Максим Давигора
Котик
27.06.2024
Новий відгук
Моє перше велике кідрукохання❤️
Бот Ботом (саме з нього я почав читати обов’язково все, що напише Макс Кідрук), але «Зазирни у мої сни» став остаточною точкою неповернення з того кідрукового всесвіту, який автор непомітно розгорнув на провінційних вуличках Рівного. Ця книга дуже моторошна (лякає навіть мене, 30+літнього дядька) і не дає заснути вночі - буквально, не кліше.
Прочитав її ще кілька років тому, але досі чітко пам’ятаю, як дочитував. Крутився з боку на бік десь о другій ночі напередодні робочого дня. На корі мозку тупцювали своїми книжконіжками ті 70-80 недочитаних сторінок роману. Боровся, боровся за те, щоб хоч трохи поспати перед роботою... Але Кідрук переміг)) І це ще у мене навіть не найбільш улюблена книжка автора (улюблена «Не озирайся і мовчи»). Але однозначно рекомендую, навіть якщо ви не великий любитель полоскотати нерви. Бо ця історія просто ДУЖЕ ЦІКАВА.
Бот Ботом (саме з нього я почав читати обов’язково все, що напише Макс Кідрук), але «Зазирни у мої сни» став остаточною точкою неповернення з того кідрукового всесвіту, який автор непомітно розгорнув на провінційних вуличках Рівного. Ця книга дуже моторошна (лякає навіть мене, 30+літнього дядька) і не дає заснути вночі - буквально, не кліше.
Прочитав її ще кілька років тому, але досі чітко пам’ятаю, як дочитував. Крутився з боку на бік десь о другій ночі напередодні робочого дня. На корі мозку тупцювали своїми книжконіжками ті 70-80 недочитаних сторінок роману. Боровся, боровся за те, щоб хоч трохи поспати перед роботою... Але Кідрук переміг)) І це ще у мене навіть не найбільш улюблена книжка автора (улюблена «Не озирайся і мовчи»). Але однозначно рекомендую, навіть якщо ви не великий любитель полоскотати нерви. Бо ця історія просто ДУЖЕ ЦІКАВА.
Нова оцінка:
28.05.2024
Новий відгук
Найбільш плідні роки свого життя Дідро присвятив «Енциклопедії» та філософським трактатам – як і личить поважному пану з епохи Просвітництва. Але між ділом, готуючи серця французів до Великої революції, Дідро встигав займатись і словом художнім.
Його роман «Черниця» – це історія дівчини, що через недолугість скупих батьків мала все життя провести в монастирі. Історія ненудна та зворушлива. Рекомендую!
Його роман «Черниця» – це історія дівчини, що через недолугість скупих батьків мала все життя провести в монастирі. Історія ненудна та зворушлива. Рекомендую!
Новий відгук
Письменник Джо Гілл – син короля жахів Стівена Кінга, і це ще навіть не найбільше з його досягнень. В доробку Гілла десятки знаних книжок, є навіть декілька коміксів. Особисто мене найбільше з його творів чіпляє Pop Art – історія надувного хлопчика, що живе в світі звичайних людей, доволі гострих і часом колючих. Дуже хочеться почитати щось із більших жанрів у його виконанні. Думаю, почну саме з цієї книжки.
Новий відгук
Попередній роман Сарамаґо «Євангелія від Ісуса Христа» став одним із найскандальніших творів 20 століття. За нього автор отримав і Нобелівську премію з літератури, і пожиттєве цькування від католицької церкви – через своє іронічне трактування Нового Заповіту. Той роман мені не дуже зайшов, а от «Каїн» – аж бігом. Власне, це таке ж сатирично-альтернативне переосмислення біблійних мотивів через призму чи не найбільшого християнського поганця Каїна. Можливо, для сильно релігійних людей книжка може здатись дещо образливою. Та якщо подобається читати класні історії і дивитись на загальновідомі речі під різними кутами – вам точно до Сарамаґо.
Новий відгук
В дитинстві мені щось не дуже йшла оця книжка, хоча ілюстрації там були пречудові. Повністю прочитав лише зараз – і всім, хто ще ні, дуже раджу.
Новий відгук
От взагалі не фанат тих постапокаліптичних приколів, тим більше зараз. Та одна справа, коли умовний Вілл Сміт лупить зомбі посеред Нью-Йорку, а інша – коли автор занурює в зону відчуження твоє улюблене місто. Тут хочеш-не-хочеш будеш читати.
Місце подій роману – покинутий Київ, який ще 1986-го, після Чорнобильської катастрофи, потрапив під повне відселення і зараз є Меккою для сталкерів та мародерів з усього світу. Ні, містом не блукають мутанти, Золотої Кулі чи інших артефактів тут також немає. Але від цього екскурсія до Софії чи пікнік біля річквокзалу не стають менш екстремальними. Бо таким Київ ми ще точно не бачили.
Книжка не дуже велика і легко читається за один-два вечори. Рекомендую!
Місце подій роману – покинутий Київ, який ще 1986-го, після Чорнобильської катастрофи, потрапив під повне відселення і зараз є Меккою для сталкерів та мародерів з усього світу. Ні, містом не блукають мутанти, Золотої Кулі чи інших артефактів тут також немає. Але від цього екскурсія до Софії чи пікнік біля річквокзалу не стають менш екстремальними. Бо таким Київ ми ще точно не бачили.
Книжка не дуже велика і легко читається за один-два вечори. Рекомендую!
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
16.04.2024
Новий відгук
Вже багато років цікавлюся стоїцизмом і намагаюсь впроваджувати його в своє щоденне життя. І зазвичай найскладніше – навіть не усвідомити якусь істину, а зрозуміти, як усе це може працювати не тільки в теорії, а й у твоїй конкретній практиці.
Це видання допомагає розібратися саме з «імплементацією», адже дає конкретний план на 52 тижні, рівно на рік. Рік, який може повністю змінити життя – якщо дуже захотіти і дуже попрацювати зі своїм світосприйняттям))
Це видання допомагає розібратися саме з «імплементацією», адже дає конкретний план на 52 тижні, рівно на рік. Рік, який може повністю змінити життя – якщо дуже захотіти і дуже попрацювати зі своїм світосприйняттям))
Новий відгук
Маестро Роджер Федерер – дійсно неймовірний тенісист, грою якого можна захоплюватись, навіть якщо тобі байдуже на теніс. Він як Мессі в футболі: якщо його гра не викликає захвату, то в тебе просто немає смаку... або серця))
Завжди цікаво зазирнути за лаштунки життя улюбленого спортсмена. І ця книжка дає таку можливість. Не переходячи за рамки дозволеного та не пхаючи носа туди, куди дійсно не можна. Чудова робота – грандіозна книжка! Рекомендую.
Завжди цікаво зазирнути за лаштунки життя улюбленого спортсмена. І ця книжка дає таку можливість. Не переходячи за рамки дозволеного та не пхаючи носа туди, куди дійсно не можна. Чудова робота – грандіозна книжка! Рекомендую.
