Нещодавно перечитала твір повністю. Це один із шедеврів української літератури з різними новаторськими моментами.
Чому взагалі варто перечитати/прочитати цей твір у 20, 30, 40 років?

• усвідомити становище українців у пореформену добу
• зрозуміти, наскільки важливою була думка суспільства і до чого воно може призвести
• як жага справедливості може вбити людину
• кохання не здатне виправити, напоумити жорстоких людей

Багато тем для роздумів, особливо в наші дні. Змінилися роки, але чи змінилося все інше? Навряд чи. Люди досі борються за свою землю, за право жити в своєму домі, за рівність. Так, часто можна почути думки, що українська класика — це лише негатив. Але ж люди писали про реальність, що ж робити, якщо вона настільки жахлива і жорстока? Може для того й писали, щоб ми це усвідомили, щоб розуміли, хто наші вороги? Українська класика обов’язкова для прочитання, я вважаю. Не знаючи нашого минулого, ми не збудуємо щасливе майбутнє.

Неймовірна класика, яка не залишить байдужими. Українські «Ромео і Джульєтта», які стали відомі на весь світ завдяки екранізації Сергієм Параджановим.

Це не лише історія про закоханих — Івана та Марічку, але й енциклопедія язичництва, звичаїв та повірʼїв гуцулів. Чи знали ви, що мавка має діру в спині чи що дим від вогню зʼявився тому, що в нього плюнув арідник? Після прочитання хочеться ще більше вивчати й дізнаватися про цих міфічних персонажів.

На мою думку, цей твір потребує прочитання кілька разів. Перший — в 10 класі школи, коли вивчається програмово, другий — уже у свідомому віці. Ви порівняєте своє сприйняття твору і все одно вас багато чого може здивувати) Або ж приємно вразити.

Рідко трапляються такі історії, коли можна насолодитися процесом читання, коли не хочеться нікуди спішити, а просто проживати поряд з героїнею і повільно слідкувати за її життям. Саме таке враження як від книги, так і від екранізації. Хоча, зауважу, що спочатку варто читати, адже в книзі багато деталей, які не варто пропускати)

На долю Каї випало багато важких моментів: дитинство і юність були в неї складними. Я глибоко співчувала дівчині в усі ці моменти. Було те, що давало їй сили жити, залишатися такою ж допитливою та природолюбною до кінця своїх днів.
Багато приводів для роздумів, для порівняння життів, осмислення нашого сьогодення і тих часів. Єдиним нематеріальним, що може надихати нас і тримати на плаву, це природа. Дуже важливо помічати щастя в дрібницях, які у нас під боком. Кая, з бідної сім’ї, сирота, на мою думку, була щаслива, коли була в гармонії з природою. Вони все життя були єдиним цілим, наповнювали одне одного. Навряд чи, якби дівчина переїхала в інше місце, була б щасливою.

Мене здивувала кінцівка. Я здогадувалась, що таке може бути, але коли це сталося, все одно була трохи в шоці. Тому додам, що це не просто роман, а в якомусь плані й трилер, у якому тримається напруга та є неочікувана розвʼязка.

Це та історія, яку хочеться читати в осінні дощові вечори. В ній своя атмосфера, яка дуже виділяється з-поміж різних книг. Її ви точно не забудете)

Це моя перша книга Коллін Гувер, і я одразу записала її до улюблених авторок) Вона з перших сторінок покорила моє серце.

Задум історії — друзі, які зустрічаються лише раз на рік, 9 листопада упродовж 5 років. Думаю, з анотації це все, що достатньо знати. Далі просто читати)

Це романтична, навіть трохи підліткова історія, адже головні герої — не сказала б, що свідомі дорослі люди, тому що всі проблеми іноді можна вирішити просто поговоривши. Але без цього не було б такого сюжету, драматизму, напруги. Якщо вас тригерить це або ж ви хочете читати лише про повністю здорові стосунки — скоріше за все, вам може не сподобатись на повну.

Я прочитала книгу за день, не могла відірватися, поки не дочитала до кінця. Та й потім ще сиділа, усвідомлювала прочитане й думала над цим усім. Ми, як і герої, часто робимо помилки, які іноді пізно усвідомлюємо. Не існує ідеальних людей, але є ті, які ідеальні для нас з-поміж інших.

Рекомендую читати, якщо любите любовні романи, якщо хочеться повністю зануритися в якусь історію з головою, якщо хочете перепочити від проблем.

Цей цикл став одним із найулюбленіших.
Перша книга насправді розпочалася не дуже цікаво. Перед прочитанням я читала багато відгуків, часто негативних, тому була налаштована на щось посереднє. Втім, після прочитання історії, моя думка змінилася.
Книга з вайбом «Сутінок», тому що є схожі персонажі: вампіри, які пʼють кров, перевертні. На цьому схожість завершується. Ще додається дещо з дарк академії, є любовні лінії, магія. Це все цікаво поєднано. Шкода, що не було цієї книги в мої підліткові роки, так би ця історія отримала на той час 10/10.

З недоліків — іноді дивні діалоги, незрозумілі вчинки головних героїв. Саме в першій книзі інколи здається, що це фанфік. Але плюси перекривають мінуси:
• компанія друзів, до якої хочеться повертатися, вони комфортні і завжди дбають одне про одного,
• напружений фінал книги, після якого хочеться одразу читати наступну частину,
• любовна лінія, від якої неможливо відірватися, та ще й вона дещо нетипова, здивує вас)
• атмосфера, яка нагадує комусь дитячі роки й вайби фільмів про вампірів, або як мені, юність. читаючи цю книгу, відчуваю затишок, завжди є настрій її читати, може легко вивести з нечитуна, якщо ви любите такий жанр

Погоджуюсь, що першу частину, може, варто «перетерпіти», вона не так насичена подіями, як наступні. Тут лише нас вводять у той світ, знайомлять з героями, сутностями та магією. Так зазвичай з циклами. Тому дайте шанс, не судіть лише за першими сторінками. Потім будете її ковтати, події будуть нестися, що хотітиметься читати ще, і ще)