Анастасія
Котик
24.05.2024
Новий відгук
Ще зі школи я пам'ятала, що твори Марко Вовчок мені не сподобались. І якби не книжковий клуб (на який я так і не потрапила), то можливо не взялася би їх перечитувати.
У Марко Вовчок мова творів дуже гарна! Текст пересипаний епітетами, описами, пестливими словами. Але зміст творів настільки жахливий, що багата мова його не рятує. Основною темою є важке життя на панщині. В цьому житті панує жорстокість і насилля. Часто головними героїнями є молоді дівчата, з якими трапляються нещастя через їх погане становище.
Повість "Інститутка" вважається головним твором авторки і її сюжет повністю відповідає головній тематиці. Але, на відміну від інших оповідань, в цій повісті є відносно гарне закінчення і цікаво прописані персонажі, як жіночі, так і чоловічі.
Загалом твори Марко Вовчок є важливими для розуміння історії та пам'яті. Але вони важко написані(
У Марко Вовчок мова творів дуже гарна! Текст пересипаний епітетами, описами, пестливими словами. Але зміст творів настільки жахливий, що багата мова його не рятує. Основною темою є важке життя на панщині. В цьому житті панує жорстокість і насилля. Часто головними героїнями є молоді дівчата, з якими трапляються нещастя через їх погане становище.
Повість "Інститутка" вважається головним твором авторки і її сюжет повністю відповідає головній тематиці. Але, на відміну від інших оповідань, в цій повісті є відносно гарне закінчення і цікаво прописані персонажі, як жіночі, так і чоловічі.
Загалом твори Марко Вовчок є важливими для розуміння історії та пам'яті. Але вони важко написані(
Новий відгук
Неочікувано, це виявився найнудніший твір української літератури, який я коли-небудь читала. Були вечори, коли я засинала з книгою в руках, що буває зі мною дуже рідко!
Початок роману був дуже схожий на "Невеличка драма" Валер'яна Підмогильного. Директор заводу Іван Орловець разом з другом відвідує оперу. Там він бачить відому співачку Ірину Завадську, згадує минуле і, неочікувано для себе, в неї закохується. Принаймні думає, що закохався. Далі я очікувала розвиток їх стосунків, але цього не сталося. Іван Орловець буде приходити до співачки додому, мовчки сидіти там з іншими гостями і не більше. Більшу частину твору займають переживання головного героя щодо свого начебто кохання. Думки про роботу, про дружину та про класову боротьбу (фі!). Врешті своїми переживаннями Іван Орловець дістане своїх друзів, колег, Ірину Завадську і навіть дружину, яка від нього піде.
Але в романі є й гарні моменти. Наприклад, роздуми про побут людини. Про те, що "треба вміти жити", як сказав один з героїв Сквирський, а не тільки будувати майбутнє нащадкам, проживаючи сіре життя. Ще добре виписані характери героїв. Звірятин, який егоїстично бере від життя все, та Сквирський, який не знає як жити і філософствує. І навіть справжнє кохання в творі є. Але не у головного героя, а у Сквирського і Завадської. Про них щоправда написано вкрай мало і герої сильно ускладнюють собі життя.
Це єдиний роман поета Євгена Плужника, за легендою, написаний на спір. І на мою особисту думку, це відчувається і його вірші написані набагато краще.
Початок роману був дуже схожий на "Невеличка драма" Валер'яна Підмогильного. Директор заводу Іван Орловець разом з другом відвідує оперу. Там він бачить відому співачку Ірину Завадську, згадує минуле і, неочікувано для себе, в неї закохується. Принаймні думає, що закохався. Далі я очікувала розвиток їх стосунків, але цього не сталося. Іван Орловець буде приходити до співачки додому, мовчки сидіти там з іншими гостями і не більше. Більшу частину твору займають переживання головного героя щодо свого начебто кохання. Думки про роботу, про дружину та про класову боротьбу (фі!). Врешті своїми переживаннями Іван Орловець дістане своїх друзів, колег, Ірину Завадську і навіть дружину, яка від нього піде.
Але в романі є й гарні моменти. Наприклад, роздуми про побут людини. Про те, що "треба вміти жити", як сказав один з героїв Сквирський, а не тільки будувати майбутнє нащадкам, проживаючи сіре життя. Ще добре виписані характери героїв. Звірятин, який егоїстично бере від життя все, та Сквирський, який не знає як жити і філософствує. І навіть справжнє кохання в творі є. Але не у головного героя, а у Сквирського і Завадської. Про них щоправда написано вкрай мало і герої сильно ускладнюють собі життя.
Це єдиний роман поета Євгена Плужника, за легендою, написаний на спір. І на мою особисту думку, це відчувається і його вірші написані набагато краще.
Новий відгук
Ця книга стала дуже відомою і виборола премію "Книга року" від BBC. Незважаючи на це, я не була впевнена чи сподобається вона мені. Як виявилось, мої сумніви були марні, адже вона мені дуже сподобалась!
Початок здається сірим і простим. Головний герой Северин працює патанатом. Грошей майже не заробляє, з колегами дружніх стосунків теж обмаль, особисте життя тріщить по швах. Але далі сюжет поступово закручується. Автор вправно веде читача за головним героєм, що чим далі читаєш, тим стає цікавіше. Подекуди мені доводилось спеціально зупинятись, щоб не прочитати ще одну главу)
Ще важливою фішкою книги є сам образ головного героя. Окрім специфічної професії, Северин протягом сюжету викликає гамму різноманітних та суперечливих емоцій: від співчуття та співпереживання до ненависті та огиди. Головний герой дуже живий і саме на ньому тримається вся інтрига сюжету.
Загалом це доросла книга з специфічною темою та досить чорним сюжетом. Але написана дуже майстерно, тому заслужено отримала визнання серед критиків та читачів. На мою думку, це найкращий український трилер, який я читала!
Початок здається сірим і простим. Головний герой Северин працює патанатом. Грошей майже не заробляє, з колегами дружніх стосунків теж обмаль, особисте життя тріщить по швах. Але далі сюжет поступово закручується. Автор вправно веде читача за головним героєм, що чим далі читаєш, тим стає цікавіше. Подекуди мені доводилось спеціально зупинятись, щоб не прочитати ще одну главу)
Ще важливою фішкою книги є сам образ головного героя. Окрім специфічної професії, Северин протягом сюжету викликає гамму різноманітних та суперечливих емоцій: від співчуття та співпереживання до ненависті та огиди. Головний герой дуже живий і саме на ньому тримається вся інтрига сюжету.
Загалом це доросла книга з специфічною темою та досить чорним сюжетом. Але написана дуже майстерно, тому заслужено отримала визнання серед критиків та читачів. На мою думку, це найкращий український трилер, який я читала!
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
04.05.2024
Новий відгук
Я давно хотіла прочитати цей трилер Алекса Майклідіса.