Новий відгук
Перші кількадесят сторінок не міг зрозуміти, в чому суть/мораль/проблематика/місія цієї книжки. Зате не втомлювався кожні кілька хвилин фотографувати шматочок тексту і розкидувати друзям у месенджери з дописами типу «та це ж ти!» :)
Ну і лише десь на середині зрозумів, що місія цієї книги – не навчити чомусь, не розкрити якусь думку, не підняти проблему, а занурити читача в атмосферу дитинства. І добряче так занурити, що післясмак лишиться ще на декілька днів.
Тож якщо хочеться чогось легкого, без стресів і сантабарбар, щоб відпочити після важкого дня та переключитися з тривожних думок, читайте «Толіків».
Ну і лише десь на середині зрозумів, що місія цієї книги – не навчити чомусь, не розкрити якусь думку, не підняти проблему, а занурити читача в атмосферу дитинства. І добряче так занурити, що післясмак лишиться ще на декілька днів.
Тож якщо хочеться чогось легкого, без стресів і сантабарбар, щоб відпочити після важкого дня та переключитися з тривожних думок, читайте «Толіків».
Нова оцінка:
Нова оцінка:
12.04.2024
Новий відгук
Чомусь з дитинства з-поміж тварин найбільше обожнював саме слонів. Хоча why «чомусь»? Коли істота важить шість тонн, має добрячих три метри зросту, дві здоровецькі рогатини біля носу і при цьому все одно не поводиться як «мудак» у світі тварин – вподобати її з дитинства цілком природно.
Якщо вам теж подобаються слони, то, мабуть, ви і без мене читали роман Сари Груен чи дивились екранізацію з Паттінсоном і Візерспун)) Якщо ж ні – раджу почати з книжки, вона пречудова.
Якщо вам теж подобаються слони, то, мабуть, ви і без мене читали роман Сари Груен чи дивились екранізацію з Паттінсоном і Візерспун)) Якщо ж ні – раджу почати з книжки, вона пречудова.
Новий відгук
От зроду-віку не фанатію від фентезі. Та коли по роботі натрапив на анотацію до «Макової війни», вже наступного ранку спускався пішки бідося з 9 поверху, щоб забрати її з поштомату.
Спершу історія дещо нагадує азійського Гаррі Поттера: дівчинка-сирота, недолугі опікуни, вступ до примажореної нетипової школи… Ото, думаю, зараз як начитаюсь про тамтешні уроки віщування та філософські камені і піду дивитись «Повернення в Гоґвортс». Та де там.🙄
Під час читання швидко втямлюєш, що ніяка це не казочка про лампових напіввелетнів і гіпогрифів, і що фентезійні тут лише «декорації». А історія Імперії Нікань – це історія Китаю, з усіма справдешніми відповідниками. Тут вам і відсилки до реальних опіумних воєн, коли ледь не половину країни підсадили на опій, і фентезійне переосмислення японських окупантів у Маньчжурії, і містичне обґрунтування виверження Фудзіями (якщо я правильно зрозумів цю частину). Тож раджу почитати не лише фентезістам, а й тим, кому заходять такі історичні штуки.
Книжка, як сказав би Малкович, дебеленька. Але читається за 3-4 вечори, бо ж по колу втрапляєш у пастку «Ще десять сторінок – і спатки». І так доки той фоліант не гепнеться по сонній мармизці.
Та що ближчий фінал, то складніш зупинитись. Ну й сама розв’язка – огого, після неї ще довго думаєш і переосмислюєш. А хіба ж це не показник пречудової книжки? Тож власне, рекомендую.
Спершу історія дещо нагадує азійського Гаррі Поттера: дівчинка-сирота, недолугі опікуни, вступ до примажореної нетипової школи… Ото, думаю, зараз як начитаюсь про тамтешні уроки віщування та філософські камені і піду дивитись «Повернення в Гоґвортс». Та де там.🙄
Під час читання швидко втямлюєш, що ніяка це не казочка про лампових напіввелетнів і гіпогрифів, і що фентезійні тут лише «декорації». А історія Імперії Нікань – це історія Китаю, з усіма справдешніми відповідниками. Тут вам і відсилки до реальних опіумних воєн, коли ледь не половину країни підсадили на опій, і фентезійне переосмислення японських окупантів у Маньчжурії, і містичне обґрунтування виверження Фудзіями (якщо я правильно зрозумів цю частину). Тож раджу почитати не лише фентезістам, а й тим, кому заходять такі історичні штуки.
Книжка, як сказав би Малкович, дебеленька. Але читається за 3-4 вечори, бо ж по колу втрапляєш у пастку «Ще десять сторінок – і спатки». І так доки той фоліант не гепнеться по сонній мармизці.
Та що ближчий фінал, то складніш зупинитись. Ну й сама розв’язка – огого, після неї ще довго думаєш і переосмислюєш. А хіба ж це не показник пречудової книжки? Тож власне, рекомендую.
Новий відгук
О да, ганьба мені і безчестя за те, що прочитав роман зі шкільної програми аж в 31 рік. Та краще так, аніж ніяк. Бо він нереально класний! Думаю, в юнацтві він мене не сильно б і вразив. А зараз, коли звертаєш увагу не на підкорення Степаном Радченком Міста (чи Містом – Степана Радченка), а на психологічні травми, що змушують героя поводитись як мудак, то є над чим подумати. Тому й рекомендую, якщо читали «Місто» ще в школі, перечитати в більш дорослому віці – буде ще цікавіше.
Новий відгук
Сильно кайфонув від цієї книжки під час блекаутів. Тому не буду переповідати сюжет, щоб не цупити насолоди в тих, хто ще не читав.
Та й переповідати особливо нема чого. Невдаха-мужик років під сорок завідує патанатомією в київській лікарні і має проблеми геть з усім: з самооцінкою, з алкоголем, з колишньою дружиною, з керівництвом, з притрушеним асистентом Гришею. Ще й втрачає єдиний свій лівий підробіток – пиляння коштів з ритуальним салоном. А нова співмешканка лагідно напосідає, мовляв, дай стабільність. І мужик вирішує діяти. А далі… А далі не буду більш спойлерити – почитайте, рекомендую.
Історія наче й простенька, але затягує. І хоч за головного героя не дуже-то й вболіваєш, та сильно кортить дізнатися, до чого доведуть ті його «ідеї стартапу».
І вони таки доводять. Причому десь на середині думаєш: «Ну ясно-понятно, Андрій Сем’янків, я тебе розкусив. Буде або Варіант 1, або Варіант 2». А на останніх сторінках виявляєш – ні те, ні інше. І головне, не обламуєшся, бо твої варіанти були сильно банальніші.
