Ілларіон Павлюк
| Роки життя | 14 травня 1980
|
| Місце народження | Скадовськ, Херсонська область, Українська РСР, СРСР
|
| Освіта | Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля (2001)
|
| Мова творів | українська |
| Діяльність | журналіст, письменник, доброволець
|
| Популярні книги | «Білий попіл», «Танець недоумка», «Я бачу, вас цікавить пітьма»
|
Біографія
Ілларіон Павлюк – український письменник, репортер-міжнародник, документаліст, продюсер, сценарист. Керівник Управління преси та інформації МОУ, автор популярних романів «Я бачу, вас цікавить пітьма», «Танець недоумка», «Білий попіл».
Місце народження
Ілларіон Станіславович Павлюк народився 14 травня 1980 року і місті Скадовськ, Херсонської області. Коли йому було 7 років, він разом з батьками переїхали жити на Сахалін. Через 10 років повернувся в Україну та жив у Луганську.
Освіта та кар'єра
У 1996 році Павлюк вступив до Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, де навчався на факультеті журналістики.
У 2001 році закінчив університет з відзнакою. Опісля почав працювати журналістом на різних телеканалах України, зокрема на «1+1», «Інтер» та «Україна». Обіймав посади спеціального кореспондента, головного редактора, продюсера.
З 2001-го працював спеціальним кореспондентом на Близькому Сході. Спеціалізувався на арабо-ізраїльському конфлікті.
З 2005 року – головний редактор телевізійного каналу «К1», керівник студії документальних стрічок «07 Продакшн». В 2011-му був членом журі американської телевізійної премії «Еммі».
В 2021 році переїхав з родиною до Івано-Франківська, де очолив ГО «Тепле місто», що займається суспільними трансформаціями.
Родинні зв'язки
Ілларіон Павлюк одружений (дружина Світлана), має двох синів (Лев, Натан) та двох дочок (Лея, Сара). Його батьки – професійні журналісти.
Військова служба
У 2015 році Ілларіон Павлюк брав участь у російсько-українській війні в складі добровольчого батальйону «Гарпун». Молодший лейтенант ЗСУ. В 2023 році був мобілізований в один із підрозділів ГУР МО України. Перебуваючи в лавах української армії, Павлюк також займався реформуванням Військового телебачення України. Отримавши 10-річну ліцензію від Нацради з питань теле- та радіомовлення, започаткував канал «Армія ТБ».
Творчість
Фільмографія
Ілларіон Павлюк є автором, продюсером, сценаристом ряду кінострічок, найвідомішими є:
- «Ген жорстокості» (2007);
- «Таємниці радянського дефіциту» (2008);
- «ДНК. Портрет нації» (2012);
- «Звичайні зомбі. Як працює брехня» (2015);
- «Лазуровий пил» (2016).
Твори
Знамениті в Україні та далеко за її межами Ілларіон Павлюк книги:
«Білий попіл»
Детективний трилер-містичний роман, який розповідає про розслідування вбивства панночки на хуторі в Карпатах.
Головний герой роману, приватний детектив Тарас Білий, приїжджає на хутір, щоб розслідувати вбивство панночки Анни. За офіційною версією, Анну вбив її коханий, семінарист Хома Брута. Але Тарас Білий не вірить у цю версію. Він починає власне розслідування і незабаром виявляє, що на хуторі є багато людей, які могли мати мотив для вбивства Анни.
«Танець недоумка»
Роман-фікшн в жанрі наукової фантастики. Розповідає про космічного біолога Гіля, який вирушив в експедицію на далеку планету, щоб врятувати своє життя. Подорож виявляється дуже небезпечною. Гіль та його команда постають перед труднощами, загрозливими для життя. А головний герой – ще й з власними демонами, та повинен вирішити, чи готовий він пожертвувати власним життям заради порятунку інших.
«Я бачу, вас цікавить пітьма»
Роман на перетині містики, детективу та філософії буття.
Головний герой роману, кримінальний психолог Андрій Гайстер, приїжджає в село, щоб допомогти місцевій поліції розслідувати вбивство маленької дівчинки. За офіційною версією, дівчинку позбавив життя місцевий маніяк, відомий як Звір. Але Гайстер не вірить у цю версію. Він починає власне розслідування і незабаром виявляє, що в селі є багато людей, які могли мати мотив для вбивства дівчинки.
Замовити твори українського письменника за ціною видавництва можна в книгарні Redeat.
Цитати
«Я бачу, вас цікавить пітьма» Ілларіон Павлюк
«Не можна стати людиною о сьомій, якщо ти не був нею до сьомої. Цей принцип діє щодо будь-якого часу доби.»
«Гріхи рідко ходять нарізно. І по-справжньому вовчі гріхи радше за все властиві найпаршивішим вівцям.»
«Якщо ви цікавитеся пітьмою, то й пітьма, безсумнівно, цікавиться вами!»
