Ілларіон Павлюк
| Роки життя | 14 травня 1980
|
| Місце народження | Скадовськ, Херсонська область, Українська РСР, СРСР
|
| Освіта | Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля (2001)
|
| Мова творів | українська |
| Діяльність | журналіст, письменник, доброволець
|
| Популярні книги | «Білий попіл», «Танець недоумка», «Я бачу, вас цікавить пітьма»
|
Біографія
Ілларіон Павлюк – український письменник, репортер-міжнародник, документаліст, продюсер, сценарист. Керівник Управління преси та інформації МОУ, автор популярних романів «Я бачу, вас цікавить пітьма», «Танець недоумка», «Білий попіл».
Місце народження
Ілларіон Станіславович Павлюк народився 14 травня 1980 року і місті Скадовськ, Херсонської області. Коли йому було 7 років, він разом з батьками переїхали жити на Сахалін. Через 10 років повернувся в Україну та жив у Луганську.
Освіта та кар'єра
У 1996 році Павлюк вступив до Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, де навчався на факультеті журналістики.
У 2001 році закінчив університет з відзнакою. Опісля почав працювати журналістом на різних телеканалах України, зокрема на «1+1», «Інтер» та «Україна». Обіймав посади спеціального кореспондента, головного редактора, продюсера.
З 2001-го працював спеціальним кореспондентом на Близькому Сході. Спеціалізувався на арабо-ізраїльському конфлікті.
З 2005 року – головний редактор телевізійного каналу «К1», керівник студії документальних стрічок «07 Продакшн». В 2011-му був членом журі американської телевізійної премії «Еммі».
В 2021 році переїхав з родиною до Івано-Франківська, де очолив ГО «Тепле місто», що займається суспільними трансформаціями.
Родинні зв'язки
Ілларіон Павлюк одружений (дружина Світлана), має двох синів (Лев, Натан) та двох дочок (Лея, Сара). Його батьки – професійні журналісти.
Військова служба
У 2015 році Ілларіон Павлюк брав участь у російсько-українській війні в складі добровольчого батальйону «Гарпун». Молодший лейтенант ЗСУ. В 2023 році був мобілізований в один із підрозділів ГУР МО України. Перебуваючи в лавах української армії, Павлюк також займався реформуванням Військового телебачення України. Отримавши 10-річну ліцензію від Нацради з питань теле- та радіомовлення, започаткував канал «Армія ТБ».
Творчість
Фільмографія
Ілларіон Павлюк є автором, продюсером, сценаристом ряду кінострічок, найвідомішими є:
- «Ген жорстокості» (2007);
- «Таємниці радянського дефіциту» (2008);
- «ДНК. Портрет нації» (2012);
- «Звичайні зомбі. Як працює брехня» (2015);
- «Лазуровий пил» (2016).
Твори
Знамениті в Україні та далеко за її межами Ілларіон Павлюк книги:
«Білий попіл»
Детективний трилер-містичний роман, який розповідає про розслідування вбивства панночки на хуторі в Карпатах.
Головний герой роману, приватний детектив Тарас Білий, приїжджає на хутір, щоб розслідувати вбивство панночки Анни. За офіційною версією, Анну вбив її коханий, семінарист Хома Брута. Але Тарас Білий не вірить у цю версію. Він починає власне розслідування і незабаром виявляє, що на хуторі є багато людей, які могли мати мотив для вбивства Анни.
«Танець недоумка»
Роман-фікшн в жанрі наукової фантастики. Розповідає про космічного біолога Гіля, який вирушив в експедицію на далеку планету, щоб врятувати своє життя. Подорож виявляється дуже небезпечною. Гіль та його команда постають перед труднощами, загрозливими для життя. А головний герой – ще й з власними демонами, та повинен вирішити, чи готовий він пожертвувати власним життям заради порятунку інших.
«Я бачу, вас цікавить пітьма»
Роман на перетині містики, детективу та філософії буття.
Головний герой роману, кримінальний психолог Андрій Гайстер, приїжджає в село, щоб допомогти місцевій поліції розслідувати вбивство маленької дівчинки. За офіційною версією, дівчинку позбавив життя місцевий маніяк, відомий як Звір. Але Гайстер не вірить у цю версію. Він починає власне розслідування і незабаром виявляє, що в селі є багато людей, які могли мати мотив для вбивства дівчинки.
Замовити твори українського письменника за ціною видавництва можна в книгарні Redeat.