Взагалі помітив, що нашим письменникам класно вдаються жанри зі словом «трилер». Одинадцять років тому повівся на лонч «першого українського технотрилера» – і більше не пропускаю жодної книжки Кідрука. Медичний трилер Сем’янківа теж прегідний. Звісно, вже без того «ВААУ» 21-річної дитини, з яким я 2012-го читав «Бот». Та все ж.
Та й переповідати особливо нема чого. Невдаха-мужик років під сорок завідує патанатомією в київській лікарні і має проблеми геть з усім: з самооцінкою, з алкоголем, з колишньою дружиною, з керівництвом, з притрушеним асистентом Гришею. Ще й втрачає єдиний свій лівий підробіток – пиляння коштів з ритуальним салоном. А нова співмешканка лагідно напосідає, мовляв, дай стабільність. І мужик вирішує діяти. А далі… А далі не буду більш спойлерити – почитайте, рекомендую.
Історія наче й простенька, але затягує. І хоч за головного героя не дуже-то й вболіваєш, та сильно кортить дізнатися, до чого доведуть ті його «ідеї стартапу».
І вони таки доводять. Причому десь на середині думаєш: «Ну ясно-понятно, Андрій Сем’янків, я тебе розкусив. Буде або Варіант 1, або Варіант 2». А на останніх сторінках виявляєш – ні те, ні інше. І головне, не обламуєшся, бо твої варіанти були сильно банальніші.
Взагалі помітив, що нашим письменникам класно вдаються жанри зі словом «трилер». Одинадцять років тому повівся на лонч «першого українського технотрилера» – і більше не пропускаю жодної книжки Кідрука. Медичний трилер Сем’янківа теж прегідний. Звісно, вже без того «ВААУ» 21-річної дитини, з яким я 2012-го читав «Бот». Та все ж.
Новий відгук
На основі біблійних сюжетів можна писати й знімати такі «ігри престолів», що той ваш Джордж Мартін швидко лишиться без останнього картуза. Нещодавно вже з цього приводу згадував про «Каїна» Жозе Сарамаґо. От і ця тема, яку художньо переосмислив швед Торґні Ліндґрен, зацікавила вже на етапі анотації:
«Старозаповітна історія про дружину царя Давида й матір царя Соломона Вірсавію – звабливу жінку, пристрасну коханку, а часом – підступну й винахідливу царицю інтриг. Тут ви відчуєте аромат біблійної історії, настояний на пристрастях і крові».
Так, сюжет – доволі відомий, принаймні тим, хто цікавиться християнством. Але найцікавіше тут не в сюжеті, а в персонажах, яких письменник наділив напрочуд «об’ємними» характерами. Чого, до речі, часто бракує першоджерелу.
На відміну від все того ж Сарамаґо, автор «Вірсавії» не надто відхиляється від класичної версії – в плані фабули і в плані сенсів. Тож якщо подаруєте цю книжку сильно віруючим друзям, можна не боятися, що більше в гості вас не запросять. І навіть якщо вам самим не надто близька філософія християнства, книжка також має сподобатись. Я прочитав залюбки – рекомендую.
«Старозаповітна історія про дружину царя Давида й матір царя Соломона Вірсавію – звабливу жінку, пристрасну коханку, а часом – підступну й винахідливу царицю інтриг. Тут ви відчуєте аромат біблійної історії, настояний на пристрастях і крові».
Так, сюжет – доволі відомий, принаймні тим, хто цікавиться християнством. Але найцікавіше тут не в сюжеті, а в персонажах, яких письменник наділив напрочуд «об’ємними» характерами. Чого, до речі, часто бракує першоджерелу.
На відміну від все того ж Сарамаґо, автор «Вірсавії» не надто відхиляється від класичної версії – в плані фабули і в плані сенсів. Тож якщо подаруєте цю книжку сильно віруючим друзям, можна не боятися, що більше в гості вас не запросять. І навіть якщо вам самим не надто близька філософія християнства, книжка також має сподобатись. Я прочитав залюбки – рекомендую.
Новий відгук
Хокей – і нині брутальний спорт. А уявіть, яким він був 70 років тому, коли на лід НХЛ виходив син українських емігрантів – легендарний голкіпер Террі Савчук. Ця книжка – художнє осмислення його біографії від сучасної авторки Олександри Яворівської. Не завжди достеменне (все ж це художка), але таке, що читаєш-читаєш – і геть не нудно.
Бо біографія там реально небанальна. Щоб сильно не спойлерити, ось кілька фактів.
1️⃣ Мама Савчука воліла називати старшого сина Микольця, а молодшого – Тарас. Але канадські прагматичні паспортисти не чули таких імен, тож записали малих як Терренс і Майкл (майже як парочку канадійців із Південного Парку, да-да).
2️⃣ Як і багато тогочасних хокеїстів, Террі вважав, що захисна маска – для хирляків. Тому й ніколи її не вдягав. Власне, звідси і набуте згодом прізвисько «людина 400 шрамів» (за іншими джерелами – 600 шрамів).
3️⃣ Савчук з дитинства мав проблеми зі спиною, а ще розтрощений і неправильно загоєний лікоть. Через це йому було важко весь матч стояти в воротах рівнесенько, як стояли інші голкіпери. Тож він вигадав ефективну напівзігнуту стійку – а вже за пару років так стояли всі воротарі ліги. І, до речі, досі плюс-мінус так і стоять.
Книжка не лише про спорт. Багато уваги авторка приділяє побуту та сім’ї Савчука, темі еміграції. Тож навіть коли ви не фанатієте від спортивних тем, дізнатись про Юкі буде цікаво. Нехай навіть не все у цій книжці – чистий задокументований факт.
Бо біографія там реально небанальна. Щоб сильно не спойлерити, ось кілька фактів.
1️⃣ Мама Савчука воліла називати старшого сина Микольця, а молодшого – Тарас. Але канадські прагматичні паспортисти не чули таких імен, тож записали малих як Терренс і Майкл (майже як парочку канадійців із Південного Парку, да-да).
2️⃣ Як і багато тогочасних хокеїстів, Террі вважав, що захисна маска – для хирляків. Тому й ніколи її не вдягав. Власне, звідси і набуте згодом прізвисько «людина 400 шрамів» (за іншими джерелами – 600 шрамів).
3️⃣ Савчук з дитинства мав проблеми зі спиною, а ще розтрощений і неправильно загоєний лікоть. Через це йому було важко весь матч стояти в воротах рівнесенько, як стояли інші голкіпери. Тож він вигадав ефективну напівзігнуту стійку – а вже за пару років так стояли всі воротарі ліги. І, до речі, досі плюс-мінус так і стоять.
Книжка не лише про спорт. Багато уваги авторка приділяє побуту та сім’ї Савчука, темі еміграції. Тож навіть коли ви не фанатієте від спортивних тем, дізнатись про Юкі буде цікаво. Нехай навіть не все у цій книжці – чистий задокументований факт.
