"Я пишу листи сину, адже не факт, що зможу сказати ці слова, коли він виросте"

"Це якась площина болю, куди нас чомусь затягнуло"

10/10 ⭐️

Я б хотіла ніколи не читати цю книгу. Я б хотіла познайомитися з творчістю автора через фентезі для дітей. Я б хотіла, щоб пан Валерій писав інші книги, знімав фільми, та будь-що, що йому приносило радість, насолоджувався подружнім життям та виховував сина. Але Війна.
Це щоденник, це сповідь, це зізнання у коханні, це вірші, листи до сина з батьківськими настановами. Ця книга важлива. Вона багато про що. Війну. Кохання до дружини. Біль. Втому. Смерть. Надію. Любов до сина. Спогади, які допомагають триматися. Сум. Будні військових. Важливість це все памʼятати. Не прощати. Та робити кожен день хоч щось, щоб наблизити перемогу.

Я плакала декілька разів. У мене були мурашки по тілу. Я посміхалась, коли читала слова кохання. Я відчувала почуття автора через текст.
Книга чудова. Дякую пану Валерію за захист мене та нашої України. Дякую його за те, що написали цю книгу.

"Знаєш, інколи мені здається, що наша країна тримається на таких людях.
На людях, які, незважаючи на обставини, й далі роблять свою роботу.
Наша країна тримається на людях, які ще вчора розносили пошту, а сьогодні бʼють та палять російські танки; на людях, які з літа думають про зиму і роблять заготовки; на людях, які знають свою роботу і виконують її, навіть коли поруч вибухає."


"Сину, Україна прекрасна.
Нам є за що боротися.
Бережи її в собі і для себе."


"Війна вставляє в мене магазин і пересмикує затвор"


"Одного разу я хотів загадати бажання - думав, що падає зірка. Але то падав дрон."

11/10 ⭐️

Ця книга має бути прочитана українцями. Це одна з найкращих книг українського автора/авторки, що я прочитала на сьогодні.
Вона дуже мені сподобалась та багато в чому відгукувалась в мені.
Я була зросіщеною дитиною, я споживала контент російською, читала книги російською, спілкувалася російською. Багато моментів, описаних у книзі, де я бачу себе, альбоми Земфіри, вірші Цвєтаєвої, російська мова всюди. Чи моя це провина? Не знаю, але зараз мене пожирає почуття сорому за те, що стільки людей помирало століттями та помирає зараз за нашу мову, культуру, свободу, а я була такою людиною. Але після прочитання я розумію що я не одна, і зараз я роблю все правильно як свідома громадянка своєї держави.

Ця книга показала мені події, причини цих подій, передумови та біль українського Криму, які я в 2014 році не розуміла до кінця.
Головна героїня протягом всієї книги проходить шлях пошуку своєї самоідентичності, що дуже прям про мене. Але сюжет книги відображає не тільки індивідуальні історії героїв, але й загальнолюдські теми: боротьбу за виживання, втрату коріння і пошуки ідентичності.

Книга описує життя в Криму від 90-х до окупації. Але цю історію треба не просто читати, а багато думати та проживати. Я змогла побачити всю ситуацію з середини, іншу сторону анексії Криму, наслідки депортації кримських татар у 1944, а також багато цікаво саме про цей народ.
Авторка провела дуже велике дослідження, мене це так вразило, бо я спочатку подумала, що вона кримська татарка. Всі описані краєвиди, кримськотатарські слова, приказки, пісні, традицій, історія народу та їх культура - це все занурює тебе в атмосферу та я відчувала себе частиною цієї спільноти.

Стільки стікерів в книгах у мене ніколи не було. Їх дуже багато. На кожній сторінці щось зачіпало мене. Ось декілька цитат:

«Коли я запитаю, що він думає про Чорновола, тато відповість:
Чорновіл — націоналіст, а націоналісти вбивці й мордували людей. Я запитаю, чи не були вбивцями комуністи, чи комуністи не мордували людей? А як же репресії? А як же депортація кримських татар? Він відповість, що кримські татари зрадили, бо перейшли на бік нацистів. Я запитаю, хто саме зрадив: прадідусь Аліє, який воював на боці Червоної армії? Чи прабабуся, чия сімʼя допомагала партизанам? Чи Аметхан Султан, який збив до пів сотні нацистських літаків? І додам, що купа росіян, зокрема кримських, перейшли на бік нацистів, що існували полки сс, у лавах яких були винятково росіяни. Тато скаже, що теперішня пропаганда бреше, а я на неї ведусь. Іще він додасть іронічне: «ти ж у нас головна кримська татарка Бахчисарая» — так він почав примовляти, відколи я стала ходити в «Яшлар». На друге я не зверну уваги, а на перше відповім, що нині пропаганди немає, а є матеріали до ознайомлення, і знаходить їх, між іншим, лиш той, хто дуже шукає, а найсильніша пропаганда була в Радянського Союзу і свідчення тому — татові погляди.»