Оповідь ведеться від головної героїні Маріани. Вона професійна психотерапевтка, але туга за загиблим чоловіком і власна нерішучість їй сильно заважають. Автор гарно описав почуття Маріани. Я чула, що деяких читачів головна героїня бісила, та мені були зрозумілі її почуття і пов'язані з ними дії. Незважаючи на власний страх, Маріана залишається в Кембриджі, щоб захистити свою племінницю Зої і розслідувати вбивства - це багато чого варте.
Також автор дуже класно додав у сюжет грецькі міфи. Вони вписані в канву сюжету майже в кожній главі, що додає необхідної атмосферності. І, звичайно, я оцінила коротку згадку (без спойлерів) про героя минулої книги автора "Мовчазна пацієнтка". Треба буде прочитати!)
Єдиним моментом, який мені не сподобався, було те, що чоловічі персонажі залицялися до головної героїні. Ці епізоди мали би додати психологічної напруги, та натомість були зайвими і викликали легке роздратування.
Кульмінація цього трилеру була максимально непередбачуваною! Про деякі подробиці я почала здогадуватись, але загалом такого завершення історії не очікувала.
Це неідеальний, але дуже гарний трилер! Буду слідкувати за творчістю автора)
Оповідь ведеться від головної героїні Маріани. Вона професійна психотерапевтка, але туга за загиблим чоловіком і власна нерішучість їй сильно заважають. Автор гарно описав почуття Маріани. Я чула, що деяких читачів головна героїня бісила, та мені були зрозумілі її почуття і пов'язані з ними дії. Незважаючи на власний страх, Маріана залишається в Кембриджі, щоб захистити свою племінницю Зої і розслідувати вбивства - це багато чого варте.
Також автор дуже класно додав у сюжет грецькі міфи. Вони вписані в канву сюжету майже в кожній главі, що додає необхідної атмосферності. І, звичайно, я оцінила коротку згадку (без спойлерів) про героя минулої книги автора "Мовчазна пацієнтка". Треба буде прочитати!)
Єдиним моментом, який мені не сподобався, було те, що чоловічі персонажі залицялися до головної героїні. Ці епізоди мали би додати психологічної напруги, та натомість були зайвими і викликали легке роздратування.
Кульмінація цього трилеру була максимально непередбачуваною! Про деякі подробиці я почала здогадуватись, але загалом такого завершення історії не очікувала.
Це неідеальний, але дуже гарний трилер! Буду слідкувати за творчістю автора)
Новий відгук
Як і збиралася, прочитала дебютний трилер автора Алекса Майклідіса "Мовчазна пацієнтка".
"Я хочу тобі допомогти. Я хочу тобі допомогти ясно бачити".
Ця історія про Алісію. Ми дізнаємося про неї завдяки впертим пошукам психотерапевта Тео Фабера та завдяки щоденнику, який Алісія вела до вбивства чоловіка. І це дуже сумна і жорстока історія( По суті, люди в оточенні Алісії Беренсон її не любили і не розуміли, а лише використовули. Крім її чоловіка, але тоді чому вона його вбила? Чи може це була не вона?
Але також ця історія про Тео. Його дитинство було теж жахливим. Батько, його не любив, а мати не могла його захистити. Подорослішавши, Тео пройшов курс психотерапії, побудував чудову кар'єру, одружився і живе з коханою дружиною. Але якщо все добре, чому він знову почав курити травку? Чому підозрює дружину у зраді?
У кульмінації історії обох персонажів, пацієнтки Алісії і психотерапевта Тео, переплетуться і зав'яжуться у тугий клубок. Головна інтрига цієї книги настільки неочікувана, що виникає бажання перечитати книгу ще раз, щоб зрозуміти, як таке можливо!
Це шикарний трилер! Дуже цілісна історія, де немає нічого зайвого)
"Я хочу тобі допомогти. Я хочу тобі допомогти ясно бачити".
Ця історія про Алісію. Ми дізнаємося про неї завдяки впертим пошукам психотерапевта Тео Фабера та завдяки щоденнику, який Алісія вела до вбивства чоловіка. І це дуже сумна і жорстока історія( По суті, люди в оточенні Алісії Беренсон її не любили і не розуміли, а лише використовули. Крім її чоловіка, але тоді чому вона його вбила? Чи може це була не вона?
Але також ця історія про Тео. Його дитинство було теж жахливим. Батько, його не любив, а мати не могла його захистити. Подорослішавши, Тео пройшов курс психотерапії, побудував чудову кар'єру, одружився і живе з коханою дружиною. Але якщо все добре, чому він знову почав курити травку? Чому підозрює дружину у зраді?
У кульмінації історії обох персонажів, пацієнтки Алісії і психотерапевта Тео, переплетуться і зав'яжуться у тугий клубок. Головна інтрига цієї книги настільки неочікувана, що виникає бажання перечитати книгу ще раз, щоб зрозуміти, як таке можливо!
Це шикарний трилер! Дуже цілісна історія, де немає нічого зайвого)
Новий відгук
Як же довго читала я цю книгу! Навіть "Ім'я троянди" Умберто Еко прочитала швидше. Причин тому декілька: з одного боку, об'єктивно, стало менше годин для читання, а з другого боку, темп саме цієї книги був повільний та тягучий.
Ідея книги з анотації була цікава! Ретеллінг грецьких міфів зі сторони чарівниці Цирцеї, про яку зазвичай згадують лише в міфі про Одіссея і то не багато. Але реалізація задуму виявилась, на жаль, не такою блискучою.
Спочатку важке дитинство Цирцеї, коли її не сприймали ні батьки, ні брати/ сестри, ні далекі родичі. Бо вона народилася не така, як усі. Єдиним цікавим моментом до вигнання був епізод з Прометеєм. Потім роки перебування Цирцеї на острові Еея. Цирцея вже чарівниця, але все ще страшенно невпевнена у собі, особливо це показово в ретеллінгу міфу про Мінотавра.
Найцікавіше починається з другої половини книги, коли на острові з'являється легендарний Одіссей. Мені сподобалися і саме перебування Одіссея у Цирцеї, і епізоди з народженням та вихованням сина Цирцеї Телегона. Бо нарешті Цирцея стала схожою на чарівницю, богиню та просто сильну жінку! Мене також неабияк захопили фінальні глави, де поєдналися долі Цирцеї, Телегона, Пенелопи і Телемаха. Авторка химерно декомпозувала міф про Одіссея через призму тих, хто любив його найбільше.
Сильний фінал витягує весь сюжет книги. "Боги - потворні." - каже Цирцея. І вирішує залишитися зі смертними та керувати сама власною долею.
Ідея книги з анотації була цікава! Ретеллінг грецьких міфів зі сторони чарівниці Цирцеї, про яку зазвичай згадують лише в міфі про Одіссея і то не багато. Але реалізація задуму виявилась, на жаль, не такою блискучою.
