasy Award в категорії найкращий роман (2021), Costa Book Award в категорії найкращий роман (2020), Audie Award в категорії аудіокнига року (2021), Los Angeles Times Book Prize в категорії наукова фантастика та фентезі (2020). Позаду на суперобкладинці роману розміщені відгуки-рекомендації від Девіда Мітчелла, Медлін Міллер та Ерін Морґенштерн, чиїм смакам я довіряю. Сама ж авторка в епіграфі до роману подає цитату з “Небожа чаклуна” одного з моїх найулюбленіших авторів Клайва Стейплза Льюїса. Також однією з першопричин, що просто змусили мене безмірно хотіти прочитати цю книжку було її оформлення. Цей образ фавна-музиканта, що розміщений на суперобкладинці, ще до прочитання епіграфа нерозлучно пов’язав у моїй свідомості "Піранезі" з атмосферою Нарнії. Вже читаючи роман я несвідомо продовжувала шукати ту саму атмосферу Льюїса у лабіринтах Будинку і, як мені здається, таки її знаходила. “Світ видається Повним і Цілісним, а я, його Дитя, бездоганно в нього вписуюся.” Прикметно, що сам роман є частково автобіографічним. Кларк довгий час хворіє і їй довелося пристосовуватися до зменшеного світу свого власного Будинку, як і багатьом людям у період вже такого далекого зараз локдауну. Втім, не варто обмежувати Будинок лише фізичним виміром, адже багато людей замкнені в ефемерних Будинках власних умів. "Я перебував у будинку з багатьма кімнатами. Будинком прокочується море. Іноді воно накривало мене з головою, та я завжди рятувався." На мою думку, “Піранезі” це саме той роман, який потрібно починати читати знаючи про нього якомога менше. Просто довіритись собі й поринути у цю неймовірну атмосферу химерності та загадковості довжиною у двісті сторінок. Поринути у світ де до Південно-Західних Зал прибувають Альбатроси, відкриваються Коралові Зали та йменуються Сузір’я. Мова авторки неперевершена. Алюзії неймовірні та багатошарові. Кожен читач зможе віднайти у цьому тексті щось своє, щось особливе - свій Будинок, свій Океан та свої лабіринти. Буду повертатись ?️?

Приголомшлива, заплутана і дивуюча історія. Спочатку зовсім не зрозуміло, але приголомшливо, наче дуже красивий сон, а далі все більше клаптиків паперу стає на свої місця і вимальовується правда. Ідеальна книга на вечори із кавою під буремну погоду чи на літній відпочинок біля моря. Чаруюче✨