«Щоб існував Булгаков, сказав тоді Влад, їм треба було розстріляти у Сандармоху Валерʼяна Підмогильного і Миколу Зерова. Ось, мовляв, обрана російська література.»

Мені важко передати мої емоції після книги, я пишу відгук через деякий час, але досі не можу нормально підбирати слова. Мені подобається як описав книгу Алім Алієв: "Це путівник по Криму - неглянцевому і нетуристичному. Це занурення у складний світ людських взаємин, які останні десятиліття складались між кримськими татарами, українцями та росіянами на півострові, демонстрація того, як політична турбулентність віддзеркалювалась на буденному житті місцевих."

Я точно рекомендую цю книгу до прочитання. Це історія, яка захоплює своєю глибиною, емоційністю і поетичністю. Вона переносить читача у світ, де реальність переплітається з міфами, а кожне слово несе в собі вагу історії, яку неможливо забути. Це не просто роман — це мандрівка через простори людської душі, сповнена болю, пошуку себе і надії.

Я ніколи не була в Криму і дуже хочу одного дня приїхати в український Крим.

11/10 ⭐️

Перша частина мені дуже сподобалась. Єдине що було важно, так це багато персонажів, місць, богів, тому нотаточки наше все :)
Книга має 3 частини, і вона потрохи напружує з прочитанням кожної. Спочатку Жинь робить усе можливе, щоб потрапити в Академію. Потім там вона дізнається більше історії (кривавої в тому числі) своєї країни, бореться з труднощами, шукає себе. В другій частині починається війна і все вже не так яскраво, але описано чудово. Ми знайомимося з новими персонажами, бачимо як загін Жинь робить усе можливе з обмеженими ресурсами, щоб виграти війну. А третя частина це біль. Великий біль. Читаючи, я проводила аналогії з війною в Україні. Коли ти читаєш про війну, живучи в країні, яка воює, все відчувається інакше.

В цій історії авторка описала дуже цікавий світоустрій, сильних та захоплючих персонажів (для мене головна героїня поки що більше схиляється до антагоністки, вона точно на шляху до цього), історія країни та війна, навіть не просто війни, а геноциду (на скільки я знаю, авторка була натхнена реальної історією та Японсько-китайською війною), стратегії битв, шаманізм. Описані сцени насильства дуже реальні, я сиділа заціпеніла. Все описано дуже детально та так реально, що я легко могла собі все уявити.

Я точно буду читати цю серію далі, але зроблю невеличку паузу, щоб підготуватися морально.

"Війна не визначає хто правий. Війна визначає, хто лишається"

"Діти перестають бути дітьми, коли ім у руки вкладають меч
Коли їх навчають битися на війні, а потім озброюють і кидають на передову, вони вже не діти. Вони солдати."

"Ось чому ми сильні. Ми черпаємо свою силу зі століть і століть незабутої несправедливості. Наше завдання, єдина причина нашого існування - надати цим смертям значення."

9/10 ⭐️

Книга непогана, сподобалась атмосфера та опис медицини у ті часи. Було цікаво дізнаватися як все працювало. Також я дуже люблю історію про жінок, які йдуть проти системи та установлених норм.

Гейзел чудова персонажка. Мені подобалось спостерігати за її розвитком, за тим, як вона прагне стати хірургом, але натомість готується до шлюбу з віконтом. Її амбіції та мрії стикаються з традиційними очікуваннями суспільства. Головний герой, Джек, мені також сподобався, Він також намагається вижити в суворих умовах, і його життя, сповнене небезпек, але їх зустріч з Гейзел, змінює все та відкриває нові можливості.

Ця пара з дуже різних світів, та їх об'єднує спільна мета — навчання анатомії на практиці та розкриття таємниць епідемії, яка знову загрожує їхньому місту. Їхнє спілкування стає глибшим, і між ними виникає сильний зв'язок. Вони підтримують один одного, намагаючись протистояти зовнішнім загрозам і боротися за свої мрії.
Найбільше мені в книзі сподобався саме шлях Гейзел та її слідування своїм прагненням, навіть якщо шлях до них нелегкий. Не сподобався елемент фантастики, але цікаво як все буде в другій частині.

8/10 ⭐️

Для мене це важко назвати 2 частиною серії, бо тут атмосфера інша, більше фантастики, менше медицини, таємні організації та "настоянка" безсмертя, але та сама Гейзел, яка робить все, щоб стати хірургинею.
Не можу сказати, що ця частина гірша або краща ніж перша, для мене вона інша. Але читати мені точно не було нудно.
Трошки мене засмутив трикутник між Гейзел, Джеком та Саймоном. Не зрозуміло, навіщо це було робити, бо без цієї лінії сюжет би не змінився. (особисто я б обрала Саймона :))
Непогане продовження історії про Гейзел, але якось шкода весь її труд та трактат, бо якщо після всіх подій її репутація буде знищена, то навряд чи її вклад буде оцінено.
Атмосферне читання для осінніх вечорів.