Цитати
«Я бачу, вас цікавить пітьма» Ілларіон Павлюк
«Не можна стати людиною о сьомій, якщо ти не був нею до сьомої. Цей принцип діє щодо будь-якого часу доби.»
«Гріхи рідко ходять нарізно. І по-справжньому вовчі гріхи радше за все властиві найпаршивішим вівцям.»
«Якщо ви цікавитеся пітьмою, то й пітьма, безсумнівно, цікавиться вами!»
«Білий Попіл» Ілларіон Павлюк
«Люди теж весь час їдять власні серця! Хіба ти не знаєш? Ви називаєте це совістю.»
«Кажуть, людині без минулого немає жодної винагороди і в майбутньому.»
«...якщо тобі нема чого втрачати — багато чого стає до снаги.»
«Танець недоумка» Ілларіон Павлюк
«Страх – це кокаїн. Він робить глухим до аргументів розуму, і ти бачиш тільки те, що боїшся побачити.»
«Ті, хто з тобою погоджується, можуть зробити тебе трохи впевненішим, але ті, хто не погоджується, - набагато мудрішим.»
Джерела
"Я бачу вас цікавить пітьма" - це яскравий приклад багатошарового тексту, коли сюжет не завжди виступає головним і читач повинен зрозуміти підтекст.
Отже, у богом забуте село приїздить Андрій, консультант поліції із темним військовим минулим. Його завдання - розслідувати жорстокі вбивства молодих дівчат таким собі Звіром та знайти зниклу дівчинку Надію в катакомбах. Звучить просто. На практиці майже неможливо.
Цей текст - це хитромудре сплетіння Біблії, міфів Давньої Греції (недарма ж тут кафе називається "Мінотавр" і таке інше 😉), "Саду божественних пісень" Данте та картини Ієроніма Босха "Сад земних насолод". Уявіть собі, що все це в одній історії і вам треба скласти загальну картину.
Це складно і, як на мене, одного прочитання недостатньо. Цю книгу можна обирати для літературознавчого дослідження. Тут є над чим працювати. І мені особисто такі тексти дуже подобаються.
До речі, для себе вловила мотиви двох книг Стівена Кінга - "Необхідні речі" та "Салимове лігво". Так, герої книги Ілларіона Павлюка так само виконують різні завдання від Чоловіка у Червоному, як власне і в "Необхідних речах". А завершення "Салимового лігва" дуже схоже на один момент із "Я бачу вас цікавить пітьма".
"Я бачу вас цікавить пітьма" - історія з глибокими сенсами про життя, людину, її гріхи та пітьму в середині кожного з нас. Це історія про вибір. Адже так чи інакше ми цікавимось пітьмою. Проте тільки за нами залишається вибір: заглибитися в пітьму чи вирушити назустріч світлу.
«Я бачу, вас цікавить пітьма» Ілларіона Павлюка - це мікс загадок, алюзій, таємниць, детективу і трилеру. Три дні я ні про що інше не могла думати, як про те, хто ж усе таки маніяк Звір, чому всі мешканці Буськового Саду саме такі і чи вдасться головному герою врятувати дівчинку Надю. Ох, давно вже книга так не тримала мене в напрузі.
Це моє перше знайомство з автором, і тепер його інша книга ще більше манить мене з полиці.
Моральна дилема: як під час війни критикувати книгу, яку написав той, хто боронив Україну і поховав свою доньку? Якщо цей твір дав поживу для роздумів і можливість пережити свої страхи, чи в праві критик присікуватися до збитих прийомів, нагромадження запозичень із мистецтва, літератури і кінематографа? Несмак – це ж просто не на твій смак? Чи ні?
Усіх цікавить пітьма. Чим темніша людина, чим глибшого дна вона може досягати, — тим на більше милосердя вона здатна. Будь-який колір при максимальному зниженні яскравості стає чорним. Так і з нами.
Населений пункт "Буськів Сад" – особисте пекло усіх персонажів твору, де вони вбивають один одного своєю байдужістю. Хоча ми з вами теж не святі – щодня невпинно рухаємося із точки А в точку Б – тобто просто живемо своє життя, неминуче наближаючи свою смерть. Головний герой книги – чоловік і чудовисько (насправді, як і кожен із нас), який тільки через 500 сторінок зрозуміє, що найважливіше в усьому цьому – зробити вибір.
Так багато виписаних вад, болей, розпачу, страху, смертей, гріхів, як на сторінках цієї книги, я ніде не зустрічала. Мені було надто мало для сенсу.