Новий відгук
Давно не читав таких годних антиутопій. А антиутопій від українських письменників – взагалі ще ніколи. Уявіть, четверте тисячоліття, в світі існує єдина планетарна держава Райх, яку утворили фашисти після звитяги в Третій світовій. На рівні зі свійськими тваринами в них так звані стори – людиноподібні істоти. Колись їх вивели, «отваринюючи» дітей підкорених народів. І зараз, через тисячу років після виведення, сторів повноцінно вважають худобою, змушують виконувати найскладнішу працю, розводять і навіть… їдять. От вам і Brave New World.
Звучить як черговий треш, да? Але читається досить легко, без зайвої гри на почуттях та вимученого негативу в бік уберменшів. Класний варіант, щоб небанально посидіти за книжкою 2-3 вечори, трохи подумати про людоїдство, десь понаводити паралелі й повболівати за здоровий глузд. Тож якщо поважаєте такий жанр, «Машу» дуже рекомендую.
Звучить як черговий треш, да? Але читається досить легко, без зайвої гри на почуттях та вимученого негативу в бік уберменшів. Класний варіант, щоб небанально посидіти за книжкою 2-3 вечори, трохи подумати про людоїдство, десь понаводити паралелі й повболівати за здоровий глузд. Тож якщо поважаєте такий жанр, «Машу» дуже рекомендую.
Новий відгук
ОФІЦІЙНО найкраща книжка з усіх, які прочитав 2023 року. Взагалі люблю жанр химерного реалізму. Та донедавна чесно не знав, що в нашій літературі вже сто років тому був такий сильний «химерник», як Майк Йогансен. Вірші читав – не зацінив, а за прозу взагалі не брався. Дарма, бо як казав класик, це скарб))
І якщо вам, як і мені, заходять книги типу «Остання любов у Царгороді» Мілорада Павича, «Метафізичне Кабаре» Мануели Ґретковської, «Ключ з жовтого металу» Макса Фрая чи, боронь Боже, «Трилогія Пацюка» Харукі Муракамі, то «Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швайцарію» точно сподобається. Самі перевірте.😎
І якщо вам, як і мені, заходять книги типу «Остання любов у Царгороді» Мілорада Павича, «Метафізичне Кабаре» Мануели Ґретковської, «Ключ з жовтого металу» Макса Фрая чи, боронь Боже, «Трилогія Пацюка» Харукі Муракамі, то «Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швайцарію» точно сподобається. Самі перевірте.😎
Новий відгук
Якби у мене в дитинстві були такі крутяцькі книжки, я б, може, на вулицю взагалі не виходив і матюків би не знав.😇 Звісно, казки Кіплінга читали всі, але в такому оформленні, з цими малюнками – воно ж просто кайф, мороженоє)) Рекомендую до домашньої бібліотеки, навіть якщо ви вже дорослі-серйозні.😎
Новий відгук
Коли вперше побачив цю книгу на 250 сторінок, ще подумав: ого, оце мабуть Домонтович як сів і як розібрав по цеглинках усю «Чорну раду». Та виявилось, у книзі не про романи Пантелеймона Куліша – тут про романи-романи)) З Лесею Милорадовичівною, Марком Вовчком, дружиною Леоніда Глібова Параскою і навіть трохи про роман з власною дружиною Ганною Барвінок.
Так автор пише про стосунки Куліша та Марка Вовчка:
«Куліш ревнував, метушився, скаржився, обвинувачував, нарікав, улаштовував сцени, рвав і мирився, тікав і повертався, – одно слово, обридав… Він обридав Марку Вовчкові своїми ревнощами. Він претендував на єдність почуття, але цієї єдности в Марка Вовчка саме й не було. Куліш бажав, щоб вона належала тільки йому, а Марія Олександрівна воліла належати тільки собі... Кінець кінцем, історія була звичайна: Марко Вовчок, приїхавши до Петербурга, спинила свою увагу на Куліші, щоб за деякий час віддати перевагу Тургєнєву».
Отак Куліш реагує в листі на прохання Опанаса Марковича (чоловіка Марка Вовчка) дати рукописи його дружини на вичитку та оцінку Тарасові Шевченку:
«Щодо Вовчка, то рука моя більше його не торкнеться. Хай рівняє мій друк зі своїми оригіналами й виправляє за зразками художньої редакції, що я їх там дав. Коли ж у собі сумнівається, то хай їй допоможуть інші люди зі смаком. Я зробив для нового письменника так багато, як ніхто ніколи ні для кого нового і нікому невідомого. Цього з нього досить. Не вік же розриватися мені з великодухости».
А от про стосунки з дружиною Леоніда Глібова Параскою:
«Вівши роман на очах у чоловіка з його дружиною, докрутившись до того, що жінка збиралася кидати чоловіка, він каже про перевиховання жінки, про свої високі ідеали. У листі до зрадженого чоловіка він зневажливо пише про його дружину як легковажну жінку, про її непевність, про брак у неї високих правил, про те, що вона не гідна його, Кулішевої ідеальної піднесености».
Не стану робити висновків щодо самого Куліша – краще почитайте та зробіть власні. Але одне точно факт: усі ті поважні чоловіки та жінки, що дивились на нас із портретів у кабінетах української літератури, добре одне одного знали і крутили таку Санта-Барбару, що годі й уявити.
З відгуку може здатися, що книга – про інтриги, чутки та копирсання, але не зовсім. Тут і про творче суперництво Куліша з Шевченком, про побут української інтелігенції, про тогочасне життя в українських містах і селах. Насправді, багато цікавого.
І хоча книжку написано в жанрі «романтизованої біографії», все ж сподіваюсь, що Домонтович не вигадав усе з голови, а чесно спирався на листування та спогади очевидців.
Так автор пише про стосунки Куліша та Марка Вовчка:
«Куліш ревнував, метушився, скаржився, обвинувачував, нарікав, улаштовував сцени, рвав і мирився, тікав і повертався, – одно слово, обридав… Він обридав Марку Вовчкові своїми ревнощами. Він претендував на єдність почуття, але цієї єдности в Марка Вовчка саме й не було. Куліш бажав, щоб вона належала тільки йому, а Марія Олександрівна воліла належати тільки собі... Кінець кінцем, історія була звичайна: Марко Вовчок, приїхавши до Петербурга, спинила свою увагу на Куліші, щоб за деякий час віддати перевагу Тургєнєву».
Отак Куліш реагує в листі на прохання Опанаса Марковича (чоловіка Марка Вовчка) дати рукописи його дружини на вичитку та оцінку Тарасові Шевченку:
«Щодо Вовчка, то рука моя більше його не торкнеться. Хай рівняє мій друк зі своїми оригіналами й виправляє за зразками художньої редакції, що я їх там дав. Коли ж у собі сумнівається, то хай їй допоможуть інші люди зі смаком. Я зробив для нового письменника так багато, як ніхто ніколи ні для кого нового і нікому невідомого. Цього з нього досить. Не вік же розриватися мені з великодухости».
