Книга, яка розбила мені серце. Книга про один із трагічних періодів нашої історії - часи великого терору, часи, коли не можна було нікому довіряти, коли людей забирали з дому без нічого й вони пропада...читати далі →
Це хороший історичний роман, гарно написаний, про нещадні події масових "зачисток" за 58 статтею. Час свавілля енкаведистів і партії в цілому. Цей роман про жінок, долі яких перетнулися в Акмолінськом...читати далі →
Болісний роман про жінок у таборі ГУЛАГу. За що могли посадити людину у "найсправедливішій" державі світу СРСР? Та за що завгодно. За анекдот, розказаний не тим людям; за доносом друга; за не таке по...читати далі →
Історія, яка зробить боляче, бо нею проймаєшся, бо її пропускаєш через себе. Мова йтиме про Акмолінський табір, що в далеких степах у пекельній спеці та могильному холоді тримав жінок. Жінок, які ста...читати далі →
Яка остання книга змусила вас просльозитися? У мене це «Три обіцянки», яку написала Наталія Чайковська. Що ми маємо? Київ, 1938 рік, жорстокі репресії радянської влади. Чоловіків розстрілюють, а жіно...читати далі →
Жахлива історія про нелюдську жорстокість комуністичного режиму, що тільки-тільки здіймається на ноги. Важка і болюча історія про надприродну стійкість безневинних жертв цього режиму, що матимуть про...читати далі →
Важко оцінити хорошу книгу, тема якої вже трохи приїлася. Розумію свою помилку, взявши цю книгу одразу після книги "Пальці поміж піском". От не можна читати поспіль такі книги. Вони сумні, чіпляють за...читати далі →
Рекомендую всім прочитати цю книгу!!! Події розгортаються у Києві 1938р, у час жорстких радянських репресій. Чоловіка Марини, без суду і слідства розстрілюють за доносом співробітника. Марину разом з ...читати далі →
Київ, 1938 рік. Над світом зависло передчуття великої війни, а в Радянському Союзі настали часи жорстоких репресій. За щонайменшу підозру у нелояльності сталінському режимові людей забирають і розстрілюють, а членів їхніх сімей відправляють у табори.
Марина — киянка, її чоловіка розстріляли за доносом співробітника, а вона сама опинилася в нелюдських умовах у далекому Казахстані в Акмолінському таборі для дружин зрадників батьківщини. Табір розташований у степу, взимку бранки мерзнуть, а влітку задихаються від спеки і потерпають від піщаних вітрів. Вони працюють на примусових роботах — по коліна у воді заготовляють очерет, з якого потім формують саманну цеглу.
Саме там Марина пізнає як важку працю, звірства та зґвалтування, так і дружбу, людяність і надію. Вона то припинятиме боротися, опускатиме руки, а то з новою силою хапатиметься за життя. І настане день, коли Марина доживе до звільнення і спробує виконати свої обіцянки, які дала дорогим їй людям.
Котолог