Спочатку важке дитинство Цирцеї, коли її не сприймали ні батьки, ні брати/ сестри, ні далекі родичі. Бо вона народилася не така, як усі. Єдиним цікавим моментом до вигнання був епізод з Прометеєм. Потім роки перебування Цирцеї на острові Еея. Цирцея вже чарівниця, але все ще страшенно невпевнена у собі, особливо це показово в ретеллінгу міфу про Мінотавра.
Найцікавіше починається з другої половини книги, коли на острові з'являється легендарний Одіссей. Мені сподобалися і саме перебування Одіссея у Цирцеї, і епізоди з народженням та вихованням сина Цирцеї Телегона. Бо нарешті Цирцея стала схожою на чарівницю, богиню та просто сильну жінку! Мене також неабияк захопили фінальні глави, де поєдналися долі Цирцеї, Телегона, Пенелопи і Телемаха. Авторка химерно декомпозувала міф про Одіссея через призму тих, хто любив його найбільше.
Сильний фінал витягує весь сюжет книги. "Боги - потворні." - каже Цирцея. І вирішує залишитися зі смертними та керувати сама власною долею.
Новий відгук
Ця книга давно була в списку на прочитання. І хоча тематика 100% моя, книга залишила змішані відчуття.
Мені сподобалася детективна інтрига. Вбивство, яке не схоже на вбивство. Велика кількість персонажів зі своїми секретами. І оригінальний спосіб подачі історії. Головний герой Ейден Бішоп кожного ранку прокидається в новому тілі. Але він не проживає повний день цим персонажем. Насправді, його перекидає в нове тіло декілька разів за день, як тільки персонаж заснув, задрімав чи з ним щось сталося. А оскільки оповідь іде ще й нелінійно, виникає неабияка плутанина))) А найцікавіше починається, коли Ейден взаємодіє з різними своїми ж персонажами в різні часові проміжки. Аж голова обертом! Через це книгу часто порівнюють з фільмом "Початок" Крістофера Нолана, та мені вона скоріше нагадала "Тенет".
А не сподобалась мені лінія пов'язана з персонажем Чумний лікар. Він з'являється майже одразу, щоб пояснити Ейдену, що відбувається. І цей момент і вся лінія далі мені здалися дещо штучними. Так, автор хотів спростити читачу задачу і пояснити краще характер Ейдена. Але через це, частину книги головний герой ошелешено намагається зрозуміти, що відбувається, а не займається розслідуванням вбивства. Фінал мене не здивував, але залишив багато питань щодо ідеї самого Блекгіт-гаусу.
Ця книга є оригінальним трилером з елементами містики та горрору, головоломкою та квестом. Якщо вам подобається поламати голову над страшною історією, то вам сподобається її розгадувати)
Мені сподобалася детективна інтрига. Вбивство, яке не схоже на вбивство. Велика кількість персонажів зі своїми секретами. І оригінальний спосіб подачі історії. Головний герой Ейден Бішоп кожного ранку прокидається в новому тілі. Але він не проживає повний день цим персонажем. Насправді, його перекидає в нове тіло декілька разів за день, як тільки персонаж заснув, задрімав чи з ним щось сталося. А оскільки оповідь іде ще й нелінійно, виникає неабияка плутанина))) А найцікавіше починається, коли Ейден взаємодіє з різними своїми ж персонажами в різні часові проміжки. Аж голова обертом! Через це книгу часто порівнюють з фільмом "Початок" Крістофера Нолана, та мені вона скоріше нагадала "Тенет".
А не сподобалась мені лінія пов'язана з персонажем Чумний лікар. Він з'являється майже одразу, щоб пояснити Ейдену, що відбувається. І цей момент і вся лінія далі мені здалися дещо штучними. Так, автор хотів спростити читачу задачу і пояснити краще характер Ейдена. Але через це, частину книги головний герой ошелешено намагається зрозуміти, що відбувається, а не займається розслідуванням вбивства. Фінал мене не здивував, але залишив багато питань щодо ідеї самого Блекгіт-гаусу.
Ця книга є оригінальним трилером з елементами містики та горрору, головоломкою та квестом. Якщо вам подобається поламати голову над страшною історією, то вам сподобається її розгадувати)
Новий відгук
З Валер'яном Підмогильним я знайома завдяки його величезному доробку в перекладі і, звісно, відомому роману "Місто", яке читала ще школі. "Невеличка драма" теж розповідає про міське життя в Києві, але за настроєм вона абсолютно інша і сподобалась мені більше)
В тогочасному Києві, в період побудови комунізму (бррр!) і тимчасової українізації (ключове слово "тимчасової") живе дівчина Марта. Дівчина молода, гарна і дуже наївна. Чекаючи на велике кохання в своєму житті, вона спілкується з іншими чоловіками. Хтось зникає, хтось затримується у неї довше. І так би це і тривало, якби Марта не познайомилася з Юрієм Славенко, перспективним вченим з біохімії. І закрутилось у них шалене кохання! І це кохання вплинуло як на них, так і на інших персонажів в книзі.
Крім головних, запам'яталися мені інші двоє персонажів: Ірен Маркевич і Льова Роттер. Вони діаметрально різні за характером. Ірен або Іруся Маркевич, наречена Юрія Славенка, горда і дуже хитра жінка. Вона викликає як негатив через свій егоїзм, так і повагу, бо вміє боротися за себе. В той же час, Льова Роттер абсолютно безхитрісна і чесна людина. Він закоханий в Марту до нестями, але єдиний, хто їй щиро допомагає.
Це емоційна історія кохання і, водночас, вона повна філософських роздумів про життя. Це історія про Київ, в якій захоплюють описи знайомих вулиць і провулків, і засмучують скарги жителів на "мову". Це сумний і життєствердний роман про нашу історію)
В тогочасному Києві, в період побудови комунізму (бррр!) і тимчасової українізації (ключове слово "тимчасової") живе дівчина Марта. Дівчина молода, гарна і дуже наївна. Чекаючи на велике кохання в своєму житті, вона спілкується з іншими чоловіками. Хтось зникає, хтось затримується у неї довше. І так би це і тривало, якби Марта не познайомилася з Юрієм Славенко, перспективним вченим з біохімії. І закрутилось у них шалене кохання! І це кохання вплинуло як на них, так і на інших персонажів в книзі.
Крім головних, запам'яталися мені інші двоє персонажів: Ірен Маркевич і Льова Роттер. Вони діаметрально різні за характером. Ірен або Іруся Маркевич, наречена Юрія Славенка, горда і дуже хитра жінка. Вона викликає як негатив через свій егоїзм, так і повагу, бо вміє боротися за себе. В той же час, Льова Роттер абсолютно безхитрісна і чесна людина. Він закоханий в Марту до нестями, але єдиний, хто їй щиро допомагає.
