Після прочитання "Вавилону" я була морально розтрощена і мені було тяжко описати свої враження. Пройшло вже доволі багато часу з моменту прочитання і скласти думки докупи мені все ще нелегко, але я спробую поділитися своїми враженнями щодо цієї історії🤧
До прочитання "Вавилону" я бачила як дуже позитивні відгуки, де розповідали, що це найкраща книжка року, шедевр, найсильніша робота Ребекки Кван, так і діаметрольно протилежні - занадто розтягнуто, непотрібні деталі, зайвий драматизм і тд.
Тому я не знала чи книжка мені сподобається, бо це було моє знайомство з авторкою⚖️
Але знайомство виявилось дуже вдалим, чому я не можу не радіти👻
В центрі сюжету знаходиться хлопчик (згодом хлопець) Робін Свіфт з Китаю, якого в 10-річному віці один англійський професор забирає з рідної домівки в Лондон, щоб навчити його мовам і підготувати до вступу в Оксфорд. БІльше деталей розповідати не буду, їх ви зможете дізнатись вже при прочитання "Вавилону".
Це фентезі дарк академія, а це я, як виявилось, дуже люблю (напевно, це моя друга книжка в такому жанрі, якщо до нього можна додати "Дев`ятий дім" Лі Бардуго).
Історія мене захопила вже з першої цитати, я була в захваті від стилю авторки, атмосфери, яку вона змогла передати на сторінках книжки. Я намагалась розтягувати історію, бо не хотіла її швидко прочитати, я прагнула насолодитись текстом.
Незважаючи на те, що до перекладу я не маю жодного відношення, мені не було нудно читати момети з детальною розповіддю про походження слова, а також інші перекладацькі штуки.
Для деяких історія може здатись розтягнутою, із зайвими деталями, проте мені, чесно кажучи, було навіть мало, я хотіла ще і ще, і ще...
Любовної лінії, як такої тут немає, є лише дуже тонкі натяки, які хтось може і не помітити🤭
Тут присутній троп found family, який я дуже люблю, тому це один із беззаперечних плюсів цієї історії.
Я бачила багато відео як в буктоці, так і в буктюбі, що люди при прочитанні кінцівки "Вавилону" плакали, я готувала себе, але коли я читала кінцівку, то так і не пустила сльозу, проте в душі мені було дуже кепсько і, можливо це прозвучить пафосно, але порожньо🥺
Історія піднімає питання колоніалізму, важливості мов, тому мені дуже часто книжка перегукувалсь з нашою реальністю і від цього було боляче🤧
Як висновок, цю книжку рекомендую однозначно, це стовідсоткові 10/10 і я чекаю вже, коли мої друзі прочитають "Вавилон", щоб ми могли все детально обговорити🤨
Я не дуже люблю фентезі. Мене зазвичай не цікавлять всі ці книжки з драконами, якимись магічними силами, єдинорогами тощо (Всесвіт Гаррі Поттера - це виняток). Однак Ребецці Кван вдалося мене здивувати. І, як не дивно, саме це фентезі зараз претендує на топ 1 прочитаного за 2024 рік 😅
Авторка створила світ настільки детальний і продуманий, що неможливо було не уявляти, ніби ти сама - студентка Вавилону. І мені так багато відгукнулося в цій книзі, що навіть той фентезійний елемент геть зовсім мені не заважав. І я все не могла зрозуміти, на що ж схожа ця книга - відчувався вайб Гаррі Поттера, Фантастичних звірів та Бріджертонів одночасно 😅
Дискримінація, сегрегація, книжки і ще раз книжки, втрати, повстання і студентський супротив, самопожертви, насильство і справжня дружба - на 580 сторінках цієї книжки було все. Поки я її читала, у мене дійсно було враження, ніби я прожила ціле життя разом з персонажами книги. І, враховуючи кінцівку, я дуже хочу продовження і якогось можливо серіалу за цією книгою 😅
Деякі цитати з книжки дуже відгукнулись мені:
✨ "Виразний аромат від свіжонадрукованих книжок приголомшував. Якби так пах тютюн, подумав Робін, він би курив його щодня."
✨ "Подорожі здаються цікавими, доки не збагнеш, що насправді хочеш лишатися вдома з горнятком чаю і стосом книжок біля вогнища".
✨ "Англійська не просто запозичувала слова з інших мов. Вона повна по вінця іноземними впливами, як те творіння Франкенштайна. І Робіну здавалося неймовірним, як ця країна, громадяни якої так пишаються собою, вважаючи себе кращими за решту світу, не може й чаю випити без запозичених товарів."
Це дуже ґрунтовна книга і тут дуже багато рівнів. Тепер я неймовірно хочу прочитати й інші книги авторки.
Ця книга — моя Римська імперія. Нічого, напевно, так не захопило мене в цьому жанрі, як вона.
В історії багато всього: навчання, історія, лінгвістика, дружба, інтриги, політика. Тут є раби, зрадники, борці за справедливість, мертві і живі. Найголовніший рушій усього - мова. Мова, як завжди, є нашою зброєю. Зараз ми це добре усвідомлюємо.
«Не буває добрих хазяїв, Летті, — продовжив Ентоні. - Без різниці, які вони поблажливі, любʼязні чи скільки грошей вкладають у твою освіту. Хазяїн завжди лишається хазяїном.»
Цитати можна виділяти на кожній сторінці, і всі вони змушують надовго задуматись про сказане.
Яка роль людини в цій системі? Людина — це особистість, якій держава надає чудові можливості й права чи людина - це витратний матеріал, без якого держава просто не існувала б? І що робити, якщо правда настільки жахлива? Як побороти систему і чи це взагалі можливо?
Книга однозначно варта уваги всіх, кого зацікавлять проблеми, порушені у творі. Також може сподобатись, якщо ви цікавитесь філологією або ж любите даркакадемію.