А от про стосунки з дружиною Леоніда Глібова Параскою:
«Вівши роман на очах у чоловіка з його дружиною, докрутившись до того, що жінка збиралася кидати чоловіка, він каже про перевиховання жінки, про свої високі ідеали. У листі до зрадженого чоловіка він зневажливо пише про його дружину як легковажну жінку, про її непевність, про брак у неї високих правил, про те, що вона не гідна його, Кулішевої ідеальної піднесености».
Не стану робити висновків щодо самого Куліша – краще почитайте та зробіть власні. Але одне точно факт: усі ті поважні чоловіки та жінки, що дивились на нас із портретів у кабінетах української літератури, добре одне одного знали і крутили таку Санта-Барбару, що годі й уявити.
З відгуку може здатися, що книга – про інтриги, чутки та копирсання, але не зовсім. Тут і про творче суперництво Куліша з Шевченком, про побут української інтелігенції, про тогочасне життя в українських містах і селах. Насправді, багато цікавого.
І хоча книжку написано в жанрі «романтизованої біографії», все ж сподіваюсь, що Домонтович не вигадав усе з голови, а чесно спирався на листування та спогади очевидців.
Новий відгук
Круто спрацювала на мене позначка «Стівен Кінг радить» на палітурці. Не те щоби був його великим фанатом, та читацька порада короля жахів важить усе ж чималенько.
Перші сторінок 70 здається, що тут усе очевидно – хто є поганець, а хто воздасть поганцеві по ділах його. Гортаєш ще кілька сторінок – і вмикаються сумніви, будуються нові версії, і здається, навіть знаходиш нового мерзотника... І так декілька разів за історію. Чудове читацьке відчуття, еге ж? Коли картинка то сходиться, то не сходиться, а то і зовсім самознищується й починає відмальовуватись наново.
Головні персонажі – дивний 30-річний Тед, його донька Лорен, їхня віруюча кішка Олівія та нова дьоргана сусідка Ді. І кожен з них не такий, яким здається на перший погляд. Кожного доведеться переосмислити, спробувати зрозуміти (або не зрозуміти) – і з головою на декілька вечорів переїхати на ту саму вулицю, одразу за якою починається ліс.
Таке ми з паном Кінгом точно рекомендуємо.😅
Перші сторінок 70 здається, що тут усе очевидно – хто є поганець, а хто воздасть поганцеві по ділах його. Гортаєш ще кілька сторінок – і вмикаються сумніви, будуються нові версії, і здається, навіть знаходиш нового мерзотника... І так декілька разів за історію. Чудове читацьке відчуття, еге ж? Коли картинка то сходиться, то не сходиться, а то і зовсім самознищується й починає відмальовуватись наново.
Головні персонажі – дивний 30-річний Тед, його донька Лорен, їхня віруюча кішка Олівія та нова дьоргана сусідка Ді. І кожен з них не такий, яким здається на перший погляд. Кожного доведеться переосмислити, спробувати зрозуміти (або не зрозуміти) – і з головою на декілька вечорів переїхати на ту саму вулицю, одразу за якою починається ліс.
Таке ми з паном Кінгом точно рекомендуємо.😅
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
21.03.2024
Новий відгук
Виявляється, креативність – не вроджена якість. І вона потрібна не лише дизайнерам і поетам)) Її можна (і треба) тренувати, щоб використовувати в усіх сферах життя: від стосунків до роботи. Ця книжка чудово це показує і навчає, тож рекомендую!
Новий відгук
Завжди цікаво було дізнатися, про що ж таке собі думають наші друзі-чотирилапики і про що нам хочуть (або не хочуть) сказати. У мене, звісно, кішка, а не собака. Але після цієї книжки я точно став ще краще її розуміти. І не тільки на рівні відчуттів, а й конкретних знань.
Новий відгук
Я не програміст. Але зацікавився обкладинкою та назвою і просто «по приколу» подарував цю книжку знайомому програмісту. Читає залюбки, хоча до цього саме паперовими книжками не сильно захоплювався. Певне, реально корисно-цікава штука))
Новий відгук
Колись давно, коли я працював копірайтером лише два чи три роки, здавалося, що вже знаю про це діло геть усе. Тож кортіло вже саме розширювати знання, а не поглиблювати їх. Та влаштовуючись на чергову роботу, несподівано отримав серед задач на випробувальний термін прочитати пару книжок Дениса Каплунова (чесно, вже не пам’ятаю, які саме то були книжки, щось із раннього). Прочитав і зрозумів, що мені у цій сфері, як то кажуть, ще копати й копати.
За декілька років пощастило вже особисто познайомитися з паном Денисом і пройти його курс. І знову це стало для мене чудовою систематизацією та закріпленням існуючих знань і навичок. От і зараз, працюючи в цій сфері більше десяти років, чекаю на кожну нову книгоновинку від Каплунова. Бо це завжди чудова база – щоб подумати, щось закріпити, або передумати та переосмислити.
За декілька років пощастило вже особисто познайомитися з паном Денисом і пройти його курс. І знову це стало для мене чудовою систематизацією та закріпленням існуючих знань і навичок. От і зараз, працюючи в цій сфері більше десяти років, чекаю на кожну нову книгоновинку від Каплунова. Бо це завжди чудова база – щоб подумати, щось закріпити, або передумати та переосмислити.
Новий відгук
Раніше казав: «Щастя НАРОДЖУЄТЬСЯ у дитинстві». А тепер кажу: «Щастю НАВЧАЮТЬСЯ у дитинстві». Ця книжка саме про це. Причому не лише теоретично. Практичні ігрові вправи, що навчають дитину адаптуватися до світу та гармонійно жити у ньому, а також перелік фільмів і книжок для перегляду/читання з дитиною точно стануть у пригоді люблячим сучасним батькам.
Новий відгук
Трохи сторітелінгу не по темі) Коли був малий, думав, що лилик – це лелека. Тому дуууже здивувався, коли прочитав у якійсь художній історії, наче героя сильно налякали лилики, що пролетіли в небі над головою. І у дитячій свідомості на кілька років закарбувалося, що лелеки – поганці)) Аж до того моменту, коли дізнався, що лилик – це насправді кажан. А книжку ще не читав, але думаю прочитати. :)
Новий відгук
О, колись 2019 року цю книжку подарував мені особисто Денис Каплунов – її автор. Ще й підписав)) Моя дівчина тоді займалася комерційними пропозиціями, тож спершу дав почитати їй... А потім ми розійшлися – і в мене, як результат, нема ані книжки, ані автографа автора, ані дівчини. Досі рефлексую: чи то я був такий недолугий, чи то книжка така крутезна, що не схотіла віддавати. Так чи інакше, прочитати нарешті треба!
Новий відгук
По-хорошому повівся на назву цієї книжки – бо автор обіцяє не на «мільйон мільярдів», а на 10% більше щастя. Звучить доволі правдоподібно, еге ж? Навряд чи я став на 10% щасливішим після прочитання. Але дізнався цікаву історію доволі нетривіальної людини – американського журналіста та репортера Дена Гарріса. Який за допомогою медитацій і роботи над собою переміг свого внутрішнього демона й таки став щасливішим.
