Починаючи читати книгу, я подумала, що буде щось посереднє. Якийсь типовий підлітковий роман з нудними діалогами і типовими героями. Але з кожною наступною сторінкою моє враження змінювалося.

Прикольні персонажі, цікава сюжетна лінія, що не можна відірватися. Прочитала за два дні, тепер хочу мати всі твори авторки. Дуже легке чтиво, особливо після роботи, не треба багато думати, просто насолоджуватися історією кохання.

У книзі порушуються дуже важливі теми, тому будьте уважними, бо можуть бути тригерні моменти.
Чоловік у цьому романі - крутий, максимально грін флег, а герої взагалі вміють розмовляти!!! Дуже комфортно) Вболівала за пару від самого початку, проживала з ними всі позитивні й негативні моменти. Дуже торкає історія)

Книги Коллін Гувер ніколи не залишать байдужими. «Шкодуючи за тобою» - прониклива, трепетна історія, яка ведеться від імені матері та доньки. Дуже чуттєва історія кохання, яка нагадує, що треба довіряти собі, своїм відчуттям і почуттям, треба цінувати кожен момент і проживати його наповну.
Що б не сталося в житті, є люди, які будуть поруч, з якими ви будете щасливими.

Мені сподобалося, як розкрито стосунки між матірʼю і донькою, як, попри все, вони довіряють одна одній та підтримують.

Нещодавно перечитала твір повністю. Це один із шедеврів української літератури з різними новаторськими моментами.
Чому взагалі варто перечитати/прочитати цей твір у 20, 30, 40 років?

• усвідомити становище українців у пореформену добу
• зрозуміти, наскільки важливою була думка суспільства і до чого воно може призвести
• як жага справедливості може вбити людину
• кохання не здатне виправити, напоумити жорстоких людей

Багато тем для роздумів, особливо в наші дні. Змінилися роки, але чи змінилося все інше? Навряд чи. Люди досі борються за свою землю, за право жити в своєму домі, за рівність. Так, часто можна почути думки, що українська класика — це лише негатив. Але ж люди писали про реальність, що ж робити, якщо вона настільки жахлива і жорстока? Може для того й писали, щоб ми це усвідомили, щоб розуміли, хто наші вороги? Українська класика обов’язкова для прочитання, я вважаю. Не знаючи нашого минулого, ми не збудуємо щасливе майбутнє.

Неймовірна класика, яка не залишить байдужими. Українські «Ромео і Джульєтта», які стали відомі на весь світ завдяки екранізації Сергієм Параджановим.

Це не лише історія про закоханих — Івана та Марічку, але й енциклопедія язичництва, звичаїв та повірʼїв гуцулів. Чи знали ви, що мавка має діру в спині чи що дим від вогню зʼявився тому, що в нього плюнув арідник? Після прочитання хочеться ще більше вивчати й дізнаватися про цих міфічних персонажів.

На мою думку, цей твір потребує прочитання кілька разів. Перший — в 10 класі школи, коли вивчається програмово, другий — уже у свідомому віці. Ви порівняєте своє сприйняття твору і все одно вас багато чого може здивувати) Або ж приємно вразити.

Рідко трапляються такі історії, коли можна насолодитися процесом читання, коли не хочеться нікуди спішити, а просто проживати поряд з героїнею і повільно слідкувати за її життям. Саме таке враження як від книги, так і від екранізації. Хоча, зауважу, що спочатку варто читати, адже в книзі багато деталей, які не варто пропускати)

На долю Каї випало багато важких моментів: дитинство і юність були в неї складними. Я глибоко співчувала дівчині в усі ці моменти. Було те, що давало їй сили жити, залишатися такою ж допитливою та природолюбною до кінця своїх днів.
Багато приводів для роздумів, для порівняння життів, осмислення нашого сьогодення і тих часів. Єдиним нематеріальним, що може надихати нас і тримати на плаву, це природа. Дуже важливо помічати щастя в дрібницях, які у нас під боком. Кая, з бідної сім’ї, сирота, на мою думку, була щаслива, коли була в гармонії з природою. Вони все життя були єдиним цілим, наповнювали одне одного. Навряд чи, якби дівчина переїхала в інше місце, була б щасливою.

Мене здивувала кінцівка. Я здогадувалась, що таке може бути, але коли це сталося, все одно була трохи в шоці. Тому додам, що це не просто роман, а в якомусь плані й трилер, у якому тримається напруга та є неочікувана розвʼязка.

Це та історія, яку хочеться читати в осінні дощові вечори. В ній своя атмосфера, яка дуже виділяється з-поміж різних книг. Її ви точно не забудете)