Це емоційна історія кохання і, водночас, вона повна філософських роздумів про життя. Це історія про Київ, в якій захоплюють описи знайомих вулиць і провулків, і засмучують скарги жителів на "мову". Це сумний і життєствердний роман про нашу історію)
Новий відгук
Весь сюжет книги описаний в анотації. Немає ніяких інтриг, ніяких таємниць. Але завдяки атмосфері ця книга є шедевром і дуже мені сподобалася!
В першій частині розповідається про події до смерті Гамнета. Невеликі глави про страшний день чергуються з великими флешбеками про минуле Агнес і Вільяма. З глав про день смерті ми краще дізнаємося про характер і стосунки дітей Сюзанни, Джудіт і Гамнета. Але найбільше приголомшують флешбеки про минуле. Про погане дитинство Вільяма і ще гірше дитинство Агнес. Про їх складні і болючі стосунки з батьками. Про теплі стосунки з братом та сестрою. Містична і казкова легенда про Агнес, її дар бачити майбутнє і душі людей. Палке кохання Вільяма і Агнес до нестями і їх подружнє життя.
В другій частині, вже після смерті Гамнета, оповідь йде лінійно. Авторка майстерно все описує, що все добре відчуваєш: біль Агнес, відчуження Вільяма, лють Сюзанни та розгубленіть Джудіт. Сім'я розділена і розбита. Але поступово всі оговтуються від втрати, знаходять нові для себе сенси, відчуваючи смуток за втраченим Гамнетом. В кульмінації, батько Вільям пише нову п'єсу "Гамлет", яку присвячує своєму синові. Вся ця історія про сім'ю Шекспіра, хоча його відоме прізвище в книзі жодного разу не згадується.
Ця книга про сім'ю та сімейні стосунки, про легенди і історії, про втрату і пам'ять! Буду чекати нову книгу авторки від Vivat)))
В першій частині розповідається про події до смерті Гамнета. Невеликі глави про страшний день чергуються з великими флешбеками про минуле Агнес і Вільяма. З глав про день смерті ми краще дізнаємося про характер і стосунки дітей Сюзанни, Джудіт і Гамнета. Але найбільше приголомшують флешбеки про минуле. Про погане дитинство Вільяма і ще гірше дитинство Агнес. Про їх складні і болючі стосунки з батьками. Про теплі стосунки з братом та сестрою. Містична і казкова легенда про Агнес, її дар бачити майбутнє і душі людей. Палке кохання Вільяма і Агнес до нестями і їх подружнє життя.
В другій частині, вже після смерті Гамнета, оповідь йде лінійно. Авторка майстерно все описує, що все добре відчуваєш: біль Агнес, відчуження Вільяма, лють Сюзанни та розгубленіть Джудіт. Сім'я розділена і розбита. Але поступово всі оговтуються від втрати, знаходять нові для себе сенси, відчуваючи смуток за втраченим Гамнетом. В кульмінації, батько Вільям пише нову п'єсу "Гамлет", яку присвячує своєму синові. Вся ця історія про сім'ю Шекспіра, хоча його відоме прізвище в книзі жодного разу не згадується.
Ця книга про сім'ю та сімейні стосунки, про легенди і історії, про втрату і пам'ять! Буду чекати нову книгу авторки від Vivat)))
Новий відгук
Нечасто я читаю книги, які підходять до сезону і погоді за вікном. Тому було цікаво прочитати цей зимовий трилер в січні.
За сюжетом маємо дві лінії. Минуле, 2000 рік, коли на фермі сталося жахливе убивство рідних маленької Джозі, і теперішнє, коли через 20 років, в заметіль, Вайлі знаходить жінку з дитиною, яка тікає. Але насправді ліній три. Ще одну розповідає маленька дівчинка, яка живе з матір'ю в підвалі і потерпає від батька-тирана. Всі ці лінії пов'язані між собою, і не тільки одним і тим самим будинком.
Найкраще читалася лінія про минуле. Ця частина найбільша і найкраще розписана. Авторка чудово описала поступове і методичне розслідування. А ще було страшенно шкода маленьку Джозі, яка звинувачувала себе в тому, що сталося.
Лінія, яку оповідає маленька дівчинка в підвалі, страшна і неприємна. В ній одразу розумієш, що відбувається і переживаєш за дівчинку та її матір. Саме ця лінія зв'язує минуле з теперішним, хоча про це здогадуєшся не одразу.
А от теперішнє сподобалось найменше. Ця частина менш розписана, тому чогось не вистачило. Ще спочатку не викликала симпатії героїня Вайлі Ларк через свій характер і лише вкінці книги вона розкривається якнайкраще.
Фінал книги неочікувано схилився в сторону бойовика, коли бідні жінки протистояли жорстокому вбивці в холодному будинку під час заметілі. Сюжет закінчився добре, хоча я очікувала цікавішу розв'язку.
Це чудовий зимовий трилер, який сподобається тим, хто любить атмосферне читання!
За сюжетом маємо дві лінії. Минуле, 2000 рік, коли на фермі сталося жахливе убивство рідних маленької Джозі, і теперішнє, коли через 20 років, в заметіль, Вайлі знаходить жінку з дитиною, яка тікає. Але насправді ліній три. Ще одну розповідає маленька дівчинка, яка живе з матір'ю в підвалі і потерпає від батька-тирана. Всі ці лінії пов'язані між собою, і не тільки одним і тим самим будинком.
Найкраще читалася лінія про минуле. Ця частина найбільша і найкраще розписана. Авторка чудово описала поступове і методичне розслідування. А ще було страшенно шкода маленьку Джозі, яка звинувачувала себе в тому, що сталося.
Лінія, яку оповідає маленька дівчинка в підвалі, страшна і неприємна. В ній одразу розумієш, що відбувається і переживаєш за дівчинку та її матір. Саме ця лінія зв'язує минуле з теперішним, хоча про це здогадуєшся не одразу.
А от теперішнє сподобалось найменше. Ця частина менш розписана, тому чогось не вистачило. Ще спочатку не викликала симпатії героїня Вайлі Ларк через свій характер і лише вкінці книги вона розкривається якнайкраще.
Фінал книги неочікувано схилився в сторону бойовика, коли бідні жінки протистояли жорстокому вбивці в холодному будинку під час заметілі. Сюжет закінчився добре, хоча я очікувала цікавішу розв'язку.
Це чудовий зимовий трилер, який сподобається тим, хто любить атмосферне читання!
Новий відгук
За одну лише повість "Конотопська відьма" Григорія Квітку-Основ'яненко будуть пам'ятати і шанувати. А в його доробку ще чимало повістей і романів, частина з яких увійшла в збірку, яку нещодавно видало видавництво "Vivat".