Новий відгук
Неймовірна історія, емоційна, гарна, катарсистична. Обов’язково прочитайте, а після цього подивіться екранізацію. Не пошкодуєте!
Новий відгук
Мені ця книжка за своїм темпом і настроєм дуже нагадала «Шантарам»)) Тож якщо вам сподобався роман Робертса, цей також має зайти. Дуууже багато подій, поворотів сюжету та екшену.
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
19.02.2024
Новий відгук
Не знаю, як там дітям, але дорослим такі страви точно дуже смакують)) З дитинства ненавидів гречку в жодному вигляді. Та коли побачив у цій книзі рецепт гречки з оливками на сніданок, дещо зашарівся, але все ж спробував. Тепер одна з моїх улюблених ранкових страв. Підозрюю, ще й дуже корисна. Піду тестувати інші рецепти!
Максим, 33 рочки :))
Максим, 33 рочки :))
Новий відгук
КНИЖКА, ЩО ДУУУЖЕ РОЗВИВАЄ ДИТЯЧУ ФАНТАЗІЮ :)
Вперше познайомився з «Робінзоном Крузо», ще коли ходив до дитячого садка. Звісно, не сам читав, а радше вчився читати на цій книзі. Слухав, як дідусь читає її мені вголос, і сам по кілька речень зачитував – щодня все більше.
Отак я й дідо на двох за пару тижнів добили того «Робінзона». І в моїй дитячій уяві народилась грандіозна ідея – підбити друзів з садочка на втечу, дістатися до Бердянська (насправді, від мого міста туди їхати автобусом щось близько 4 годин, та все одно здавалося, що море десь зовсім поряд), збудувати корабель і вирушити в морську подорож.
А все чому? Тому, що в книзі настільки живі та ненудні описи, що навіть дитина не знудиться. І не лише не знудиться, а ще й нафантазує собі море, корабель пригоди та безлюдні острови, які так і чекають, щоб їх пошвидше відкрили. Чудова книжка та чудові спогади, які й досі зі мною, хоч з тих пір пройшло майже 30 років. До речі, кілька років тому перечитав – так само захопливо, як і в дитинстві!
П. С. А з садочку ми тоді таки дезертували під час тихої години. Через вікно у вбиральні – бо хоч воно і було з решітками, та коли тобі 6 років, ти проходиш у всякі щілини, як той Т-1000)) Але хтось із морських вовків згадав, що йому пообіцяли вдома новий картридж на «Денді» – і всю команду було підбурено на бунт проти капітана та повернення до групи, поки нас не застукали. Бо дуля з маком тобі, а не новий картридж, якщо мамі на тебе поскаржиться вихователька Віра Олександрівна.
Вперше познайомився з «Робінзоном Крузо», ще коли ходив до дитячого садка. Звісно, не сам читав, а радше вчився читати на цій книзі. Слухав, як дідусь читає її мені вголос, і сам по кілька речень зачитував – щодня все більше.
Отак я й дідо на двох за пару тижнів добили того «Робінзона». І в моїй дитячій уяві народилась грандіозна ідея – підбити друзів з садочка на втечу, дістатися до Бердянська (насправді, від мого міста туди їхати автобусом щось близько 4 годин, та все одно здавалося, що море десь зовсім поряд), збудувати корабель і вирушити в морську подорож.
А все чому? Тому, що в книзі настільки живі та ненудні описи, що навіть дитина не знудиться. І не лише не знудиться, а ще й нафантазує собі море, корабель пригоди та безлюдні острови, які так і чекають, щоб їх пошвидше відкрили. Чудова книжка та чудові спогади, які й досі зі мною, хоч з тих пір пройшло майже 30 років. До речі, кілька років тому перечитав – так само захопливо, як і в дитинстві!
П. С. А з садочку ми тоді таки дезертували під час тихої години. Через вікно у вбиральні – бо хоч воно і було з решітками, та коли тобі 6 років, ти проходиш у всякі щілини, як той Т-1000)) Але хтось із морських вовків згадав, що йому пообіцяли вдома новий картридж на «Денді» – і всю команду було підбурено на бунт проти капітана та повернення до групи, поки нас не застукали. Бо дуля з маком тобі, а не новий картридж, якщо мамі на тебе поскаржиться вихователька Віра Олександрівна.
Нова оцінка:
Нова оцінка:
21.01.2024
Новий відгук
Ця книжка — захоплююча історична історія, яка переносить читача у світ творчості великого італійського художника. Авторка майстерно переплітає факти з життя та творчості, створюючи живий портрет Караваджо і його часу.
Говард розкриває не лише талант і творчість митця, але і його внутрішні турбуленції та життєвий шлях. А сюжет оживає завдяки багатогранним та чуттєвим описам і детальним історичним аспектам. Книга не просто розповідає історію життя художника, але і вчить бачити світ очима митця, розуміти його геній та покликання.
Говард розкриває не лише талант і творчість митця, але і його внутрішні турбуленції та життєвий шлях. А сюжет оживає завдяки багатогранним та чуттєвим описам і детальним історичним аспектам. Книга не просто розповідає історію життя художника, але і вчить бачити світ очима митця, розуміти його геній та покликання.
Новий відгук
Не знаю, чи правдиві ці дані, але читав, що в Україні від 45% до 55% шлюбів закінчуються розлученням. Жахливо величезний показник. І якби ж він стосувався виключно двох людей, які укладають шлюб, то ще нічого страшного, то їхня особиста справа. Але ж дуже часто головними жертвами нещасливих шлюбів стають діти... Які переживають розлучення батьків (або навпаки — живуть у нещасливій родині, де батьки бояться розірвати стосунки, бо "що люди скажуть?") потім виростають у травмованих дорослих.
Тож цю книгу, яку Стівен Кові написав разом зі своєю дружиною Сандрою, я б рекомендував видавати кожній парі, яка подає документи на одруження)) Ну і звісно — радив би прочитати кожній людині, яка відчуває, що подружнє життя "дає тріщину" та втрачає гармонію. Гарний психологічний посібник з дієвими практичними порадами.
Тож цю книгу, яку Стівен Кові написав разом зі своєю дружиною Сандрою, я б рекомендував видавати кожній парі, яка подає документи на одруження)) Ну і звісно — радив би прочитати кожній людині, яка відчуває, що подружнє життя "дає тріщину" та втрачає гармонію. Гарний психологічний посібник з дієвими практичними порадами.
Новий відгук
Мій улюблений твір у Прохаська. І якби б мене попросили описати його одним реченням, я би сказав, що це "чарівний та філософський подорожник по світу загадок людської душі". Автор пропонує читачам зануритися у світ таємниць, в якому кожна сторінка — це відкриття нових граней невідомого, чи то навпаки — погляд на відомі кожному речі під нестандартним кутом.
