Ребекка Кван
Ребекка Ф. Кван — перекладачка та авторка бестселерів за версіями The New York Times і The Sunday Times.
| Дата народження
|
28 травня 1996 року |
|
Місце народження |
Ґуанчжоу, КНР |
|
Освіта |
Кембриджський університет, Єльський університет і університет Оксфорда |
|
Досягнення |
премії «Небула», «Локус», «Кроуфорд» та «British Book Awards»; Time100 Next 2023 та Forbes 30 до 30 2024 |
|
Мова текстів |
англійська |
|
Діяльність |
письменниця, перекладачка, науковиця |
|
Популярні книги |
«Макова війна», «Вавилон», «Жовтолика» |
|
Відома цитата |
«Письмо — найближча до магії річ.» |
Біографія та життєвий шлях
Ребекка Кван народилася 28 травня 1996 у Ґуанчжоу, Китай. Разом з батьками вона емігрувала до США у віці чотирьох років. Сімʼя оселилася в Денвері, що в Техасі.
Освіта та академічний шлях
Ребекка навчалася в школі Ґрінгілл у місті Аддісон, штат Техас, яку закінчила у 2013 році. Згодом здобула вищу освіту у Джорджтаунському університеті у Вашингтоні, округ Колумбія.
У 2018 році авторка отримала престижну стипендію Маршалла для продовження навчання в Кембриджському університеті у Великій Британії. Стипендія Маршалла — це програма післядипломного навчання для обдарованої американської молоді.
Ступінь бакалавра вона здобула в Джорджтаунській школі дипломатичної служби, навчання завершила в червні 2018 року.
Зараз авторка пише докторську дисертацію в Єльському університеті. Тема праці присвячена літературі пропаганди часів Другої японо-китайської війни.
Творча діяльність
Ребекка Кван працювала тренеркою з дебатів під час академічної перерви в Китаї. Саме тоді, у 19 років, вона розпочала роботу над романом «Макова війна». Книга вийшла у 2018 році, коли Кван було вже 22. Це глибоке темне фентезі з елементами історичної драми, натхнене подіями в Китаї середини ХХ століття. За цей роман авторка отримала премії «Кроуфорд» та «Комптон Крук» за найкращий дебют.
Продовження першого роману — книги «Республіка дракона» (2019) та «Полумʼяний бог» (2022). Її четверта книга «Вавилон. Прихована історія» вийшла в 2022. Наступна книга — «Жовтолика» — вийшла в 2023. Цю книжку номінували на премію «Книга року» книгарні Waterstones.
Популярні книги Ребекки Кван
1. Трилогія «Макова війна» (The Poppy War Trilogy)
Епічна фентезійна ґрімдарк трилогія про сироту на ім’я Жинь, яка проривається в елітну військову академію та поступово відкриває в собі шаманські сили. Її шлях — історія злетів і падінь, болісних виборів і боротьби не лише з ворогами імперії, а й із власною темрявою.
Світ трилогії натхненний історією Китаю, де магія й політика переплітаються з реаліями колоніалізму, геноциду та війни..
2. «Вавилон: прихована історія» (Babel: An Arcane History)
Захопливе історичне фентезі про студентські бунти, колоніалізм і переклад як інструмент контролю та влади.
1828 рік. Робін Свіфт переживає епідемію холери й потрапляє під опіку таємничого професора Ловелла. Той привозить хлопця до Лондона, де той кілька готується вступити до найвпливовішого навчального закладу імперії: Королівського інституту перекладу в Оксфорді, або ж просто — Вавилону.
Згодом Робін усвідомлює, що не все так просто. Хлопець мусить вирішити, на чиєму він боці — і чим готовий за це заплатити.
3. «Жовтолика» (Yellowface)
Дотепна й тривожно актуальна сатира на літературний світ, де популярність — не лише мрія, а й небезпечна пристрасть. У цьому романі авторка відходить від жанру фентезі й занурює читача у токсичну атмосферу видавничого світу.
Джуніпер Гейворд — письменниця-невидимка, тоді як її знайома Атена Лю — зірка з шестизначними гонорарами. Коли Атена раптово помирає, Джун привласнює її завершений рукопис. Це історія про заздрість, расизм, крадені голоси та межі, які людина готова перейти заради слави.
Легко читається, змушує замислитися, а іноді й погуглити. Згадуються також деякі відомі автори, з чого можна собі поповнити список літератури на прочитання далі.
Врешті-решт більшість історії здається дуже реальною, чітко переносить нас в місце дії. Дуже рекомендую!
🖇Ребекка Кван майстерно демонструє закулісся, так званий темний бік цього світу. А тут всього вдосталь: заздрості між письменниками, ставлення видавців до рукописів, формування власного бренду, способи справляння із семибальними хвилями негативних відгуків📚
🎫Читаючи, ніби береш квиток в інший вимір, мимоволі ставиш себе на місце авторок, проживаєш ті ж ситуації. Видається, ніби ти теж є одним із головних героїв, бо ж по-суті воно так: читач – це завше частина історії письменника. Байдуже, він у тексті чи поза ним💛
💡Тут також про шлях до слави, дорослішання і самоусвідомлення. Коли ти розумієш усі підводні камені впізнаваності: тут ти п'єш каву зі згущеним молоком з двома голлівудськими режисерами, а за кілька годин тебе жорстоко кенселять у твіттері.
