«Батько Вепр» — четвертий роман циклу «Смерть» серії «Дискосвіт» Террі Пратчетта.
Вепроніч — чарівний час, коли до всіх чемних дітей приходить добродушний товстун-веселун Батько Вепр. Він залазить у домівки через димар, залишає подарунки у панчохах, розвішаних на каміні, частується хересом і печивом та, звісно ж, примовляє «Хо-хо-хо!». Але цього року щось пішло не так... Подарунки розвозить семифутовий скелет із фальшивою бородою.
Що ж трапилось? Навіщо Смерть узявся виконувати чужі обов'язки? Куди подівся справжній Батько Вепр? І найголовніше — чи вдасться Смерті врятувати дух Вепроночі і зберегти віру людей у чудеса?
Батько Вепр
Автор
Террі Пратчетт
В наявності
450 грн
0 грн
Рекомендована роздрібна ціна
450 грн
1
Про книжку
Код товару
107059
Видавництво
Рік видання
Палітурка
Мова
Українська
Оригінальна назва
Hogfather
Перекладач
Анастасія Коник
Кількість сторінок
408
Формат (мм)
200
x 130
Вага
0.46
ISBN
9786176792437
Опис
Враження читачів
📌Речі, в які ви вірите, - ось що робить вас людьми. Хороші чи погані - різниці немає.©️
У найдовшу та найулюбленішу всіма ніч зимового сонцестояння Батько Вепр розносить подарунки. На Великдень качка несе шоколадні яйця, а всі молочні зуби забирає Зубна фея в обмін на золоту монетку. У шафі живе Бабай. Людина Руки-Ножиці може відтяти пальці тому, хто їх смокче чи гризе нігті. Діти вірять в багато дивних речей, але кому і навіщо спадає на думку поцупити молочні зуби???
Цього року щось пішло не так. Батечко Вепр зник, Зубну фею взяли в полон, а подарунки розносить сам Смерть. У творі багато сюжетних ліній, які скачуть одна від одної: чарівники, головорізи, злиденники, Бог Похмілля, онука смерті, що підробляє нянькою і кухарі, що можуть нагодувати повний ресторан стравами зі старих чобіт та бруду під правильним соусом. Усі вони поступово складаються в одну картину і дають відповідь на питання.
Це могло б бути чудове різдвяне (і не тільки) читання, та щось у мене не склалося. Тонкий англійський гумор, відмінна задумка автора, але не моє... Розумію, що у світі мільйони фанатів сера Террі Пратчетта і навіть в Україні його книжки розкуповують, як гарячі пиріжки, але особисто я ставлю жирну крапку у наших стосунках.
У найдовшу та найулюбленішу всіма ніч зимового сонцестояння Батько Вепр розносить подарунки. На Великдень качка несе шоколадні яйця, а всі молочні зуби забирає Зубна фея в обмін на золоту монетку. У шафі живе Бабай. Людина Руки-Ножиці може відтяти пальці тому, хто їх смокче чи гризе нігті. Діти вірять в багато дивних речей, але кому і навіщо спадає на думку поцупити молочні зуби???
Цього року щось пішло не так. Батечко Вепр зник, Зубну фею взяли в полон, а подарунки розносить сам Смерть. У творі багато сюжетних ліній, які скачуть одна від одної: чарівники, головорізи, злиденники, Бог Похмілля, онука смерті, що підробляє нянькою і кухарі, що можуть нагодувати повний ресторан стравами зі старих чобіт та бруду під правильним соусом. Усі вони поступово складаються в одну картину і дають відповідь на питання.
Це могло б бути чудове різдвяне (і не тільки) читання, та щось у мене не склалося. Тонкий англійський гумор, відмінна задумка автора, але не моє... Розумію, що у світі мільйони фанатів сера Террі Пратчетта і навіть в Україні його книжки розкуповують, як гарячі пиріжки, але особисто я ставлю жирну крапку у наших стосунках.
Уявіть, якби Містер Смерть приміряв на себе іншу роль, зовсім іншу, наприклад Діда Мороза? А тепер до цього абсурдного образу добавте дрібку божевільності усіх світів Пратчетта. І ви гарантовано отримає вибухову суміш з незрозумілих штук, яка заставить вас сміятись з кожного слова.
В Террі Пратчетта неймовірне вміння так лаконічно поєднувати дивний світ і життєві істини, які надовго засідають в голові. Його тексти читаються дуже легко і післясмак від них неймовірно примєний.
Напевно, я зрозуміла б трішки більше сімейні відносини в родині Смерті, завдяки цій книзі. Але я так і не навчилася читати книги з циклів Пратчетта по порядку 🤷😂
В Террі Пратчетта неймовірне вміння так лаконічно поєднувати дивний світ і життєві істини, які надовго засідають в голові. Його тексти читаються дуже легко і післясмак від них неймовірно примєний.
Напевно, я зрозуміла б трішки більше сімейні відносини в родині Смерті, завдяки цій книзі. Але я так і не навчилася читати книги з циклів Пратчетта по порядку 🤷😂
Що не кажи, але це Англія) Ні, я не про дію роману, а про Англію як комплексне поняття, яке охоплює англійський гумор, англійські манери звичайного джентльмена або ж освіченої гувернантки тощо. Террі Пратчетт майстерно поєднує тонкий британський стиль (але не нав'язливий) з сатирично невимушеною філософією буття і все це в обгортці фентезі з власним світом. І на доданок все це відбувається в різдвяно-новорічний період (хоча і завуальований в книзі під іншою назвою). Хотів навести декілька цитат для ознайомлення, але передумав, щоб не спойлерити та залишити все, так би мовити "смачненьке", тим хто зануриться у цей чудовий твір. Не дивлячись на те, що це частина великої серії романів, його можна читати окремо, і бажано робити це зимою в атмосфері тепла та добробуту).
Гарне видання від ВСЛ, починаючи від перекладу та художнього оформлення всієї серії та власне цієї книги. Резюмуючи, скажу, що можна сміливо додати роман в один ряд с улюбленими новорічними атрибутами на кшталт "Один дома" або "Різдвяної історії" Діккенса. Де ж ви ще почитаєте про Батька Вепра у якого замість оленів кабани, а серед інших героїв є, наприклад Смерть Щурів...
Гарне видання від ВСЛ, починаючи від перекладу та художнього оформлення всієї серії та власне цієї книги. Резюмуючи, скажу, що можна сміливо додати роман в один ряд с улюбленими новорічними атрибутами на кшталт "Один дома" або "Різдвяної історії" Діккенса. Де ж ви ще почитаєте про Батька Вепра у якого замість оленів кабани, а серед інших героїв є, наприклад Смерть Щурів...