Стиль автора — це певний сплав поетичності та філософії. Тож книжку зацінять, мабуть, не всі. Якщо ви шукаєте легенький роман на один-два вечори, то "Лексикон вам не зайде". Та якщо вас не лякає інтелектуальна проза, яку можна смакувати сторінка за сторінкою, а потім перечитувати і смакувати ще більше — ця книжка точно для вас!
Стиль автора — це певний сплав поетичності та філософії. Тож книжку зацінять, мабуть, не всі. Якщо ви шукаєте легенький роман на один-два вечори, то "Лексикон вам не зайде". Та якщо вас не лякає інтелектуальна проза, яку можна смакувати сторінка за сторінкою, а потім перечитувати і смакувати ще більше — ця книжка точно для вас!
Новий відгук
Чудова атмосферна історія для малечі) Сподобався нестандартний вибір головного персонажа, з яким мають подружитися інші герої (Каспер не рахується — то було вже дуууже давно). Адже легко полюбити кошенятко або песинського. А от щоб стати другом для привида, треба дійсно вміти дружити)) Дякую за класну та повчальну ілюстровану книжку!
Новий відгук
Події твору "Венера в хутрі" розгортається у витонченому світі 19 століття та вражає своєю глибинною психологічною проробкою. Автор розповідає історію пристрастей та сексуальної підданості, занурюючи читача в світ духмяних парфумів, лацканів та вишуканих образів.
Захер-Мазох використовує жіночий образ як символ, втілення життєвої сили та влади, що відіграє ключову роль у становленні героя Северина. Замішаність в еротичній грі та пошуках власної ідентичності роблять цей твір унікальним на свій час. Можна сказати, першим літературним осмисленням такого поняття, як мазохізм.
При цьому роман відзначається не лише експериментальним підходом до теми, але й майстерністю мови, яка відтворює атмосферу епохи. Він абсолютно точно залишає по собі слід у серці читача, викликаючи роздуми про природу сексуальності та людської душі.
Захер-Мазох використовує жіночий образ як символ, втілення життєвої сили та влади, що відіграє ключову роль у становленні героя Северина. Замішаність в еротичній грі та пошуках власної ідентичності роблять цей твір унікальним на свій час. Можна сказати, першим літературним осмисленням такого поняття, як мазохізм.
При цьому роман відзначається не лише експериментальним підходом до теми, але й майстерністю мови, яка відтворює атмосферу епохи. Він абсолютно точно залишає по собі слід у серці читача, викликаючи роздуми про природу сексуальності та людської душі.
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
19.01.2024
Новий відгук
Колись у підлітковому віці ця книга була моєю улюбленою, і я вважав її наймудрішою книжкою світу… допоки війна не прийшла в нашу країну( Нині вона не для нас.
Хемінгуей чудово показує, наскільки війна страшна та наскільки вона безглузда. Цей роман в обов’язковому порядку треба читати в недокраїнах, які радіють війні, благословляють своїх чоловіків йти та вбивати, нищити, окуповувати.
У нас же, на жаль, зараз війна просто не може бути “не твоєю”. І сказати зброї “Прощавай” ми просто не можем собі дозволити.
Хемінгуей чудово показує, наскільки війна страшна та наскільки вона безглузда. Цей роман в обов’язковому порядку треба читати в недокраїнах, які радіють війні, благословляють своїх чоловіків йти та вбивати, нищити, окуповувати.
У нас же, на жаль, зараз війна просто не може бути “не твоєю”. І сказати зброї “Прощавай” ми просто не можем собі дозволити.
Новий відгук
Легендарний Джеймі Олівер точно знає, як приготувати будь-яку страву смачно. Але в цій книзі він вмістив не лише свій кулінарний талант, але й корисні знання від дієтологів і лікарів.
Тож якщо ви, як і я, вирішили з Нового року переглянути своє меню та нарешті взятися за здорове харчування, ця книжка точно стане вам у пригоді!
Тож якщо ви, як і я, вирішили з Нового року переглянути своє меню та нарешті взятися за здорове харчування, ця книжка точно стане вам у пригоді!
Новий відгук
З підліткового віку якось не сильно любив творчість Альбера Камю. А коли дізнався, що його твір “Сторонній” за деякими рейтингами вважають найкращою книгою 20 століття, взагалі крутив пальцем біля скроні.
Справжнє розуміння цього автора прийшло тільки в більш зрілому віці… але прийшло, що вже непогано)) А тут ще й до рук нещодавно потрапила книжка “Камю має померти” – про біографію автора та розслідування таємниці його смерті. Дууже цікаво написано. Тож якщо ви полюбляєте творчість Камю, ця книга також вас не розчарує.
Справжнє розуміння цього автора прийшло тільки в більш зрілому віці… але прийшло, що вже непогано)) А тут ще й до рук нещодавно потрапила книжка “Камю має померти” – про біографію автора та розслідування таємниці його смерті. Дууже цікаво написано. Тож якщо ви полюбляєте творчість Камю, ця книга також вас не розчарує.
Новий відгук
Щастя народжується в дитинстві – це вже точно) Якщо змалечку не навчився гармонії, то потім у дорослому віці доведеться багато вкладатись у сеанси з психологом… або так і жити нещасливим.
Чудова книжка, яка на прикладі казкових героїв навчає дітей звичкам ефективних людей, з яких потім виростають щасливі та гармонійні дорослі :)
Чудова книжка, яка на прикладі казкових героїв навчає дітей звичкам ефективних людей, з яких потім виростають щасливі та гармонійні дорослі :)
Новий відгук
Завжди для мене було тим ще квестом вибрати гарне вино – хоч собі, хоч друзям на подарунок. Зазвичай звертався за порадою до продавців і очікував якийсь ВАУ – а виявлялось вино як вино. Ні, не через те, що консультанти некомпетентні чи щось таке. А тому, що я сам точно не розумів, чого саме я хочу і що конкретно подобається мені у вині.
Ця книжка непогано допомогла розібратися в своїх смаках. Тепер залюбки ходжу до винних крамниць щось вибрати. І навіть друзям час від часу даю поради))
Ця книжка непогано допомогла розібратися в своїх смаках. Тепер залюбки ходжу до винних крамниць щось вибрати. І навіть друзям час від часу даю поради))
Новий відгук
Обожнюю готувати! Тому коли вперше погортав цю книжку, дещо розчарувався, бо очікував побачити велику книгу реальних рецептів, які можна відтворити на кухні тут і зараз))
Проте після прочитання лишився повністю задоволений. Дізнався багато цікавого про кулінарні смаки і традиції галицьких аристократів. Щось стало прямо таки відкриттям. Тож раджу цю книгу всім, хто захоплюється кулінарією та історією – не пошкодуєте! І дякую видавництву за чудову книжку зі шляхетним післясмаком :)
Проте після прочитання лишився повністю задоволений. Дізнався багато цікавого про кулінарні смаки і традиції галицьких аристократів. Щось стало прямо таки відкриттям. Тож раджу цю книгу всім, хто захоплюється кулінарією та історією – не пошкодуєте! І дякую видавництву за чудову книжку зі шляхетним післясмаком :)
Новий відгук
Обожнюю час від часу читати казки. Це наче такий своєрідний детокс від більш серйозної літератури та більш ніж серйозного сьогодення.