🖇"Ви бачили, як хтось знайомий піднімається від пересічності до майже знаменитості – розкішного штучного фасаду, відомого сотням тисяч людей: музикант зі старших класів, який вибивається в люди, або, можливо, зірка кіно, в якій ви впізнаєте білявку з розладом харчової поведінки, з якою мешкали на одному поверсі на першому курсі? Ви колись замислювались про механіку слави? Яким чином реальна людина, котру ви знаєте в житті, стає маркетинговим і рекламним об'єктом, її оточують і хвалять фанати, які вважають, що знають її, але це неправда, і навіть розуміючи це, вони однаково вшановують свого кумира?"
📚Головна героїня – не жертва. Вона поцупила рукопис у тієї, котра вважала її подругою. Торкнулася того, що творила Атена. Вона зажадала її слави, публічної уваги, статків. Зажадала проживати життя іншої людини так спрагло, що від цього аж шкіра вкривається сирітками. Та чи дозволяла їй тодішня оптика рожевих окулярів бачити все, з чим зіштовхувалася Атена? Чи успіх направду медвяно-приторний й всуціль вкритий карамеллю? Про це читайте у книзі📖
🫂Тут не виникає бажання нікого засуджувати, позаяк бачиш всю картину, мов на ширококутний об'єктив. Виникає лише низка питань: чи може авторка писати про те, що не є частиною її життя чи родинної історії? Чи можна при описанні минулого викинути факти про те, що тоді був присутнім расизм? Чи має історія бути комфортною для широкого загалу? Чи має письменниця відстежувати відгуки з однією зірочкою на Goodreads?
📇Читайте! Вона сколихне вас, запустить колючі мацаки глибоко в підсвідоме, вирве з реальності, зрештою – заколише неспішністю сюжету напозір.
Із переваг: добре розкрита тема колоніальності, те, як головна героїня, не шкодуючи, шматує рукопис, бо з її оптики якась історична довідка занадто нудна, або ж "білий наглядач" занадто карикатурно-жорстокий (обов'язково треба виправити, бо читач не емпатуватиме!). Разом із цим, дуже захопливо було зазирнути за лаштунки видавничої індустрії: внутрякові процеси, специфіка редактури, вичитка тексту на чутливість - все це неймовірно цікаво.
З недоліків - коротко: друга половина книги. Дуже дивний - і як на мене - зайвий сюжетний виток із "привидом", який займає добру частину історії. Та звичайно ж - коментарі. Стільки тексту витратити на те, як героїня перелопачує тонну коментарів про себе в інтернеті - це ... специфічне рішення. Хоча, може, і доцільне, враховуючи те, який вплив медіа має на нас у сьогоденні.
Книжці поставила 3/5, поки що для мене - це найслабша робота Ребекки Кван.
Для мене було доволі цікаво зазирнути за лаштунки видавничої справи в США, тож книга навіть дещо інформативна. Тут небально показані расові упередження та інші соціальні проблеми. Також підчепило те, яку тривогу я, як читачка, відчувала від постійної параної головної героїні, що наростала в унісон з її успіхом. Я звикла вболівати за головних героїв, але тут усі її вчинки викликали багато питань.
У певний момент підвищена тривожність Джун почала призводити до якихось напівмістичних подій, що я дуже не люблю, але все в кінці прояснилось і фінал мене, на жаль, не вразив, тож за це знизила бал.
З самого початку книги весь час вболіваєш за Жинь, одначе що далі, то більше її дії змушують тебе задуматись над тим, наскільки ти готовий підримувати всі її вчинки. Волею-неволею приміряєш події на наші українські реалії і від того всі ворожі дії, на жаль, змушують пройти через ретравматизацію, тож коли в книзі ворог страждає - ти радієш.
Кван проводить доволі очевидні паралелі з подіями, які справді траплялись, доволі детально читала про це в Читомо у статті "Рецепт бестселера: з чого складається «Макова війна» Ребекки Кван". Дуже раджу, якщо хочете краще зрозуміти трилогію.
Якою б не була емоційно важкою ця книжка, я засиджувалась з нею до пізньої ночі, бо вона того варта.
Зважайте, що книжка не допоможе розслабитись після довгого дня. Коли читаєш, відчуваєш, що це писалось освіченою людиною (у кінці книги розписані, де і на кого вчилась Ребекка і це ВАУ), намагаєшся вбирати в себе всі ці закручені філологічні пояснення і чесно, виходило не завжди. Після прочитання дещо переосмислила ставлення до перекладу, як до діяльності (до речі, в Жоржа він мені дуже до вподоби).
Якщо ви хочете дізнатися трохи нового з лінгвістики, трішки постраждати і з іншого боку поглянути на те, як імперії використовують поневолені народи та внутрішні суперечності їх представників, то дуже раджу
Можу з впевненістю сказати, що це історія не для слабких, тут все показано чітко та прямо — весь біль, весь жах, а також всі страхи. Персонажі складні, дуже, важко сказати, чи хтось з них ідеальний, бо таких, мабуть, тут не існує. Але у цьому і шарм цієї історії.
Історія у поєднанні з магією створює неймовірні враження.
