Книга є напівавтобіографічною — авторка також страждала від депресії, і це робить її читання ще більш щемким. Не можу сказати, що повністю розуміла головну героїню, адже не переживала її досвіду, але багато її думок відгукнулися мені, а деякі емоції та настрої були напрочуд знайомими. Текст неймовірно гарний і поетичний. Це важлива книга про те, як відчувається депресія зсередини, адже зовні все може здаватися абсолютно нормальним. Мене вразила доля як авторки, так і її персонажки. Особливо дивує, наскільки феміністичні та сучасні думки містить роман, написаний ще у 60-х.
Анонім
«Під скляним ковпаком» — це роман, який читається як сповідь. Гостра, неприкрашена, майже непристойно відверта. Це крик зсередини жіночої свідомості — тендітної, вразливої, розумної, бунтівної — і хворої. Написаний напівавтобіографічно, цей твір став єдиним романом Сильвії Плат, але його вистачило, аби назавжди змінити обличчя літератури. У центрі сюжету — Естер Ґрінвуд, молода й талановита дівчина, яка приїжджає на стажування в Нью-Йорк. Від неї чекають успіху, радості, вдячності — адже в неї є все, про що можуть мріяти дівчата її віку: стипендії, перспективи, майбутнє. Але за цим зовнішнім блиском ховається інше: розгубленість, втома від очікувань суспільства, страх, що життя — це не шлях до свободи, а пастка. Поступово Естер опиняється в стані глибокої депресії. Її думки стають туманними, її тіло — ніби не її. І ось уже вона під тим самим скляним ковпаком, що не пропускає кисень. Це не просто роман про психічне здоров’я. Це документ епохи. І водночас — глибоко особиста історія, яка не старіє з роками. У словах Плат — вся гнітюча атмосфера 50-х років, коли жінці було дозволено бути красивою, люблячою, зручною — але не амбітною, гнівною, чи… нещасною. Саме ця тиша довкола жіночого болю перетворює роман на протест, на виклик. Стиль Плат — вражаючий: чіткий, поетичний, без зайвих епітетів. Вона малює світ Естер так, що ми бачимо все її внутрішнє руйнування: як крізь скло — спотворено, але гіпнотично. І саме в цій спотвореній реальності ховається жорстка правда: психічна хвороба не завжди виглядає як божевілля. Часто — це просто мовчання. Або бажання зникнути. Роман наповнений символізмом: скляний ковпак як метафора ізоляції, роздвоєність між бажанням бути незалежною та потребою у схваленні, соціальний тиск як невидимі кайдани. Естер проходить через лікування, кризи, межу самогубства — і водночас залишається глибоко людяною, чутливою, такою, з ким хочеться говорити — або просто сидіти поруч у тиші. Це важка книга. Але вона не про безнадію. Навпаки — вона про те, що проговорений біль уже наполовину зцілений.
Анонім
ПІД СКЛЯНИМ КОВПАКОМ Сильвія Плат Видавництво Старого Лева Книга з важкою історією. Це єдиний роман американської письменниці Сильвії Плат (1932 - 1963), знаною насамперед як поетка. Роман значною мірою автобіографічний, про досвід молодої жінки, яка намагається подолати великий депресивний розлад. Книжка побачила світ 1963 року, через десять років по часі дії та за кілька тижнів до самогубства Плат. Напевне, ця книга більше для жінок. Чи для людей - емпатів... Чи для людей, яких легко зламати, для тих, хто переживає психологічну кризу. Для тих, хто намагається жити кожен день цього важкого життя. Побачити шляхи, щоб прожити його краще, щасливіше. Роман відкриває різні аспекти життя. Окремо потрібно зауважити, що оформлення книжки додає емоцій та колориту при читанні. Мене історія С. Плат дуже вразила 💔💔💔 Потрібно берегти психічне здоров'я дітей, своє, кожного.
Анонім
Та отримуйте інфо про новинки й події в книгарнях