"Конотопська відьма" - це прекрасна суміш фольклору і традицій, сатири і гумору. Всі герої живо описані зі своїми незабутніми характерами: сотник, писар, відьма, паночка та інші. З кожним розділом, з кожним "смутний і невеселий" стає все цікавіше читати і перечитувати. Остання глава з закінченням повісті від автора надто моралізаторська з релігійним нахилом, але треба врахувати час її написання, тому питань у мене не виникло.
Інші короткі повісті в збірці теж були цікаві. В одних повістях, як от "Мертвецький великдень" та "От тобі й скарб" автор застерігає від алкоголю та лінощів, а то візьме нечиста сила. В інших повістях, як от "Пархімове снідання" та "Підбрехач", насміхається над дурістю і неосвіченістю. Найбільше мені сподобались повісті "Салдацький портрет" та "Перекотиполе". В першій повісті маляр привозить намальованого солдата на ярмарок, щоб перевірити наскільки добре зробив. Чудовий опис жвавого ярмарку, різних людей, що підходять до намальованого солдата та з ним спілкуються. А в другій повісті розповідається про справжнього монстра, крадія і вбивцю, якому довго все сходило з рук, поки не видав себе завдяки перекотиполю, бур'яну, якого багато в українських степах.
Це яскравий приклад класичної української літератури, яку приємно і варто перечитувати!
"Конотопська відьма" - це прекрасна суміш фольклору і традицій, сатири і гумору. Всі герої живо описані зі своїми незабутніми характерами: сотник, писар, відьма, паночка та інші. З кожним розділом, з кожним "смутний і невеселий" стає все цікавіше читати і перечитувати. Остання глава з закінченням повісті від автора надто моралізаторська з релігійним нахилом, але треба врахувати час її написання, тому питань у мене не виникло.
Інші короткі повісті в збірці теж були цікаві. В одних повістях, як от "Мертвецький великдень" та "От тобі й скарб" автор застерігає від алкоголю та лінощів, а то візьме нечиста сила. В інших повістях, як от "Пархімове снідання" та "Підбрехач", насміхається над дурістю і неосвіченістю. Найбільше мені сподобались повісті "Салдацький портрет" та "Перекотиполе". В першій повісті маляр привозить намальованого солдата на ярмарок, щоб перевірити наскільки добре зробив. Чудовий опис жвавого ярмарку, різних людей, що підходять до намальованого солдата та з ним спілкуються. А в другій повісті розповідається про справжнього монстра, крадія і вбивцю, якому довго все сходило з рук, поки не видав себе завдяки перекотиполю, бур'яну, якого багато в українських степах.
Це яскравий приклад класичної української літератури, яку приємно і варто перечитувати!
Новий відгук
До цієї книги я ставилася з острахом через тематику і величезну популярність. Але книжкові клуби для того і існують, щоб розширити свої книжкові уподобання. І я в жодному разі не пошкодувала!
Всю необхідну інформацію про цю історію нам викладають в анотації і в першій же главі. Тому з самого початку я спробувала читати неупереджено щодо головних героїв. Бо коли ми знайомимося з новими людьми, ми не знаємо одразу, які вони насправді. Мене вистачило ненадовго.
Одразу після знайомства і контакту між Ванессою і Стрейном, починаються психологічні маніпуляції з його боку. Це читати жахливіше, ніж огидні відверті сцени, бо ти не можеш бути впевненою, що змогла би захиститися на місці Ванесси. Адже зі сторони це розгледіти набагато простіше, ніж коли маніпуляції направлені на тебе.
Проходять роки і залежність Ванесси від стосунків з Стрейном все більше посилюється. Вона не хоче його бачити, але продовжує підтримувати контакт, захищає його навіть, коли проти нього з'являються серйозні звинувачення. Тим паче, коли Стрейн такий переконливий!
Зрештою, завдяки обставинам і психологу, Ванессі вдається звільнитися від токсичних стосунків. Ми не знаємо як складеться її подальше життя, але вона нарешті відчуває себе живою людиною і це найважливіше. І хоча, за словами авторки, ця історія повністю вигадана, мимоволі, віриш в її справжність.
Це майстерна емоційна книга про токсичні стосунки та про психологічні маніпуляції, які місцями важко, але дуже важливо бачити і з ними боротись!
Всю необхідну інформацію про цю історію нам викладають в анотації і в першій же главі. Тому з самого початку я спробувала читати неупереджено щодо головних героїв. Бо коли ми знайомимося з новими людьми, ми не знаємо одразу, які вони насправді. Мене вистачило ненадовго.
Одразу після знайомства і контакту між Ванессою і Стрейном, починаються психологічні маніпуляції з його боку. Це читати жахливіше, ніж огидні відверті сцени, бо ти не можеш бути впевненою, що змогла би захиститися на місці Ванесси. Адже зі сторони це розгледіти набагато простіше, ніж коли маніпуляції направлені на тебе.
Проходять роки і залежність Ванесси від стосунків з Стрейном все більше посилюється. Вона не хоче його бачити, але продовжує підтримувати контакт, захищає його навіть, коли проти нього з'являються серйозні звинувачення. Тим паче, коли Стрейн такий переконливий!
Зрештою, завдяки обставинам і психологу, Ванессі вдається звільнитися від токсичних стосунків. Ми не знаємо як складеться її подальше життя, але вона нарешті відчуває себе живою людиною і це найважливіше. І хоча, за словами авторки, ця історія повністю вигадана, мимоволі, віриш в її справжність.
Це майстерна емоційна книга про токсичні стосунки та про психологічні маніпуляції, які місцями важко, але дуже важливо бачити і з ними боротись!
Новий відгук
Чи є у вас спогад, коли ваш дідусь або бабуся розповідали вам про свою молодість? Щось розказувалось так чітко неначе події відбувалися вчора, а щось було схоже на суміш образів, нечітких та сумбурних. Саме так побудований сюжет цієї книги.
Автобіографічні мемуари вже похилого кінематографіста і сценариста, який згадує минуле, адже "сивина зобов'язує" розказати все як було насправді. Початок сумбурний, безсюжетний поступово вирівнюється і стає цілісною розповіддю з інтригою та пригодами, романтикою та коханням.
Цікавий підхід у автора до побудови сюжету. Майстерно вписані в сюжет листи від синів кінематографіста неначе ламають четверту стінку, розказуючи про автора з іншої сторони. А ще неабияк здивували персонажі, особливо жіночі. Вони самодостатні і прописані дуже сучасно. Так, за красуню Тайах буде суперечка між головним героєм і його другом Севом, але головне рішення прийматиме саме вона.
І хоча пристрасне кохання між героями в тексті присутнє, найбільше автор зізнається в коханні до моря і кораблів. Кожен персонаж розповідає свою частинку історії про море, далекі острови та різні кораблі, що складеться в єдину картину для фільму та дасть поштовх для побудови власного корабля.
