Ребекка Кван

Я очікувала від книги набагато менше, ніж насправді ця книга є.

Історія цікава, напружена. Гарно написано.

Єдине мене розчарувала кінцівка (точніше події перед нею, надто вже слабенько як для такої гарно написаної книги)

Книга мені стабільно сподобалась. З кожною наступною частиною циклу, все більше і більше переконуюсь, що з Жинь ніякий лідер і що вона має бути веденою кимось. Дуже детально описані всі тяготи війни. Описи цих голодних змарнілих людей, які йшли за Жинь, це просто жах 🤯 Ще мене вразив факт канібалізму в цій книзі. Це було бридко і одночасно з тим, якоюсь мірою зрозуміло. Це вже та межа , через яку переступили голодуючі. Події на горі, коли загинула Тріада, для мене були настільки швидко описані і без деталей, що я аж змигнути не встигла. Тільки виникло питання: а що , оце і все ? Шкода було тих майже дітей, з яких Жинь зробила шаманів, використала і викинула через непотрібність. Вчинки Неджи , як завжди, благородні, жертвенні і на благо цілого народу. Під кінець книги, в мене взагалі склалось враження, що в Жинь остаточно поїхав дах. Її підозри Кітая, прагнення постійної війни, нерозуміння положення свого народу - все це обурювало мене і підтверджувало думки про божевілля Жинь. Фінал, скоріш за все, закономірний. Хоча я чомусь уявляла , що її вбʼє Неджа. Фінальна глава на сльози мене не пробила , але стало таки сумно, що закінчилась ціла епоха , на імʼя Жинь. Улюбленим персонажем всі три книги для мене лишався Кітай. І, якби я й заплакала на останній главі, то через Кітая. Просто Жинь несказанно пощастило зустріти таку віддану людину на своєму життєвому шляху. В кінці мала таке відчуття , ніби мене обманули, бо всі три частини нікарці йшли йшли , і в результаті так і не прийшли до мирного життя та хоч якогось проблиску надії на горизонті. Хотілось би вірити що Неджа приведе їх до мирного майбутнього. Бо тоді навіщо ці всі війни були у трьох книгах ? Почуваюся ошуканою. Ну і звичайно цикл назавжди в моєму серці і памʼяті, таке неможливо забути 💔

перша думка після фіналу книги: «а чи не списала кван це зі свого життя?». бо фінальний поворот сюжету буквально змінює ставлення до всіх подій до цього.

сюжет не новий: є дві подруги-письменниці, одна супер успішна, інша ніхто у видавничому світі. одна досягла світової відомості з дебютною книжкою і от-от готується до випуску ще однієї, інша тоне в заздрощах і після нещасного випадку вирішує вкрасти рукопис першої. редагує книгу, додає свої репліки персонажам, робить твір закінченим взявши каркас і доповнивши його деталями; бере собі псевдонім, видає «останній фронт» — і стає успішною. а потім хтось починає розуміти, що насправді вона зробила і в гру вступає неймовірна сила соціальних мереж і людської ненависті.

в цій книзі піднімається дуже багато всього від глобальних тем расової дискримінації до особистих стосунків між батьками та дітьми. тут є одна доволі сильна фраза яку я теж сповна відчула: «вся ненависть в соціальних мережах, але вимкнувши телефон ти вимикаєш і її», і це правда. ми здебільшого перебільшуємо вплив всього що говорять нам в мережі, забуваючи що поза телефоном є величезна кількість людей які не знають того, що відбувається в нашій бульбашці.

а ще ребекка кван знову зробила це. з перших сторінок важко було відірватися від книги, хоча особливо динамічних подій там не було. деколи було тривожно, хотілося відправити головну персонажку до психолога або вдарити її і привести до чуття, вона сильно дратувала майже всю книгу, але саме через це в кожен її вчинок вірилось ще більше. тут були і не дуже реалістичні моменти, але загалом книга хороша — написана легко, тримає в напрузі, розкриває цікаві факти з видавничої сфери і наповнена цим закулісним життям відомих і не дуже авторів.

