Це вже друга книга Кадзуо Ішігуро, яку я прочитала, після першої "Залишок дня". Той же меланхолійний настрій та впізнаваний стиль автора в обох книгах. І ті ж суперечливі відчуття вкінці. Але саме ця історія читалася легше і швидше, незважаючи на сумний фінал.

Оповідь ведеться від головної героїні, Кеті, яка навчалася в привілейованій школі-інтернаті Гейлшем, а зараз вже багато років працює опікуном. Починаючи зі спогадів про дитинство та юність в Гейлшемі, і закінчуючи подіями під час опікунства, Кеті розповідає про себе та своїх найближчих друзів Томмі та Рут.
Велика частина про Гейлшем читається легко та швидко. Багато історій про героїв, розкриття їх характерів. Та інтрига про походження цих дітей та примарні виїмки, які будуть колись в майбутньому.

Невелика частина з Коттеджами була більш буденна з дещо дурнуватими підлітковими конфліктами. Герої сваряться та розбігаються хто куди. Та й інтриги вже ніякої немає, майбутнє героїв чітко зрозуміле.

І остання частина з фіналом, де автор намагається повернути трохи загадки. Герої знову зустрічаються при вже сумних обставинах і намагаються надолужити пропущені через образи роки. Найбільш цікавим епізодом тут стала зустріч героїв з Мадам та довга розмова про суть Гейлшема. Мені насправді не вистачило розкриття дорослих персонажів, Мадам та інших вихователів, і не лише з позиції Кеті, яка тоді була маленькою.

В результаті, я не пройнялася емоційно, але це хороша книга, яка може розчулити дуже багатьох)

Маємо за сюжетом фантастику з елементами психологічного трилеру. Головний герой, космічний біолог, Гіль відправляється разом з сім'єю в місію на незнайому далеку планету Іш-Чель. Місія обіцяє бути простою, без ризиків, адже на планеті є парочку небезпечних тварин, а так нічого страшного. Але звісно ця ідилія триває недовго. Окрім незрозумілих небезпек, які раптово з'являються на планеті, у Гіля є генетичне захворювання, що сильно впливає на його життя та сім'ю.

Загалом, цю книгу було цікаво читати, але були моменти, які мені особисто не сподобались. По-перше, не глибоко прописані персонажі книги, особливо жіночі. По-друге, страшний хаос та темп вкінці книги. Так, він був обумовлений напруженим сюжетом, але це втомлювало і не давало можливості як слід слідкувати за подіями. І наостанок, мені не вистачило саме психологічної складової сюжету, особливо хотілось кращого розкриття "химер" та їх сутності.

Прочитавши вже дві книги автора, я дійшла висновку, що це можливо не мій автор. З одного боку, мені цікаві сюжети його книг, але, з іншого, вони не викликають повного захоплення.

Трилер цікавий, проте не дуже динамічний і нерівномірний.

Перша частина присвячена стосункам Джозі та Алекс. І тут у мене виникли питання, на які не знайшла відповіді, дочитавши книгу до кінця. По-перше, головна ідея: навіщо Джозі захотіла записати подкаст? Самоствердитись? Почати життя заново? Погодьтесь, є набагато простіші способи це зробити, ніж нав'язуватись з подкастом. По-друге, незадоволення Алікс від пияцтва свого чоловіка Натана. Пияцтво ні в якому разі не є гарною рисою, але пояснення таких сильних емоцій Алікс я так і не знайшла.

З другої половини, коли найстрашніші події вже відбулися, читати стає дуже цікаво! Авторка класно поєднала художній опис з форматом кримінального подкасту. І найбільше сюжетних твістів саме в другій половині. Але не очікуйте пояснення усього, що відбувалося) Кожен персонаж розказує свою історію, тому як в тій приказці "Правда у кожного своя". Недаремно ж книга називається "Ніщо з цього не правда"!)

Твори автора Анатоля Франса з задоволенням читала ще минулого року, в не останню чергу, завдяки шикарним перекладам Валер'яна Підмогильного. Для мене найкращим залишився роман "Повстання ангелів", але і цей був цікавим.

Внаслідок помилки святий Маель випадково охрестив острів з пінгвінами. В результаті, в небесній канцелярії вирішили перетворити цих пінгвінів на людей. Ось саме про цих, нових людей-пінгвінів буде іти мова в цій книзі, від давніх часів до можливого майбутнього. Роман глибоко сатиричний і, через призму пінгвінів, автор знущається над Францією в ті роки, коли він жив. Тому примітки дуже допомогли!

Найбільше сподобався початок з давніх часів, а саме легенда про дракона та святу Орберозу. Ця історія кумедна та повчальна, схожа на стару байку, яку переповідають старші люди своїм дітям чи онукам. Подальші частини про правителів-драконідів теж цікаві, хоча й не завжди складаються між собою.
З Нових часів найбільше звертає на себе увагу історія про вкрадені снопи сіна. В цій частині автор найбільш дошкульно насміхається, натякаючи на відому справу Дрейфуса. Тут і нещасний невинний, і продажні депутати, і сміливі інтелектуали, і хитрі соціалісти, і чванливі священники. Не знаю, чи справді тоді у Франції відбувався такий хаос, як описано в книзі.

Але навіть з деякою гіперболізацією, ця історія продовжує вражати!
Можливе майбутнє для пінгвінів у автора песимістичне і схоже на яскраву антиутопію. Висновок можна зробити лише один: краще пінгвіни залишились пінгвінами!

Бйорн Дімель, адвокат з кримінального права, проходить курси з усвідомленості через наполегливі прохання своєї дружини. Дружину не влаштовує, що він весь в роботі та мало часу приділяє їй з донькою. Класична історія)))

Курси з усвідомлення - це найкраща частина книги! Кожна глава починається з поради по усвідомленню, яку можна використовувати в реальному житті. Це прості поради, про які кожен, хто багато працює, часто забуває)

А от сюжет мені не сподобався. По-перше, дратували персонажі книги. Головному герою Бйорну спочатку співчуваєш, але надалі до нього виникає забагато питань. Як він міг стверджувати, що він просто адвокат, коли він так глибоко був вкорінений в бізнес свого клієнта? Це була брехня самому собі чи повне неусвідомлення незважаючи на пройдений курс?! Його дружина Катаріна дратує ще більше, бо постійно тисне на чоловіка, і їй неважливо як він досягне потрібного результату. По-друге, Бйорна і Катаріну більше цікавлять власні амбіції, ніж добробут їх власної доньки Емілі. Хоча вони і постійно її згадують під час суперечок як головний аргумент та важіль впливу. По-третє, не вдалося повністю заглибитись в цю історію. Початок був інтригуючий з гарною порцією сарказму, але продовження і, особливо, фінал сильно розчарували(

Це перша книга цілої серії, але наразі не думаю, що захочу читати продовження.