Автобіографічні мемуари вже похилого кінематографіста і сценариста, який згадує минуле, адже "сивина зобов'язує" розказати все як було насправді. Початок сумбурний, безсюжетний поступово вирівнюється і стає цілісною розповіддю з інтригою та пригодами, романтикою та коханням.
Цікавий підхід у автора до побудови сюжету. Майстерно вписані в сюжет листи від синів кінематографіста неначе ламають четверту стінку, розказуючи про автора з іншої сторони. А ще неабияк здивували персонажі, особливо жіночі. Вони самодостатні і прописані дуже сучасно. Так, за красуню Тайах буде суперечка між головним героєм і його другом Севом, але головне рішення прийматиме саме вона.
І хоча пристрасне кохання між героями в тексті присутнє, найбільше автор зізнається в коханні до моря і кораблів. Кожен персонаж розповідає свою частинку історії про море, далекі острови та різні кораблі, що складеться в єдину картину для фільму та дасть поштовх для побудови власного корабля.
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
23.03.2024
Новий відгук
Цей шпигунський детектив про Лоренсо Фалько справді нагадує книги про Бонда, як і описано в анотації. Сильний, харизматичний і симпатичний агент, що може впоратися з будь-яким завданням, і від якого в захваті всі жінки. Багато алкоголю, сигарет, сексу і зброї. Нове важке завдання, що іде не плану. Радянські шпигуни, що намагаються головного героя знищити.
Але у Артуро Перес-Реверте навіть такий простий сюжет було цікаво читати завдяки історичним деталям, атмосфері і опрацюванню деталей. В Іспанії, в 1936 році, громадянська війна. З одного боку, генерал Франко з групою "Фаланга", яких підтримують нацистська Німеччина і фашистська Італія. З іншого боку, соціалісти, комуністи і анархісти, яких підтримує Радянський Союз. Найбільше мені сподобалось, що автор не має прихильності до жодної зі сторін конфлікту. Абсолютно нейтрально показані як навіжені фашистські військові з Фаланги, так і такі ж навіжені комуністи і анархісти.
В кінці книги я вгадала деякі ключові повороти сюжету, але це не зіпсувало для мене гарну кульмінацію і фінал)
Але у Артуро Перес-Реверте навіть такий простий сюжет було цікаво читати завдяки історичним деталям, атмосфері і опрацюванню деталей. В Іспанії, в 1936 році, громадянська війна. З одного боку, генерал Франко з групою "Фаланга", яких підтримують нацистська Німеччина і фашистська Італія. З іншого боку, соціалісти, комуністи і анархісти, яких підтримує Радянський Союз. Найбільше мені сподобалось, що автор не має прихильності до жодної зі сторін конфлікту. Абсолютно нейтрально показані як навіжені фашистські військові з Фаланги, так і такі ж навіжені комуністи і анархісти.
В кінці книги я вгадала деякі ключові повороти сюжету, але це не зіпсувало для мене гарну кульмінацію і фінал)
Новий відгук
Сімнадцятирічна Джейн потрапляє в страшну автомобільну аварію. Внаслідок аварії, її друг Девід загинув, а вона повністю втратила пам'ять. Через два роки, Джейн намагається продовжувати жити далі, але в неї це погано виходить. Пам'ять повернулася, але спогади про останні три роки життя повністю зникли. До того ж, всі в містечку звинувачують Джейн в аварії і тому її гнітить почуття провини. І ось, в той самий роковий день, через два роки, хтось, підписуючись фальшивим ім'ям, починає погрожувати Джейн у соціальних мережах, натякаючи, що все знає. Після цього у інших людей, що мали стосунок до аварії, теж починаються проблеми. Джейн вирішує остаточно розібратися, що сталося два роки тому.
Це дуже цікавий та динамічний детектив. Завдяки коротким главам, було важко зупинитися читати. Також автор чудово чергує глави між розслідуванням Джейн, діями Перрі Голл, матері Девіда, яка теж зацікавлена дізнатися правду, та спогадами Джейн, які вона записувала у щоденник. Герої цієї книги не виглядають картонними та дуже жваво описані, у кожного своя історія та мотиви. Кульмінація книги виявилася вибуховою і, можливо, надто драматичною, та мені все сподобалось)
Це дуже цікавий та динамічний детектив. Завдяки коротким главам, було важко зупинитися читати. Також автор чудово чергує глави між розслідуванням Джейн, діями Перрі Голл, матері Девіда, яка теж зацікавлена дізнатися правду, та спогадами Джейн, які вона записувала у щоденник. Герої цієї книги не виглядають картонними та дуже жваво описані, у кожного своя історія та мотиви. Кульмінація книги виявилася вибуховою і, можливо, надто драматичною, та мені все сподобалось)
Новий відгук
Париж, 1937 рік. Шпигун Лоренсо Фалько отримує подвійне завдання. По-перше, йому необхідно підставити відомого письменника і республіканського військового Луїса Баярда, ніби він насправді має зв'язки з франківським урядом. По-друге, Фалько має зірвати Всесвітню виставку, пошкодивши або знищивши картину Пікассо "Герніка". Тож цього разу агенту Фалько довелося добряче побігати, намагаючись встигнути зробити обидва завдання та ще й, одночасно, ухиляючись від ворожих агентів, яких багато в Парижі.
В останній частині автор ускладнив собі задачу, додавши до свого вигаданого сюжету, на основі реальних подій, реальних людей, які були відомими в ті часи. І чудово із цим впорався! Окрім іспанського художника Пікассо, автор змалював німецьку актрису Марлен Дітріх та американського письменника Ернеста Гемінґвея. Взаємодії реальних людей та вигаданих персонажів були не менш цікавими, ніж карколомний шпигунський сюжет.
Це остання частина шпигунської трилогії про Лоренсо Фалько і, на мою думку, найкраща з усіх трьох)
В останній частині автор ускладнив собі задачу, додавши до свого вигаданого сюжету, на основі реальних подій, реальних людей, які були відомими в ті часи. І чудово із цим впорався! Окрім іспанського художника Пікассо, автор змалював німецьку актрису Марлен Дітріх та американського письменника Ернеста Гемінґвея. Взаємодії реальних людей та вигаданих персонажів були не менш цікавими, ніж карколомний шпигунський сюжет.
Це остання частина шпигунської трилогії про Лоренсо Фалько і, на мою думку, найкраща з усіх трьох)
Новий відгук
З анотації може скластися враження ніби головний герой Лоренсо Фалько всю книгу ганяється за золотом наввипередки з радянською шпигункою Євою, періодично відволікаючись через взаємні стосунки. Насправді оповідь історії не зовсім така, окрім пари "бондівських" епізодів ближче до кульмінації.
