Прочитавши вже третю книгу Алекса Майклідіса можу назвати себе фанаткою його історій) "Мовчазна пацієнтка" - в топі, "Діви" - сподобались, але трохи менше. І от новинка - "Лють", від якої я в повному захваті!
Але для початку невеликий дисклеймер: в цієї книги страшенно малий рейтинг на Goodreads, особливо якщо порівняти з "Мовчазна пацієнтка". І в мене є здогади чому так. Сюжет розгортається дуже повільно, а оповідь ведеться трохи театрально, через що може бути нудно в процесі читання. Але саме в цьому полягає задум автора, який розкривається і виправдовується лише в самому кінці.
На віддаленому грецькому острові збирається компанія давно знайомих людей. Багата колишня кінозірка Лана, її емоційний молодий син Лео, її подруга та театральна акторка Кейт, її чоловік Джейсон, її старий друг та драматург Елліот, вірна служниця Адді та наглядач острова Нікос. Оповідачем історії є Елліот, хоча головна роль все ж таки у Лани, яка і зібрала всіх на острові.
Спочатку відпочинок на острові був дуже вдалим, та чим далі персонажі перебувають поряд один з одним, тим більше розкривається неприємних таємниць та секретів, і відповідно накаляються емоції. В кінці-кінців станеться вбивство, а от кого вб'ють, як саме, і хто вбивця, читач дізнається не одразу. Автор майстерно плутає нелінійною структурою, поєднуючи театральність давньогрецької драми з найкращими техніками детективу. Сюжетних поворотів в книзі дуже багато, тому з кожною новою главою дізнаєшся більше цікавих деталей про події на острові та ті, що їм передували. Також я оцінила пасхалки до творів Аґати Крісті та попередніх трилерів самого автора!)
Мені дуже сподобався цей атмосферний трилер, тож з нетерпінням чекатиму нових книг автора!

Цю збірку Романа Голубовського від видавництва Лабораторія спонукала прочитати "Книжкова премія блогерів" на весняному фестивалі "Книжкова країна". І хоча книга перше місце не отримала, такої кількості згадок книги та автора більше ні в кого не було. І не тому, що автор був в цей час у залі під час оголошення результатів!)
Хоча, початково, цю книгу я обійшла стороною через позиціонування її як збірки абсурдних оповідань. Нагадаю, що оповідання частіше не моє, абсурд — тим паче. Так от, не треба вірити відгукам на цю книгу, моєму, в тому числі!)
По-перше, в цій збірці абсурду практично немає. Це скоріше сарказм, сатира і дуже часто іронія, чи навіть пост-іронія, тому написано смішно. Дуже іронічними були оповідання "Персонаж" та "Роман Голубовський", де автор фактично ламає четверту стіну)
По-друге, це шикарно написані оповідання, які викликають різні емоції і завжди неочікувано закінчуються. Найцікавішими для мене були оповідання "Регіон", "Венера Мілевська" та "Усміхнені люди", в яких сатирично показуються різні сфери та сценарії нашого життя.
По-третє, сюжети оповідань настільки близькі до нашої реальності, що місцями це дуже серйозно і тому тригерно та болісно читати. Наприклад, оповідання "В'язень" та "Вечірка" були некомфортні загалом і викликали сильне обурення.
Це цікава і незвична збірка оповідань сучасної української літератури, яку варто спробувати прочитати!

Цю книгу якось випадково придбала в книгарні зі словами "Там кішка на обкладинці"))) А це виявилась наймиліша філософська книга, яку я коли-небудь читала!
Уявіть собі книгу, написану від імені кішки. І не просто кішки, а гарної кішки гімалайської породи, яка живе з Далай-ламою в його резиденції. В невеликих розділах розповідаються різні історії з життя кішки, Далай-лами, його помічників та гостей резиденції. В кожній історії поєднується цікавий сюжет з буддійським вченням, яке допомагає героям щось зрозуміти та покращити в їхньому житті. Іноді історії виглядали трохи наївними, але здебільшого приголомшували милотою та мудрістю водночас. Ба більше, помітила, що вже не раз чула деякі з представлених в книзі мудростей, але мила розповідь про кішку набагато краще посилює їх ефект!
Крім пригод самої кішки, які читались на одному диханні, найбільше сподобались історії про відомого підприємця, який втратив сенс своєї роботи і шукав щось нове, та про скромного інтроверта, який, переборовши страх, відкрив книгарню)
Це дуже класна філософська книга про кішку, яку хочеться рекомендувати всім навколо!)

Коли-небудь бачили підбірку фотографій письменників з домашніми улюбленцями, особливо з котами? Террі Пратчетт завжди був серед них. Тому й не дивно, що він написав книжку про котів)

Книга починається з щемкої передмови доньки Пратчетта, де ще більше відчувається як сильно автор любив котів! Загалом книга складається з невеликих, іноді смішних, іноді дивних розділів. Враховуйте, що зачасту це британський гумор, який буває досить чорним. Зі справді смішного, у Пратчеттів було багато котів, тому у них виникали складнощі з іменами їх котиків, які рандомно змінювались протягом котячого життя))) Ще автор часто згадує Дискосвіт, і саме ці розділи були для мене дивні і незрозумілі, бо жодної книги з циклу ще не читала, але фанатам має сподобатись!

Щодо суті книги, то це енциклопедія справжнього кота. Кота, який гуляє цілими днями на вулиці, а потім приходить й кричить так, наче його вічність не кормили. Кота, який сидить на високому стовбику та грає в гру "котячі шахи". Кота, який як "кіт Шредінгера" вміє телепортуватись з одного місця в інше, особливо коли чує когось на кухні. Кота з бойовими шрамами та ніжним серцем. Так, я зараз описала і свого кота, і гадаю кожен котолюб знайде щось знайоме в цій книзі)
Ця маленька книга сподобається котолюбам та фанатам Пратчетта!

Цю книгу видали офіційно як третю частину, проте насправді вона шоста. Її можна сприймати як окрему історію. Та краще ознайомитися з нею після минулої частини "Коло смерті", щоб краще розуміти флешбеки та стосунки персонажів.
Ця історія виявилася досить поетичною зважаючи на жанр скандинавського детективу. По-перше, літературно-музичне середовище історії. По-друге, згадка про несамовиту фантазію колеги по цеху Ю Несбьо. По-третє, багато уваги приділяється різноманітним стосункам між персонажами історії: пристрасть між Мікаелем та Геллє, закоханість Сюнне в Дідріка, залежність дружини Юсефа Юдіт від свого чоловіка, стосунки Мікаеля з батьком та Сюнне з матір'ю, взаємоповага між колегами Мікаелем та Сюнне.
На цей раз мені вдалося практично вгадати чим усе закінчиться. Незважаючи на сумне закінчення історії, мені вона сподобалася. Тому рекомендую всім любителям скандинавських детективів.