Ребекка Кван

Найкраща книга, яку я коли-небудь читала! Якщо Вам дуже важко змусити себе почати читати книгу, і ще важче продовжити, т з цією книгою Вам переживати не доведеться! Я почала читати, АБСОЛЮТНО не знаючи, що мені очікувати, але уже сторінці на 20, ця книга ніби викрала мене. Настільки з головою у книгу я ще не занурювалась, а я на секунду зазвичай читаю лише фантастику, тому мене здивувало те, наскільки сильно та швидко ця книга мене захопила. Тут є все, що потрібно: від переживань, до спостерігань за героїнею і помахом голови туди-сюди через яму, в яку вона себе закопала, істеричного сміху та моментів, яким, думаю, ми всі зможемо поспівчувати та побачити в них себе. Стиль письма авторки такий простий і зрозумілий, в той час, як історія досі не проста. Цей незвичний мікс створив книгу від якої не можливо відірватись, а коли доводиться — неможливо перестати думати про неї. Дуже рекомендую!!! А, ще класний бонус, якщо Вам цікаво дізнатись як працює видавнича індустрія. а також про болі та тріумфи авторів на безжальній арені під назвою "суспільна думка", сміливо читайте!))
Я б усе віддала, щоб стерти собі пам'ять та насолодитися цим шедевром знову!
До речі, авторка, Ребека Кван, просто неймовірна!!! Я в її писемному стилі готова хоч інструкцію до мікрохвильовки читати!! Її ідеї завжди свіжі, а стиль просто чарівний. Мені ще ніколи не було так легко читати книжки як її "Жовтолика" та "Макова війна". Ніколи в житті не розуміла, як це, читачі прямо слідкують за всіма книжками одного автора; думала, що ніколи не вдамся до такого кроку, але Р. Ф. Кван змусила мене взяти слова назад).

З перших сторінок мене поглинула ця книга, після чого я одразу замовила інші дві частини.
Ця трилогія мені сподобалась тим, що я вперше читала настільки детально прописаний світ і відчуття героїв фентезі, котрі ідуть на війну. Час прочитання збігся з неймовірно трагічними і жахливими подіями війни в Україні, що в свою чергу залишило по собі ще більший відбиток трагічності усього, що відбувається. Герої книги змінюються протягом усіх подій, що ще більше довершує саму історію. Хоча б мені можливо хотілося іншого завершення для деяких героїв, але загалом трилогія вийшла довершеною і цікавою. Думаю, через якийсь час можна буде перечитати, історія точно не на один раз.

Коли я відкрила «Макову війну» Ребекки Ф. Кван, то ніби потрапила в інший світ — суворий, але такий живий, що я не могла відірватися.

Це історія про Рін, дівчину з бідного села, яка бореться за своє місце в світі, де війна забирає все.

Книга сповнена почуттів, які змушують серце битися швидше, і хоча в ній немає справжньої історії кохання, вона все одно здається мені романтичною — через те, як герої піклуються одне про одного й діляться своїми мріями. Але іноді вона була занадто важкою, і деякі моменти здавалися передбачуваними.

Рін — це героїня, яку я одразу полюбила. Вона сильна, але не ідеальна, і її бажання довести, що вона чогось варта, дуже близьке мені.

Я переживала за неї, коли вона вчилася в Сінегарді, військовій академії, і коли відкрила свої шаманські сили, що пов’язали її з богом Феніксом.

Ці сцени були такими яскравими, ніби я бачила вогонь у її очах.

Мені подобалося, як Рін відчуває все так сильно — її гнів, страх і навіть надію. Це робить її особливою, ніби вона могла б бути моєю подругою.

Хоча в книзі немає романтики, як у любовних історіях, я весь час відчувала щось тепле в стосунках між персонажами.

Наприклад, Рін і Алтан, її командир, мають особливий зв’язок. Він такий загадковий і сильний, але водночас зламаний, і коли вони говорять, здається, що між ними є щось більше, ніж просто повага. Я уявляла, як вони могли б стати ближчими, якби не війна.