Танжер, 1936 рік. Біля порту стоять два іспанські кораблі, франківський і республіканський. Республіканський корабель, що перевозить золото на своєму борту, втік від франківського міноносця до Танжера, що є нейтральною територією. Через декілька днів кораблі знову мають вийти море, де, найбільш ймовірно, станеться морська битва, і республіканський корабель затоне разом з золотом та екіпажем.
Фалько відправили до Танжера, щоб виконати роль посередника і спробувати вмовити капітана республіканського корабля здатися і віддати золото в обмін на гроші та свободу від переслідувань.
В цій книзі цікавими є образи капітанів обох кораблів. Капітан республіканського корабля Кірос, сміливий і мовчазний фаталіст, що чудово розуміє складність ситуації. Капітан франківського корабля Навія, жорсткий, і водночас, людяний. Обидва капітани поважають і розуміють один одного, незважаючи на ворожість. Ще мене потішили спогади про дитинство і сім'ю Фалько та додаткові подробиці про Пакіто Павука, що краще розкрило обох персонажів.
Загалом, це була цікава історія, тому, з радістю, продовжу читання)
Танжер, 1936 рік. Біля порту стоять два іспанські кораблі, франківський і республіканський. Республіканський корабель, що перевозить золото на своєму борту, втік від франківського міноносця до Танжера, що є нейтральною територією. Через декілька днів кораблі знову мають вийти море, де, найбільш ймовірно, станеться морська битва, і республіканський корабель затоне разом з золотом та екіпажем.
Фалько відправили до Танжера, щоб виконати роль посередника і спробувати вмовити капітана республіканського корабля здатися і віддати золото в обмін на гроші та свободу від переслідувань.
В цій книзі цікавими є образи капітанів обох кораблів. Капітан республіканського корабля Кірос, сміливий і мовчазний фаталіст, що чудово розуміє складність ситуації. Капітан франківського корабля Навія, жорсткий, і водночас, людяний. Обидва капітани поважають і розуміють один одного, незважаючи на ворожість. Ще мене потішили спогади про дитинство і сім'ю Фалько та додаткові подробиці про Пакіто Павука, що краще розкрило обох персонажів.
Загалом, це була цікава історія, тому, з радістю, продовжу читання)
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
24.02.2024
Новий відгук
"Дивна спочатку, але вкінці дуже добра" - такий відгук я отримала, коли мені порадили познайомитися з цією книгою. Я повністю погоджуюсь з цією думкою.
Дивакувата Брітт-Марі отримує роботу в невеликому містечку Борг. Дивне містечко, де все практично зачинено. Де Незнайомка в інвалідному візку керує піцерією, бакалією та поштою одночасно: "викручуємось як можемо". Де дорослі хочуть виїхати з Боргу. Де діти грають в футбол на паркувальному майданчику.
Згодом Брітт-Марі поринає в життя містечка, знайомиться ближче з мешканцями. А коли вона погоджується стати тренером дитячої футбольної команди, то мимоволі, розбуджує все містечко і розкривається сама.
В кінці книги ти настільки звикаєш до героїв та атмосфери, що трохи сумно прощатися. З містечком Борг, в якому є футбольне поле. З дітьми, що пристрасно грають у футбол та вболівають за улюблену команду. З дорослими, що готові почати спочатку заради дітей. З Незнайомкою, в якої найкраща піца та найшвидша пошта. Та з Брітт-Марі, доброю людиною, яка нарешті стала вільною.
Дивакувата Брітт-Марі отримує роботу в невеликому містечку Борг. Дивне містечко, де все практично зачинено. Де Незнайомка в інвалідному візку керує піцерією, бакалією та поштою одночасно: "викручуємось як можемо". Де дорослі хочуть виїхати з Боргу. Де діти грають в футбол на паркувальному майданчику.
Згодом Брітт-Марі поринає в життя містечка, знайомиться ближче з мешканцями. А коли вона погоджується стати тренером дитячої футбольної команди, то мимоволі, розбуджує все містечко і розкривається сама.
В кінці книги ти настільки звикаєш до героїв та атмосфери, що трохи сумно прощатися. З містечком Борг, в якому є футбольне поле. З дітьми, що пристрасно грають у футбол та вболівають за улюблену команду. З дорослими, що готові почати спочатку заради дітей. З Незнайомкою, в якої найкраща піца та найшвидша пошта. Та з Брітт-Марі, доброю людиною, яка нарешті стала вільною.
Новий відгук
Ця книга привернула мою увагу своєю назвою навіть більше, ніж анотацією. Зараз ми, українці, є найбільш тривожними і, водночас, найбільш рішучими людьми! А у Бакмана події книги відбуваються в ті старі доковідні часи, коли люди відчували тривогу, наприклад, через проблеми з кліматом.
В заручниках в квартирі опиняються вісім незнайомців. Спочатку практично всі вони, разом з грабіжником, виглядають дивними. Та поступово автор описує і розкриває кожного з них. Серед усіх персонажів книги мені найбільше сподобалися історії сердитого чоловіка Роґера, життєрадісної Рут і поліціянтів Джима і Джека. Також мене приємно здивував нелінійний сюжет з детективним інтригою. Адже до кінця книги незрозуміло: куди зник грабіжник, після того, як відпустив заручників?
Та за закінчення історії можна не хвилюватися. Фредрік Бакман дуже любить своїх героїв, тому книга вийшла світлою, милою і, водночас, дуже цікавою.
В заручниках в квартирі опиняються вісім незнайомців. Спочатку практично всі вони, разом з грабіжником, виглядають дивними. Та поступово автор описує і розкриває кожного з них. Серед усіх персонажів книги мені найбільше сподобалися історії сердитого чоловіка Роґера, життєрадісної Рут і поліціянтів Джима і Джека. Також мене приємно здивував нелінійний сюжет з детективним інтригою. Адже до кінця книги незрозуміло: куди зник грабіжник, після того, як відпустив заручників?
Та за закінчення історії можна не хвилюватися. Фредрік Бакман дуже любить своїх героїв, тому книга вийшла світлою, милою і, водночас, дуже цікавою.
Новий відгук
Цю невелику книжку з двома оповіданнями можна, при бажанні, прочитати за один вечір.
"Щоранку дорога додому стає все довшою й довшою" - оповідання про втрату пам'яті. Химерне, з нотками ностальгії. Що відчуває людина на старості, коли втрачає пам'ять? Які спогади зникають перші, а які останні? Про те, що найголовніше - це, щоб поруч були рідні люди, які підтримають та зможуть допомогти.
"Справи твого життя" - оповідання про самопожертву та смерть. Незвично суворе і, водночас, дуже людяне. Заради кого людина піде на самопожертву? Що в цьому житті важливіше: бути щасливим чи залишити якийсь слід? Про те, що рідні люди, батьки та діти, люблять один одного, незважаючи на минулі помилки.
