Колір магії

Я чесно не розумію, чому так довго затягувала із знайомством з творчістю Террі Пратчетта. Стільки разів задивлялася на його книги, і все ніяк не бралася за них. Але от нещодавно вирішила прочитати перший роман із серії «Дискосвіт» (підцикл «Ринсвінд»), і тепер це моя величезна любов та велике відкриття🤍

Впевнена, що серед вас є багато прихильників цього майстра інтелектуального фентезі, тому ви розумієте, що я маю на увазі. Признаюся, що перші 10-15 сторінок були для мене трішки заплутаними, але чим більше я читала про пригоди чарівника-невдахи Ринсвінда та туриста Двоцвіта, тим більше мене затягувало у цей світ. Тут і міфічні істоти, і запеклі поєдинки, навіть є сама Смерть, яка, однак, є чоловіком та ще й постійно намагається дістатися до Ринсвінда. А чого тільки варті ці хитромудрі й заплутані настільні ігри богів, які так легко вирішують долі мешканців цього світу.

Окремо хочу звернути вашу увагу на це неймовірне оформлення серії книг Террі Пратчетта від видавництва «Старого Лева». Сказати, що це любов – це нічого не сказати. Тепер хочеться якомога швидше зібрати всі романи та прочитати їх!

І ще, хочу згадати такого цікавого персонажа цієї історії, як Скриня. Ця магічна річ зроблена з дерева груші розумної, і тому може пересуватися на власних ногах, має свій власний інтелект, а також може вміщувати в себе дуже багато речей. Було навіть декілька моментів, коли вона приходила на порятунок Двоцвіта (свого власника).

Якщо ви вже читали книги Террі Пратчетта, то діліться в коментарях своїми улюбленими серіями💭

Начитавшись відгуків на "Колір магії" я налаштувалась на нудне читання, адже багато хто називає цю книгу слабенькою, порівняно з іншими роботами Пратчетта. Перший роман і все таке... Але мені було цікаво.
Може тому, що вже читала кілька книг автора і повертатись в Дискосвіт завжди приємно.

Отже, переносимось до Космічної Черепахи, яка несе на спинах чотирьох слонів, що тримають земний диск. І спостерігаємо, як по цьому диску прокладають собі шлях чарівник (такий собі) Ринсвінд і турист (перший в Дискосвіті) Двоцвіт. А за ними всюди дріботить...скриня на ніжках.

Де ступали їхні ноги - не переповідатиму, але попереджу, що після них мало чому (кому) вдалось вціліти. Така вбивча компанія!

Сюжет дуже динамічний, традиційно дуже закручений і переплетений з сюжетами інших книг. Трохи не вистачило гострих жартів, але я розраховую на компенсацію в наступній частині циклу.

Сер Террі Пратчетт був таким плодовитий на книги, що й не знаєш з якого боку підступитися. А коли не знаєш звідки почати - починай з початку. Хоча, як знати, у випадку з «Кольором магії» та й усім Дискосвітом це може зіграти із читачем злий, суто пратчеттівський, жарт.

«Ото вже накрутила», - подумаєте ви.
«Ото вже завернув», - думала я, читаючи першу книгу із всесвіту Дискосвіт.

Автор задумав написати книгу-пародію на фентезійний жанр, і ненароком створив свій цілий фентезійний Всесвіт із магами та драконами, гномами та відьмами, які живуть на диску, який тримають слони, які стоять на черепасі, яка ширяє у відкритому космосі…

Це не перше моє знайомство із книгами Террі Пратчетта, раніше я вже читала «Поштову лихоманку», і це стилістично дуже різні твори. Перша книга циклу майже позбавлена фірмового гумору автора, містить більше описів пейзажів, а також дуже складну подорож мультивсесвітом (1983 рік написання, до слова). Але в той же час, багато пояснить про концепт Дискосвіту як такого.

Тому, якщо ви ще не знайомі із творчістю автора, рекомендую або почати із книги, що була написана пізніше, або почати з «Кольору магії», але після неї не зупинятися і читати наступні - вони більш динамічні і читаються значно легше.
Якщо ви любите жанр фентезі, то однозначно, вам сподобається і творчість Пратчетта.