Коли я починала читати книжку "Біллі Саммерс" від Стівена Кінга я точно не очікувала, що вона мене доведе до сліз🥺

Але давайте спочатку...✋🏻

Я люблю тексти Стівена Кінга, проте я переважно читала лише його старіші твори, такі як Сяйво, Воно, Мерва зона та інші. І "Біллі Саммерс" був таким собі ковтком свіжого повітря, бо це:
✨по-перше - роман виданий у 2021 році; ✨по-друге - він не є містичним, моторошним, страшним і так далі по списку.

Тому мене це зацікавило, бо з такої сторони я ще для себе Кінга не відкривала🤭

Про що ж сама книжка🤔👇🏻

Головним героєм книжки, я думаю не важко здогадатись є Біллі Саммерс - колишній морський піхотинець, який обрав собі роботу кілера.  В нього є декілька принципів у роботі, від яких він не відходить:
✔️ він вбиває тільки поганих людей;
✔️ зі всіма своїми замовниками він грає роль такої тупуватої версії себе.
Він є доволі успішний у своїй сфері, проте з часом вирішує піти на пенсію. Але йому пропонують одну дуже спокусливу пропозицію - справу на 2 мільйони (а він зазвичай бере 70 тисяч) і він вирішує обрати її як свою останню справу. Але справа йде шкереберть і кілер сам стає ціллю.

Абсолютно незвична історія для мене у Кінга, але вона мені неймовірно сподобалась 💞

Я дуже прониклась персонажем Біллі Саммерса. Він цікавий, має багато протиріч, за його життям хочеться спостерігати.

Кінг тут використовує прийом "історія в історії", бо Біллі Саммерс також пише свою книжку про своє минуле і за допомогою написання цієї книжки ми і дізнаємось минуле головного героя😲

У книжці присутні кілька кульмінацій і кожного разу я переживала, що ж може піти не так і що станеться з Біллі🫣

Як завжди багато попкультурних відсилок, але цього я багато з них розуміла, бо події відбуваються у 2019 році (навіть є згадка про майбутню пандемію).

Цікавий факт - події "Біллі Саммерса" відбуваються в одному всесвіті із "Сяйвом" (про це я розповідаю детальніше тут).

Ще зауважу - тут є декілька доволі тригерних моментів, тому якщо ви чутливі, краще наперед ознайомтесь з ними.

Найбільше мене зачепила кінцівка, бо я не очікувала, що так прив'яжусь до героїв та героїнь книжки💔

Наприкінці в мене були сльози, але я розумію чому кінцівка була саме такою🥺

Насамкінець - це абсолютно 5/5, мій рекомендасьйон, беріть і читайте "Біллі Самерса" - книжка точно заслуговує на вашу увагу.😉

Після прочитання "Вавилону" я була морально розтрощена і мені було тяжко описати свої враження. Пройшло вже доволі багато часу з моменту прочитання і скласти думки докупи мені все ще нелегко, але я спробую поділитися своїми враженнями щодо цієї історії🤧

До прочитання "Вавилону" я бачила як дуже позитивні відгуки, де розповідали, що це найкраща книжка року, шедевр, найсильніша робота Ребекки Кван, так і діаметрольно протилежні - занадто розтягнуто, непотрібні деталі, зайвий драматизм і тд.

Тому я не знала чи книжка мені сподобається, бо це було моє знайомство з авторкою⚖️

Але знайомство виявилось дуже вдалим, чому я не можу не радіти👻
В центрі сюжету знаходиться хлопчик (згодом хлопець) Робін Свіфт з Китаю, якого в 10-річному віці один англійський професор забирає з рідної домівки в Лондон, щоб навчити його мовам і підготувати до вступу в Оксфорд. БІльше деталей розповідати не буду, їх ви зможете дізнатись вже при прочитання "Вавилону".

Це фентезі дарк академія, а це я, як виявилось, дуже люблю (напевно, це моя друга книжка в такому жанрі, якщо до нього можна додати "Дев`ятий дім" Лі Бардуго).

Історія мене захопила вже з першої цитати, я була в захваті від стилю авторки, атмосфери, яку вона змогла передати на сторінках книжки. Я намагалась розтягувати історію, бо не хотіла її швидко прочитати,  я прагнула насолодитись текстом.

Незважаючи на те, що до перекладу я не маю жодного відношення, мені не було нудно читати момети з детальною розповіддю про походження слова, а також інші перекладацькі штуки.

Для деяких історія може здатись розтягнутою, із зайвими деталями, проте мені, чесно кажучи, було навіть мало, я хотіла ще і ще, і ще...
Любовної лінії, як такої тут немає, є лише дуже тонкі натяки, які хтось може і не помітити🤭
Тут присутній троп found family, який я дуже люблю, тому це один із беззаперечних плюсів цієї історії.

Я бачила багато відео як в буктоці, так і в буктюбі, що люди при прочитанні кінцівки "Вавилону" плакали, я готувала себе, але коли я читала кінцівку, то так і не пустила сльозу, проте в душі мені було дуже кепсько і, можливо це прозвучить пафосно, але порожньо🥺
Історія піднімає питання колоніалізму, важливості мов, тому мені дуже часто книжка перегукувалсь з нашою реальністю і від цього було боляче🤧

Як висновок, цю книжку рекомендую однозначно, це стовідсоткові 10/10 і я чекаю вже, коли мої друзі прочитають "Вавилон", щоб ми могли все детально обговорити🤨