«Білий Попіл» Ілларіон Павлюк
«Люди теж весь час їдять власні серця! Хіба ти не знаєш? Ви називаєте це совістю.»
«Кажуть, людині без минулого немає жодної винагороди і в майбутньому.»
«...якщо тобі нема чого втрачати — багато чого стає до снаги.»
«Танець недоумка» Ілларіон Павлюк
«Страх – це кокаїн. Він робить глухим до аргументів розуму, і ти бачиш тільки те, що боїшся побачити.»
«Ті, хто з тобою погоджується, можуть зробити тебе трохи впевненішим, але ті, хто не погоджується, - набагато мудрішим.»
Джерела
Доволі несподіваним виявилось те, що вона кардинально відрізняється від Пітьми, яку я читала у автора першою, бо часом складається враження, що ці книги писали різні люди, хоча спільні риси можна знайти, якщо знати, що шукати.
Історія розповідає нам про космічного біолога зі стажем - Гіля, який перебуває на межі краху кар'єри, ламає голову як зберегти відносини з дружиною та донькою, а ще має генетичну хворобу, яка потенційно може перетворити його на недоумка, що не володіє власним тілом і через це витанцьовує "дикі танці".
Аж раптом доля підкидає йому несподіване вирішення проблем - від елітної військової компанії надходить пропозиція роботи на далекій планеті у іншій галактиці, куди можна потрапити разом із сім'єю та не турбуватись про фінансові труднощі майбутнього.
І ось - вихід знайдено, ризики мінімальні, переліт вдалий і планета ніби не така вже й страшна...
Проте, спокійна рутина буднів вмить руйнується через таємничу Ірму та непередбачувану поїздку за межі контуру по чорний пилок, що змінює людей.
Все, що стається потім, здається страшним химерним сном, де немає ні майбутнього, ні родини, ні власного "я", а є лише розгалуження гіфів, що хоче всесвітнього панування.
Чи вибереться Гіль з цього кошмару і чи врятує родину від старої з очима ягуара - все залежить лише від його недосконалого мутованого білку і низки рішень, які можуть коштувати всього.
P. S. Місцями у книзі відверто знаходились паралелі з Пітьмою у ідеях (людина без обличчя), подіях (не можливо померти, лише стати іншим) та знову тим же Кінгом (квітуче поле із вежею, якій не видно кінця).
АЛЕ, особисто для мене, ця книга точно цікавіша і динамічніша, ніж Пітьма, та відверто не така перезакручена.
Кінцівки, яку нам підготував автор, я абсолютно не очікувала. Власне, навіть не знала, чого очікувати під час читання. Стрімкі повороти, непередбачувані події та дії головних персонажів тримали в постійному напруженні.
Сюжет змушує серце калатати від емоцій – співчуття, спантеличення і навіть злість на обставини та вчинки героїв. Це моторошно і темно, але водночас надзвичайно цікаво. Від книги неможливо відірватися, вона буквально "ковтається" завдяки легкому стилю автора.
Час від часу я ловила себе на думці: "Що тут взагалі відбувається? Якийсь каламбур! Мені здається, що я нічого не розумію", але це лише додає твору глибини. Як на мене, сюжет цілком гідний порівняння зі Стівеном Кінгом.
Головні герої – звичайні люди зі своїми гріхами, спокусами та недоліками, що робить їх ще реалістичнішими. Це додає книзі особливого шарму, роблячи її не просто містичним трилером, а глибоким психологічним дослідженням людської душі.
Книга мені надзвичайно сподобалась, сюжет захопливий, і я точно додам Іларіона Павлюка до списку улюблених сучасних українських письменників. Тепер я з радістю рекомендуватиму його творчість всім любителям містики та трилерів!
Коротше кажучи, я справді отримала задоволення від прочитання цієї книжки.
червоною ниткою для мене ця фраза пронизала весь геніальний текст Ілларіона Павлюка
Дякуючи освіті на філологічному, я насолоджувалася всіма алюзіями і відсилками
Згадала улюблену давньогрецьку міфологію, твори мистецтва, Біблію, та навіть булгаковщину (грець із ним), Данте, Босха, і, до речі, ще й Вайльда з його "Портретом..." тут знайшла для себе, пригадала сім земних гріхів та кола пекла, назви деяких були чітко вказані у частинах книги
Блукала детективною лінією, і боялася усвідомлювати, хто ж такий Звір
Захоплювалася розкішними Чоловіком у Червоному, Барменом і Черницею
Співпереживала Оксі та Алісі (направду я переконана, що цей текст по-особливому сприймається читачами-батьками)
Дізналася багато нового про 7 пташок (читай душ), а деякими фактами про них взагалі була шокована
Та найбільше я хвилювалася за Надійку, хоча чітко знала, що з нею все буде гаразд
Світ, в якому вона живе, - добрий, як і вона сама, бо саме такий вибір Надійка зробила для себе: я хороша - в хорошому світі
Її любов дитяча, чиста й незаплямована дозволяла вірити у добро, не бачачи найстрашніших речей: несприйняття суспільством, а часто й власними батьками, або ж осудливі погляди чи недоречні й образливі вигуки у спину
Все, що її потрібно було для відновлення гармонії і зосередженні на добрі, - скласти по-особливому пальчики або просто поплескати в долоньки:
Плесь! Плесь! Плесь!
