Химерне сяйво

Це друга книга у серії творів про Дискосвіт і друга книга, яку я прочитала з цього циклу. Неймовірне скупчення іронії, сарказму та пародії майже у кожному слова автора. Історія, яка нагадує фантастичну казочку, від якої під час читання Ваша посмішка не буде згасати з вуст.
«Химерне сяйво» для мене більш захоплива частина Дискосвіту ніж «Колір магії», оскільки ширше розкривається світ, який, як виявляється, тісно пов’язаний з всім добре знайомими історіями (наприклад, історію про солодкий будинок у лісі, аля відсилочка до «Гензель і Гретель»).
Сюжет.
Як би не звучало банально, але історія зосереджує увагу на черговому «кінці світу», який головні герої повинні відвернути. Але почекайте! Не все так просто! Через колоритність персонажів, нетривіальність їх думок, численні насмішки автора над стереотипним зображенням подібних сюжетів, неможливо відірвати погляді від сторінок книги.
Світ.
Друїди, гобліни, тролі, чарівники… І це ще не повний перелік персонажів, з якими Ви познайомитесь у Дискосвіті. Чарівники, які постійно палять тютюн і майже не використовують магію? Друїди, які намагаються зробити комп’ютер із каміння та вірять у жертвоприношення? Тролі, які підкажуть Вам рецепт найсмачнішого лукового супу? Це все і більше, зустрінете у Дискосвіті. Різноманітність фантазії автора справді вражає, особливо його здатність подати під соусом сміху досить серйозні речі.
Персонажі.
Ринсвінд - чарівник-невдаха (головний герой), який хоча і є слабким та безсильним, проте постає проти могутньої сили зла. Не дивлячись на всі його недоліки, не можливо не відчувати до нього симпатію через здатність потрапляти в халепи та фантастичною (не в сенсі магії) здатністю виплутатись з них. Забудьте про чарівників з ковпаками на голові, чарівними посохами та білими бородами! Сучасні чарівники виглядають як Ринсвід) Саркастичний, невдоволений, проте по справді добрий.
Двоцвіт - перший турист Дискосвіту та просто невгамовний оптиміст. Навчити грати в карти саму Смерть? Тфу, ця справа посильна тільки Двоцівіту. Цей персонаж своєю жагою до знань та пригод яскраво протистоїть Ринсвінду.
Коен Варвар – суцільна пародія на героя коміксів та фільмів про Конана. Пам’ятаєте м’язистого варвара, який знищує поганців? Так ось, Коен – це відповідь на питання, якими стають такі герої на пенсії. Найбільша втіха було споглядати за отриманням ним нових протезів (не очікувано, правда?) ніж за його героїчними подвигами.
Смерть – можу дати гарантію, що це буде Ваш улюблений персонаж! Смерть рибалить, любить кошенят і смачні страви, мріє про відпустку і врешті просто виконує свою роботу. Його репліки завжди виділенні великими літерами, тому в моїй уяві він ще постійно кричить).
Звичайно, це не повний перелік дійових осіб (згадати б ще про Багаж на ніжках, який постійно бігає за своїм хазяїном і який 100 % Ви захочете придбати), проте не хочеться перебивати насолоду майбутнім читачам.
На останок скажу, що друга частина циклу зачепила мене на стільки, що в майбутньому збираюсь придбати всі книги Террі Пратчетта та обов’язково напишу про них тут.

Я буду лаконічною, адже книги Пратчета, думаю, не потребують додаткової похвали, всі і так знають, що це - ЩОСЬ! :) Скажу лиш, що дует Ринсвінда та Двоцвіта - це дуже кумедно :) А, іще Багаж! Ну як можна було таке придумати? :))))

Читачі часто пишуть, що цикл про Ринсвінда слабший за інші, але я цього абсолютно не відчула. Мені було дуже цікаво, Пратчетт поступово вибудовує Дискосвіт, описує його закони і порядки, по трошки розширюючи горизонти на спині Космічної Черепахи. І це так прокачує уяву і фантазію!

Пратчетт зумисне ламає логіку і грається з закостенілими людськими уявленнями про світ і людей. Отак знову доля світу залежить від чарівника Ринсвінда, в голові якого одне-єдине заклинання. Але дуже потужне і небезпечне. З ним незмінно подорожує Скриня на ніжках і турист Двоцвіт. Трійця намагатиметься зберегти свої життя і при цьому розібратись, що за страшна червона зірка нависла над Дискосвітом.

Їм зустрічається суміш абсурдних і непередбачуваних пригод: будуть літаючі в хмарах скелі, друїди-програмісти, розмовляючі дерева, хатинка з імбирного пряника, тролі-філософи та навіть головний герой Дискосвіту. Тільки він зовсім не такий, як ми звикли уявляти. Трошки старший і з меншою кількістю зубів.
Не перестає мене дивувати майстерність Пратчетта, яка тільки відточується з кожною наступною книгою. Ну от самі оцініть: йому вдалось передати характер Багажу без жодної репліки!
«Багаж нічого не сказав, та цього разу голосніше»

Я не можу бути об’єктивною щодо творчості Пратчетта, бо це просто «моє-моє» і я завжди отримую задоволення.