Ця збірка буде приємним та цікавим доповненням для поціновувачів творчості Фредріка Бакмана.
"Щоранку дорога додому стає все довшою й довшою" - оповідання про втрату пам'яті. Химерне, з нотками ностальгії. Що відчуває людина на старості, коли втрачає пам'ять? Які спогади зникають перші, а які останні? Про те, що найголовніше - це, щоб поруч були рідні люди, які підтримають та зможуть допомогти.
"Справи твого життя" - оповідання про самопожертву та смерть. Незвично суворе і, водночас, дуже людяне. Заради кого людина піде на самопожертву? Що в цьому житті важливіше: бути щасливим чи залишити якийсь слід? Про те, що рідні люди, батьки та діти, люблять один одного, незважаючи на минулі помилки.
Ця збірка буде приємним та цікавим доповненням для поціновувачів творчості Фредріка Бакмана.
Новий відгук
Милий, милий Уве. Мені сподобався цей персонаж відразу, як я почала читати цю книгу. Уве вважають сварливим занудним старим, якому тільки треба, щоб його залишили в спокої. Але як же тут не сваритися, коли сусідський собака бігає по твоєму газону як у себе вдома? Чи коли неправильно сортують сміття? Чи ставлять велосипеди куди завгодно, але не в гараж?
Якось біля Уве оселяються нові сусіди: вагітна Парване, її чоловік Патрік та їх дві доньки. Під час переїзду Патрік причіпом машини зносить поштову скриньку Уве. І, звичайно, лаючись, Уве допомагає сусідам з причіпом, аби вони ще кудись не в'їхали. Потім Патрік падає з драбини, коли намагається полагодити вікно. І, звичайно, Уве, який ненавидить автобуси, везе Парване з дівчатками в лікарню відвідати Патріка. Потім Парване рятує місцевого кота-липучку і, звичайно, кіт залишається в Уве вдома. А потім Уве дізнається, що його найкращого друга (і водночас ворога) сусіда Руне на днях мають запроторити до притулку без згоди його дружини Аніти. Як же не спробувати допомогти?
Ці кумедні і сумні епізоди чергуються з розділами, де описується минуле Уве: його відносини з батьком, з сусідом Руне, і, особливо, з дружиною Сонею.
Потроху Уве розкривається з іншої сторони і, сам того небажаючи, починає все більше допомагати та взаємодіяти з новими сусідами, що врешті стають йому справжньою сім'єю.
І вже в кінці розповіді Уве не просто сварливий занудний старий. Уве - це сусід, який навчить водити машину та знає, як полагодити будинок. Уве - це дідусь, який живе з котом та з радістю спілкується з дітьми. Уве - це людина, яка завжди боротиметься до кінця.
Якось біля Уве оселяються нові сусіди: вагітна Парване, її чоловік Патрік та їх дві доньки. Під час переїзду Патрік причіпом машини зносить поштову скриньку Уве. І, звичайно, лаючись, Уве допомагає сусідам з причіпом, аби вони ще кудись не в'їхали. Потім Патрік падає з драбини, коли намагається полагодити вікно. І, звичайно, Уве, який ненавидить автобуси, везе Парване з дівчатками в лікарню відвідати Патріка. Потім Парване рятує місцевого кота-липучку і, звичайно, кіт залишається в Уве вдома. А потім Уве дізнається, що його найкращого друга (і водночас ворога) сусіда Руне на днях мають запроторити до притулку без згоди його дружини Аніти. Як же не спробувати допомогти?
Ці кумедні і сумні епізоди чергуються з розділами, де описується минуле Уве: його відносини з батьком, з сусідом Руне, і, особливо, з дружиною Сонею.
Потроху Уве розкривається з іншої сторони і, сам того небажаючи, починає все більше допомагати та взаємодіяти з новими сусідами, що врешті стають йому справжньою сім'єю.
І вже в кінці розповіді Уве не просто сварливий занудний старий. Уве - це сусід, який навчить водити машину та знає, як полагодити будинок. Уве - це дідусь, який живе з котом та з радістю спілкується з дітьми. Уве - це людина, яка завжди боротиметься до кінця.
Новий відгук
Це остання книга Фредріка Бакмана, яку я хотіла прочитати, і єдина, яка мені не сподобалася.
По-перше, мені не подобаються історії про дітей або підлітків, бо дитяче (і, тим паче, підліткове) сприйняття світу сильно відрізняється від дорослого. А в цій книзі вся історія крутиться навколо розумної, та тим не менш, маленької дівчинки Ельзи, якій сім років. Також Ельза по сюжету зіштовхується з цькуванням в школі, що стало тригером для особистих не дуже приємних спогадів.
По-друге, ця історія є приквелом до іншої книги автора "Брітт-Марі була тут". Тому в цій книзі Брітт-Марі все ще живе з чоловіком Кентом і поводиться як зарозуміла зануда, яка до всіх чіпляється. Оскільки Брітт-Марі мені сподобалася в першій прочитаній книзі, це мене засмутило.
І наостанок, мене трохи обурило ставлення автора до інших дорослих персонажів. В мене склалося таке враження, що вони існували лише для пригоди маленької Ельзи. Бо сюжет казок, що розказувала Бабуня, був взятий з минулого цих людей. І це минуле було зовсім не казковим. Особливо у "супергероя" Вовче Серце - солдата з поламаною психікою. Можливо, якби пригода Ельзи чергувалася з главами, флешбеками, де кожен герой розповідав би про своє минуле самостійно, то було би справедливіше та цікавіше.
По-перше, мені не подобаються історії про дітей або підлітків, бо дитяче (і, тим паче, підліткове) сприйняття світу сильно відрізняється від дорослого. А в цій книзі вся історія крутиться навколо розумної, та тим не менш, маленької дівчинки Ельзи, якій сім років. Також Ельза по сюжету зіштовхується з цькуванням в школі, що стало тригером для особистих не дуже приємних спогадів.
По-друге, ця історія є приквелом до іншої книги автора "Брітт-Марі була тут". Тому в цій книзі Брітт-Марі все ще живе з чоловіком Кентом і поводиться як зарозуміла зануда, яка до всіх чіпляється. Оскільки Брітт-Марі мені сподобалася в першій прочитаній книзі, це мене засмутило.
І наостанок, мене трохи обурило ставлення автора до інших дорослих персонажів. В мене склалося таке враження, що вони існували лише для пригоди маленької Ельзи. Бо сюжет казок, що розказувала Бабуня, був взятий з минулого цих людей. І це минуле було зовсім не казковим. Особливо у "супергероя" Вовче Серце - солдата з поламаною психікою. Можливо, якби пригода Ельзи чергувалася з главами, флешбеками, де кожен герой розповідав би про своє минуле самостійно, то було би справедливіше та цікавіше.
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Полиць поки немає