Слідство в мережі

Ця книга для мене відкриття. Відкриття в плані автора та скандинавських детективів.

Я багато чула про те, що скандинави пишуть сухо, описують жорстокі моменти, зачіпають соціально значущі теми. І це з одного боку дуже приваблювало, з іншого ж відлякувало.

Але Слідство в мережі став класним стартом для знайомства зі специфікою жанру. Мені сподобалось, як автор показав розгляд міжнародної справи через призму корупції, небажання якісно робити свою роботу, спускання все на самоплин та наслідки таких дій.
Зачепив і тему залежностей та самотності.

Що ж в сюжеті?

Вільям Вістінґ понад 30 років працює в поліції Норвегії. Він слідчий і одного дня отримує меіл, в якому жінка, яка є адміном форуму аматорського розслідування, повідомляє, що одна з активних дописувачок перестала виходити на зв'язок.

Спочатку Вістінґ сприйме це трохи скептично, проте справа засяде в його голові і не відпускатиме, врешті дійде до міжнародного розслідування та дуже цікавих поворотів і відкриттів.

Протягом читання я кілька разів обдумувала різних кандидатів на роль злочинця, але врешті здогадалась хто то, ще до розкриття автором, для мене це рідкісне явище, тому було цікаво потім читати підтвердження 😁🤌

В історії все досить динамічно і одночасно якось плавно, перші 100 сторінок я звикала і розкачувалась, щоб потім просто одним махом дочитати інші 300.

Не скажу, що рекомендую всім, бо загалом детективи та трилери досить специфічний жанр (як і будь-який інший, взагалі-то), але якщо вам подобаються атмосферні, пронизані гачечками соціальних проблем, історії, то варто спробувати і цю 😉

Детектив, в якому складна подача весь час змагається з цікавим сюжетом, та зрештою сюжет не витримує і програє.

На іспанському узбережжі вбито дівчину. Поліція нічого не домоглась, тож її подруга створює сайт, щоб усі бажаючи могли взяти участь у спільному розслідуванні.

І одна з учасниць цього форуму таки натрапляє на слід - та раптом зникає, при чому вже у Норвегії.

І з цього моменту географія розслідування розростається, а участь в ньому бере тепер і норвезька поліція.

Розслідування буде дуже складним і заплутаним, але абсолютно не захопливим і нудним.

Кілька оповідачів, які показують події з різних ракурсів - але дуже уривчасто, беземоційно і якось штучно.

Ніби щось кудись і рухається, та мене весь час переслідувало відчуття, що насправді нічого не відбувається.

Розвʼязка доволі непередбачувана, хоч і реалістична. Хоча я підозрюю, що не бачила багатьох ниточок саме тому, що читала досить неуважно і весь час відволікалася, бо йшло дуже туго.

Подача надто суха і якась деревʼяна, тож я робила великі паузи після кожного розділу (а вони тут невеличкі, до 10 сторінок, частіше 3-4). Стиль дуже скидається на звичайний опис кримінальної справи, художності тут не достає. Дуже відсторонено і беземоційно, нічого не чіпляє, не шокує, не викликає емоційного відгуку.

Хоча був один доволі емоційний і живий епізод, не повʼязаний з генеральною лінією - сцена порятунку собаки, що тоне. Це єдине, на що я зреагувала.

Я заплуталась в персонажах, особливо родичах жертви, бо більшість з них доволі невиразні, однотипні, і в них критично мало «екранного» часу.

Ближче до фіналу зʼявляється трохи динаміки і напруження, навіть перестає бути нудно - але то короткочасне явище, і книгу це не витягує.

Мені дивно писати це про книгу цього жанру, але вона повністю пройшла повз мене. Бажання давати авторові другий шанс - нуль.

«Ніколи наприкінці не зринали факти, які змусили б кардинально змінити хід розслідування. »

Ці цитати з книги ідеально описують просування сюжету.

«Він пропрацював поліцейським ось уже сорок років, більшість із них - слідчим. Нечасто траплялося, що ординарна інформація приводила до зʼясування обставин злочину й прориву у слідстві, коли все ставало ясно, мов на долоні. Тепер теж так не було. Розлогі, компліковані слідчі процеси розгорталися повільно.
Спроквола набирали форми, поступово звужуючись до
конкретної особи злочинця.»

Автор детективу сам був слідчим і, судячи з усього, намагався максимально реалістично відтворити процес розслідування. Тож можете не чекати на рояль в кущах. Та й не чекайте будь-яких карколомних переворотів з ніг на голову. До злочинця слідчі підбиратимуться поступово і ви будете розуміти хто це ще на середині книги.
Особисто для мене це мінус, бо все ж я люблю у книгах
«оцетакповороти».

Але однозначно плюсую книзі за її атмосферу. Ця книга ідеально підійде для тих, хто любить сезонне читання, адже зима в Норвегії сувора і автор не забуває на кожній сторінці згадати кучугури снігу, снігопади, холод і лід. Навіть не зважаючи на те, що частина подій відбуватиметься на іспанському узбережжі, я все ж
насолодилася зимовими вайбами на повну.

Однак, дещо мені не сподобалося.
Чомусь я не зрозуміла цієї упередженості автора відносно іспанської поліції яка «працює як мокре горить». Ну таке, неповага до колишніх колег не прикрашає. Не можна зневажати поліцію всієї країни в цілому. Я впевнена, що там знайдеться багато професіоналів своєї справи.

Також мені здалось, що у сюжеті не все правдоподібно і наявна велика кількість нелогічних моментів. Думаю, що виною тому може бути переклад, оскільки він жахливий.
Так, на одній сторінці розповідають, що знайшли на узбережжі тіло голої жінки. А на наступній сторінці на цьому ж розвороті гг допитується, чи була жінка одягнена.
І виявляється, що на ній був светр.