Твори автора Анатоля Франса з задоволенням читала ще минулого року, в не останню чергу, завдяки шикарним перекладам Валер'яна Підмогильного. Для мене найкращим залишився роман "Повстання ангелів", але і цей був цікавим.

Внаслідок помилки святий Маель випадково охрестив острів з пінгвінами. В результаті, в небесній канцелярії вирішили перетворити цих пінгвінів на людей. Ось саме про цих, нових людей-пінгвінів буде іти мова в цій книзі, від давніх часів до можливого майбутнього. Роман глибоко сатиричний і, через призму пінгвінів, автор знущається над Францією в ті роки, коли він жив. Тому примітки дуже допомогли!

Найбільше сподобався початок з давніх часів, а саме легенда про дракона та святу Орберозу. Ця історія кумедна та повчальна, схожа на стару байку, яку переповідають старші люди своїм дітям чи онукам. Подальші частини про правителів-драконідів теж цікаві, хоча й не завжди складаються між собою.
З Нових часів найбільше звертає на себе увагу історія про вкрадені снопи сіна. В цій частині автор найбільш дошкульно насміхається, натякаючи на відому справу Дрейфуса. Тут і нещасний невинний, і продажні депутати, і сміливі інтелектуали, і хитрі соціалісти, і чванливі священники. Не знаю, чи справді тоді у Франції відбувався такий хаос, як описано в книзі.

Але навіть з деякою гіперболізацією, ця історія продовжує вражати!
Можливе майбутнє для пінгвінів у автора песимістичне і схоже на яскраву антиутопію. Висновок можна зробити лише один: краще пінгвіни залишились пінгвінами!

Бйорн Дімель, адвокат з кримінального права, проходить курси з усвідомленості через наполегливі прохання своєї дружини. Дружину не влаштовує, що він весь в роботі та мало часу приділяє їй з донькою. Класична історія)))

Курси з усвідомлення - це найкраща частина книги! Кожна глава починається з поради по усвідомленню, яку можна використовувати в реальному житті. Це прості поради, про які кожен, хто багато працює, часто забуває)

А от сюжет мені не сподобався. По-перше, дратували персонажі книги. Головному герою Бйорну спочатку співчуваєш, але надалі до нього виникає забагато питань. Як він міг стверджувати, що він просто адвокат, коли він так глибоко був вкорінений в бізнес свого клієнта? Це була брехня самому собі чи повне неусвідомлення незважаючи на пройдений курс?! Його дружина Катаріна дратує ще більше, бо постійно тисне на чоловіка, і їй неважливо як він досягне потрібного результату. По-друге, Бйорна і Катаріну більше цікавлять власні амбіції, ніж добробут їх власної доньки Емілі. Хоча вони і постійно її згадують під час суперечок як головний аргумент та важіль впливу. По-третє, не вдалося повністю заглибитись в цю історію. Початок був інтригуючий з гарною порцією сарказму, але продовження і, особливо, фінал сильно розчарували(

Це перша книга цілої серії, але наразі не думаю, що захочу читати продовження.

Цю книгу жанру фентезі, або, як деякі вважають, магічного реалізму, взялась читати разом з книжковим клубом від Vivat. Багато було в книзі цікавого, але це не той жанр, до якого я часто повертатимусь.

В першу чергу, хочеться відзначити атмосферу книги. Це справді було магічно та захоплююче. Авторка вигадала багато цікавих розважальних наметів Нічного цирку, тому іноді здавалося, що цей цирк міг і справді колись існувати. На додачу, в книзі присутні сновиди - люди, які настільки захоплені Нічним цирком, що кочують за ним з країни в країну та придумують власні ритуали. Історія сновид створила легенду, без якої не обійдеться щоден магічний світ.

Друге, що мене зацікавило, була лінія звичайного хлопчини Бейлі та його дружба з Крихіткою та Прибамбасом, малими циркачами з магічними здібностями. Ця дружба була дуже щирою та милою! А ще, до останнього трималася інтрига, яку роль зіграє Бейлі в недалекому майбутньому в цій історії.

Єдине, що мені не сподобалось, це опис змагання та, згодом, кохання між головними героями. Десь половину книги чарівники створювали майстерні магічні фокуси, майже не пересікаючись. Але як тільки вони познайомились ближче... з'явилося пристрасне кохання з першого погляду! Є багато поціновувачів такого тропу в літературі та я не з їх числа)
Фінал історії виявився неочікуваним і драматичним, тому я була рада прочитати останні розділи про Нічний цирк та кожного з його героїв.

Найскладніше в написанні відгуку на детектив або трилер - не заспойлерити сюжет) Особливо, коли книга дуже сподобалася, як сталося в мене з "Чорними водяними ліліями" Мішеля Бюссі!

В містечку Живерні, відомому завдяки художнику Клоду Моне, стається вбивство. Вбитий Жером Морваль, відомий офтальмолог та поціновувач мистецтва. За справу береться новопризначений інспектор Лоренс Серенак та його заступник Сільвіо Бенавідес. Спочатку справа здається дуже простою: у Морваля було багато коханок, тож хтось з ображених чоловіків міг його вбити. Особливо, на цю роль підійшов Жак Дюпен, чоловік місцевої вчительки, красуні Стефані Дюпен. Але чим далі поліцейські розслідують, тим більше справа заплутується. Частину оповіді також ведуть Фанетта, дівчинка, яка хоче стати відомою художницею, та стара пані, чаклунка з Млина, яка все знає і натякає, що все не так просто у цій справі.

Крім сюжетної лінії з рослідуванням вбивства, Мішель Бюссі багато сторінок приділяє історії мистецтва та самого Живерні. Як автор зізнається ще на початку, історичне тло цієї історії не є вигаданим. Життя Моне в містечку та його сварки з сусідами через ставок. Чутки про спадкоємців Моне. Легенда про останню картину Моне - ті самі "Чорні водяні лілії". Викрадення картин Моне з музею в Парижі. Усе це додає атмосфери та чудово поєднується з сюжетом!)
Кульмінація мене приголомшила, адже я не очікувала такого потужного фіналу від цієї книги. Це один з найкращих трилерів цього року, який я прочитала!

Це одна з тих книг, до якої складно написати відгук. Незвична та дивакувата, але незважаючи на це, та, що залишає після себе приємні емоції.

Луїза - головна героїня і оповідачка, живе у маленькому містечку Вестервальд в Німеччині. Разом зі своїм другом Мартіном кожного ранку їздить до школи у місто потягом. У вільний час гуляє околицями та проводить час з бабусею Сельмою та оптиком, які її виховали. І от якось однієї ночі Сельмі знову сниться окапі. Місцеві вже знають, що це віщує близьку смерть. І хоча вони роблять вигляд, що все це маячня, насправді весь наступний день через сон метушаться та роблять дивні вчинки.

В цій книзі важко знайти хоч одного звичайного персонажа. Хтось має таємниці, як Ельсбет або оптик. Хтось дивний від самого початку, як сумна Марліс або пан Реддет. Весь сюжет побудований на казусах, недоречностях і змальоване авторкою містечко здається все більше нереальним. Але насправді тут реальне переплітається з містичним та магічним: віщі сни, безсмертні тварини та предмети, що падають без вітру.

Як і сказано в анотації, ця книга про смерть. І смерть тут, на жаль, буде не одна. Книга про втрату, про її переживання та наслідки. Але також ця книга про кохання. Герої книги люблять та підтримують один одного, кожен по-різному, незалежно від життєвих обставин.

Ця філософська книга підійде далеко не всім. Але я отримала від неї дуже теплі емоції, на які не розраховувала!