Нові відгуки

Це було легко, смішно, саме те, чого я потребувала після трилерів, містики, горорів і т.д Стиль оповідання крутий. Так писати вміють не всі. Я не знаю, як це пояснити, але тут відчувається майстерність, яка вирізняє автора серед всіх інших мною прочитаних. Не знаю чому, але для мене це вайби Тореадорів з Васюківки) Я ще в школі їх читала, але відчуття, коли тобі хочеться посміхатись на кожній сторінці, я пам’ятаю добре. І тут воно таке ж. Давно не вистачало мені чогось такого пригодницького, не пернавантаженого сенсами чи загадками. Бабуня - мій кумир. Знаю, що вона є в наступних книгах, тому з часом точно буду читати серію далі. Вважаю, що для знайомства з автором ця книга дуже вдала

Отримала задоволення від читання першої для мене книги Террі Пратчетта, тепер не дивуюсь, чому ці історії так полюбляють і збирають цілі колекції з його серій. Трохи знизила бали, бо іноді забагато героїв та стрімкі події було важкувато одразу якось звести до купи. Але загалом - персонажі, алюзії на сучасний світ, кульмінація сюжету - все це дуже майстерно прописано. Окрема подяка перекладачу та відміткам, де потрібно було розтлумачити деякі особливості та складності у перекладі, одразу все ставало на місця. Отто, Доброгір, Костомаха, може когось ще забула - ну неймовірні персонажі, впевнена, що ця книга обовʼязково подарує читачам гарний настрій.

Ще одна історія Дискосвіту від Пратчетта. І, як завжди, чудово написана, з гумором, з колоритними персонажами та чудовим всесвітом. Пратчетт - це маст рід

Це мій перший Пратчетт, і я дуже прискіпливо обирала, яку ж його книгу прочитати найпершою для ознайомлення. Вибір пав на Монстрячий Загін через тематику. І як же я рада! Навіть не очікувала такого захвату. А по кількості стікерів ця книга тепер займає перше місце (до цього був Темний Спадкоємець☺️). Хочу рекомендувати Монстрячий Загін абсолютно всім, навіть тим, хто вирішив, що Пратчетт не ваш автор. Тому що тут настільки актуальна тема для України, стільки відгукується, я думаю, кожен зацініть. А який гумор! 👏🏻 Тут вам і армійські жарти, і сарказм, і сатира вищого рівня🤌🏻 Але діамантом цього твору став для мене сержант Джекрам🫡 Такий колоритний персонаж, кожна його репліка — скарб, на таких сержантах тримається буквально все, це вам кожен військовий скаже🔥Записала у список моїх найулюбленіших персонажів ever🥰 (Псс, дівчата, я вам кажу, ви точно маєте всі прочитати цю книгу, бо вона неймовірно феміністична✊🏻 Навіть дивно, що це написав чоловік у 2003 році👀)

Нарешті дісталась до відьомської підсерії, і скажу чесно: це було передбачувано розкішно 💫 ✨ Прекрасна Маґрат, безстрашна Бабуня Дощевіск та язиката Тітуня Оґґ — це неймовірне відьомське тріо, що вже з перших сторінок не залишить вас байдужими. Їхня магія — це не лише заклинання, а ще й велика доза здорового глузду, харизми та гумору. Бо, "Не намахаєш тільки їжачка!" 🦔💃 🎭 А ще — Шекспір! Але не класичний, а перекручений, переінакшений і абсолютно пратчеттівський. Сюжет спирається на "Макбета", але з таким іскрометним гумором і стількома підтекстами, що просто ммммм 🤌🤌🤌 🌀 Відчувається, що Пратчетт, як завжди, не просто жартує — він тонко критикує, вивертає все навиворіт і висміює стереотипи (щодо влади, долі, театру). 💬 Якщо любите гумор, який змушує і сміятись, і думати — ви вдома. А якщо ще й любите Шекспіра — все, обов’язково читайте 📚

Коли-небудь бачили підбірку фотографій письменників з домашніми улюбленцями, особливо з котами? Террі Пратчетт завжди був серед них. Тому й не дивно, що він написав книжку про котів) Книга починається з щемкої передмови доньки Пратчетта, де ще більше відчувається як сильно автор любив котів! Загалом книга складається з невеликих, іноді смішних, іноді дивних розділів. Враховуйте, що зачасту це британський гумор, який буває досить чорним. Зі справді смішного, у Пратчеттів було багато котів, тому у них виникали складнощі з іменами їх котиків, які рандомно змінювались протягом котячого життя))) Ще автор часто згадує Дискосвіт, і саме ці розділи були для мене дивні і незрозумілі, бо жодної книги з циклу ще не читала, але фанатам має сподобатись! Щодо суті книги, то це енциклопедія справжнього кота. Кота, який гуляє цілими днями на вулиці, а потім приходить й кричить так, наче його вічність не кормили. Кота, який сидить на високому стовбику та грає в гру "котячі шахи". Кота, який як "кіт Шредінгера" вміє телепортуватись з одного місця в інше, особливо коли чує когось на кухні. Кота з бойовими шрамами та ніжним серцем. Так, я зараз описала і свого кота, і гадаю кожен котолюб знайде щось знайоме в цій книзі) Ця маленька книга сподобається котолюбам та фанатам Пратчетта!

Так як це моя перша книжка з серії Дискосвіту, то було трохи важко зрозуміти що взагалі відбувається) Але це не завадило насолоджуватися цієї незвичайною та смішною історією) Чудово підходить для читання в різдвяний період! 11/10

Продовження пригод Ринсвінда й Двацвіта — ще більш химерне, ніж “Колір магії”. Книга не має чіткої структури, це радше фентезійне роад-муві: портал за порталом, світ за світом, де логіка підкорюється абсурду. Особливо сподобались моменти з Богами та ідеєю про світ як ігрове поле. Для мене це була подорож без чіткої мети, але з безліччю веселих ідей і ситуацій. Люблю, коли фентезі дозволяє собі бути смішним і дурним — без втрати сенсу. Рекомендую всім фанатам Пратчетта, а також тим, хто хоче побачити, що буде, якщо уяву не стримувати нічим.