Ще мені сподобалися моменти з Нежою, хлопцем із Сінегарду, який спочатку був ворогом Рін. Їхні сварки й те, як вони потім почали довіряти одне одному, змушували моє серце тріпотіти.

Це не кохання, але їхні погляди й слова мали якусь магію. А Кітай, друг Рін, — це людина, яка завжди поруч, і його доброта робить історію світлішою, ніби він обіймає всіх своїм теплом.

Світ книги — це щось неймовірне. Я уявляла гори, храми Сінегарду, поля, де йдуть битви. Усе описано так красиво, що я відчувала запах диму й холод вітру.

Сцени, де Рін викликає сили Фенікса, були такими захопливими, ніби я сама стояла поруч із нею. Це додавало книзі романтичного настрою, адже її зв’язок із богом — це ніби пристрасть, яка горить усередині.

Але не все в книзі мені сподобалося. Іноді вона була занадто похмурою, особливо коли йшлося про війну й жорстокі сцени.

Я розумію, що це важливо, але деякі моменти, наприклад, битви в кінці, здавалися надто драматичними, ніби авторка хотіла зробити їх ще страшнішими, ніж треба.

Також деякі повороти в історії були передбачуваними — я здогадувалася, що станеться з ворогами Рін, і це трохи псувало враження. Хотілося б більше несподіванок і, може, хоч трохи справжньої романтики, щоб додати світла в цю темну історію.

«Макова війна» — це книга, яка змусила мене плакати, хвилюватися й мріяти разом із Рін.

Вона про те, як люди тримаються одне за одного, навіть коли світ руйнується. Мені подобається думати, що Рін, Алтан, Нежа й Кітай — це не просто герої, а друзі, чиї почуття роблять їх справжніми.

Я ставлю книзі 10000 із 10, тому що вона прекрасна, але іноді занадто важка й трохи очікувана.

Це одна з тих історій, які залишаються в серці надовго.

Мені сподобалась ця історія, атмосфера старого навчального закладу, те як студенти намагаються знайти своє місце у світі і обирають сторону «добра» чи «зла». Було трохи відчуття, що події останньої третини трохи прискорені і через це мало розкрили фінал.

Класна книга, трохи затяжний початок, але вірю що авторка пришвидшила чим могла)) дуже вражає та захоплює сюжет


СПОЙЛЕРИ:
відслідковується натяки на нанкінську різню і дуже вражає схожістю з сьогоденням. Надіюсь русню чекає схожий сценарій як і Федерацію.

Книга дуже цікава за сюжетом, не могла відірватись

Нашумівша книга бук току, і не тільки
Мені сподобалась книга, але лише з другої частини. Перша то давала драйв і емоції, то заглиблювала в тишу емоцій
Багато загадок було закладено, але з активним розвитком потім та жорстокістю книги, згодом забуваєш про це
Стільки болю, страху і жорстокості в одній книзі перший раз зустрічаю. Також не типово було читати книгу з таким мотивом без любовної лінії. Цим вона ще більше є унікальною. Неодмінно буду читати продовження

