це не просто роман. це сповідь авторки про свою історію, думки, дії та слова.. це її історія. її життя.

«під скляним ковпаком» - це історія молодої дівчини та її тернистий шлях, у спробі вийти із затяжної депресії. це зовсім не легка історія, вона просякнута болем та стражданням. і беручи її в руки, будьте готові, що ви не зможете відірватися від цієї книги. вона поглине вас та залишить шрам на серці.. але воно того варте.

історія ведеться від обличчя Естер, хоча кожен розуміє, що це історія самої авторки, яку вона радо позичила своїй героїні. молода Естет живе своє звичайне життя, допоки не розуміє, що звичайні буденні речі стають складними для виконання.. вона не може спати, не може їсти… не може писати!

те, як авторка описала цей період життя героїні (або свій період), ранить навіть черствого читача. так, вона написана гарно і легко, але, якщо ми заглянемо між сторінками, всотуючи в себе всі сенси.. то книга стає значущою. ви буквально знаходитесь в голові людини, яка переживає, напевно, найскладніший період свого життя… а якщо ще співставляти паралелі художнього твору та біографії сільвії плат, то сльози мимоволі починають текти щоками.

окрему увагу раджу звернути на ілюстрації, якщо ви читаєте книгу українського видання. цей той момент, коли ілюстрації настільки доповнюють читання, що я не уявляю, якби я трактувала сенси без них. це окремий вид мистецтва!

однозначно раджу цю книгу. не даремно її показують в багатьох кінокартинах. вона варта того болю, що залишає по собі... вона варта спустошення та усвідомлення. вона варта життя

Ніжне поетичне письмо Тані Поставної заворожує.

Збірка «Листи з пошти на маяку» сповнена вигадливих образів і символів, емоційних життєвих сюжетів і щемких історій, які здаються справжніми й нафантазованими водночас!

Ці листи, що прикрашені дивовижними ілюстраціями, залишають після себе особливі теплі почуття десь глибоко в серці.

нуарний детектив з українською атмосферою, або просто «бійцівський клуб» по-українські

історія про знаменитого детектива тараса білого, якого змусили (не жартую) взятися за справу в хуторі білий попіл. спочатку справа про вбивство одного з мешканців хутора здалася йому дуже легкою, але все набагато… набагаааато заплутаніше!

цікавий момент, що в сюжеті також постають елементи твору миколи гоголя «вій». павлюк спеціально вирішив вплести до своєї книги знану нам історію про вія, аби українізувати твори гоголя максимально. так як тоді були суперечки з приводу територіальної приналежності письменника

мені дуже сподобалося, що читаючи книжку, я бачила в голові серіал або фільм! на початку автор думав, що «білий попіл» буде сценарієм, тому коли писав його вже як книжку, отримав неймовірно кінематографічний сюжет!

це перша книжка ілларіона павлюка, яку я прочитала, і мені вона дуже сподобалася. ось ця українська атмосфера, яка просочує своєю естетикою кожну сторінку, просто захоплює! але кінець мене трошки засмутив, бо як на мене автор вирішив зробити його більш наповненим… але це вже було марно, бо і без цього книжка була крута…