Досить просто написана книга з прямою розповіддю на тему, що інтригує звичайних людей, в кінці здивувала мене сильним натиском і висновком на межі божевілля.

Книга розповідає про письменника-початківця з дуже посередніми нахилами, який вкрав рукопис у успішного друга.

Як часто ми уявляємо, наскільки ми, як суспільство, можемо впливати на життя окремих людей у ньому? Коли ми замислюємося над відстаючими інтересами сучасної етики, чи не занадто часто ми ставимо переконання вище людських слабкостей, потреб і простих життєвих кругів? У чому ж справжня цінність цих зусиль фанатиків, спрямованих на те, щоб зробити суспільство впертим, правильним і, в кінцевому рахунку, кращим?

Захоплююча книга, яка піднімає всі перераховані вище питання і яку я проковтнула за пів дня.

Ця книга нагадала мені про мої власні письменницькі пориви, про те, чому я свого часу пішла в літературні світи.

Процес написання книг описаний таким чином, що вам здається, що вам пора сісти писати книгу, на чому ви ще сидите!

До головної героїні можна ставитися по-різному, спочатку вона дратує, але в підсумку мої емоції виявилися близькими до симпатії. Не чекайте супер несподіваної розв'язки, а насолоджуйтеся створеною напругою думок і почуттів головної героїні і фінал підштовхне вас до глибоких розв'язк.

Дуже незвичний за змістом роман. Вперше зустрічаю історію де б мова, лексика, переклад, семантика були б настільки значущими. На початку навіть виникають сумніви, а чи дійсно це фентезі? Але це таки воно, просто магія тут ну дууууже незвичайна - заснована на семантичних зв'язках слів у різних мовах та магічних властивостях срібла. Я надзвичайно захоплена роботою авторки з пошуку словесних родичів у грецькій, латині, англійській і ще деяких мовах.

В цьому романі - слово - слуга і помічник, завдяки посиленим магією слова срібним зливкам (чи словам посиленим магією срібла??) британська імперія має сильну економіку, завдяки сріблу зводяться помпезні будівлі, Лондоном сновигають швидкісні й безаварійні кеби, електрика, медицина - все тримається на магічному сріблі, яке створюють у Королівському інституті перекладу в Оксфорді, або як його називають - Вавилоні. Але слово це також і зброя на службі в імперії. Воно - Інструмент колонізації, збагачення коштом інших, розв'язування воєн. І з таким станом речей не погоджуються головні герої роману і члени таємного товариства «Гермес». І хоча їхня чисельність незначна, проте вони найкращі представники Вавилонського студентства і в їх руках потужна сила, сила їх рідних мов, яких так потребує імперія. І вони боротимуться!

Особисто мені трошки не вистачило динаміки, пристрасті, відчайдушних вчинків, відкритого протистояння. Якоюсь тихою мені здалась та Вавилонська революція. Але це для мене єдиний мінус роману. Все решта - саме так, як я люблю: продуманий, логічний всесвіт, добре прописані та розкриті персонажі, красивий текст, неспішний темп оповіді. А любов авторки до мови й до слова зігріла моє серденько!

Книга динамічна, легко читається. Вона відверта, не приховує бруду і підлості за гарним фасадом. Показує війну у всій її непривабливості та з усіма жахливими наслідками.
За рівнем жорстокості роман переважає слешери, а деталізація описів різанини і трупів вразила б навіть Беккета. Окрім насильства, різанини, геноциду і численних способів убити ворога на війні, тут також згадується наркотична залежність, жорстоке поводження з тваринами, тортури, вбивство дітей, зґвалтування, експерименти над людьми — і це ще не повний перелік тригерів. Отже, як розумієте, читання не з легких і приємних.
Проте, незважаючи на всю цю жорстокість, книга викликає захоплення.

Це була перша книга, яку я прочитала після довгого періоду «не читання» і після неї я загорілась цим дуже сильно! Макова війна жорстока книга, але як це написано🤌🏻 дуже захвачує сюжет! Рекомендація однозначно!

Не можу казати про книгу, що вона погана, якщо мені не сподобалось (це не мій жанр). Книга гарна зовні, переклад класний, але це не мій стиль, сюжет був одноманітний і тому 5 зірок.

