Застрибую в останній вагон і пишу про #ЗимовеСонцестояння, хоч всіми думками вже біля весни.

Хоча, що саме написати й майже не знаю.

Якби книжки були не книжками, а чимось іншим (логічні описи,мій коник), то це була б тепла клаптикова ковдра, солений запах морю, засобу після гоління, деревяних дошок зі смаком якогось міцного напою.

В книзі щось відбувається, але описано все це так повільно і розтягнуто, що здається не відбувається нічого 😁

Але не відбувається дуже затишно.

Чого очікувати?

🔸повільної оповіді

🔸 описів природи, зимової Шотландії, осіннього Корнволу й грудневого Лондону.

🔸 іноді нереалістичних людських стосунків. Чи може у 80х з їхнім повільнішим темпом життя, відсутністю мобільних телефонів, десятка воєн та економічних криз (в Англії, як мінімум) люди так і жили.

🔸 головних персонажів 60+

🔸 нереалістичної романтичної історії для персонажів 30 років.

🔸 сюжетних ліній, які навіть пославшись карколомно обов'язково звернуть на шлях гепі енду.

Це книга для відпочинку мізків й швидкого засинання ввечері 😁

Такої влучної назви ще треба пошукати.
Я вам можу довго переповідати сюжет, але головне памʼятати: ніщо з цього не правда.
Знайомство двох жінок, народжених в один день приводить до (без перебільшень) фатальних наслідків.
Одна авторка подкастів про жінок, інша жінка, яка дуже хоче змінити своє життя і пропонує записати про це подкаст.
Ось так починається доволі дивна «дружба».
Спочатку в нас стає дибки волосся від розповіді Джозі про своє життя, потім вона сама починає нас лякати.

Наче все це правда, але з кожною розповіддю історія починає видаватись все химернішою.

Джозі спочатку трохи заздрить новознайденій подрузі: вона успішна, має вищий рівень життя, поки що милих діточок. Але в неї теж не все гаразд, чоловік Алікс має звичку йти в нічні запої, не вертаючись додому до наступного дня.

Джозі впевнена: всі проблеми в чоловіках, її та Алікс.

Але як розв’язати цю проблему?

Трилер тримає в напрузі майже всю книгу, але вибух стається на у фіналі, а трохи раніше.

Потім ми ще намагаємось розібратись, що з цього було правдою. І чи було хоч щось?

Сьогодні тематичний ромком здорового підлітка.
Вже роки два тому @ranokcomua випускали милий моєму серцю янг едалт ромком #ТакЧиІнакше, тому я не вагаючись взяла й цей. Й проковтнула 300 сторінок за день 😁
Я просто не могла відірватись.
Отже, канун Різдва, головна героїня, що працює в книжковій крамниці і мріє мати когось, з ким можна поцілуватись під омелою.
Авжеж на горизонті з'являється аж два хлопці. Елегантний, ідеальний, уважний британець і next door boy, трохи прищавий однокласник, помішаний на спорті і тупих підліткових веселощах.
Кого ж обрати?
Все це на фоні батьків помішаних на Різдві, покупок подарунків в торгових центрах, різдвяних пісень, сусідського фестивалю печива, родинної ялинкової ферми й волонтерства в лікарні.
Ідеальний коктейль.
Мило, наївно, в міру солодко.
Глибини очікувати не варто, але невже хтось від подібних книг її очікує?
Суцільне задоволення!

Тут нарешті головна героїня стає таким сяким лікарем.

Таким, що в другій частині її навіть запросять лікувати принцесу Шарлотту Вельську!

Вільна інтерпретація справжніх історичних подій - це моя слабкість. Тому те, як авторка повелась з божевіллям короля Георга і смертю принцеси Шарлотти, додало мені особливого задоволення від сюжету.

Ну й останнє, тут є фентезійна складова. А саме винахід еліксира безсмертя. Як він буде впливати на долі героїв не розповім, але все буде в межах логічної побудови сюжету.
Мені сподобалось!

Прочитала цю дилогію майже місяць тому і досі не могла зібратись з думками, щоб розповісти про неї.

В неї незвичний сюжет, феміністичні мотиви й дуже легка мова.

Я не поставила їй 5 зірочок, бо це якоюсь мірою янг-едалт, з притаманним йому спрощеннями проблем героїв. Але це єдине, до чого я могла прискіпливо поставитись, тому тверда 4ка.

Отже, що в нас є?

Шотландія початку 19 сторіччя, чітка роль жінки в суспільстві: вразлива квіточка, насолода для очей, прикрашення балів й гарна дружина.

Головна героїня, хоч і має стерпного нареченого (друга дитинства), але мріє стати лікаркою. Тим більш хірургинею. Дістати такий фах жінці в ті часи неможливо. Тому вона перевдягається чоловіком й реєструється на навчальний курс з хірургії в анатомічному театрі.

Головний герой тут простий парубок без особливих мрій та мети, який працює викрадачем трупів з могил. А як інакше вчитись майбутнім хірургам?

З часом героїню, на жаль, викривають й навчання для неї закінчується. Але мала зацікавленість нею батьків і вільні гроші дозволяють їй відкрити приватний анатомічний театр у власному підвалі.
Де ви ще таке читали?)