Так просто
І водночас так складно
Але годі, давайте вже про хороше. Отже, що на читача чекає на цих 680 відверто захоплюючих сторінках? Секс, драг унд рок-н-ролс, хочеться відповісти спочатку, а подумавши, то так відповідь і залишити. Бойовий військовий біолог (відчуваєте, як на вас вже повіяло духом пустелі та мандрів?), який страждає на генетичне захворювання, що може у будь-яку мить зробити з нього недоумка, отримує привабливе запрошення колонізувати планету. З мінусів - до планети, як до неба рачки, з плюсів - експедиція напівцивільна, тож беріть своїх дружин, дітей, собак, хомячків під пахви і шуруйте на інший край галактики, а саме - приблизно туда, де Макар телят не гоняв. Страховка, зарплатня, типу непоміченний ейчарами діагноз - ну просто рай на блюдці. Жізнь удалась. Звісно, що на планеті експедицію чекає зустріч із інопланетною цивілізацією, але не зразу. Звісно, що під час сюжетних завіхрєній читач не раз згадає не тільки Скотта із його фотогенічним Чужим ксеноморфом, але й Гаррісона з "Невгамованою планетою", і Лема із "Солярісом", і ще з десяток менш відомих імен, в залежності від того, скільки полиць фантастики ви вже "з'їли" у бібліотеці. І все це досить швидко (за деяким виключенням, але про це пізніше), активно, із постійним напруженням "хто ж його ще здасть?" і неоднократними твістами. Добротна повнокровна досить впізнавана проза у жанрі, який весь світ любить, тільки українці комизяться "нам би чогось вічного, а не ці ваші космоопери".
А тепер про погане (я ж вам обіцяла пізніше, так?). Події книги - основні, цікаві - починаються на 91-й сторінці. На ДЕВ'ЯНОСТО, мать-її-їті, ПЕРШІЙ! Ну, тобто якщо ви проберетесь через вступ до внутрішнього світу героя, пару-трійку соплєй з приводу цинічності приватної армії косморозвідників (татишо! А я думала, що там виключно ідеалістів-гуманістів беруть!) і через сторінок 20-25 проблем ГГ із його притрушеною дружиною, то на вас чекає карколомна пригода із швидким сюжетом і захопливими поворотами, щедро обсипана родзинками старого доброго насилля над тілом та психікою. Ну і от що заважало почати роман із другої частини, м? Тим більше, що подальші розділи показали, що у класичний флешбек, куди можна вписати всі ті соплі-воплі та внутрішні страждання, автор добряче так вміє. Ну от нашо було починати книгу із майже сотні сторінок вступу?
Але я рада, що в нас вижжена пустеля бойової фантастики нарешті починає проростати. Так, чимось подібним до Гаррісона і Скотта, але ж, курвамать, з чогось потрібно починати! Книгою надзвичайно задоволена. Так, вона не залишається в мене на полицях, а вже поїхала наступному власнику, але час із нею я провела гарно, чого і всім бажаю
Додам, що несправедливо замикати людські душі всередині прикованих до землі спітнілих тіл.
Багато душ не можуть пробитися до світла, якщо бодай раз дозволяють собі досягти дна.
Читайте цю книгу, вона того варта!
Прочитала на одному диханні, не пожалкувала, що замовила
Тарас Білий - київський детектив, що за кілька годин до втечі з палаючої кімнати, заліз в кубло до Лисиці - небезпечного злочинця і ледь вислизнув з пащеки смерті.
Хто ж його витяг? Такий собі Томаш Болгар - хвацький молодик, що вправно скручує самокрутки однією рукою, вбраний в білу вишиванку і завжди приносив з собою аж надто багато неприємностей.
Книга базується на гоголівському «Вії» переосмисленому, осучасненому, дещо «оголівудченому». По суті це детективна історія, розслідування смерті молодої панночки в чудирнадському місці й серед не менш чудирнадських людей з їх містичними забобонами про «живу» і «мертву» воду, білі кола та всюдисущий білий попіл…
Сюжет жвавий і цікавий. Є легка любовна лінія та містична складова. Книга задумувалась як кіносценарій, тож вона дуже жива і легка для візуалізації.
За жанром це гостросюжетний містичний трилер в стилі нуар з детективною лінією.
Чи сподобалось мені? В цілому — так. Багато гачків, що чіпляють увагу, флешбеки з минулого, несподівані повороти, напруга, натяки, розкидані автором, «ага ефект».
Кінцівка не розчаровує.