Тому і ця книжка не пройшла повз мене. Сподобалось. Бо іноді купуєш книжку казок – а вони такі всі прям дитячі-дитячі, що дорослому геть не цікаво. А цю книгу залюбки почитав сам, а потім ще й передарував дітям друзів. Малюки також у захваті)))
Тому і ця книжка не пройшла повз мене. Сподобалось. Бо іноді купуєш книжку казок – а вони такі всі прям дитячі-дитячі, що дорослому геть не цікаво. А цю книгу залюбки почитав сам, а потім ще й передарував дітям друзів. Малюки також у захваті)))
Новий відгук
"Старий і море" – шедевр Ернеста Хемінгуея, який, наче морська хвиля, занурює читача у безкрайній океан почуттів і відчуттів. Розповідь про старого рибалку Сантьяго, який вирушає на безпечний починок, але в результаті ловлі натрапляє на найбільшого в своєму житті марлина, вражає своєю простотою та глибокою символікою.
Споглядання Хемінгуея на боротьбу людини з природою та долею, його вміння передати красу морського світу та внутрішній світ героя роблять цей твір неповторним. Кожне речення, наче розмаїта мозаїка, створює образи, що залишаються в пам'яті назавжди.
"Старий і море" – це не просто книга, це пізнання сутності життя, відданості своїм переконанням і боротьби за свої ідеали. У своїй простоті та глибині вона залишається актуальною для будь-якого читача, пробуджуючи в ньому віру у себе та силу людського духу.
Споглядання Хемінгуея на боротьбу людини з природою та долею, його вміння передати красу морського світу та внутрішній світ героя роблять цей твір неповторним. Кожне речення, наче розмаїта мозаїка, створює образи, що залишаються в пам'яті назавжди.
"Старий і море" – це не просто книга, це пізнання сутності життя, відданості своїм переконанням і боротьби за свої ідеали. У своїй простоті та глибині вона залишається актуальною для будь-якого читача, пробуджуючи в ньому віру у себе та силу людського духу.
Новий відгук
Моя улюблена частина пригод Різдвозавра)) Іноді, коли хочеться затишку та зимової казки, перечитую цю книгу не лише на Різдво. Стільки в ній добра, справедливості та тепла – що навіть спекотного серпня чи осіннього жовтня читання дарує відчуття дому, каміну та гарячого чаю. Обожнюю!
Новий відгук
"Різдвозавр та список Нечемнюхів" Тома Флетчера — справжня різдвяна казка для дітей та дорослих. Автор вдало поєднав теплоту святкового настрою із захоплюючими пригодами головного героя, Різдвозавра. Перша книга розповідає історію про те, як маленький хлопчик, випадково збільшує свого іграшкового динозавра, який у цій книзі повертається, щоб допомогти своїм друзям напередодні Різдва. Спритність та допитливість дітей ведуть до неймовірних пригод і, врешті-решт, до важливого відкриття про справжнє значення родини та різдвяної радості. Це не просто казка — це нагадування про те, що найбільше цінне у житті — це любов, родина і спільна радість святкування.
Новий відгук
Неймовірно зворушлива історія, що буде до серця як діткам, так і батькам.
Відверто тішуся, що в наш час малюкам з дитинства прищеплюють такі правильні поняття, як співчуття до тварин. Впевнений, прочитавши цю книгу та проговоривши її з батьками, дитина більше ніколи в житті не схоче піти до цирку з тваринами чи до контактного зоопарку. І це дуже-дуже добрі та правильні посили.
Дякую Видавництву Старого Лева за чудову книжку!
Відверто тішуся, що в наш час малюкам з дитинства прищеплюють такі правильні поняття, як співчуття до тварин. Впевнений, прочитавши цю книгу та проговоривши її з батьками, дитина більше ніколи в житті не схоче піти до цирку з тваринами чи до контактного зоопарку. І це дуже-дуже добрі та правильні посили.
Дякую Видавництву Старого Лева за чудову книжку!
Новий відгук
Здавалося б, що складного може бути в користуванні грошима? Просто витрачай щомісяця трохи менше, ніж заробляєш – і буде тобі щастя. Та де там? На практиці, відчути смак справжньої фінансової свободи щастить далеко не всім…
Радий, що мені до рук потрапила кижка "Шлях до фінансової свободи" від Бодо Шефера. Це дійсно важливий посібник для тих, хто прагне змінити своє фінансове майбутнє. Автор, як збирач досвіду, ділиться конкретними порадами та ефективними стратегіями, як досягти фінансового успіху протягом семи років.
Книга допомагає розібратися в собі та створити певне позитивне мислення щодо грошей, надає інструменти для ефективного управління фінансами та виявлення інвестиційних можливостей. Вона стає своєрідним провідником у світ фінансів, надихаючи на перетворення фінансових мрій у реальність.
Радий, що мені до рук потрапила кижка "Шлях до фінансової свободи" від Бодо Шефера. Це дійсно важливий посібник для тих, хто прагне змінити своє фінансове майбутнє. Автор, як збирач досвіду, ділиться конкретними порадами та ефективними стратегіями, як досягти фінансового успіху протягом семи років.
Книга допомагає розібратися в собі та створити певне позитивне мислення щодо грошей, надає інструменти для ефективного управління фінансами та виявлення інвестиційних можливостей. Вона стає своєрідним провідником у світ фінансів, надихаючи на перетворення фінансових мрій у реальність.
Новий відгук
Років 13-14 тому саме з “АМтм” почалося моє знайомство з творчістю Іздрика. І тоді ж в моєму лексиконі крепко засіло слово “химерний” – як найвлучніший епітет, яким можна було охарактеризувати перші враження від читання. Коли не можеш пояснити, чому саме це крута книжка, але на 100% відчуваєш це. :)
Тішуся, що в цьому виданні є одразу два знакових для мене твори пана Юрія: найперший прочитаний – “АМтм” і найулюбленіший – “Воццек”. Хто полюбляє в літературі щось нешаблонне, мозаїчне, химерне, той абсолютно точно кайфоне від цієї збірки.
Тішуся, що в цьому виданні є одразу два знакових для мене твори пана Юрія: найперший прочитаний – “АМтм” і найулюбленіший – “Воццек”. Хто полюбляє в літературі щось нешаблонне, мозаїчне, химерне, той абсолютно точно кайфоне від цієї збірки.
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Книжки, які я обіцяю прочитати до кінця цього року!
480 грн
1
280 грн
1
390 грн
1
690 грн
1
Моя улюблена манґа на кожен день :)
