Люблю історії, які чіпляють з перших сторінок. Рівень загадки феноменальний. До 50-60 сторінки взагалі не ясно, що і де відбувається, і навіть незрозуміло, ким є головний герой.
Але оповідь не тільки загадкова, а ще й напрочуд гарна і добра.
Отже, є Будинок. Він безмежний, з багатьма гарними залами, в яких є купа Статуй. І є двоє персонажів — головний герой та Однодумець, який назвав головного героя Піранезі.
Піранезі не дуже пам'ятає своє минуле, проте він веде щоденники. І час від часу виринають якісь спогади, асоціації, починаються з'являтися питання, на які Однодумець воліє не відповідати.
Піранезі викликає сильну довіру та емпатію, а його здатність жити в гармонії з Будинком, любов до Статуй та піклування навіть про мертвих вражає.
Обсяг книги доволі невеликий, але химерна та загадкова історія врешті закінчується розкриванням таємниць. Тож в мене залишилося приємне відчуття, наче я пройшла прекрасну квест-кімнату (послуговуючись мовою книги — Квест-Будинок).
Ця книга подарувала мені не лише насолоду під час читання й приємний післясмак, а й натхнення продовжити знайомство з іншими творами авторки.
Анонім
Напевно, «Піранезі» - це одна з найбільш незвичних книг, які я коли-небудь читала. Книга неймовірно глибока та філософська. На початку книги все здається дивним та незрозумілим, але з розвитком історії все стає на свої місця. Книга неймовірно атмосферна та естетична. Мова авторки настільки соковита, що картини залів безмежно будинку легко постають в уяві. Авторка майстерно створює атмосферу ізольованості, але при цьому не залишає Піранезі самого - будинок завжди з ним. Будинок - це ніби окремий персонаж історії, він не живий, але його дух постійно присутній, щоб не відбувалося. Це одночасно і в'язниця, і цілий всесвіт; ніщо й усе одночасно. Його межі розмиті й майже неможливо відрізнити реальність від уяви.
Піранезі - надзвичайно цікавий та глибокий персонаж. Навіть за відсутності людей він людяний та добрий, душа, яка прагне до спільноти та любові. Його дії та роздуми наштовхують на філософські роздуми про своє власне життя.
Книга сповнена загадками, які поступово розкриваються та розставляють все на свої місця, деякі з них насправді несподівані.
Загалом, це цікава та надзвичайно атмосферна історія, яка поєднує в собі філософські роздуми, магічний реалізм та детектив. Історія незвична, але точно заслуговує на визнання.
Анонім
"Піранезі" Сюзанни Кларк 🏛️🌊 – це не просто книга, а справжня подорож у світ таємниць, самопізнання та нескінченних лабіринтів. Авторка майстерно створює атмосферу загадковості та ізольованості, занурюючи читача в унікальний світ безмежного будинку.
Що ж так приваблює в цій історії?
Незвичайний світ: Будинок, який є одночасно і в’язницею, і всесвітом, зачаровує своєю красою та нескінченністю. Кожна зала – це нове відкриття, кожен кут приховує таємниці.
Головний герой: Піранезі – це не просто людина, а спостерігач, філософ, який шукає сенс свого існування у цьому дивному світі. Його внутрішній світ та спостереження над навколишньою реальністю викликають глибокі роздуми.
Загадки та таємниці: Книга сповнена загадок, які поступово розкриваються перед читачем. Кожен новий фрагмент мозаїки додає до загальної картини, змушуючи задуматися над природою реальності та межами людського пізнання.
Філософські роздуми: "Піранезі" – це не просто пригодницький роман, а й філософський твір, який змушує замислитися над такими питаннями, як пам'ять, ідентичність, сенс життя та природа реальності.
Мова та стиль: Мова автора лаконічна та поетична. Вона створює особливу атмосферу та підкреслює красу та загадковість описаного світу.
Кому сподобається ця книга?
Поціновувачам фантастики: Твір поєднує в собі елементи наукової фантастики, фентезі та готичного роману.
Людям, які люблять загадки та таємниці: Книга сповнена загадок, які не дадуть вам нудьгувати.
Тим, хто цікавиться філософією та психологією: Твір змушує задуматися над глибокими питаннями буття.
Шанувальникам нестандартних сюжетів: "Піранезі" – це не типовий роман, він здивує вас своїми несподіваними поворотами.
В кінці книги також є багато приміток, які варто взяти до уваги прямо продовж читання, щоб зрозуміти твір краще, переварити відсилки і просто розширити свої знання. Особисто я їх помітила тільки наприкінці й коли читала багато дивувалася та казала "аааа, он воно що!".
Анонім
Котолог