Письменницька справа, як і будь-яка інша творча професія часто викликає у людей не знайомих з цією специфічною сферою багато запитань. Та ці питання часто нікому задавати, бо мало хто може похвалитися досить тісною дружбою з письменниками. Для занурення в цю тематику, для розвінчування міфів і недомовок певно і була написана ця книга. Авторка досить глибоко описує видавниче та письменницьке середовище, та приховані течії, що переповнюють його, а також наочно демонструє життя молодої письменниці-невдахи, яка, тим не менш досягає слави, успіху та благополуччя. Та чи не завелика ціна за це заплачена?
Жовтолика, чи жовтоликий – це метафорична образлива назва для білих, що намагаються привласнити культуру народів та етносів Азії. Культурна апропріація – це дуже болюча та складна тема для багатьох націй, бо надто багато людей впродовж своєї історії були окуповані, пригноблені та принижені колонізаторами. Авторка задає багато непростих питань в своєму тексті, використовуючи як діалоги, так і прихований підтекст. Власне, чи є сьогоднішні білі, нащадки (іноді і в багатьох поколіннях), винними в злочинах минулого та чи несуть вони за це відповідальність та провину? Надто захопившись звинуваченнями можна дійти до абсолютно сюреалістичних тез, таких як, наприклад – заборона писати не азійцю на теми пов’язані з історією країн цього регіону. Це не може бути нормалізовано, хоча суспільство сьогодні почасти доходить до абсолюту навіть в досить однозначних питаннях.
Інша серйозна проблема, яка підіймається в романі – плагіат, і що саме можна назвати плагіатом. Якщо для наукової сфери це тема простіша і має доволі суворі рамки, то для публіцистики і особливо художньої прози... як визначити, що саме стало поштовхом для кожного автора, чи могла ідея народитися в різний час у декількох людей, і чи насправді натхненність чиїмись творами або стилем автоматично робить письменника плагіатором чи наслідувачем? Питання досі відкриті, проте роман дозволяє заглибитися в тему.
Загалом же, перегорнувши останню сторінку, я зрозумів, що ця книга дуже відрізняється від інших робіт Ребекки Кван. Не тому що минулі її романи були фентезійними – там також підіймалися дуже серйозні теми і розвиток та рішення героїв не залежали від магічного мислення – скоріш через те що ця історія більш індивідуальна. Так, зачіпаються і видавництва, і постійно згадуються великі бульбашки в соцмережах. Проте це все одно історія однієї людини, Джуніпер – її виборів та рішень, як хороших, так і поганих, і життя з наслідками всього, що саме вона накоїла.

Не дуже люблю фентезі, але ця трилогія — щось особливе. Жинь ще на перших сторінках стала улюбленою героїнею евер. Класна головна героїня — вже більша частина успіху книжки для мене. Але й сюжетно ця історія просто вау. Персонажі добре прописані, вони всі "живі", зі своїми страхами і слабкостями. Не менш круто прописані взаємодії між героями, їх внутрішній стан. Це жорстоке фентезі (сама назва на це натякає), тут багато тригерів і неприємних сцен, але майстерність авторки трохи згладжує ці кути. Не здивована, що тиражі цієї трилогії розкуповують — воно того дійсно варте (якщо ви, звісно ж, готові читати про війну яка вона є). Якщо ще не читали, але хотіли б — читайте.(Навіть не так. ЧИТАЙТЕ). Повірте, почавши читати, ви й не зрозумієте як дійдете до кінця. Це буде постійне : "Ще одну главу і все". Якщо читали — перечитуйте і радьте своїм друзям і знайомим. Максимально приємна пастка — однозначно рекомендую.

Так багато про походження слів різними мовами я не хотіла знати. Сюжет ~20%, решта слова, мови, походження… читалась важко. Але! Це ніби зворотна сторона Макової війни, тепер очима британців. І хоча на пряму вони не пов'язані, але я знайшла для себе доповнення. Хоча й довелось читати багато і не зовсім цікавого. Загалом книга не вразила

Продовжується війна, наслідки, стратегії, егоїзм, фанатизм… ця книга далась трішки легше за другу, але фінал…. Такого я не очікувала. Та не у всіх історіях буває все хеппі

Заключна книга трилогії "Макова війна". Ця частина далася мені дуже важко, читав її майже 2 місяці, бо було нудно. В ній не було жодного позитивного героя, за яким би хотілося повболівати. Фінал мені сподобався, бо кожен отримав те, на що заслуговує. В сюжетній лінії я не побачив нічого нового, авторка використовувала старі фішки, змінюючи місце події.
Це саме той випадок, коли кожна наступна книга подобається все менше. Трилогія має багато позитивних відгуків, високий рейтинг і тому я очікував від неї крутого бойового фентезі. Мабуть, це буде моїм розчаруванням весняного сезону.