Я була під враженням ще дуууже довго. Сиділа після фіналу і не могла повірити, що це кінець. Вважаю, що такий стиль написання точно підходить Ребеккі, адже я прочитала і Вавилон і Жовтолику, то такі історично-фантастичні книги з її пера виходять просто нереальними🔥🔥🔥

Після першої частини, ця певним чином програвала за кількістю емоцій, але в трилогіях так і є, тому я не була здивована цьому. Головна героїня в цій частині мене трішки розчарувала, але все одно загальні враження від книги дуууууже класні!

"діти перестають бути дітьми, коли їм у руки вкладають меч"

для початку невеличкий цікавий факт: під час написання першої частини трилогії авторка надихалася подіями японсько-китайської війни 1937–1945 років, а двох наступних — громадянської війни в китаї, що з перервами тривала з 1927 по 1950 рік.

"макова війна" це якісне дарк фентезі сюжет якого розповідає про сироту війни жинь, яка настільки сильно не хотіла підкорятися родині і виходити заміж, що вступила у найкращу військову академію сінеґард. перша частина книги шалено атмосферна, сповнена тяжкими студентськими днями, бойовими мистецтвами та цікавою інформацією про світ, його історію та основні конфлікти. жинь шукає своє місце в ній, знаходить друзів, кумирів і трохи дивакуватого вчителя у якого стає єдиною студенткою і вчиться покинутого мистецтва шаманства. авторка дуже обережно підводила нас до фентезі, розповіла про всесвіт, історію сили та походження магії, закинула купу таємниць... і почала війну. і потім "макова війна" стала не просто гарним бойовим фентезі, вона стала жорстоким і сповненим насильства світом у якому панує війна та смерть. вона стала приголомшливо схожа на нашу реальність.

історія написана майстерно. ви відкриваєте першу сторінку, кліпаєте, дочитуєте 21 розділ і сидите в сльозах. кінцівка стає нокаутом, в який важко повірити. та ще важче не бігти після останньої сторінки в книгарню за продовженням. ребекка кван настільки гарно вибудувала сюжет і підготувала читачів до майбутніх подій, що кожен наступний розділ нашаровувався на базу знань про світ, яку ми отримали у першій частині.

тут переплітається магія і технології, вибудовуються крихкі союзи, обговорюються безжальні стратегії і відбувається так багато всього цікавого, що не встигаєш усвідомлювати. та пам'ятайте, що в книзі багато жорстокого, тут великий список тригерів, який раджу переглянути перед читанням аби бути готовими. але ця книжка того варта. вона важлива, вона відчувається дуже реальною, вона накладається на той досвід, який переживаємо ми зараз і так сильно резонує з ним.

чи засуджую я жинь за вчинок у кінці? ні. я повністю розумію чому, і для мене це хороший фінал. єдиний, який дозволяє краще пізнати персонажку. тож книга стає абсолютним фаворитом цього року.

Війна - це страшно. Війна - це смерть.
Як людина далека від будь-чого, що стосується східної культури,включаючи літературу. Дуже боялась почати цей цикл, щоб не розчаруватись. Оскільки могла не зрозуміти сенс культури та історії країни...

Книжка починалась доволі примітивно, але вже після середини події почали люто розгортатись. Кван вдалося вдихнути свіжість у ці кліше. Вона не поспішає з магією, але коли ці моменти нарешті з’являються, вони заворожують і шокують водночас.

Це вже не історія про дівчинку-сироту, яка вступила в елітну академію, де вона має заслужити своє місце під сонцем. Це – кривава історія про війну з найжорстокішими описами і натяком на державний переворот у майбутньому. Але жорстокість була, далеко не найгіршим, що на мене чекало. Найскладнішим було читати про моральні переживання персонажів, про те, як війна ламає життя мільйонів людей. А постійні роздуми Жинь? Її нескінченні метання, те, як вона намагається чинити правильно, старається захистити свій (чи не зовсім свій) народ, друзів… Те, як вона переосмислює свої власні принципи й переконання. Така сила волі заслуговує на глибоку повагу, не інакше.