Розумію феномен популярності книги: чим більший треш відбувається, тим складніше відвести погляд. Ми страшно любимо жахатися і жаліти, вглядатися у пітьму. Це фізика: наше темне притягується магнітом до зовнішньої всепоглинаючої чорноти. Чи метафізика.
Я б сказала, що критикувати треба. По-перше, смак критика є мірилом, це ж, власне, головне. По-друге, Іларіон Павлюк і автор "Я бачу, вас цікавить пітьма" — це все ж таки не тотожні поняття. Особистість космічніша, ніж здатність написати трилер. Є ще і по-третє, і по-четверте, і навіть приклади. А що як би критики мовчали і почали б наші письменники множити пітьму? Це ж апокаліпсис.
Коли я читала цей детектив, у мене виникало лише одне питання: "Де я була 4 роки? І чому досі не прочитала три його романи?"
Отже, приватний детектив Тарас Білий, ледь здихавшись однієї халепи (хоча це не точно), втрапив у іншу - його заангажували для розслідування смерті дочки сотника. Хоча майже усі впевнені, що вбив її Хома Брут, але, як то кажуть, є питання.
"— Що ти робиш? — запитав я.
Він перестав їсти і повернув до мене своє лице.
— Хіба в тебе очі теж заплющені? — запитав він.
— Але ж це — твоє серце! — здивовано мовив я.
— О! Люди теж весь час їдять власні серця! Хіба ти не знаєш? Ви називаєте це совістю.
І він усміхнувся, вишкіривши свої закривавлені зуби.
— Хто ти? — запитав я.
— Підніми мені вії, — замість відповіді попрохала істота"
Отже, роман сповнений містики: білі захисні кола, мертва та жива вода, Вій та мертва панночка, що повзла до вбивці... І якісь дивні марення самого детектива, що забув 20 років свого життя... А ще культ особи і вбивства та смерті...
Власне кажучи, повний набір для вечірніх читань, бонусом буде, якщо читатимете при свічках. Для атмосфери)
То ж дуже рекомендую поціновувачам містичного детективу і просто тим, хто любить якісний продукт.
В процесі читання я не могла зрозуміти, хто така та особлива дівчинка Надя? Хто ж все таки Звір? Чому ніхто не шукав вбивцю?
Мала купу запитань, на яких не було відповіді.
Автор занурив мене у містичну і загадкову атмосферу розслідування, було дуже цікаво і напружено, ніби я з Андріям шукала вбивцю.
Книгу раджу, хоч вона і велика за обсягом, але читається дуже швидко🙂
Звичайно, автор приклав надзвичайні зусилля і фантазію, щоб так намалювати картину іншої планети. І ця фішка Павлюка - переломний момент у книзі, коли очі вирячаєш від прочитаного і перегортаєш декілька сторінок назад, щоб зрозуміти, як це могло статись.
Книга однозначно варта прочитання, якщо Ви фанат фікшн)
Захопливий український детектив, нуар, містика.
Рекомендую для читання однозначно.
Ілларіон Павлюк "Я бачу, вас цікавить пітьма", 664 стор., @stary_lev
Почнімо з того, що це детектив з його детективною ж складовою. Київського кримінального психолога відправляють у глушину допомагати у розслідуванні злочинів, скоєних серійним вбивцею. Але для головного героя - це, насамперед, пошуки зниклої дівчинки. Дівчинки, що має інвалідність, але у дечому проникливіша за багатьох розумак.
А ось люди у цьому селищі дуже дивні, вони не лише нічого не хочуть змінювати, але й знати. Навіть більше - вони нічого не хочуть згадувати, бо так простіше жити.
"— Вас дивує, що всім начхати? — Харитон звів брову. — Ви мене розчаровуєте!
— Та ви просто не уявляєте, наскільки тут усе… Бетонна стіна! Навіть просто зібрати людей, щоб шукати дитину, — хрін кого знайдеш! Не допросишся елементарно піти з роботи трохи раніше…
— Я вам більше скажу, Андрію Олександровичу: трохи пізніше ви теж нікого не знайдете."
Що ж, другу головну роль грає містика, тому події стають ще заплутанішими в карколомнішими.
Не хочу нічого спойлерити, але для мене це роман не лише про пошук зовнішніх демонів, але й перевиховання власних внутрішніх, про сенс життя та прощення. Тому це ще й психологічний трилер.
А вбивця? Хто він? А, можливо, тут усі вбивці?
#пані_читає, у захваті, тому щиро рекомендує.
