Безсенсове, беззмістове і ще й місцями із таким лютим сексизмом, що аж вуха завертаються. 300+ сторінок страждань на тему "а тому лі я дала?" "Господі, за чьто?????"©
Дуже класна і затишна історія на вечір. Тут все настільки передбачувано й легко... Так легко, що місцями тобі авторка відкриває прості істини, від яких стає тоскно на душі, і думаєш: "Чому я про це не...читати далі →
Добра, дещо монотонна історія, віддаюча атмосферою літнього затишку з невеличкими нотками містицизму. В основі сюжету лежить історія деякої бабусиної дачі — відчуженого зеленого куточка, де героїні пр...читати далі →
Максимально проста, тепла і зворушлива. Це саме та книга, завдяки якій ви можете просто розслабитись і поринути у свій так званий «острів безпеки». Читаючи цю книгу, я поринула у спогади дитинства, ко...читати далі →
Якщо ви очікуєте ще один відгук-оду цій книзі, то ви його тут не знайдете, бо мені «Спитайте Мієчку» не сподобалась. Вона не викликала у мене жодної ностальгії за канікулами в селі, персонажі мені не ...читати далі →
Чудова тепла книга. Може здатися трохи занадто простою і безсюжетною, але в цьому її перевага. Залюбки глянув би її екранізацію!
Це яскравий приклад нерозуміння реклами і суті товару - опис книги, те що це магічний реалізм і фантастична пригадую, абсолютно не відповідає дійсності. Це звичайний твір в напрямку сучасної прози, м...читати далі →
Після прочитання я шкодую лише про одне. А саме про те, що не придбала цю книгу раніше. Це книга, яка здатна зігріти своїм теплом і подарувати відчуття затишку. Читається на одну подиху. Впевнена, щ...читати далі →
Всім нам хотілося б мати такий собі остів, на якому можна сховатися від буревію життя. Для героїнь книги будинок бабусі – саме такий острів. На цьому острові затишно і всі тебе добре знають, а ще на н...читати далі →
Сподобалась тільки літня атмосфера. Решта - занудство. Усіх чоловіків тут прописано як неадекватів чи мудаків. А посил «чоловіки приходять і йдуть, тому дівчата мають триматися разом» це взагалі жах. ...читати далі →
Що робити сестрам, яким так легко загубитися у власних думках і бажаннях у великому місті? Все наче й добре, але хочеться поставити життя на паузу, хоча б до вересня, та повернутися у місце свого дитинства. Заплетені стіни старого будинку відгороджують від усього світу з його безліччю питань, а бабуся Тея нічого не запитує, зате завжди поруч.
Але літо час не спиняє: на порозі будинку з’являються люди з колишнього, теперішнього і майбутнього життя. Всі у цьому домі — і самі сестри, і бабуся, і індійська кузина, і розгублена мама, і навіть рудий кіт без імені — на порозі змін. Літо іде, ростуть гарбузи на експорт, розмови не стихають, а проблеми і рішення біжать наввипередки.
“Літо перевалило за половину, а друга половина літа, як відомо, втричі коротша. Після неї воно більше не йде, а стрімко добігає кінця.”
“Бо життя не завжди можна жити, часом треба від нього сховатись.”
“Найгірша тюрма — це ти сама.”
“Кожна по-своєму щаслива і по-своєму нещасна.”
“Як дивно, коли поруч із тобою засинає людина, раптом опинятись наодинці з собою. Тепер, уже без нікого.”
Котолог
