Коли я починала читати цю книгу, інколи стискалося горло, бо якщо герої приблизно твого віку, мимоволі приміряєш ситуацію на своє реальне життя. А назва книги не залишала великого простору уявити, що буде геппі-енд. Хоча, на моє велике переконання, саме він і відбувся
Чоловіки та жінки сприймають слова, вчинки та наслідки по-різному. Істина. Але ми ще раз пересвідчуємося в цьому, читаючи розповідь по одні й ті самі події від особи дружини та чоловіка. 32 роки, прожиті разом, виявилися міражем. Фантомом.
ВІН свого часу взяв на себе відповідальність, але не зміг нести тягар наслідків від свого нібито лицарського вчинку усе життя. А ВОНА не знала правди і повірила у казку. Але ось мильна бульбашка луснула. Розлучення.
"Та вона однаково не могла повірити у реальність того, що відбувалося. Не те, що не поважала його почуттів, однак не вірила, що він говорить серйозно".
А ВІН говорив серйозно. Так серйозно, що ЇХ стало вже не двоє, а троє. Хоча, можливо, і про любовний трикутник говорити не зовсім коректно, бо ТІ двоє вже викреслили ЇЇ зі свого життя. А поступово це зроблять і інші. Хоч і не легко. Але це станеться.
І постає питання, чи зможе ВОНА прийняти ситуацію, у яку її включили так безцеремонно, залишити минуле минулому, дати СОБІ шанс на щастя або, принаймні, на спокій. Бо є ще й діти. Діти, що потребують обох батьків.
Дуже життєва історія, неодмінно варта вашої уваги, бо згадані події відбуваються не лише у книжковому житті. То ж краще прочитати, зрозуміти і не допустити або - бути готовою.
У цьому конфлікті не було поганих, тут усі занадто гарні.
"Вчинки, які на перший погляд видавалися катастрофічними, можуть, урешті-решт, призвести до чогось доброго"
Для мене ця історія схожа на емоційний вибух.
Сім'я, досить дорослі діти, шлюб довжиною в більш ніж 30 років...
Все починається з буденної сварки, після якої Ніклас просто йде з дому. Беа спочатку не надто переймається – ну пішов, повернеться. Але він не повертається і навіть перестає відповідати на повідомлення.
І ось тоді приходить усвідомлення: щось пішло не так.
Протягом читання першої частини книги я співчувала Беа – її переживання глибокі й справжні. Вона шукає відповіді, аналізує, намагається зрозуміти, де саме все пішло не так і чому ж все розвалилося...
Але попри це я все ж на боці Нікласа. Його погляд на ситуацію ми бачимо в другій частині. Він роками жив під колосальним тиском – не лише сімейним, а й суспільним. Очікування, вимоги, мовчазне (й не тільки) несхвалення, коли ти не відповідаєш уявленням інших і тебе змушують бути "зручним" 🥺
Часом втеча – це не слабкість, а єдиний спосіб втримати зозульку на місці та вижити, врешті-решт 💔
Ця історія дуже драматична, болюча, вона про складність вибору, про те, як рішення однієї людини зачіпають всіх довкола. І про те, що розлучення – це не завжди про поразку, іноді це єдиний шанс відшукати себе, врятуватись...
Фінал мені сподобався, він життєвий, такий неідеальний, але трушний 🥲
Якщо ви хочете чогось глибокого, драматичного та емоційного, то раджу прочитати цю книгу, вона здивує вас стилем авторки та її вмінням писати героїв такими живими, наче ти живеш поруч і знаєш їх сто років.
Для тих, кому спойлер будь-яка інформація про книгу, повідомляю: тут спойлером стане назва (ну, зрештою, колись таки треба було всю спойлерофобію довести до свого логічного фіналу).
🌸 Ніклас та Беа у шлюбі більше 30 років. В них планомірне життя, 17-річні дівчини-двійнята, високі відсотки по кредитам у банку і ідеальна темно-зелена кухня з натурального ясеня (гарантія 20 років!).
🌧 Але одного разу Ніклас забуває придбати квитки на пором, про що його попросила Беа, вона істерить, він мовчить і уходить з дому. І якщо ви думаєте, що саме тут й почався їх розкол, що призвів до розлучення, подумайте двічі.
🔍 Авторка спочатку показує нам сторону Беа і, здавалося б, тут ми, читачі, й мали б поспівчувати їй — від неї пішов чоловік, все розвалюється, усталений лад життя зруйновано, — але тривожні дзвіночки її ставлення до чоловіка, до доньок, до оточуючих вже задають тон. Співчувати Беа важко: вона істерична, інфантильна шантажистка, яка ні в комашиний хрін не ставить бажання своєї родини, і думає виключно про те, що хоче сама.
🔍 Потім включається оптика Нікласа і з кожним новим ракурсом вже відомих — з точки зору Беа — подій задаєшся питанням "чоловіче, а як ти взагалі витримав цілих 30 років?".
🌧 Це дуже тригерна історія про абьюз та психологічне насилля, але із досить незвичного боку. Це настільки реальна й реалістична історія, що їй можна було б скинути бали за її аж надто реалістичну картинку.
💀 От тільки бал я скинула не за це, а якраз за нереалістичний фінал. В усі попередні 325 сторінок я вірила. В останні 4 — нєа, взагалі ні.
✅ Але цілком мені сподобалося. Настільки, що, побачивши, що в авторки це ціла серія книг, я пішла з'ясовувати, чи не буде в нас перекладено наступні романи? Відповіддю задоволена, тож тепер чекаю ще психологічних драм від Муа Гернґрен.
