Під скляним ковпаком

це не просто роман. це сповідь авторки про свою історію, думки, дії та слова.. це її історія. її життя.

«під скляним ковпаком» - це історія молодої дівчини та її тернистий шлях, у спробі вийти із затяжної депресії. це зовсім не легка історія, вона просякнута болем та стражданням. і беручи її в руки, будьте готові, що ви не зможете відірватися від цієї книги. вона поглине вас та залишить шрам на серці.. але воно того варте.

історія ведеться від обличчя Естер, хоча кожен розуміє, що це історія самої авторки, яку вона радо позичила своїй героїні. молода Естет живе своє звичайне життя, допоки не розуміє, що звичайні буденні речі стають складними для виконання.. вона не може спати, не може їсти… не може писати!

те, як авторка описала цей період життя героїні (або свій період), ранить навіть черствого читача. так, вона написана гарно і легко, але, якщо ми заглянемо між сторінками, всотуючи в себе всі сенси.. то книга стає значущою. ви буквально знаходитесь в голові людини, яка переживає, напевно, найскладніший період свого життя… а якщо ще співставляти паралелі художнього твору та біографії сільвії плат, то сльози мимоволі починають текти щоками.

окрему увагу раджу звернути на ілюстрації, якщо ви читаєте книгу українського видання. цей той момент, коли ілюстрації настільки доповнюють читання, що я не уявляю, якби я трактувала сенси без них. це окремий вид мистецтва!

однозначно раджу цю книгу. не даремно її показують в багатьох кінокартинах. вона варта того болю, що залишає по собі... вона варта спустошення та усвідомлення. вона варта життя

«Мабуть, у світі є чимало штук, від яких не зцілить гаряча ванна, та особисто я можу назвати їх не так і багато» - цитата з книги, яка допомогла мені впоратись із складним періодом в житті. Цитата як і вся книга пронизана емоційністю та тонким гумором. Авторка любить чорну комедію, тому бажаючим взятися за том бажаю вміння сприймати іронію.
Сильвія Плат є класиком, новатором та чуйним письменником. Вона створила справжній шедевр, який залишає після себе довгий післясмак і надихає на роздуми.

Книга «Під скляним ковпаком» – це не лише оповідь про психічні труднощі, але й гостра критика суспільних очікувань щодо жінок середини 20-го століття. Естер (головна героїня) стикається з численними стереотипами та обмеженнями, які накладає на неї суспільство, і намагається знайти власний шлях, не зрадивши своїм ідеалам. Мені була близькою проблема обрання професії. Так склалося, що коли читала роман, то Естер і я були однолітками, тому мені резонувала актуальність тем самореалізації, обрання партнера, дружби та депресії.

Сподіваюся ви зможете отримати насолоду від тексту, бо він дійсно вражає. Хоча головна тема складна, я впевнена, що ви зможете знайти світло, яке так довго шукала Естер)

Для мене книга була неоднозначною. Майже немає поганих відгуків, всі захоплюються даною книгою.

Я же її читала її на силу, мордувала декілька місяців, хоча в плані написання читається дуже легко.

Спочатку описання буденного життя студентки. Переломний момент і як все за одну мить йде під три чорти.. Описання депресивного стану і далі методи лікування в 50-60 роках.

Якщо розглядати книгу з емоційної сторони - мені було недостатньо, тут, як на мене, просто лінійна розповідь яка нічим не закінчується.

Якщо розглядати зі сторони пізнання історичного контексту, жінок у патріархальному світі 50 років, досить цікаво.

Що мені дійсно сподобалось в цій книзі її неймовірне оформлення, але отримала від книги не те чого очікувала і напевно це змазало всі емоції.